Рішення № 138982097, 12.08.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/3119/26

провадження № 2/208/3825/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання- Якимчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні взалі сусу у м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/3119/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за допомого підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд звернулось до Заводського районного суду міста Кам`янського із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 02.10.2021 року між Акціонерним товариством «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98196727000, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит на суму 16758 грн на придбання товару та відкрито кредитну картку.

АТ «Укрсиббанк» умови кредитного договору виконав в повному обсязі. Відповідач зі свого боку належним чином не виконав умов кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість.

21.06.2023 року АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 247. Відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 98196727000 від 02.10.2021 року.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 9193,78 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 6298 грн; заборгованість за відсотками 0 грн, заборгованість за комісією 2895,78 грн.

Враховуючи викладене позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 98196727000 від 02.10.2021 року у розмірі 6298 грн також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн та судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідноіз відповіддю №1448058 від 04.06.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 20.03.2026 року відкрито провадження у справі № 208/3119/26 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

01.04.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначив, що позивачем на підтвердження наявності заборгованості надано лише виписку про рух коштів за кредитним договором за період з 02.10.2021 по 21.06.2023 року та складений ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» розрахунок заборгованості. Водночас із наданої виписки вбачається, що відповідач здійснював платежі за кредитом, а як на початку, так і наприкінці виписки зазначено нульовий вхідний та вихідний залишок за всіма зобов`язаннями, що свідчить про відсутність непогашеної заборгованості.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості не може бути належним доказом, оскільки складений не первісним кредитором. Крім того, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів фактичного надання (перерахування) кредитних коштів відповідачу.

Також умовами кредитного договору передбачено стягнення різних комісій за видачу, користування та обслуговування кредиту.

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн, то відповідач вважав вказаний розмір завищеним, враховуючи складність справи та просив у випадку задоволення позову зменшити розмір витрат на правову допомогу до 1000 грн.

Враховуючи викладене відповідач просить у задоволенні позовної заяви відмовити.

06.05.2026 року від позивача надійшли додаткові пояснення в яких позивач просить позов задовольнити, щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву зазначив, що нульовий залишок заборгованості, відображений у виписці за період з 02.10.2021 по 21.06.2023 року, не свідчить про погашення кредиту відповідачем, оскільки відповідна операція здійснена ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на виконання договору факторингу № 247 від 21.06.2023, укладеного з АТ «Укрсиббанк».

На думку позивача, така операція відображає виключно взаєморозрахунки між первісним та новим кредитором у зв`язку з відступленням права вимоги і не припиняє зобов`язань відповідача за кредитним договором. Внаслідок укладення договору факторингу відбулася лише заміна кредитора, тоді як обов`язок відповідача щодо повернення кредиту та сплати інших передбачених договором платежів зберігся в повному обсязі.

Крім того, позивач вважає доведеними понесені витрати на професійну правничу допомогу, посилаючись на договір про надання правової допомоги, опис наданих послуг, акт їх приймання-передачі та інші підтвердні документи, які, на його думку, підтверджують фактичне надання, обсяг і вартість таких послуг відповідно до вимог процесуального законодавства та практики Верховного Суду.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Усенко М.І. у додаткових поясненнях просив розгляд справи здійснювати без представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Представник відповідача Жежель С.С. також 20.04.2026 року надав суду клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника. Проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 174, ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 02.10.2021 року відповідачем заповнено анкету-заяву на надання споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач просив надати АТ «Укрсиббанк» споживчий кредит на умовах: строк користування кредитом 10 міс, сума кредиту 16758 грн.

02.102021 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 98196727000.

Відповідно до розділу 3 договору сторонами погоджено умови кредитування, а саме згідно з:

пунктом 3.1 сума кредиту за договором становить 16758 гривень. Кредит надається позичальнику без застави.

пунктом 3.2. надання кредиту здійснюється у термін не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту підписання цього договору.

пунктом 3.3. кредит надається позичальнику для особистих потреб в сумі 16059 гривень - на придбання товару: мобільний телефон/смартфон: Iphone 11 64 purple, шляхом оплати банком з позичкового рахунку позичальника та в сумі 699 гривень на оплату разової комісії за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні (встановленні) кредиту, шляхом зарахування на рахунок банку суми разової комісії за надання кредиту з позичкового рахунку позичальника.

пунктом 3.4. ціна товару складає 16059 гривень.

Відповідно до п. 3.6 договору позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення платежів, відповідно до Графіку платежів (додаток №1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною), але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернутий не пізніше 02.08.2022 року.

Положеннями п. 3.12 встановлено, що позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього договору та додатків до договору.

Відповідно до п. 3.7, 3.8 договору сторони погодили, що розмір ануїтет ного платежу становить 1676 грн з моменту укладення договору до 04.07.2022 з 05.07.2022 розмір ануїтетного платежу становить 2156 грн. Розмір останнього ануїтет ного платежу може відрізнятися від розміру попередніх платежів. Ануїтет ний платіж повинен сплачуватись щомісячно до 23 числа (включно) кожного місяця.

За змістом п. 3.9 та 3.10 договору процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 0,00001 % річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7,00001 % річних. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або неповної сплати платежу, встановленого у договорі, і нараховується до моменту погашення такої заборгованості.

Вказаний договір підписаний відповідачем власноручно.

02 жовтня 2021 року АТ «Укрсиббанк» склало повідомлення, відповідно до якого в межах договору про співробітництво № 243-0622 від 26.08.2021, укладеного між банком та ОСОБА_2 , повідомило про можливість своєчасної та повної оплати вартості товару за рахунок кредитних коштів відповідно до договору про надання споживчого кредиту № 98196727000 від 02.10.2021, укладеного з ОСОБА_1 . Із зазначеного документа вбачається, що кредит надавався для придбання мобільного телефону iPhone 11 64 GB Purple вартістю 16 059 грн, при цьому внесок позичальника становив 0 грн.

02.10.2021 року ОСОБА_1 також підписано паспорт споживчого кредитування Інформаційний лист Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, відповідно до якого: сума кредиту 16756 грн, комісія за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні (разово) 699 грн, комісія за управління кредитом 482,63 грн, комісія за управління кредитом при здійсненні переплати за ініціативою споживача, комісія за РКО.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 98196727000, боржник: ОСОБА_1 , вбачається заборгованість за тілом кредиту 6298 грн; заборгованість за відсотками 0 грн, заборгованість за комісією 2895,78 грн.

21.06.2023 року АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 247, відповідно до якого клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2 договору права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 247 від 21.06.2023 року фактор прийняв на умовах визначених договором права вимоги щодо боржника ОСОБА_1 за договором № 98196727000, загальний розмір заборгованості 9193,78 грн.

Окрім цього на підтвердження набуття права вимоги позивачем до позову долучено акт приймання-передачі права вимоги від 21.06.2023 року та платіжну інструкцію № 71782.

05.12.2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило на адресу відповідача досудову вимогу, в якій повідомлялося про необхідність погасити заборгованість у розмірі 9193,78 грн.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Нормами ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Вимогами ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України визначено, що боржник, що порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з вимогами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов`язку повернути кредитні кошти має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.

Суд зауважує, що факт укладення кредитного договору, та погодження його істотних умов відповідачем не заперечується.

На підтвердження факту отримання коштів позивачем до суду надано виписку за період з 02.10.2021 по 21.06.2023 року.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність в матеріалах справи належних і допустимих доказів фактичного надання кредитних коштів з огляду на таке.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі №194/329/15 зазначено, виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

З наданої позивачем виписки за кредитним договором з 02.10.2021 року по 21.06.2023 року вбачається що 04.10.2021 року дебет 16758 грн (надання кредиту згідно угоди 98196727000 від 02.10.2021 року ОСОБА_1 ).

Отже, виписка про рух коштів по картці є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені операції з часу надання кредиту, визначено щомісячні платежі та вбачається що відповідач частково погашала заборгованість.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином відступлення права вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

З доказів у справі вбачається, що 21.06.2023 року АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 247, відповідно до якого клієнт відступає фактору, а фактор зобов`язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.2 договору права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді.

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 247 від 21.06.2023 року фактор прийняв на умовах визначених договором права вимоги щодо боржника ОСОБА_1 за договором № 98196727000, загальний розмір заборгованості 9193,78 грн.

Окрім цього на підтвердження набуття права вимоги позивачем до позову долучено акт приймання-передачі права вимоги від 21.06.2023 року та платіжну інструкцію № 71782.

Відповідачем вказані обставини не заперечуються.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем доведено факт відступлення права грошової вимоги АТ «Укрсиббанк» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором від 02.10.2021 року.

Доводи про зазначення на початку виписки та в кінці виписки вхідного залишку основного боргу 0, комісії 0, що на думку відповідача свідчить про відсутність заборгованості суд відхиляє, оскільки нульовий залишок заборгованості, відображений у виписці за період з 02.10.2021 по 21.06.2023 року, не свідчить про погашення кредиту відповідачем, оскільки відповідна операція здійснена ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на виконання договору факторингу № 247 від 21.06.2023, укладеного з АТ «Укрсиббанк».

Згідно виписки з часу укладення договору факторингу, а саме 21.06.2023 року здійснювались операції щодо «списання % комісії», «списання уступка угоди» у загальному розмірі 9193,78 грн, що відповідає ціні позову. З виписки не вбачається що погашення з 21.06.2023 року здійснювалось відповідачем та відповідачем вказані обставини не спростовано.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З наведених норм чинного законодавства України та фактичних обставин справи вбачається, що АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір, за яким позивачем було надано відповідачу грошові кошти, на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит, однак останній умови договору належним чином не виконує, а відтак право позивача порушено, та підлягає захисту у судовому порядку, яке він реалізував, звернувшись до суду.

Натомість відповідачем належних доказів, які б спростовували зазначені обставини або підтверджували повне виконання кредитного зобов`язання, суду не надано.

Окрім цього відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про неправильність наданого позивачем розрахунку, інший розмір заборгованості або повне чи часткове погашення кредитної заборгованості, контр-розрахунку відповідачем не надано.

З огляду на викладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № 98196727000 від 02.10.2021 року у розмірі 6298 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за комісією суд зазначає таке.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 11 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Пунктами 9, 11 ч.1 ст. 1 Закону визначено, що споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.

Споживчий кредит - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з п. 22 ч.1 ст. 1 Закону «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

З цього випливає, що споживчий кредит - грошові кошти, що надаються споживачу, тобто фізичній особі, на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Отже, несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо сплати комісійної винагороди за обслуговування кредиту.

Крім того, відповідно до ст. 55 Закону «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством, нормативно-правовими актами Національного банку та угодами (договорами) між клієнтом і банком.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженими постановою правління НБУ від 10.05.2007 №168 банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Згідно із ч.ч. 1, 2, 4 та 5 ст. 18 Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах зі споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Зазначений висновок міститься в постанові Верховного Суду від 7 лютого 2018 року в справі №175/1543/16-ц, яка, відповідно до ч. 4 ст. 264 ЦПК України, має враховуватися судом.

Виходячи з цього, суд вважає необґрунтованим стягнення з відповідача заборгованості за комісією.

Таким чином, на підставі наведеного, виходячи із принципів законності та справедливості, суд вважає що не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача заборгованість по комісії у розмірі 2895,78 грн.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо судових витрат суд зазначає таке.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У постановах від 19 лютого 2022 року №755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що судові витрати повинні бути не лише фактичними, а й неминучими та розумними за своїм розміром, що узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішеннях у справах «East/West Alliance Limited проти України» та «Лавентс проти Латвії», де наголошено, що компенсації підлягають лише ті витрати, які були фактичними, необхідними та обґрунтованими за розміром.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; акт наданих послуг; детальний опис наданих послуг.

Відповідно до пункту 2.2 договору справи передаються виконавцю на підставі замовлення клієнта, а пунктом 2.3 договору визначено, що вартість правничої допомоги за одну кредитну справу становить 8000 грн без ПДВ. Пунктом 2.4 договору передбачено, що конкретний обсяг виконаних робіт та їх вартість визначаються актом наданих послуг.

Із акта наданих послуг убачається, що адвокатським об`єднанням надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 98196727000.

Згідно з детальним описом виконаних робіт адвокатом здійснено: усну консультацію клієнта щодо перспектив стягнення заборгованості (30 хв.); ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год.); погодження правової позиції з клієнтом (30 хв.); підготовку позовної заяви (3 год.); подання позовної заяви до суду. Загальний час, зазначений у детальному описі, становить 6 годин 30 хвилин.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив що розмір заявлених до стягнення витрат є завищеним та просив їх зменшити.

Оцінюючи заявлені до стягнення витрати, суд враховує, що дана справа є малозначною, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань, значної кількості процесуальних дій, не вимагала дослідження великого обсягу доказів, складного аналізу судової практики чи підготовки значної кількості процесуальних документів.

Крім того, суд бере до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, а наведений у детальному описі перелік робіт значною мірою охоплює звичайні дії, притаманні підготовці типової позовної заяви у справах цієї категорії.

Враховуючи категорію спору, його складність, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, тривалість надання правничої допомоги, принципи розумності, справедливості, співмірності та пропорційності, а також часткове задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат є завищеним.

За таких обставин суд вважає обґрунтованим та співмірним стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн, що відповідає вимогам статей 137, 141 ЦПК України, забезпечує баланс інтересів сторін та узгоджується з правовими висновками Верховного Суду щодо критерію розумності судових витрат.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача, в розмірі 1823,82 грн, оскільки його розмір є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79029, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236) заборгованість за кредитним договором № 98196727000 від 02.10.2021 року у розмірі 6298 (шість тисяч двісті дев`яносто вісім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79029, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236) витрати на правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79029, Львівська обл., м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236) судовий збір у розмірі 1823 (одна тисяча вісімсот двадцять три) гривні 82 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1

Суддя В.Г. Гречана