Рішення № 138983485, 14.08.2026, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/2577/26

Провадження № 2/621/2200/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючий - суддя Вельможна І.В.,

секретар судового засідання Лацько А.В.,

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Зміївська територіальна громада в особі Зміївська міська рада Чугуївського району Харківської області,

представник третьої особи Заможська К. В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Зміївської територіальної громади в особі Зміївської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

у с т а н о в и в:

13.07.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Зміївської територіальної громади в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, з наступними вимогами: визнати за ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на нерухоме майно - 3/4 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві приватної власності належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , долі часток були визначені наступним чином. ОСОБА_2 належало частки житлового будинку, а ОСОБА_4 частки житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати позивача ОСОБА_4 .

Після смерті матері ОСОБА_1 успадкувала та оформила у встановленому законом порядку належні померлій матері частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на належні померлому частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

За заявою ОСОБА_1 була відкрита спадкова справа до майна померлого батька ОСОБА_2 , номер у спадковому реєстрі 71672642, номер у нотаріуса 148/2023.

На день смерті батька ОСОБА_2 його дочка ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала разом з померлим за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, ОСОБА_1 після смерті батька ОСОБА_2 позбавлена можливості оформити у нотаріуса право власності в порядку спадкування за законом на частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки, як виявилося, за життя батьком було оформлено право власності на свою частку житлового будинку, але не було отримано правовстановлюючого документу свідоцтва на право власності видача.

У зв`язку з чим нотаріусом Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , а саме на частку у праві спільної власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 15 липня 2026 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження, 27.07.2026.

21.07.2026 від Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області на виконання ухвали від 27.07.2026 в частині витребування доказів, надійшла копія спадкової справи та інформаційна довідка.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 27.07.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 14.08.2026.

14.08.2026 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не прибули.

Позивач ОСОБА_1 разом з позовом подала до суду заяву, відповідно до якої просила проводити розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позову наполягала.

Представник Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області Заможська К.В. до канцелярії суду надала заяву, відповідно до якої просила проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

У зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального запису.

Дослідивши доводи позовної заяви, письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статей 76-81 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Спірним є право на частки житлового будинку з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого 10.07.1961 вбачається що, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , актовий запис про народження № 26 (а.с. 11).

10 березня 1990 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено з " ОСОБА_7 " на " ОСОБА_8 ", актовий запис № 06 (а. с. 12, 13-14).

Згідно копій Виписки з погосподарської книги с. Артюхівка № 5 за 2016-2023 роки наданої Зміївською міською радою Чугуївського району Харківської області № 01-14/362 від 30.01.2024, Довідки Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області № 1569 від 23.06.2008, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , рік побудови 1963, номер об`єкта по господарського обліку 02-1690-1, належить на праві власності ОСОБА_2 , розмір частки , ОСОБА_1 , розмір частки (а. с. 15, 16).

З листа директора КП Зміївське БТІ № 4022 від 07.08.2008 вбачається, що згідно рішення Готвальдівської районної ради народних депутатів від 20.12.1988 № 357 було оформлено право власності на будинок АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , але свідоцтво не видавалося, так як останні не зверталися за його видачею. У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 видача свідоцтва на даний час неможлива. Витяг з реєстру прав власності на житловий будинку АДРЕСА_1 надати неможливо в зв`язку з тим, що серед зареєстрованих в БТІ майна за ОСОБА_2 вказаний будинок не зареєстровано (а. с. 17).

З копії Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 виданого 17.04.1985 вбачається, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 18).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом виданого Готвальдівською державною нотаріальною конторою 11.02.1986 та зареєстрованого в по господарській книзі Виконкому Чемужівської сільської ради за № 356, спадкоємцем майна померлої ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 є її дочка ОСОБА_5 , спадкове майно до якого видане свідоцтво складається з частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого в с. Артюхівка Готальдівського району. На частки житлового будинку свідоцтво не видано (а. с. 19-20).

З копій Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19410952 від 04.07.2008, Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 362060600 від 16.01.2024, довідки директора КП "Зміївське БТІЗМА" № 2163 від 29.12.2023, вбачається, що ОСОБА_1 , на праві власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Готвальдівською державною нотаріальною конторою 11.02.1986, р-р №365, зареєстрованого КП "Зміївське БТІ" 04.07.2008, книга запису реєстру №3-195, реєстраційний номер 23861366, належить частки житлового будинку АДРЕСА_1 , на частки право власності не зареєстровано (а. с. 23).

ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Артюхівка Зміївського району Харківської області помер ОСОБА_2 (а. с. 24).

Згідно довідки наданої завідувачем Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Чернолясовою Т. В. № 1229/02-14 від 05.12.2023, 05.12.2023 заведено спадкову справу № 148/2023 (номер у Спадковому реєстрі 71672642) до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 його дружини ОСОБА_4 , відповідно до цієї справи спадкоємицею померлих є ОСОБА_1 (а. с. 25, 26).

Згідно наданої завідувачем Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Чернолясовою Т. В. вих. № 790/01-16 на виконання ухвали суду від 15.07.2026 в частині витребування доказів, копії спадкової справи № 148/2023, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , вбачається, що з заявою про прийняття спадщини та видачею Свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_2 звернулася його дочка ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину постійно мешкаючи зі спадкодавцем на час його смерті за однією адресою, заяви від інших спадкоємців про прийняття спадщини або відмову від спадщини відсутні (а. с. 47-56)

Постановою державного нотаріуса Зміївської державної нотаріальної контори Харківської області Чернолясової Т. В. від 26.0.2026, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , а саме на частку у праві спільної власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки факт належності зазначеного майна померлому не встановлено (а. с. 33-34).

Відповідно до стаття 1261 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_2 , яка в силу положень частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_2 .

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини 1 статті 3, статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частини 4 статті 25, пункту 11 частини 4 статті 346 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті; право власності припиняється у разі смерті власника.

Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом та за законом (стаття 1217 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1220 Цивільного кодексу України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини першої статті 1221 Цивільного кодексу України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця

Відповідно до частини 1 статті 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно з положеннями статті 1257 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадщину у разі відсутність спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 Цивільного кодексу України.

Статтею 1261 Цивільного кодексу України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом статті 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 1296 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частина третя цієї статті встановлює, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У відповідності до статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Відповідно до стаття 1261 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_2 , яка в силу положень частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_2 .

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, воно підлягає вирішено у судовому порядку шляхом визнання права власності на спадкове майно за позивачем у порядку спадкування.

Як вбачається із досліджених судом документів рішенням Готвальдівської районної ради народних депутатів від 20.12.1988 № 357 було оформлено право власності на будинок АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , але свідоцтво не видавалося, так як не останні зверталися за його видачею.

Згідно копій Виписки з погосподарської книги с. Артюхівка № 5 за 2016-2023 роки наданої Зміївською міською радою Чугуївського району Харківської області № 01-14/362 від 30.01.2024, Довідки Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області № 1569 від 23.06.2008, 3/4 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , рік побудови 1963, номер об`єкта по господарського обліку 02-1690-1, належить на праві власності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Проте, незважаючи на внесення записів у погосподарські книги, померлий ОСОБА_2 хоча й оформив право власності на житловий будинок, однак не зареєстрував таке в БТІ та за отриманням свідоцтва на право власності не звертався до відповідних органів.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 р. № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом та Законом України від 01.07.2004 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності, а тому, ОСОБА_2 набув права власності на будинок.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації. Право власності на збудоване до набрання чинності вказаним Законом нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року (справа №6-54цс12), постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року (справа №557/1209/16-ц). До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 "Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва, при цьому введення приватних житлових будинків в експлуатацію при оформленні права власності, збудованих до 05 серпня 1992 року, не передбачалося. Належним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року (справа №760/1651/16).

Відповідно до частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із частиною 5 статті 1268 Цивільного кодексу України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до положень статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем ОСОБА_1 було замовлено та оплачено виготовлення КП "Зміївське БТІЗМА" технічної документації на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, які розташовані в АДРЕСА_1 , власником часток яких за життя був ОСОБА_2 (а.с. 28-32).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання часток будинку з відповідною часткою до нього надвірних будівель, що розташований в АДРЕСА_1 у власність після смерті батька ОСОБА_2 , який оформив своє право власності на відповідні частки вказаного житлового будинку, але не отримав свідоцтва на право власності на вказаний житловий будинок та не зареєстрував таке право власності у відповідних реєстраційних службах.

З огляду на викладене, встановивши фактичні обставини справи, а саме, що померлому ОСОБА_2 належали частки в праві спільної часткової власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , з огляду на те, що позивачка в позасудовому порядку позбавлена можливості оформити право власності на частку вказаного житлового будинку, будь - яких інших спадкоємців, які б претендували на вказане майно судом не встановлено, наявні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за законом.

Оскільки, позивач не вимагала відшкодування судових витрат, понесених нею по сплаті судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішувалося.

Керуючись статтями 15, 1216, 1218, 1220, 1222, 1225, 1257, 1259, 1261, 1270, 1296 Цивільного кодексу України, статтями 2, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 батька ОСОБА_2 на частки житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 14.08.2026.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ,

Відповідач Зміївська територіальна громада в особі Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, місцезнаходження за адресою: вул. Адміністративна, буд. 9, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область, 63404, код ЄДРПОУ: 04058674.

Головуючий: