Рішення № 138983227, 12.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3453/26

провадження №: 2/398/3546/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"12" серпня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олександрії в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", представник позивача - адвокат Усенко Михайло Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" 11 травня 2026 року звернулося до суду через підсистему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 21 630,00 грн, а також судових витрат - судового збору в сумі 2 662,40 грн і витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.03.2025 року між первісним кредитором ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 35184-03/2025 на суму 7 000,00 грн строком на 120 днів. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховані на його банківську платіжну картку. Відповідач узятих на себе зобов`язань не виконав, платежів на погашення кредиту не вносив, унаслідок чого утворилася заборгованість, право вимоги за якою перейшло до позивача на підставі договору факторингу № 19062025 від 19.06.2025 року. Згідно з розрахунком позивача заборгованість станом на дату закінчення строку кредитування становить 21 630,00 грн і складається з: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 7 560,00 грн - заборгованість за процентами; 700,00 грн - комісія за видачу кредиту; 6 370,00 грн - заборгованість за штрафом.

Стислий виклад позиції відповідача

07 серпня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшла письмова заява, у якій він просив розглядати справу за його відсутності та навів такі заперечення проти позову.

По-перше, він не погоджується з вимогами в частині штрафу та процентів, посилаючись на пункт 18, а також на пункти 22 і 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, згідно з якими, на його думку, у період дії воєнного стану та протягом 90 днів після його припинення нарахування будь-яких штрафів і пені за споживчими кредитами є незаконним. По-друге, зазначає, що за Законом України «Про споживче кредитування» загальна сума неустойки не може перевищувати половини одержаного кредиту. По-третє, вважає заявлені витрати на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн неспівмірними з ціною позову, оскільки справа є типовою і не потребувала значних зусиль адвоката. По-четверте, вважає недоведеним факт видачі кредиту: оскільки позивач був змушений заявляти клопотання про витребування в банку відомостей про отримання ним коштів, це, на думку відповідача, означає, що подані разом із позовом документи не забезпечували належного доказування цієї обставини. З цих підстав просив відмовити в позові повністю.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача та витребувано в Акціонерного банку «Південний» інформацію про належність відповідачу банківської картки № НОМЕР_1 і про надходження на неї коштів у розмірі 7 000,00 грн у період з 16.03.2025 по 21.03.2025 року.

29 червня 2026 року на виконання зазначеної ухвали до суду надійшла відповідь Акціонерного банку «Південний» від 23.06.2026 року за вих. № 28/001/14300/2026-БТ.

27 липня 2026 року від представника позивача надійшло клопотання, у якому він зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просив проводити всі наступні судові засідання без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином; 07 серпня 2026 року подав заяву, у якій виклав заперечення проти позову та просив розглядати справу за його відсутності.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України суд підписав рішення без його проголошення; відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору та його умови

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту від 16.03.2025 року ОСОБА_1 ознайомився з умовами кредитування, а ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» виконало обов`язок надати інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій. Паспорт споживчого кредиту та заявка-анкета підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором W994.

16 березня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено в електронній формі Договір про надання фінансового кредиту № 35184-03/2025. Відповідач приєднався до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши його та Додаток № 1 до нього електронним підписом одноразовим ідентифікатором Y159, надісланим на повідомлений ним номер телефону НОМЕР_2 , що підтверджується реквізитами договору та Довідкою про ідентифікацію ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП».

Договором встановлені такі умови кредитування:

сума кредиту - 7 000,00 грн;

строк кредитування - 120 днів, кінцева дата погашення - 13.07.2025 року;

процентна ставка - фіксована, у розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості;

комісія за видачу кредиту - 700,00 грн, що складає 10,00 % від суми кредиту та нараховується одноразово при його видачі;

порядок повернення - згідно з Графіком платежів (Додаток № 1);

штраф (неустойка) - відповідно до п. 5.3 Договору у випадку прострочення сплати платежів, установлених Графіком платежів, товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100 % від суми простроченої заборгованості. Згідно з п. 5.3.1 Договору встановлено обмеження: у випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту;

згідно з п. 1.6 Договору кредит надається в безготівковій формі на рахунок клієнта з використанням реквізитів платіжної картки № 4029-61хх-хххх-9512, самостійно вказаної позичальником.

Видача кредитних коштів

На виконання умов договору ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» здійснило безготівкове перерахування кредитних коштів у розмірі 7 000,00 грн на банківську платіжну картку відповідача. Ця обставина підтверджується листом сервісу онлайн-платежів iPay.ua (ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ») вих. № 3426_260217121701 від 17.02.2026 року, згідно з яким 16.03.2025 року о 14:40:04 на платіжну картку відповідача (маска картки НОМЕР_1 ) успішно перераховано 7 000,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 682148199, код авторизації на боці банку - 614142.

Крім того, зазначена обставина підтверджується витребуваною судом відповіддю Акціонерного банку «Південний» від 23.06.2026 року за вих. № 28/001/14300/2026-БТ, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , у банку відкрито поточний рахунок № НОМЕР_4 у гривні, до якого оформлено картку № НОМЕР_1 , а у період з 16.03.2025 по 21.03.2025 року на цю картку здійснено зарахування переказу в сумі 7 000,00 грн з призначенням платежу «Moneysend, STARFINANCEGROUPLLC-STARFINANC45».

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з детальним розрахунком заборгованості первісного кредитора за період з 16.03.2025 по 19.06.2025 року та розрахунком ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за період з 20.06.2025 по 13.07.2025 року відповідач жодного платежу в рахунок погашення кредиту не здійснив.

Станом на дату відступлення права вимоги (19.06.2025 року) заборгованість становила 20 118,00 грн, а станом на дату закінчення строку кредитування (13.07.2025 року) - 21 630,00 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 7 000,00 грн; заборгованості за процентами - 7 560,00 грн; комісії за видачу кредиту - 700,00 грн; заборгованості за штрафом - 6 370,00 грн.

Як відображено в розрахунках, нарахування процентів здійснювалося виключно в межах 120-денного строку кредитування з 16.03.2025 по 13.07.2025 року за встановленою договором ставкою. Штраф нараховано триразово - у розмірі 100 % кожного простроченого чергового платежу за Графіком платежів (2 590,00 грн + 1 890,00 грн + 1 890,00 грн = 6 370,00 грн). Після переходу права вимоги новий кредитор додаткових нарахувань процентів чи штрафних санкцій не здійснював.

Перехід права вимоги

19 червня 2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 19062025, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 35184-03/2025 від 16.03.2025 року. Це підтверджується наданими позивачем копіями зазначеного договору факторингу, Актом приймання-передачі реєстру боржників від 19.06.2025 року (передано 5 374 кредитні договори на загальну суму 71 671 224,00 грн) та Витягом з реєстру боржників, у якому зафіксовано суму заборгованості відповідача на дату відступлення в розмірі 20 118,00 грн. Оплатність відступлення права вимоги підтверджується платіжною інструкцією № 11007 від 19.06.2025 року про перерахування позивачем коштів у сумі 6 022 433,48 грн.

Про заміну кредитора відповідача повідомлено листом ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» вих. № 35184-03/2025-001 від 19.06.2025 року. Досудову вимогу про погашення заборгованості в сумі 21 630,00 грн направлено відповідачу листом позивача вих. № 5308/7666 від 11.05.2026 року.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про споживче кредитування" договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з ч. 1 ст. 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною третьою статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Згідно з ч. 5 ст. 8 цього Закону денна процентна ставка за договором про споживчий кредит не може перевищувати 1 відсотка.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Згідно з пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, у тому числі від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань за таким договором.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Згідно з частиною 3 цієї статті сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

За приписами частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, шляхом переказу коштів або в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг. Згідно з пунктом 159 розділу VIII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 164 від 29.07.2022 року, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню в повному обсязі з таких підстав.

Суд встановив, що між первісним кредитором ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 35184-03/2025 від 16.03.2025 року, укладеного в електронній формі. Відповідач був обізнаний з умовами кредитування, у тому числі з нарахуванням процентів, комісії та неустойки (штрафу), і погодився з ними. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису та створює для сторін правові наслідки. Обставин, які б свідчили про укладення договору іншою особою, судом не встановлено, і відповідач на такі обставини не посилається.

Оцінюючи доводи відповідача про недоведеність факту видачі кредитних коштів, суд виходить із такого. Враховуючи, що кредит згідно з умовами договору видано на платіжну картку, а не на банківський рахунок позичальника, правовідносини щодо здійснення платіжної операції регулюються Законом України «Про платіжні послуги» та Положенням про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління НБУ № 164 від 29.07.2022 року. Розрахунки між первісним кредитором та відповідачем проводилися за посередництвом платіжної системи сервісу iPay.ua (ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ»), а наданий позивачем лист цієї платіжної установи, який містить дату, час, суму операції, маску платіжної картки, номер транзакції та код авторизації банку, з огляду на пункт 159 розділу VIII зазначеного Положення є належним, допустимим і достатнім доказом фактичного перерахування кредитних коштів.

Крім того, цю обставину підтверджено відповіддю Акціонерного банку «Південний» від 23.06.2026 року, отриманою на виконання ухвали суду від 15.06.2026 року, згідно з якою платіжна картка № НОМЕР_1 оформлена саме на ім`я відповідача до відкритого на його ім`я поточного рахунку, а в період з 16.03.2025 по 21.03.2025 року на цю картку зараховано переказ у сумі 7 000,00 грн від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП». Доказів на спростування цих обставин, зокрема виписки з власного рахунку, відповідач суду не надав.

Довід відповідача про те, що саме подання позивачем клопотання про витребування доказів свідчить про недоведеність факту видачі кредиту, суд відхиляє. Витребування доказів судом за клопотанням учасника справи є передбаченим статтею 84 ЦПК України процесуальним способом отримання доказів, які особа не може отримати самостійно, зокрема через те, що вони становлять банківську таємницю. Реалізація цього права само по собі не свідчить про недостовірність чи недостатність інших поданих стороною доказів, а достатність доказів у розумінні статті 80 ЦПК України оцінюється судом за результатами дослідження всієї їх сукупності на час ухвалення рішення. У цій справі така сукупність є повною.

Оцінюючи розмір заборгованості, суд виходить з такого.

Основна сума боргу (тіло кредиту) у розмірі 7 000,00 грн є доведеною та підлягає стягненню.

Вимога про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 7 560,00 грн підлягає задоволенню, оскільки таке нарахування здійснено кредитодавцем правомірно за встановленою кредитним договором процентною ставкою та виключно в межах узгодженого сторонами 120-денного строку кредитування, що узгоджується зі ст. 1048, 1054 ЦК України та правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12. Застосована процентна ставка (0,90 % в день) не перевищує передбаченого ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" обмеження денної процентної ставки в 1 відсоток. Розрахунок процентів судом перевірено, він є арифметично правильним.

Вимога про стягнення комісії за видачу кредиту в розмірі 700,00 грн також є обґрунтованою. Ця сума є одноразовою виплатою, визначеною умовами договору, розкритою в Паспорті споживчого кредиту та Графіку платежів, включеною до загальних витрат за споживчим кредитом, і відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». Така комісія пов`язана саме з наданням кредиту і не є платою за послуги, які згідно із законом повинні надаватися споживачу безоплатно.

Вирішуючи питання щодо правомірності стягнення штрафу (неустойки) у розмірі 6 370,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання. Водночас, згідно з частиною 3 статті 1054 ЦК України, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом, а спеціальним нормативно-правовим актом у цій сфері є Закон України «Про споживче кредитування». Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 року внесено зміни до пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими пільги щодо звільнення від сплати неустойки застосовуються лише до договорів про споживчий кредит, укладених до тридцятого дня включно з дня набрання чинності цими змінами. Враховуючи, що положення Цивільного кодексу України прямо відсилають до спеціального закону у сфері споживчого кредитування, суд вирішує вказану колізію на користь норм спеціального закону. Оскільки спірний кредитний договір укладено 16.03.2025 року, тобто після закінчення встановленого законодавцем перехідного періоду, пільги щодо заборони нарахування неустойки у період воєнного стану на відповідача не поширюються. Відтак кредитодавець мав законне право нараховувати неустойку.

Посилання відповідача на пункти 22 і 23 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є безпідставними, оскільки зазначені пункти регулюють питання повноважень нотаріусів у період дії карантину та воєнного стану, і особливостей застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов`язанням суб`єкта господарювання за договором кредиту. Тобто зазначені пункти не поширюються на правовідносини споживчого кредитування.

Довід відповідача про те, що сукупна сума неустойки не може перевищувати половини одержаного кредиту, ґрунтується на частині 2 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», яка в цьому випадку не застосовується. Загальний розмір кредиту за спірним договором становить 7 000,00 грн і не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення договору (8 000,00 грн), а тому діє спеціальне правило частини 3 статті 21 цього Закону, за яким гранична сукупна сума неустойки становить подвійну суму одержаного споживачем кредиту, тобто 14 000,00 грн. Саме це обмеження відтворено і в п. 5.3.1 кредитного договору. Нарахований штраф у розмірі 6 370,00 грн установленої законом межі не перевищує.

Оцінюючи можливість застосування частини 3 статті 551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки, суд виходить з того, що таке зменшення можливе за одночасної наявності двох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Розмір нарахованого штрафу відповідає встановленому спеціальним законом ліміту та є меншим за суму основного зобов`язання, а тому суд не може вважати його таким, що значно перевищує розмір збитків кредитора. Крім того, відповідач, заперечуючи проти стягнення штрафу, не навів і не довів жодних конкретних обставин, які мають істотне значення у розумінні наведеної норми, - зокрема щодо свого майнового стану чи поважності причин прострочення. Сама лише незгода відповідача з розміром неустойки такою обставиною не є. За таких умов правових підстав для зменшення розміру нарахованої неустойки суд не вбачає.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є доведеними і підлягають задоволенню в повному обсязі на загальну суму 21 630,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд дійшов таких висновків.

На підтвердження цих витрат позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, ордер адвоката АО «Апологет» Усенка М.І., акт наданих послуг № 57 від 11.05.2026 року та детальний опис наданих послуг, відповідно до яких позивачу надано послуги професійної правничої допомоги на загальну суму 8 000,00 грн (усна консультація - 0 год 30 хв, ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год 00 хв, погодження правової позиції - 0 год 30 хв, складення позовної заяви - 3 год 30 хв, подання заяви до суду - 1 шт.).

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У постанові у справі № 873/212/21 Верховний Суд дійшов висновку, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих послуг і часом, витраченим адвокатом. Згідно з висновками Верховного Суду у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18 та від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції: заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» ЄСПЛ зазначив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідач у поданій заяві заперечив проти стягнення заявленої суми, вказавши на її неспівмірність із ціною позову та типовий характер справи.

Керуючись критеріями обґрунтованості та співмірності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а також того, що ця справа є малозначною і розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, позовна заява та додані до неї процесуальні документи є типовими для представника позивача у цій категорії справ і не потребували значного обсягу правового аналізу, а сам представник у судових засіданнях участі не брав, суд визнає обґрунтованим і співмірним стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн, відмовивши у стягненні решти заявленої суми.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 35184-03/2025 від 16 березня 2025 року у загальному розмірі 21 630 (двадцять одна тисяча шістсот тридцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79029, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, реквізити: IBAN № НОМЕР_5 в АТ «Креді Агріколь Банк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 12 серпня 2026 року. Відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України складання повного судового рішення відкладено на строк, що не перевищує п`яти днів з дня закінчення розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Орловський