Рішення № 138983222, 13.08.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 401/502/26

провадження №: 2/398/2582/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"13" серпня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Москалик В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом, відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 81305 від 20.09.2019 в загальному розмірі 25 400,00 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 20.09.2019 ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №81305, за умовами якого ТОВ «Займер» надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором. ТОВ «Займер» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору, відповідач не виконала умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка становить 25 400,00 грн, з яких 2 500,00 грн - тіло кредитом, 1 500,00 грн - відсотки, 21 400,00 грн - пені. 11.03.2020 ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № ЗК-11032020. Згідно з вказаним договором та відповідно до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб - боржників ТОВ «Займер», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 81305 від 20.09.2019. На підставі зазначеного позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 27.03.2026 відкрито провадження та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, повідомлявся судом про наявність цивільної справи на розгляді у суді шляхом направлення поштової кореспонденції суду за останнім відомим місцем реєстрації, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд дійшов наступних висновків.

20.09.2019 ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 81305, відповідно індивідуальної частини якої ТОВ «Займер» надало відповідачу грошові кошти, всумі 2500 грн (п. 1.1), строк кредитування 30 днів, тобто до 19.10.2019 (п.1.2), строк дії договору 30 днів, фіксована процентна ставка 2 % на добу, 730 % річних (п.1.3), а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором; у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п. 1.2 цього договору, клієнт зобовязаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за коджен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення (...) але в будь-якому випадку не більше 100 календарних днів.

Договір про споживчий кредит споживчого кредиту відповідач підписав електронним підписом, акцептував договір, підписавши його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, про надання якого свідчить довідка про ідентифікацію.

Відповідно до п. 6.1, 6.3 кредитного договору цей договір підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Всі додатки та додаткові угоди, складені сторонами в електронному вигляді і підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід`ємними частинами договору.

ТОВ «Займер» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме, надало відповідачу грошові кошти у обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору, відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.

Відповідно розрахунку заборгованості за договором № 81305 від 20.09.2019 відповідач має непогашену заборгованість у загальному розмірі 2500,00 грн за тілом кредитом, 1500,00 грн за відсотками, 21 400,00 грн за пенею.

11.03.2020 ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № ЗК-11032020, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» як новий кредитор отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Займер», у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором № 81305 від 20.09.2019.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 81305 від 20.09.2019 у загальному розмірі 25 400,00 грн, з яких: 2500,00 грн за тілом кредитом, 1500,00 грн за відсотками, 21 400,00 грн. за пенею.

13.02.2026 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на адресу ОСОБА_1 направило досудову вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 81305 від 20.09.2019 у загальному розмірі 25 400,00 грн, в якій ОСОБА_1 повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором від ТОВ «Займер» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Спеціальним законом, який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції є Закон України «Про електронну комерцію».

Так, у ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦПК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Доказів недійсності / нікчемності договору про споживчий кредит № 81305 від 20.09.2019 суду не надано.

Отже, враховуючи положення вказаних норм, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем відповідно до умов кредитного договору, що був укладений між первісним кредитором ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 .

Згідно з розрахунком заборгованості, наданим представником позивача, сума кредитної заборгованості ОСОБА_1 станом на 03.02.2020 становить 25 400,00 грн, з яких 2 500,00 грн - тіло кредитом, 1 500,00 грн - процентів, 21 400,00 грн - пені.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач не надав суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також належних та допустимих доказів в спростування доводів позивача щодо нарахованої суми заборгованості.

За таких обставин суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в частині стягнення суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2 500 грн та процентів за користування кредитом в розмірі 1 500,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд може прийняти рішення про зменшення розміру неустойки як за обґрунтованим клопотанням сторони, так і з власної ініціативи.

Вирішуючи питання про можливість зменшення розміру неустойки, суд враховує, що неустойка не може перетворюватися в джерело збагачення, оскільки в цьому випадку вона втрачає свою стимулюючу функцію.

Законодавець не наводить переліку «інших обставин», які мають істотне значення. Це питання вирішується із врахуванням конкретної ситуації. Такими обставинами можуть бути: співвідношення розміру неустойки із сумою основного зобов`язання; наявність збитків і їх розмір; негативні наслідки, які настали або можуть настати для кредитора у зв`язку з неналежним виконанням боржником зобов`язання; форма і ступінь вини боржника; ступінь виконання зобов`язання боржником перед кредитором і контрагентами перед боржником тощо.

При цьому слід враховувати, що правила норми ч. 3 ст. 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні боржником своїх зобов`язань.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що нарахована позивачем неустойка в розмірі 21 400,00 грн є завищеною і неспівмірною до суми кредиту, тому з урахуванням принципів розумності та справедливості, розмір неустойки, який підлягає стягненю з відповідача, має бути зменшений судом до 2 000,00 грн, що дорівнює 50 % розміру загальної простроченої заборгованості за тілом кретиту та нарахованих процентів за користування кредитом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача кредитної заборгованості за договором від 20.09.2019 № 81305 за тілом кредиту в сумі 2 500,00 грн, за процентами в сумі 1 500,00 грн та пені в сумі 2 000,00 грн.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України, а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У цій справі встановлено, що сторони узгодили, що вартість наданих послуг за одну справу складає 8000 грн згідно з п. 2.3 договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025. Згідно детального опису наданих послуг до акта № 566 від 13.02.2026 ТОВ «Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" отримало від АО "Апологет" правничу допомогу у вигляді: усної консультації, ознайомлення з матеріалами справи, погодження правової позиції, складання позовної заяви, подання позовної заяви до суду.

Суд вважає, що заявлені до відшкодування витрати в сумі 8000,00 грн не відповідають критеріям розумності та пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України. З урахуванням переліку послуг, наданих адвокатом, виходячи з принципів розумності та справедливості, з огляду на ціну позову, враховуючи малозначність справи та її розгляд в спрощеному позовному провадженні без участі сторін у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що співмірний та розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, складає 4000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 3-й поверх) заборгованість за кредитним договором № 81305 від 20.09.2019 в загальному розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп., з яких: 2 500,00 грн - за тілом кредиту, 1 500,00 грн - за процентами, 2 000,00 грн - пені.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, 3-й поверх) 628 (шістсот двадцять вісім) грн 91 коп. витрат зі сплати судового збору та 944 (дев`ятсот сорок чотири) грн 88 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

На рішення може бути подана апеляція до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 13.08.2026.

Суддя Вікторія МОСКАЛИК