Рішення № 13898276, 15.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.02.11 р. Справа № 37/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м. Родинське Донецької області, ідентифікаційний код 31599557

до Відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Красноармійськ Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: визнання договору №31/12-1т про закупівлю послуги з перевезення вантажів спеціалізованим автомобільним транспортом з учасником переможцем процедури відкритих торгів недійсним

за участю уповноважених представників:

від Позивача Попов С.Г. (за довіреністю №01/11-315 від 03.02.2011р.);

від Відповідача - не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 24.01.2011р. на 07.02.2011р. з подальшим оголошенням перерви до 15.02.2011р.

У судовому засіданні 15.02.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Державне підприємство „Вугільна компанія „Краснолиманська”. м. Родинське (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Красноармійськ, Донецької області (далі Відповідач) про визнання недійсним договору №31/12-1т про закупівлю послуги з перевезення вантажів спеціалізованим автомобільним транспортом , укладений між сторонами. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що при підписанні договору договору №31/12-1т про закупівлю послуги з перевезення вантажів спеціалізованим автомобільним транспортом від 31.12.2009р. сторонами не були узгоджені істотні умови щодо кількості та типу рухомого складу, необхідного для виконання перевезень вантажів.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір №31/12-1т про закупівлю послуги з перевезення вантажів спеціалізованим автомобільним транспортом, додаток №3 до тендерної документації, ліцензію.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 215, 216, 627, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180, 207 Господарського кодексу України та на виконання вимог суду надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.71-76).

Відповідач усно у судовому засіданні 07.02.2011р. (а.с.39) позов не визнав, проте своєї позиції та аргументів до відома суду у письмовому вигляді не довів, надавши лише додаткові документи відносно виконання спірного договору (а.с.а.с.41-69)

У судовому засіданні 15.02.2011р. представник Позивача підтримав заявлені вимоги, наполягаючи на вирішенні спору незважаючи на відсутність Відповідача, який без пояснення причин не зявився.

Суд розглядає справу за наявними документами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України з огляду на їх достатність для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, враховуючи, що за змістом ст.ст. 22, 59 цього Кодексу присутність у судовому засіданні і подання відзиву є правом належним чином повідомленого (а.с.38) Відповідача і не використання ним такого права не може вважатися підставою для подальшого зволікання із вирішенням спору.

Вислухавши у судовому засіданні 15.02.2011р. представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

23.12.2009р. рішенням тендерного комітету Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, оформленим протоколом № 3 (а.с.а.с.71, 72 ), за результатами розгляду та оцінки (а.с.а.с.73, 74) тендерних пропозицій про закупівлю послуги з перевезення вантажів спеціалізованим автомобільним транспортом, наданих відповідно до затвердженої тендерної документації, переможцем визначено пропозицію Відповідача (а.с.а.с.75, 76), додаток 3.1. до якої містив відомості також і щодо кількості і вартості автомобілів, запропонованих до використання.

31.12.2009р. між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавець) на підстав означеного рішення тендерного комітету був укладений у простій письмовій формі та скріплений печатками договір №31/12-1Т про закупівлю послуги з перевезення вантажів спеціалізованим автомобільним транспортом (а.с.а.с.8-10), згідно із п. п. 1.1, 2.1, 2.2 якого Виконавець зобовязується надати послуги з виконання вантажоперевезень автомобілями марки: КАМАЗ 42145, КАМАЗ 354112, КАМАЗ 5320, КАМАЗ 5511, ЗИЛ-ММЗ-555, Кран 35715, Кран 45142, по узгодженій заявці, кількість і тип рухомого складу, необхідного для виконання перевезень вантажів „Замовника” встановлюється згідно Додатку №1, а Замовник прийняти та сплатити надані послуги.

Положеннями розділу 3 спірного договору сторони узгодили взаємні права і обовязки, а розділом 4 вартість перевезень і порядок розрахунків.

Пунктом 8.6. спірного договору встановлено, що він набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2010р., але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобовязань, а строк надання послуг сторони в п. 8.7. визначили періодом січень грудень 2010р.

Як вбачається із представлених Відповідачем документів в перебігу дії означеного договору сторонами підписували розрахунки калькуляцій на авто послуги (а.с.а.с.41-49), зведення калькуляції на авто послуги по автомобілях (а.с.50), що містили вказівку на марку і кількість автомобілів для перевезення. Більш того, Позивачем без зауважень складалися акти приймання-передачі виконаних робіт (а.с.а.с.52-63), які також визначили кількість автомобілів відповідної марки, використаних при виконані робіт, а також здійснювалися платежі на користь Відповідача (а.с.а.с.64-67) в порядку виконання грошових зобовязань за спірним договором.

Наразі сторонами також були підписані без зауважень акти звірення розрахунків за спірним договором (а.с.а.с.68, 69), що відображають майновий обіг між ними та встановлюють наявність заборгованості Позивача перед Відповідачем за надані транспортні послуги.

Посилаючись на неузгодженість істотних умов щодо кількість та тип рухомого складу, необхідного для виконання перевезень вантажів, у відповідності до п. 2.2. спірного договору (відсутність складання відповідного додатку) Позивач наполягає на визнанні цього договору недійсним.

Відповідач позовні вимоги не визнав, проте процесуальними правами відносно формулювання своєї позиції у письмовому вигляді із наданням певної аргументації, передбаченими ст. ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

З огляду на матеріали справи та зміст позовної заяви, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні спірного договору недійсним.

Як зазначено в абз. 3 п. 1 Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних із визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. №02-5/111, вирішуючи спір про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання угод недійсним і настання відповідних правових наслідків.

При цьому, враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 6 листопада 2009 року N 9, оцінка законності спірного договору здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення, що зумовлено приписами ст. 58 Конституції України, якою запроваджено загальне правило заборони ретроспективної дії у часі законів та інших нормативних актів, яке, враховуючи положення ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу та абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 норми, розповсюджується і на юридичних осіб, а також - п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, абз. 3 п. 10 чинного Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами законодавства, зокрема Цивільним кодексом України, у світлі яких судом і розглядається питання дійсності спірного договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову, у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Розяснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки сторонами невизначено кількість та тип рухомого складу, необхідного для перевезення вантажів, з огляду на відсутність у спірному договорі Додатку №1.

Втім, на думку суду, зазначені аргументи не вказують на наявність обставин, з якими законодавство повязувало визнання певних положень договору недійсними, з огляду на таке:

По-перше, твердження про відсутність у спірному договорі істотних умов взагалі не стосується питання дійсності зазначеного договору, а повязаний із фактом укладання договору і його існування як правової підстави для кореспондуючих прав і обовязків сторін. Тобто у розглядуваному випадку підстави позову не відповідають його предмету. В свою чергу, встановлений судом факт виконання (навіть часткового) сторонами своїх взаємних зобовязань певною мірою вказують на достатність узгоджених умов для повного і належного врегулювання сторонами правовідносин за спірним договором, що узгоджується із правовою позицією з цього приводу, викладеною Верховним Судом України від 10.02.2009р. (розміщена в інформаційній базі ЛІГА);

По-друге, твердження про невизначеність параметрів рухомого складу, необхідного для перевезень вантажів, предмету спірного договору не відповідають дійсності, і додаток 3.1 до акцептованої Позивачем тендерної документації, і положення п. 1.1. у сукупністю із підписаними калькуляціями та актами приймання-передачі виконаних робіт однозначно вказують на достатнє узгодження сторонами цієї умови своїх правовідносин.

Суд також наголошує, що Позивачем навіть не було визначено конкретної вимоги за ст. 203 Цивільного кодексу України, яка була порушена при укладанні спірного договору.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне наголосити на такому:

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного субєктивного права (інтересу) обєкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідача;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позову. При цьому, обовязковість доведення наявності факту порушення спірної угодою прав та/або інтересів позивача випливає із позиції Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Розяснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними” від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України. При цьому, порушення прав/інтересів повинно мати місце саме внаслідок існування спірного договору, законність якого наразі заперечується і оспорюється Позивачем.

Втім, ані із змісту позовної заяви або інших матеріалів справи не вбачається, в чому Позивач визначає наявність порушення його права та інтересів у звязку із існуванням оспорюваної угоди - жодних доказів підтвердження такого факту порушення всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано, а наявність підписаних актів звірення розрахунків, що вказують на наявність заборгованості у Позивача за спірним договором, свідчить про наміри шляхом подання розглядуваного позову ухилитися від виконання грошових зобовязань, сприяння чому не узгоджується із встановленим ст. 2 Закону України „Про судоустрій і статус суддів” завданням суду.

Отже, оскільки наведені Позивачем обставини (підстави позову) жодною мірою не вплинули на його субєктивні права та інтереси, що, як наслідок, обєктивно унеможливлює досягнення мети судового захисту при поданні розглядуваного позову поновленню та захисту порушених (невизнаних) права та інтересів, та є самодостатньою підставою для відмови у задоволенні цього позову в контексті положень ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України, остільки за відсутністю обєкту захисту звернення до суду являє собою зловживанням відповідним правом з боку Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”.

Встановлені судом обставини та їх права оцінка зумовлюють відмову у задоволенні заявлених вимог через їх юридичну і доказову неспроможність, у звязку із чим понесені Позивачем судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на його рахунок.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позовних вимог Державного підприємства „Вугільна компанія „Краснолиманська”, м. Родинське Донецької області (ідентифікаційний код 31599557) до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Красноармійськ Донецької області (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про визнання недійсним договору №31/12-1т про закупівлю послуги з перевезення вантажів спеціалізованим автомобільним транспортом з учасником переможцем процедури відкритих торгів, проведеної 23.12.2009р. на підставі рішення тендерного комітету, оформленого протоколом засідання від 23.12.2009р.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 15.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2011р.

Суддя Попков Д.О.