Ухвала суду № 138982792, 12.08.2026, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 339/197/26

211

1-кп/339/30/26

У Х В А Л А

12.08.2026 м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , їх представника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12023091160000236 щодо обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, працюючого начальником сектору польового сервісу ЕВН УНПС АТ «Укрнафта», одруженого, на утриманні троє неповнолітніх дітей, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України,-

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебувають матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.2 ст.272 КК України.

Прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту із забороною залишати місце проживання з 22 год до 06 год наступного дня терміном 60 днів та покладення процесуальних обов"язків: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Клопотання обгрунтовано тим, що надалі продовжують існувати ризики: переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, усвідомлює ймовірну неминучість покарання у разі доведеності вини в суді, має можливість виїхати за межі Івано-Франківської області, України, та як має на утриманні 3 дітей; незаконно впливати на потерпілого чи свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином зокрема, обвинувачений може не з`являтися на виклики, посилаючись на різні нібито поважні причини.

Потерпілий ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_8 підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений та захисник заперечили проти задоволення клопотання та просили обрати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, враховуючи особливості умов праці ОСОБА_4 , пов`язані з постійними (систематичними) відрядженнями за межі області та району.

Вирішуючи питання про обґрунтованість клопотання прокурора, суд зважає на те, що відповідно до ст.3, 8 Конституції України, ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Статтею 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

З матеріалів провадження вбачається, що дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 272 КК України, якпорушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, на підприємстві, особою яка зобов`язана їх дотримуватися, що спричинило загибель людини.

Вказане обвинувачення ОСОБА_4 обгрунтовується зібраними в кримінальному провадженні доказами: протоколами огляду місця події, допиту свідків, зокрема ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , потерпілими, висновками за результатами проведення розслідування нещасного випадку, експерта за результатами проведення судової експертизи безпеки життєдіяльності в їх сукупності.

Суд приймає до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України, є тяжким злочином.

Обвинувачений до кримінальної відповідальності притягується вперше, має постійне місце роботи та проживання, міцні соціальні зв`язки, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

А також, суд враховує і процесуальну поведінку обвинуваченого під час дії обраного йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з 10 березня 2026 року, під час якого він належним чином виконував покладені судом на нього обов`язки, не вчиняв жодних спроб ухилятись чи перешкоджати судовому розгляду, повідомляв суд про зміну місця проживання та роботи в зв"язку з відрядженням за межі області. Тому ризики переховування обвинуваченого від суду та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, як про це зазначено в клопотанні, є малоймовірними.

В той же час, суд вважає доведеними наявність ризику, передбаченого в п. 3 ст. 177 КПК України.

Так, ризик незаконного впливу обвинуваченого на потерпілого чи свідків, є вірогідним, оскільки йому відомі анкетні дані учасників кримінального провадження, зі свідками перебував та з деякими по даний час перебуває у професійних відносинах, а тому в силу професійної діяльності особи можуть підпадати під негативний вплив обвинуваченого, тому суд погоджується з доводами прокурора в частині ймовірного тиску на потерпілого та свідків.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід врахувати і те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

За таких обставин, у разі визнання обвинуваченого винним в інкримінованих йому злочинах, останній може понести реальне покарання у виді позбавлення волі. Наведена обставина, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, оскільки має на утриманні 3 неповнолітніх дітей та може виїхати за межі України.

Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Щодо ризику незаконно перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином зокрема, обвинувачений може не з`являтися на виклики, посилаючись на різні нібито поважні причини, то вказаний ризик є недоведеним.

ОСОБА_4 за викликом суду в судові засідання з`являється своєчасно та жодного разу не подавав клопотання про відкладення розгляду справи.

З метою виїзду за межі Івано-Франківської області у відрядження обвинувачений та захисник згідно норм законодавства звернулися до суду з клопотанням про надання дозволу на виїзд.

Ухвалою суду від 09 червня 2026 року надано ОСОБА_4 дозвіл на виїзд за межі Івано-Франківської області з 09 червня 2026 року по 13 червня 2026 року з врахуванням часу перебування в дорозі та зобов`язано невідкладно повідомити Болехівський міський суд Івано-Франківської області про повернення до Івано-Франківської області. На виконання вказаної ухвали ОСОБА_4 після прибуття до Івано-Франківської області повідомив про це суд.

Отже, з врахуванням наведеного, особи ОСОБА_11 та тяжкості інкримінованого йому діяння, внаслідок його наступили тяжкі наслідки - смерть людини, а також той факт, що не допитано потерпілих, свідків, суд вважає за необхідне продовжити строку домашнього арешту.

Відтак, суд не погоджується з доводами обвинуваченого та захисника про обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та дійшов висновку про відсутність підстав для застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, оскільки при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби, враховано його трудову діяльність, пов`язану з постійними відрядженнями.

Крім того, у відповідності до п.3 ч.5 ст. 194 КПК України, у разі відрядження по місцю праці обвинувачений зобов`язаний повідомити суд про зміну свого місця роботи та надати відповідні накази про відрядження, що дозволить повноцінно виконувати його трудові обов`язки.

Тобто, обвинувачений не позбавлений права під час перебування під домашнім арештом звернутися до суду про надання дозволу на залишення місця проживання.

На підставі викладеного, керуючись ст.181, 372 КПК України, -

постановив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту, який полягає в забороні обвинуваченому залишати з 22-00 години до 06-00 години наступного дня місце проживання по АДРЕСА_1 строком на 60 днів із покладенням на нього обов`язків:

- прибувати до Болехівського міського суду за першою вимогою у призначений час;

- не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну місця свого проживання.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Попередити ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених, згідно ухвали суду обов`язків, до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід.

Контроль за виконанням ухвали покласти на відповідний структурний підрозділ Національної поліції України відділення поліції №1 (м.Долина) Калуського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області.

Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим з моменту вручення копії судового рішення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали буде складено та проголошено 14 серпня 2026 року об 11 год.

Суддя ОСОБА_1