Рішення № 138982162, 14.08.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/1837/25

Провадження № 2/202/415/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Мариніна О.В.

за участі секретаря Пєшкічевої А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533) до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» (далі ПрАТ «СК «УНІКА») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача в порядку суброгації на користь позивача 61 662,43 грн. майнової шкоди, а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.02.2019 між ПрАТ «СК «УНІКА» та ТОВ «Порше Лізинг Україна» укладено договір добровільного комплексного страхування транспортного засобу «Volkswagen Golf Comfortline», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , № 245001/4098/00003326.

15.02.2022 о 10 год. 53 хв. у м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участю зазначеного автомобіля та автомобіля «ВАЗ 21053», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.2022 у справі № 201/1992/22 (провадження № 619/2329/21), яка набрала законної сили 12.04.2022 та не оскаржувалася, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв`язку з порушенням п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України.

Визнавши подію страховим випадком за договором КАСКО (страховий акт № 00499692 від 14.03.2022), позивач сплатив страхувальнику ТОВ «Порше Лізинг Україна» страхове відшкодування у розмірі 156 770,06 грн. (платіжна інструкція № 016187 від 22.03.2022), розраховане на підставі рахунку ТОВ «Атлант М Дніпро» № КС00009251 від 21.02.2022 (160 025,22 грн.) за вирахуванням франшизи за договором КАСКО у розмірі 3 255,16 грн.

Позивач звернувся до ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (далі ПрАТ «УПСК»), в якій на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 за полісом обов`язкового страхування № ЕР/204476089 (ліміт відповідальності за шкоду майну 130 000 грн., франшиза 2 600 грн), з регресною вимогою на суму 156 770,06 грн. (заява № 32299 від 07.04.2022). ПрАТ «УПСК» здійснило виплату лише в розмірі 95 107,63 грн. (платіжне доручення № 25374 від 29.06.2022).

Посилаючись на ст. 993 ЦК України, ст. 108 Закону України «Про страхування» та ст. 1194 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача різницю між фактично сплаченим ним страхувальнику відшкодуванням та фактично отриманою від ПрАТ «УПСК» виплатою, що складає 156 770,06 грн. 95 107,63 грн. = 61 662,43 грн.

Представник позивача свою позицію висловив у судовому засіданні підтримав,в подальшому подав суду заяву розглядати без їх участі.

Відповідач подав відзив на позовну заяву та заперечення на додаткові пояснення позивача, в яких проти позову заперечував, посилаючись на: недоведеність позивачем дійсного розміру завданої шкоди з огляду на розбіжності у поданих документах щодо вартості відновлювального ремонту; недопустимість поданого позивачем документа «Відповідь НПУ» як доказу; відсутність доказів на підтвердження підстав та розрахунку страхової виплати, здійсненої ПрАТ «УПСК» у розмірі 95 107,63 грн., і те, що ця виплата є меншою за встановлений полісом ліміт відповідальності (130 000 грн); відсутність доказів статусу ТОВ «Атлант М Дніпро» як платника ПДВ та фактичного понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ; звернення позивача з позовом до неналежного відповідача без залучення ПрАТ «УПСК» як співвідповідача в частині вимог у межах ліміту відповідальності страховика.

Відповідач також подав заяву про часткове визнання позову в розмірі 26 770,06 грн., заперечуючи в іншій частині вимог,просив розглянути справу без їх участі.

Треті особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ПрАТ «УПСК» своєї правової позиції щодо заявлених вимог до суду не подала, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила, заперечень щодо розміру та підстав здійсненої нею страхової виплати не висловила.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив таке.

Судом встановлено, що 15.02.2022 о 10 год. 53 хв. за адресою: м. Дніпро, Центральний міст, біля е/о № 18/2, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «ВАЗ 21053», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Volkswagen Golf Comfortline», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахованого позивачем за договором добровільного комплексного страхування транспортного засобу № 245001/4098/00003326 від 07.02.2019, укладеним з власником автомобіля ТОВ «Порше Лізинг Україна».

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 30.03.2022 у справі № 201/1992/22, яка набрала законної сили 12.04.2022, встановлено, що ОСОБА_1 під час керування автомобілем «ВАЗ 21053» порушив п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Golf Comfortline», за що визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 та ч. 6 ст. 82 ЦПК України зазначена постанова, яка не оскаржувалася та набрала законної сили, є обов`язковою для суду в питанні, чи мали місце протиправні дії та чи вчинені вони саме цією особою, а обставини, встановлені цією постановою, не підлягають доведенню при розгляді цієї справи.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача щодо недопустимості документа «Відповідь НПУ» як доказу факту дорожньо-транспортної пригоди, оскільки факт її вчинення, вина відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між його діями і пошкодженням застрахованого автомобіля підтверджені судовим рішенням, яке має преюдиційне значення і не потребує додаткового доведення іншими доказами.

Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для покладення на відповідача відповідальності за завдану шкоду, а саме: протиправної поведінки відповідача (порушення Правил дорожнього руху), шкоди (механічні пошкодження застрахованого автомобіля), причинного зв`язку між ними та вини відповідача, судом визнається встановленою та відповідачем по суті не спростованою; заперечення відповідача стосуються не факту та підстав виникнення відповідальності, а розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Щодо розміру завданої шкоди суд враховує, що дійсна та документально підтверджена вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля визначена на підставі рахунку станції технічного обслуговування ТОВ «Атлант М Дніпро» № КС00009251 від 21.02.2022 у розмірі 160 025,22 грн., на підставі якого позивачем прийнято страховий акт № 00499692 від 14.03.2022 та фактично сплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 156 770,06 грн. (за вирахуванням франшизи за договором КАСКО в розмірі 3 255,16 грн.), що підтверджується платіжною інструкцією № 016187 від 22.03.2022.

Суд відхиляє посилання відповідача на наявність у матеріалах справи інших (попередніх або орієнтовних) сум оцінки збитків, зокрема звіту про оцінку від 31.03.2022 (171 612,12 грн.), оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, який визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу, тоді як реальним підтвердженням понесених витрат є документи станції технічного обслуговування, на якій фактично проводився ремонт, та платіжний документ про фактичне здійснення виплати страхового відшкодування.

Позивачем надано і рахунок СТО, і платіжний документ про виплату, які узгоджуються між собою, тому розмір фактично сплаченого страхового відшкодування (156 770,06 грн.) визнається судом доведеним.

Доводи відповідача про включення до складу виплаченого відшкодування суми ПДВ судом відхиляються, оскільки з платіжної інструкції № 016187 від 22.03.2022 вбачається застереження про те, що сума 156 770,06 грн. перерахована страхувальнику без урахування ПДВ. За таких обставин викладена позивачем та відповідачем правова позиція щодо постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 591/1861/22 (щодо необхідності доведення факту здійснення ремонту та статусу СТО як платника ПДВ для стягнення суми ПДВ) не має значення для цієї справи, оскільки сума ПДВ до складу заявлених позовних вимог позивачем не включена, а спір щодо стягнення ПДВ окремо не заявлявся.

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 108 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Отже, до позивача в порядку суброгації перейшло право вимоги потерпілого (страхувальника) до особи, винної у виникненні дорожньо-транспортної пригоди, у межах фактично сплаченого позивачем страхового відшкодування, тобто в розмірі 156 770,06 грн.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц та від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц, а також у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 754/1114/15-ц.

Суд звертає увагу, що зазначена норма визначає обсяг відповідальності страхувальника як різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), тобто сумою, яка фактично та дійсно отримана потерпілим (його правонаступником у порядку суброгації), а не сумою, яка теоретично могла або мала бути виплачена страховиком у межах встановленого договором ліміту відповідальності. У цій справі судом встановлено, що позивачем фактично отримано від ПрАТ «УПСК» страхову виплату лише в розмірі 95 107,63 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 25374 від 29.06.2022 та не заперечується жодною зі сторін. Саме ця сума є страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розумінні ст. 1194 ЦК України, застосовній до спірних правовідносин.

Доводи відповідача про те, що частина недоплаченої ПрАТ «УПСК» суми у межах ліміту відповідальності (130 000 грн) має стягуватися виключно зі страховика, а не з відповідача, судом відхиляються. Обставини та підстави, з яких ПрАТ «УПСК» здійснило виплату в розмірі, меншому за встановлений полісом ліміт відповідальності, стосуються договірних правовідносин між позивачем та третьою особою і не є предметом цього спору; позивач в межах цієї справи вимог до ПрАТ «УПСК» не заявляв, а ПрАТ «УПСК», залучене до участі у справі як третя особа, своїх заперечень щодо повноти та правильності здійсненої нею виплати не висловило.

Можлива недоплата з боку страховика в межах його власного ліміту відповідальності не тотожна «страховій виплаті», отриманій потерпілим, у розумінні ст. 1194 ЦК України, а тому не змінює обсягу відповідальності відповідача як особи, яка завдала шкоди: делiктне зобов`язання відповідача перед потерпілим (позивачем у порядку суброгації) припиняється лише в межах фактично одержаного відшкодування, а в частині, що залишилася непокритою, зберігається згідно із загальним принципом повного відшкодування шкоди (ст. 1166, 1187, 1188 ЦК України).

Ст. 1194 ЦК України говорить про різницю між фактичним розміром шкоди і фактично отриманою страховою виплатою а не тим, що страховик "мав би" виплатити в межах ліміту. Позивач фактично отримав від ПрАТ «УПСК» лише 95 107,63 грн це і є та сума, яку слід віднімати.

Подібні за змістом висновки щодо застосування статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» викладені у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі № 464/1937/16-ц (провадження № 61-4756св18) та від 03 грудня 2020 року у справі № 352/1384/18.

З цих же підстав суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності залучення ПрАТ «УПСК» як співвідповідача та подання позову до неналежного відповідача, оскільки позовні вимоги у цій справі ґрунтуються на деліктному зобов`язанні відповідача як особи, яка завдала шкоди, а не на договірних відносинах за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності; ПрАТ «УПСК» правильно залучене до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача різниці між фактично сплаченим позивачем страхувальнику відшкодуванням (156 770,06 грн) та фактично отриманою позивачем від ПрАТ «УПСК» страховою виплатою (95 107,63 грн), що складає 61 662,43 грн, є обґрунтованими, підтвердженими належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд враховує подану відповідачем заяву про часткове визнання позову в розмірі 26 770,06 грн. як таку, що підтверджує обґрунтованість позовних вимог у цій частині; водночас, з огляду на встановлені судом обставини та наведене правове обґрунтування, підстави для обмеження стягнення лише визнаною відповідачем сумою відсутні, а позовні вимоги підлягають задоволенню в повному заявленому позивачем розмірі 61 662,43 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено повністю, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 22, 993, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст. 3, 9, 12, 22, 29, 32, 36, 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 108 Закону України «Про страхування», ст. 12, 7682, 141, 259, 263265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», про відшкодування майнової шкоди в порядку суброгації задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (код ЄДРПОУ 20033533, IBAN НОМЕР_4 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 300335) 61 662,43 грн. (шістдесят одну тисячу шістсот шістдесят дві гривні 43 коп.) майнової шкоди в порядку суброгації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» судовий збір у розмірі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14 серпня 2026 року.

Суддя О. В. Маринін