Ухвала суду № 13898132, 09.02.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

09.02.11 р. Справа № 37/54

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., розглянувши матеріали

за позовною заявою: Закритого акціонерного товариства ”Виробниче об’єднання „Донбасекскавація”, м. Слов’янськ Донецької області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Керамресурс”, м. с. Артема Донецької області

про: стягнення штрафних санкцій в розмірі 115903,14грн.

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство ”Виробниче об’єднання „Донбасекскавація” м. Слов’янськ Донецької області (далі – Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Керамресурс” м. С. Артема Донецької області (далі – Відповідач), про стягнення штрафних санкцій в розмірі 115903,14грн.

Ухвалою суду від 09.02.2011р. порушено провадження за вказаним позовом.

До суду разом з позовною заявою надійшла заява Позивача б/н від 26.01.2011р. про забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на грошові суми, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Керамресурс”;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю „Керамресурс” укладати договори купівлі-продажу, міни, дарування, поставки відносно належного відповідачу рухомого та/чи нерухомого майна або іншим чином відчужувати належне відповідачу рухоме та/чи нерухоме майно, а також укладати договори на отримання кредиту, надання поруки та/чи гарантії, в яких в якості забезпечення виступає належне відповідачу рухоме та/чи нерухоме майно.

В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначає, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення по цій справі в разі задоволення позовних вимог, оскільки за наявними у Позивача даними у Відповідача недостатньо грошових коштів для сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь–якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому, виходячи із п. 3 Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (ст. 65 ГПК).

Розглянувши доводи заяви, суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Предметом розглядуваного позову є вимоги про стягнення штрафних санкцій в розмірі 115903,14грн. Отже, сутність розглядуваного спору передбачає виникнення необхідності у вчиненні певних дій на виконання судового рішення у разі ймовірного задоволення позовних вимог, що, в свою чергу, дає підстави для застосування положень ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи із змісту цієї статті, необхідною умовою вжиття забезпечувальних заходів є ймовірність утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду. Зазначене положення закону встановлює вимоги щодо адекватності між виконанням рішення та його забезпеченням.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776, вирішуючи питання про забезпечення позову судом мають бути враховані наступні вимоги:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В контексті зазначених роз’яснень касаційної інстанції суд вважає, що задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладання арешту на грошові кошти, але виключно в межах суми позову та понесених судових витрат, відповідає вимогам адекватності і співмірності, та не порушує баланс інтересів сторін, оскільки обґрунтованість припущення щодо утруднення виконання рішення зумовлене тривалістю порушення з боку Відповідача та ігноруванням положення ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка встановлює факт порушення грошових зобов’язань. В свою чергу, порядок обігу грошових коштів (можливість їх безперешкодного перерахування Відповідачем іншій особі у будь-який момент) дозволяє припускати можливість зменшення джерела погашення вимог Позивача у разі їх задоволення судом. Враховуючи, наведені Позивачем мотиви запропонованих забезпечувальних заходів, суд дійшов висновку про необхідність їх застосування для запобігання ситуації нівелювання ефективності судового захисту, що (нівелювання) є неприпустимим у світлі положень ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Відтак, на думку суду, забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Керамресурс” в межах суми позовних вимог та судових витрат - є належним і адекватним забезпечувальним заходом, який створює належні умови для ефективного судового захисту прав та інтересів Позивача у разі задоволення його позовних вимог.

Вказаний вид забезпечення передбачений ст. 67 Господарського процесуального кодексу України та не призводить до неспівмірного обмеження ведення поточної господарської діяльності Відповідача.

Водночас, запровадження забезпечення у вигляді арешту майна та майнових прав у вигляді заборони Товариству з обмеженою відповідальністю „Керамресурс” укладати договори купівлі-продажу, міни, дарування, поставки відносно належного відповідачу рухомого та/чи нерухомого майна або іншим чином відчужувати належне відповідачу рухоме та/чи нерухоме майно, а також укладати договори на отримання кредиту, надання поруки та/чи гарантії, в яких в якості забезпечення виступає належне відповідачу рухоме та/чи нерухоме майно, призведе до невиправданого втручання у господарську діяльність Відповідача і може завдати істотної шкоди, тому, суд відмовляє у задоволені заяви про вжиття забезпечувальних заходів у вигляді накладання арешту на визначене Заявником нерухоме майно, приналежне Відповідачеві, оскільки через відсутність позовних вимог безпосередньо відносно такого майна, визначена ст. 66 Господарського процесуального кодексу України умова застосування забезпечення – унеможливлення або утруднення виконання рішення – в даному випадку не може вважатися доведеною, тим більше, що жодних доказів наявності намірів Відповідача здійснити відчуження такого майна з метою ухилення від виконання грошових зобов’язань перед Позивачем не надано.

Таким чином, запропонований спосіб забезпечення не кореспондується із заявленими вимогами, що у повній мірі відповідає позиції Вищого господарського суду України, сформульованій в п.6 Роз’яснення „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 23.08.94 р. N 02-5/611.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-5, 4-7, 65, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 3, 19 Закону України „Про виконавче провадження”,

УХВАЛИВ:

1. Заяву Позивача про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Вжити заходи до забезпечення позову Закритого акціонерного товариства ”Виробниче об’єднання „Донбасекскавація” (84122, Донецька область, м. Слов’янськ, вул. Свободи, 5, ідентифікаційний код 01241384) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Керамресурс” (Донецька область, с. Артема, вул. Центральна, 1, ідентифікаційний код 34063990) про стягнення штрафних санкцій в розмірі 115903,14грн. у вигляді накладення арешту на грошові суми, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Керамресурс” (Донецька область, с. Артема, вул. Центральна, 1, ідентифікаційний код 34063990) в межах суми позовних вимог в розмірі 115903,14грн та понесених судових витрат у розмірі 1395,04грн., усього – 117298,18грн.

3. Ухвала набирає законної сили 09.02.2011р. та є виконавчим документом у розумінні ст.ст. 3, 19 Закону України „Про виконавче провадження”, який може бути пред’явлений до примусового виконання в порядку, передбаченому зазначеним Законом протягом 3 (трьох) років з наступного дня після його прийняття.

4. Умисне невиконання цієї ухвали або перешкоджання її виконанню утворює склад злочину, передбачений ст. 382 Кримінального кодексу України.

5. Ухвала може бути скасована Господарським судом Донецької області в порядку ст. 68 Господарського процесуального кодексу України, або оскаржена через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її винесення.

6. Заходи забезпечення позову, запроваджені цієї ухвалою, діють до вирішення Господарським судом Донецької області питання про скасування забезпечення позову, або до скасування ухвали про забезпечення позову у встановленому законом порядку вищими судовими інстанціями.

Суддя Попков Д.О.