Рішення № 13898260, 08.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.02.11 р. Справа № 37/351пд

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольський лікеро-горілчаний завод”, м. Маріуполь, ідентифікаційний код 31191021

про: розірвання договору оренди №951/02 від 23.05.2002р. та зобов’язання повернути орендоване майно

із залученням у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача – Міністерства аграрної політики України м. Київ, ідентифікаційний код 00011050

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Горожанкін В.Ю. (за довіреністю №7 від 10.01.2011р.);

від Відповідача - не з’явився;

від Третьої особи – не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався з 13.01.2010р. на 26.01.2010р., з 26.01.2010р. на 09.02.2010р., з 09.02.2010р. на 24.02.2010р., з 24.02.2010р. на 10.03.2010р., з 10.03.2010р. на 23.03.2010р., з 23.03.2010р. на 31.03.2010р., коли провадження у справі було зупинено та поновлено лише 25.01.2011р. з призначенням до розгляду на 08.02.2011р.

У судовому засіданні 08.02.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольський лікеро-горілчаний завод”, м. Маріуполь (далі – Відповідач) про розірвання договору оренди №951/02 від 23.05.2002р. цілісного майнового комплексу державного підприємства „Маріупольський лікеро-горілчаний завод”, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Маріупольський лікеро-горілчаний завод” та зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольський лікеро-горілчаний завод” повернути за актом приймання-передачі, відповідно до Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1997р. №847, цілісний майновий комплекс державного підприємства „Маріупольський лікеро-горілчаний завод”, розташований за адресою: 87532, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 28, органу, уповноваженому ним управляти – Міністерству агарної політики України.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем зобов’язань за договором оренди №951/02 від 23.05.2002р. в частині збереження об’єкту оренди та його використання відповідно до призначення, що утворює загрозу пошкодження та псування державного майна.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір оренди №951/02 від 23.05.2002р. з додатками та додатковими угодами до нього; лист №595/2 від 21.03.2004р.; висновок №210 від 21.09.2004р.; акт обстеження від 21.09.2004р.; акт перевірки використання державного майна від 10.06.2005р., від 06.11.2007р.; лист від 24.06.2008р. №41; наказ №861 від 17.09.2008р., протокол засідання від 18.09.2008р.; наказ №164 від 13.03.2009р., висновки щодо подальшого використання державного майна від 22.07.2009р.; лист №11-06-02-11759 від 22.10.2009р., №11-06-02-13273 від 30.11.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 10, 18, 19, 26, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст. 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 12, 15, 54, 56 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем задля обґрунтування своєї процесуальної позиції надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.56-69 т.1, а.с.а.с.50-61, 102-109 т.2), у тому числі письмові пояснення щодо процедури повернення майна та його органу управління, відносно відомостей про ліквідацію державного підприємства

Ухвалою суду від 29.12.2009р. суд відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Міністерство аграрної політики України, м. Київ.

Третя особа надала пояснення №31-4/259 від 22.03.2010р. (а.с.ас.81, 82 т.2), якими повідомила про погодження із зміною використання частини цілісного майнового комплексу, що передбачає необхідність проведення реконструкцій та інших невід’ємних поліпшень.

Третьою особою також були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.94-100 т.2)

13.01.2010р. Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом з вимогами до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк про зобов’язання перепрофілювати Державне підприємство „Маріупольський лікеро-горілчаний завод”, та внести зміни до договору оренди № 23.02.2002 р (а.с.а.с.74-78 т.1), який ухвалою суду від 15.01.2010р. був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом.

В подальшому Ухвалою від 31.03.2010р. провадження за зустрічним позовом було припинено у зв’язку із прийняттям судом відмови від такого позову (а.с.а.с.88, 89 т.2).

Відповідачем також надавалися додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.112-150 т.1, а.с.а.с.1-28 т.2) та було подано клопотання про зупинення провадження у справі з додатками (а.с.а.с.71-77 т.1), яке було задоволене ухвалою суду від 31.03.2010р.

У судових засіданнях представник Позивача підтримував заявлені вимоги, Відповідач заперечував, вказуючи про об’єктивну неможливість використання об’єкту за первісним призначенням.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі не надані документи та неявка належним чином повідомлених учасників справи у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу не впливає на таку кваліфікацію і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи, оскільки 09.02.2011р. добігає кінця процесуальний строк розгляду справи, а підстав для його продовження або відліку спочатку не вбачається.

Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду учасниками справи докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

23.05.2002р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) був укладений договір оренди №951/2002 (а.с.а.с.8-11 т.1), згідно умов п.п. 1.1., 10.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс – державного підприємства „Маріупольський лікеро-горілчаний завод” (Підприємство), яке розміщене за адресою:87532, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Енгельса, 28. Склад і вартість майна визначено відповідно до наведених у додатках №№ 1-3 акта оцінки (а.с.а.с.65-67 т.1), протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Підприємства, складеного станом на 01.03.2002р. (а.с.а.с.68, 69 т.1) і становить 551102грн. (первісна вартість – 1662321,01грн., знос – 1111218грн.), строком до строком до 23.05.2004р.

У п. 2.4. сторони дійшли згоди, що вартість майна Підприємства, яке Орендар повертає Орендодавцю (або юридичній особі, які вкаже Орендодавець), визначається на підставі передавального балансу Підприємства та акту оцінки, складених за даними інвентаризації на момент припиненні дії цього договору. Орендар повертає Підприємство у порядку, визначеному чинним законодавством та цим договором, і Підприємство вважається поверненим з моменту підписання сторонами акту-прийому передачі. Зазначені положення відповідають обов’язку Орендаря, визначеному п. 5.7. договору оренди, у разі його припинення або розірвання повернути орендоване майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до умов розділу 3 договору оренди на Відповідача були покладені грошові зобов’язання із сплати орендної плати, визначеної згідно діючого законодавства у відповідності до розрахунку (а.с.13 т.1): 100% - до Державного бюджету, щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, з врахуванням щомісячного індексу інфляції. За умовами п. 5.2. договору своєчасне і повне здійснення орендних платежів до державного бюджету віднесено до обов’язків Орендаря. Окрім цього обов’язку розділ 5 договору зобов’язує Орендаря:

- використовувати орендоване майно Підприємства відповідно до його призначення та цього договору (п. 5.1.);

- забезпечувати збереження орендованого майна Підприємства, запобігання його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки (п. 5.3.);

своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого підприємства (п.5.5.)

Пунктом 10. 6. договору сторони визначили автоматичне продовження договору після закінчення строку його чинності у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору.

23.05.2002р. об’єкт оренди згідно із п.2.1. договору оренди був переданий Відповідачеві, про що сторони склали відповідний акт приймання-передачі (а.с.12 т.1).

23.05.2002р., 23.06.2003р., 17.05.2004р., 15.08.2008р. сторонами були укладені додаткові угоди до договору оренди (а.с.а.с. 14-17 т.1), якими були внесені зміни до договору оренди, зокрема: був змінений розмір щомісячної орендної плати та продовжено строк дії договору до 23.05.2033р.

Листом від 21.09.2004р. Жовтнева районна санітарно-епідеміологічна станція м. Маріуполя повідомила Відповідача про неможливість поновлення виробництва лікеро-горілчаних виробів, у зв’язку з незадовільним санітарно-технічним станом, який був виявлений за результатами проведення санітарного обстеження (а.с.19 т.1).

Висновком Самостійної державної пожежної частини №22 по охороні Жовтневого району м. Маріуполя Головного управління МНС України в Донецькій області встановлено, що робота об’єкту без усунення виявлених порушень правил пожежної безпеки – не можлива (а.с.20 т.1).

За результатами обстеження Товариства Відповідача 21.09.2004р. Приазовською регіональною екологічною інспекцією складений акт №240 від 21.09.2004р. (а.с.21 т.1), яким встановлено, що підприємство виробничої діяльності не веде; підприємству необхідно здійснити інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та утворених в процесі виробничої діяльності відходів; рекомендовано виробничу діяльність за наявною технологічною схемою не поновлювати.

Головним управління сільського господарства і продовольства Донецької обласної держадміністрації на адресу Міністерства аграрної політики України був складений лист (а.с.93 т.1), в якому вказано про відсутність заперечень проти виведення з обігу виробничих потужностей Маріупольського лікеро-горілчаного заводу в звязку з недоцільністю їх використання.

04.11.2004р. керівником Відповідача був затверджений акт обстеження технічного стану Маріупольського лікеро-горілчаного заводу від 30.04.2004р. (а.с.а.с.85-86 т.1), в якому сформульоване рішення комісії про недоцільність відновлення виробничих потужностей цього заводу і необхідність клопотання про їх списання.

10.06.2005р. та 06.11.2007р. Позивачем були проведені перевірки законності використання державного майна – цілісного майнового комплексу Маріупольський лікеро-горілчаний завод, переданого в оренду Відповідачу, про що були складені відповідні акт (а.с.а.с. 22-31 т.1, а.с.ас.1-4 т.2), якими встановлено, що Підприємство не здійснює виробничу діяльність декілька років, орендовані основні засоби знаходяться в неробочому стані і потребують значних капітальних витрат та запропоновано Відповідачу вжити заходів щодо проведення відновлювальних та реконструктивних робіт за рахунок амортизаційних відрахувань з додержанням норм діючого порядку надання орендарю згоди орендодавця державного майна на здійснення невід’ємних поліпшень орендованого державного майна, затвердженим наказом від 03.10.2006р. №1523; прийняти термінові заходи по відновленню зруйнованого цегельного огородження заводу і приведення його в стан не гірший за той, у якому він був переданий в оренду, та інше.

Державним підприємством „Донецький експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці України” на виконання договору №45 від 09.1.2004р. (а.с.а.с.117,118 т.1) складений висновок експертизи №14.-04.-22.5159.04 (а.с.а.с.87-92 т.1), згідно якого Відповідач не здатен забезпечити дотримання вимог нормативно-правових актів з охорони праці і промислової безпеки в процесі проведення робіт підвищеної небезпеки при виготовленні дистильованих алкогольних напоїв без усунення зауважень експертизи.

В 2003-2006р.р. і Орендар неодноразово (а.с.а.с.112, 113, 125, 131, 134-150 т.1) звертався до Орендодавця з проханням надати: дозвіл на реконструкцію та пререоснащення певних приміщень; створення експертної комісії для оцінки та списання деяких необоротних активів цілісного майнового комплексу; здійснення нового будівництва ділянки водоводу; надання згоди на проведення ремонтних робіт по усуненню пошкоджень кровельного покриття; дозволу будівництва на території земельної ділянки торгового комплексу; дозвіл на демонтаж споруди; включення об’єктів, що знаходять у незадовільному стані та потребують реконструкції до переліку об’єктів, що підлягають приватизації; відчуження частини обладнання; перенесення огорожі у зв’язку з виконанням робіт капітального будівництва; капітальний ремонт будівлі; списання певного обладнання тощо

24.06.2008р. Відповідач звернувся до Позивача з проханням звернутися до Міністерства аграрної політики України, як до органу уповноваженого управляти відповідним майном на виконання доручення Кабінету Міністрів України щодо запропонованих заходів для розгляду питання доцільності перепрофілювання виду діяльності Відповідача, з урахуванням потреб населення, в підприємстві по виробництву хлібобулочних виробів, а також знесення головного виробничого корпусу зі складом готової продукції для будівництва нового виробничого корпусу з вбудованими торгівельними приміщеннями, та продовження договору оренди на термін не менший як 25 років (а,с.а.с.34, 35 т.1).

Наказом РВ ФДМУ по Донецькій області №861 від 17.09.2008р. створено комісію за участю Міністерства аграрної політики України, Маріупольської міської ради, управління МНС в м. Маріуполь, Жовтневої районної санітарно-епідеміологічної станції м. Маріуполя та Відповідача (а.с.а.с. 36-38 т.1), на засіданні якої 18.09.2008р. встановлено, що:

- виробництво лікеро-горілчаної продукції припинено та поновленню не підлягає;

- доцільно та можливо перепрофілювати Цілісний майновий комплекс під адміністративно-торгівельний комплекс, у зв’язку із чим ухвалено Відповідачу: звернутися до Українського державного інституту по проектуванню підприємств харчової промисловості для одержання висновків щодо визначення можливості розробки документації для реконструкції існуючого виробництва і розливу лікеро-горілчаної продукції, висновки надати до РВФДМУ та Міністерства аграрної політики для розгляду питання про надання дозволу на проведення невід’ємних поліпшень та реконструкції державного майна, підготувати та надати до РВФДМУ та Міністерства аграрної політики України повний пакет документів, передбачений порядком; до вирішення питань щодо перепрофілювання, забезпечити безумовне виконання умов договору оренди в частині своєчасного та у повному обсязі перерахування орендної плати, збереження та страхування державного майна.

13.03.2009р. Міністерством аграрної політики України видано наказ №164 про використання державного майна цілісного майнового комплексу Маріупольського лікеро-горілчаного заводу (а.с.а.с.44, 45 т.1), яким погоджено зміни використання частини державного майна цілісного майнового комплексу Маріупольський лікеро-горілчаного заводу за іншим цільовим призначенням згідно з пропозицією міжвідомчої комісії відповідно до чинного законодавства .

Позивачем були затверджені висновки від 22.07.2009р. щодо подальшого використання державного майна (а.с.а.с.46, 47 т.1), а листом №11-06-02-11759 від 22.10.2009р. (а.с.48 т.1) Позивач попередив Відповідача про усунення порушень у виконанні умов п.п. 5.1, 5.3 договору оренди.

У листі від 30.11.2009р. (а.с.а.с. 50- 51 т.1) Позивач повідомив Відповідача про наміри розірвати договір оренди, у зв’язку з невиконанням орендарем вимог робочої групи, відповідно до висновків від 22.07.2009р. (а.с.а.с.46-47 т.1).

Листом №86 від 30.12.2009р. Відповідач (а.с.63 т.1) наголосив на необхідності негайного виконя наказу Міністерства аграрної політики України щодо перепрофілювання підприємства шляхом внесення відповідних змін до договору оренди та безпідставності вимог про необхідність здійснення реконструкції до перепрофілювання майна.

У зв’язку з викладеним, Позивач звернувся до Господарського суду Донецької області з розглядуваним позовом.

Третя особа свою позиції по суті спору висловила у поясненнях №31-4/259 від 22.03.2010р. (а.с.ас.81, 82 т.2)

Відповідач проти вказаних первісних позовних вимог заперечив з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, провадження по якій судом було припинено.

Водночас, рішенням Господарського суду Донецької області від 12.07.2010р. у справі №30/74пд (а.с.а.с.103-106 т.1), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.08.2010р. (а.с.а.с.107-109 т.1), був задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольський лікеро-горілчаний завод” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про внесення змін до договору оренди цілісного майнового комплексу від 23.05.2002р. №951/2002 відносно використання визначеної частини орендованого майна за наведеним переліком за цільовим призначенням – „адміністративно-торгівельний комплекс”.

При цьому, судами було встановлено, що:

- така зміна умов договору зумовлена зміною обставин, які існували на час укладання договору, та яка (зміна) відбулась внаслідок погіршення стану орендованого майна, яке було побудоване в період 1893 – 1912р.р. та на теперішній час не відповідає технічним показникам по безпеці і експлуатації будівель, є небезпечним. З цієї причини передане в оренду майно згодом втрачало ознаки цілісного майнового комплексу, що вимушувало Орендаря підтримувати його в належному стані за рахунок власних коштів;

- має місце факт неможливості використання частини орендованого за договором оренди від 23.05.2002р. № 951/2002 майна;

- твердження Орендодавця щодо неналежного виконання саме Орендарем умов договору оренди не відповідають дійсності.

Стосовно заявлених Позивачем вимог суд вважає за необхідне наголосити, що їх одночасне висування цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вимоги пов’язані наданими доказами та підставами виникнення, їх сумісний розгляд не утруднює вирішення справи, а, навпаки, сприяє дотриманню принципу процесуальної економії, та у повній мірі узгоджується із гарантованим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., правом на ефективний судовий захист.

Крім того, позиції щодо можливості висування в межах однієї позовної заяви вимог про розірвання договору оренди та повернення орендованого майна, дотримується і Вищий господарський суд України, що вбачається із змісту п. 17 Інформаційного листа від 13.08.2008р. № 01-8/482.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у застосуванні заходів відповідальності за невиконання зобов’язань за договором у формі розірвання зазначеного договору та повернення об’єкту продажу до державної власності.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та умовами укладеного між ним договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. В свою чергу, ч. 3 ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачає можливість розірвання договору у разі невиконання стороною своїх зобов’язань.

За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України застосування судом певного способу судового захисту вимагає наявності (доведеності належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами) сукупності наступних умов:

- наявність у Позивача певного суб’єктивного права/інтересу;

- порушення цього права/інтересу з боку Відповідача;

- адекватність (з точки зору визначеності законом та відповідності суті порушення і спроможності його усунути) обраного способу судового захисту.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із вказаних умов унеможливлює задоволення позову.

Оскільки Позивач є стороною спірного договору, на яку, до того ж, ст. 32 Законом України „Про оренду державного та комунального майна” покладений обов’язок із здійснення контролю за використанням орендованого майна, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області цілком управнене звертатися до суду із розглядуваним позовом, захищаючи у такий спосіб інтереси держави як власника майна.

Виходячи з підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, Позивач наполягає на розірванні договору як на наслідку порушення умов договору з боку Відповідача у вигляді (порушення) невиконання обов’язку щодо збереження об’єкту оренди та його використання відповідно до призначення, що утворює загрозу пошкодження та псування державного майна.

Однак, у світлі встановлених в перебігу розгляду справи №30/74пд обставин, які мають преюдиціальне у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України значення для розглядуваної справи, стан виконання умов п.п.5.1., 5.3. і 5.5. спірного договору Орендодавцем безпідставно ототожнювався із порушеннями з боку Орендаря. Дійсно, положення ст. 652 Цивільного кодексу України, на підставі якої судом були внесені зміни до спірного договору, презюмують відсутність зв’язку між зміною обставин та діями (бездіяльністю) сторони, що усуває ймовірність існування порушення як такого у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України та вини сторони в такій зміні у розумінні ст. 614 цього Кодексу.

Дійсно, якщо орендоване майно об’єктивно не могло використовуватися за первісним призначенням, і можливість подальшого існування такого майна в статусі об’єкту оренди за договором передбачала необхідність проведення реконструкції, а не ремонтних робіт, то нездійснення такої реконструкції без запровадження відповідних змін до договору, проти яких заперечував Орендодавець, не може вказувати на порушення з боку Орендаря.

Відносно означених судових актів по справі №30/74пд в контексті їх доказової сили у цій справі суд наголошує, що Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України” визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів” (згадується в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні” від 18.11.2003р. № 01-8/1427).

Принцип верховенства права закріплений ст. 8 Конституції України, а згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів.

Таким чином, встановлені факти істотної зміни обставин, неможливості використання майна та відсутності порушень з боку Орендаря не можуть бути піддані сумніву за умов чинності судових актів по справі №30/74пд.

Оскільки Позивач звільнений від сплати судових витрат у встановленому порядку, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України такі витрати з нього не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Маріупольський лікеро-горілчаний завод”, м. Маріуполь (ідентифікаційний код 31191021) про розірвання договору оренди №951/02 від 23.05.2002р. та зобов’язання повернути орендоване майно.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 08.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2011р.

Суддя Попков Д.О.