Ухвала суду № 138982420, 13.08.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/7741/25

Провадження № 1-кп/185/989/26

У Х В А Л А

13 серпня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря - ОСОБА_4 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024041370001828 від 02 грудня 2024 року за обвинуваченням неповнолітнього на час інкримінованих дій ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113 КК України, неповнолітнього на час інкримінованих дій ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_8

обвинувачених - ОСОБА_6 , неповнолітніх на час інкримінованих

дій ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ,

законних представників

неповнолітніх обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

захисників обвинувачених - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , зазначивши, що вини можуть переховуватись від суду, перебуваючи під загрозою застосування тяжкого покарання у випадку визнання її винуватою у вчиненні злочину, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, також можуть впливати на свідків. На даний час вищезазначені ризики, на думку прокурора, продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою. Прохали застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з електронним засобом контролю. Захисник зазначила, що фактично можна розглядати тільки один ризик це ухилення від суду, але цей ризик повністю можна нівелювати домашщнім арештом.

Неповнолітній на час інкримінованих дій обвинувачений ОСОБА_5 та захисник не заперечували проти продовження строку тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_14 (неповнолітній на час інкримінованих діянь), його захисник заперечували проти продовження строку тримання під вартою. Прохали застосувати домашній арешт.

З`ясувавши думку сторін, вивчивши наявні матеріали провадження, суд приходить до наступного висновку.

У ст. 178 КПК України передбачений перелік обставин, що враховуються судом при вирішенні питання про запобіжний захід, серед яких вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Так, строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, застосованого щодо обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 закінчується 23.08.2026 року, а наступне судове засідання визначено з врахуванням зайнятості учасників провадження поза даною датою.

Як встановлено, ОСОБА_6 , неповнолітні ОСОБА_5 , ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна.

Так, згідно з положеннями п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України - при оцінці існування ризику кримінального провадження, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід враховувати, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання винним в інкримінованих злочинах.

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування».

Дані обставини свідчать про наявність ризику залишення обвинуваченими ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 свого місця проживання (у випадку застосування щодо них більш м`якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду.

Що стосується ризику перешкоджати провадженню іншим чином, то прокурор зазначив, що вони можуть не з`явитись до суду, та розголосити дані досудового розслідування. Щодо неявки, то такі доводи повністю охоплюються ризиком ухилення від суду. Щодо аргументу про розголошення даних досудового розслідування то прокурором не надано жодних доводів про намагання обвинувачений вчинити такі дії або про такі наміри.

Стосовно ризику знищення речей та документів, то суд враховує, що за позицією прокурора не були відшукані всі засоби зв`язку, якими користувалися підозрювані під час готування та вчинення кримінальних правопорушень. За свою протиправну діяльність, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 отримували грошову винагороду від невстановлених осіб на власні банківські картки, а отже існує реальний ризик, що обвинувачені не перебуваючи під вартою зможуть знищити відповідні речові докази. Однак, на даному етапі судового розгляду такий ризик перестав бути актуальним, бо прокурором зазначено, що потреби досліджувати речові докази в судовому засіданні немає, бо всі речові докази оглядались відповідними протоколами, а також досудове розслідування завершено.

Ризик незаконного впливу на свідків прокурором не доведено.

Отже доведеним є ризик ухилення від суду.

Вирішуючи питання про те який запобіжний захід може попередити вказаний ризик суд корситується національним законодавством. Так законодавець в ст. 176 Кримінального процесуального кодексу України визначив що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109?1142, 258?2586, 260, 261, 437 ?442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Дана норма визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(II)/2024 від 19.06.2024}

Суд вбачає правомірною мету, з якою законодавець доповнив частиною шостою статтю 176 КПК, маючи намір посилити захист суверенітету територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України за рахунок установлення вказаною нормою Кодексу тимчасово (на період дії воєнного стану) особливого порядку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, які за тяжкістю й характером є наднебезпечними в умовах воєнного стану.

Жодних доказів на підтвердження неможливості тримання обвинувачених в умовах установи попереднього ув`язнення стороною захисту не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дані про особу обвинувачених, дані про наявність встановленого судом ризику свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Альтернативні запобіжні заходи на даний час не попередять вказані ризики, тому з метою запобігання йому суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою.

З підстав наведених вище й слід відмовити в застосуванні щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

З огляду на наявність обвинувачення у вчиненні умисного особливого тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, беручи до уваги, що на даний час на території України введено воєнний стан, суд вважає необхідним не визначати обвинуваченим розмір застави.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 183, 331, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 11 жовтня 2026 року.

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчує 11 жовтня 2026 року включно.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою неповнолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити до 11 жовтня 2026 року включно.

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 11 жовтня 2026 року включно.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на час інкримінованого діяння був неповнолітнім, продовжити до 11 жовтня 2026 року включно.

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 11 жовтня 2026 року включно.

Відмовити в застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Ухвала в частині запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для осіб, які перебувають під вартою, - протягом того же строку з моменту вручення копії ухвали.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3