Рішення № 138981248, 13.08.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/12194/26

Номер провадження № 2/521/8241/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Ганошенка С.А.,

за участю секретаря судових засідань Папінян В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 14.07.2026 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , з вимогами про стягнення заборгованості за Кредитним договором №2227097 від 15.04.2025 р. у розмірі 44040,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним чином, 15.04.2025 року між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №2227097 від 15.04.2025 року.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» електронним повідомленням (SMS) на номер мобільного телефону, вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору № 2227097 від 15.04.2025 року, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб сайті Кредитодавця.

За вказаним кредитним договором Кредитодавець зобов`язався надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця. Сума Кредиту, вказана в Договорі, це кошти, які протягом строку дії Договору одночасно можуть бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надав Позичальнику кошти за Договором одразу після укладення Договору, які мають бути повернені у визначений кредитним договором строк. Позичальник має право користуватися Кредитом від дати фактичного отримання суми Кредиту до закінчення строку дії Договору чи його дострокового розірвання. Мета отримання кредиту: споживчі цілі. За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний був сплачувати Кредитодавцю проценти (тип процентної ставки - фіксована), які нараховуються з дня видачі кредитних коштів по день погашення Кредиту за відсотковою ставкою, що встановлюється в передбаченому Договором порядку.

Відповідач уклав Кредитний договір № 2227097 від 15.04.2025 року із ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» якому були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 8000,00 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, 28.11.2025 р. згідно умов Договору факторингу №28112025, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (ЄДРПОУ 42350798) (далі Договір факторингу) відступлене право вимоги за Кредитним Договором № 2227097 від 15.04.2025р. на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» або Позивач) (ЄДРПОУ: 42649746), і відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було набуто право вимоги до Відповідача.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є на думку позивача обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 44040,00 грн., із яких:

- заборгованість за тілом кредиту становить 8000,00 грн.;

- заборгованість за відсотками 20040,00 грн.;

- заборгованість за комісійними винагородами становить 0,00 грн.;

- заборгованість за пенею становить -16000,00 грн.

Крім того, позивач- ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить також суд стягнути на його користь судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору у розмірі 2662.40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 6000,00 грн.

Ухвалою суду від 15.07.2026 року у вищевказаній цивільній справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем його проживання.

Відповідача про судовий розгляд справи було повідомлено шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем його проживання, яка була вручена останньому 11.08.2026 року. На адресу суду через підсистему "Електронний суд" 03.08.2026 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову в частині нарахування йому відсотків, пені та витрат на правову допомогу, вважаючи їх повністю необгрунтованими, незаконними та такими що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідач не заперечує факт отримання ним кредиту у розмірі 8 000,00 грн (а саме -тіло кредиту).

Відповідач зауважує, що позивачем до загальної суми заборгованості включено пеню у розмірі 16 000,00 грн., та вважає що нарахування пені є абсолютно незаконним з огляду на спеціальні норми законодавства України: 1. Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання зобов`язань за договором споживач звільняється від відповідальності, визначеної ст. 549 ЦК України, та від обов`язку сплачувати позикодавцю неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення.

Також відповідач зазначає, що позивачем заявлено до стягнення проценти у розмірі 20 040,00 грн., що є на його думку безпідставним нарахуванням після закінчення строку, та вважає що Договір споживчого кредиту укладається на визначений строк, а тому на його думку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Крім того, вважає що нарахування відсотків після закінчення цього строку є незаконним, та зазначає щодо існування законодавчого обмеження відсотків у розмірі- 1% на день для споживчих кредитів, тоді як на думку відповідача Позивач розраховував йому відсотки за надмірними ставками, що суперечить природі споживчого кредитування та обмежувальним нормам закону.

Крім того, відповідач зазначає що Позивачем не надано належного, деталізованого первинного розрахунку заборгованості із зазначенням конкретних дат, періодів нарахування, процентних ставок та проведених платежів. Наданий Позивачем розрахунок є одностороннім та необґрунтованим.

Також, відповідач зазначає що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Відсутність своєчасного та належного повідомлення боржника про відступлення права вимоги покладає ризик настання несприятливих наслідків саме на нового кредитора (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС»).

Крім того, відповідач не погоджується щодо стягнення з нього на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. обґрунтовуючи тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження дійсності та співмірності цих витрат, а саме: відсутні деталізований розрахунок наданих юридичних послуг, акти виконаних робіт, ордер або договір про надання правової допомоги, а також документи, що підтверджують фактичну оплату цих послуг Позивачем. А тому вважає, що вимога про стягнення з нього витрат на правову допомогу є безпідставною та підлягає відхиленню (або зменшенню до розумного та співмірного розміру).

11.08.2026 року на адресу суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач спростовує заперечення проти позову відповідача, виходячи з наступного.

Щодо факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів Відповідачем, позивач зазначає що 15.04.2025 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» (далі - Фінансова Компанія, Кредитор, Кредитодавець, Товариство) та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2227097 (надалі Договір, Кредитний договір). Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, а саме B483, який було надіслано на номер мобільного телефону вказаний Позичальником при укладанні Договору про споживчий кредит № 2227097 від 15.04.2025. крім того, позивач звертає увагу суду, що Відповідач визнає факт укладення ним кредитного договору з Первісним кредитором та отримання від останнього кредитних коштів у сумі 8000,00 грн.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором позивач зазначає, як зазначено в Договорі про надання споживчого кредиту № 2227097 від 15.04.2025, укладеним між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 передбачено, що відповідно до п. 1.2 кредитного договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Згідно з п. 1.3. кредитного договору, сума кредиту(загальний розмір) складає: 8 000,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, строк кредиту 360 дні (день). Пунктом 1.5. кредитного договору передбачено тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховувалися відсотки на наступних умова, а саме: -п. 1.5.1. підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом; -п. 1.5.2. стандартна процентна ставка 3 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 14.05.2025 включно. Пунктом 1.5.2.1. договору передбачена знижена процентна ставка 1,35 % в день, яка застосовувалась лише за умови виконання Споживачем вимог Програми лояльності. Зокрема, якщо до 14.05.2025 або протягом трьох календарних днів після цієї дати Споживач сплатить суму не менше першого платежу, визначеного Графіком платежів, або здійснить часткове дострокове погашення кредиту, проценти за період дії стандартної процентної ставки перераховуються за зниженою ставкою. У разі невиконання зазначених умов кредитом користуються за стандартною процентною ставкою. При цьому незастосування знижки не є зміною процентної ставки чи погіршенням умов кредитування, оскільки стандартна процентна ставка є базовою умовою Договору, а знижена ставка є виключно індивідуальною пільгою, що надається за умови виконання вимог Програми лояльності. 1.5.3. пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 15.05.2025 (включно) до останнього дня строку кредиту (включно). Згідно п. 3.1. кредитного договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом за процентною ставкою, визначеною Договором, яка діє у відповідний період користування кредитом та у межах строку кредиту. Проценти нараховуються щодня, виходячи з фактичної кількості календарних днів у періоді, за який здійснено нарахування. Роз`яснення щодо процентів, порядок нарахування: економічна сутність процентів - плата за користування кредитом;

-база для розрахунку процентів - залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредиту, крім дня надання кредиту, в який проценти нараховуються в момент такого надання, за календарний день, в якому надано кредит;

-порядок обчислення процентів здійснюється відповідно до наступної формули: Відсотки (нарахування за день) = «база для розрахунку процентів» помножити на «процентну ставку вказану в п.1.5, яка діє у відповідний день періоду строку кредиту, з урахуванням умов Договору». З метою отримання загальної суми нарахованих відсотків, відсотки, обчислені за кожен день користування кредитом, сумуються.

Отже позивач зауважив що нарахування заборгованості за Кредитним договором № 2227097 від 15.04.2025 р. здійснено на підставі умов договору та фактичного стану виконання зобов`язань Відповідачем (повна відсутність платежів) на наступних умовах: Основний борг (тіло кредиту): 8 000,00 грн. день 1 (15.04.2025): підвищена ставка 15% на день (8000 * 15% = 1200 грн., дні 2-30 (з 16.04.2025 по 14.05.2025): знижена ставка: 1,35%/день (8000 * 1,35% * 29 (днів) = 3132,00 грн. За умови відсутності першого платежу знижка втрачається, і застосовується стандартна ставка 3% на день (8000 * 3% * 29 (днів) = 6960,00 грн. З 31-го дня (з 15.05.2025): пільгова ставка 0,75% на день (8000,00 * 0,75% = 60 грн/день або 1 800 грн за кожні 30 днів). Умови штрафів (п. 6.4): На 4-й день прострочення платежу - 800 грн; з 5-го дня - по 160 грн/день за кожну добу невиконання.

Крім того, позивач зазначає що укладаючи Договір про надання споживчого кредиту № 2227097 від 15.04.2025, Відповідач був належним чином ознайомлений із його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику, розміром процентної ставки, порядком її нарахування, строками повернення Позики, а також наслідками порушення взятих на себе зобов`язань, що підтверджується фактом підписання Договору в електронній формі та подальшим отриманням кредитних коштів. Жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодився з Правилами, Відповідачем при укладенні договору висловлено не було. Ніяких застережень або зауважень з боку Відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час їх підписання, до суду не подано. Крім того позивач зазначає, що у випадку неповного розуміння умов договору у Відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою ОСОБА_1 НЕ СКОРИСТАВСЯ. Отже, підписавши договір, Відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів споживачем, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Також позивач зауважив, на тому, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним кредитним договором у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до Відповідача. Відтак, Позивач лише просить суд стягнути із Відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована Первісним кредитором. Підтвердженням законності нарахування заборгованості слугує Розрахунок заборгованості за кредитом у гривні за Кредитним договором № 2227097 від 15.04.2025, який сформований ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та міститься у матеріалах справи. Отже, Позивачем обґрунтовано розмір заборгованості за вказаним Кредитним договором, тому позовні вимоги Позивача є законними та безперечними, а Відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

Щодо нарахування пені, позивач зауважив що розрахунок пені виконано з чітким дотриманням балансу інтересів сторін та спеціальних захисних лімітів, встановлених законодавством. Нарахування пені здійснювалося в період з 14.05.2025 по 12.08.2026 і було остаточно зупинена ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на сумі 16 000,00 грн. Це зупинення повністю відповідає вимогам частини 3 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», яка є спеціальною нормою для мікропозики (розмір яких не перевищує мінімальну заробітну плату) і яка імперативно обмежує граничний розмір пені та штрафів подвійною сумою, одержаними ОСОБА_1 .

Оскільки ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» суворо обмежив штрафні санкції граничною лінією, передбаченою Законом України «Про споживче кредитування», та повністю припинив будь-які подальші нарахування після 12.08.2026, сума пені на думку позивача є остаточною, математично та законодавчо обґрунтованою.

Щодо договору факторингу позивач зазначив, що 28 листопада 2025 р. між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 28112025 (далі - Договір факторингу), відповідно до умов якого, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту № 2227097 від 15.04.2025 (далі - кредитний договір) у розмірі 44 040,00 грн, із яких:

-заборгованість за тілом кредиту становить 8 000,00 грн;

- заборгованість за відсотками становить 20 040,00 грн;

-заборгованість за комісією становить 0,00 грн;

-заборгованість за пенею становить 16 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1. Договору факторингу № 28112025 від 28 листопада 2025 р., Перехід від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в день підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру прав вимоги згідно Додатку № 2, після чого ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру прав вимоги - підтверджує факт переходу від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Щодо витрат на правову допомогу позивач зауважив про те що, Позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію Договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01 червня 2026 року; копію Додаткової угоди № 2227097 від 03 липня 2026 року до Договору Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.08.2026 12 № 42649746 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року; копію Детального опису робіт (надання послуг) від 03 липня 2026 року; копію Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 03 липня 2026 року та копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 11306/10 від 02.11.2023 року.

У зв`язку з чим та після закінчення тридцятиденного строку з дня відкриття провадження у справі, передбаченого ч. 2 ст. 279 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на те, що розгляд даної справи здійснений у спрощеному провадженні без виклику учасників, підстави для проведення заочного розгляду справи відсутні.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.04.2025 року між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" та ОСОБА_1 15.04.2025 року була підписана Заява-Анкета та Заява -Приєднання до публічної пропозиції ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" на укладення Договору про надання споживчого кредиту по продукту "ЗРУЧНИЙ" №2227097 від 15.04.2025 року за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором В483 та паспорт споживчого кредиту по продукту "ЗРУЧНИЙ" з використанням одноразового ідентифікатора К515.

У відповідності до умов кредитного договору, його підписання було здійснено електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» електронним повідомленням (SMS) на номер мобільного телефону, вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору № 2227097 від 15.04.2025 року, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб сайті Кредитодавця.

За вказаним кредитним договором Кредитодавець зобов`язався надати Позичальникові Кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті Кредитодавця.

Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнта від 28.11.2025 року, ОСОБА_1 15.04.2025 року було ідентифіковано в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» із застосуванням системи BankID. Акцепт оферти та підписання кредитного договору здійснено відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «В483», який був направлений на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , зазначений відповідачем під час укладення договору.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідач не заперечує факт отримання ним кредиту у розмірі 8 000,00 грн (а саме -тіло кредиту).

Отже, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, у їх сукупності суд доходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Враховуючи приписи статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 по справі №524/5556/19 підтверджує, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині».

Згідно із частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (статті 1046-1053), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями частини першої статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

В силу приписів частини другої статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну особу від відповідальності за порушення зобов`язання.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» перерахувало грошові кошти в сумі 8 000,00 грн. на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» та інформацією про успішне виконання платіжної операції від 10.12.2025 року №20251210-343. Вказані кошти відповідач у строки, передбачені кредитним договором, не повернув та не сплатив проценти за користування кредитом у встановлені договором строки та розмірах.

Оскільки Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, 28.11.2025 р. згідно умов Договору факторингу №28112025, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (далі Договір факторингу) відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 2227097 від 15.04.2025р. на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» і відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було набуло право вимоги до Відповідача.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» становить 44040,00 грн., із яких:

- заборгованість за тілом кредиту становить 8000,00 грн.;

- заборгованість за відсотками 20040,00 грн.;

- заборгованість за комісійними винагородами становить 0,00 грн.;

- заборгованість за пенею становить -16000,00 грн.

Із зазначеною заборгованістю відповідач не погодився, та подав відзив на позовну заяву, у якому виклав свої заперечення в частині щодо необгрунтованого нарахування йому відсотків, пені та витрат на правову допомогу, вважаючи їх повністю незаконними та такими що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідач не заперечив факт отримання ним кредиту у розмірі 8 000,00 грн. (а саме -тіло кредиту), про те заперечив, щодо стягнення з нього позивачем відсотків у розмірі 20 040,00 грн., що є на його думку безпідставним нарахуванням після закінчення строку, та вважає що Договір споживчого кредиту укладається на визначений строк, а тому на його думку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, та, вважає що нарахування відсотків після закінчення цього строку є незаконним, зазначаючи щодо існування законодавчого обмеження відсотків у розмірі- 1% на день для споживчих кредитів, тоді як на думку відповідача Позивач розраховував йому відсотки за надмірними ставками, що суперечить природі споживчого кредитування та обмежувальним нормам закону.

Відповідач зазначає що Позивачем не надано належного, деталізованого первинного розрахунку заборгованості із зазначенням конкретних дат, періодів нарахування, процентних ставок та проведених платежів, а наданий Позивачем розрахунок є одностороннім та необґрунтованим.

В свою чергу, Позивачем було подано відповідь на відзив, у якій зазначено щодо законності нарахування відсотків за кредитним договором, обгрунтовуючи тим що в Договорі про надання споживчого кредиту № 2227097 від 15.04.2025, укладеним між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було передбачено, що відповідно до п. 1.2 кредитного договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Згідно з п. 1.3. кредитного договору, сума кредиту(загальний розмір) складає: 8 000,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, строк кредиту 360 дні (день). Пунктом 1.5. кредитного договору передбачено тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховувалися відсотки на наступних умова, а саме: -п. 1.5.1. підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом; -п. 1.5.2. стандартна процентна ставка 3 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 14.05.2025 включно. Пунктом 1.5.2.1. договору передбачена знижена процентна ставка 1,35 % в день, яка застосовувалась лише за умови виконання Споживачем вимог Програми лояльності. Зокрема, якщо до 14.05.2025 або протягом трьох календарних днів після цієї дати Споживач сплатить суму не менше першого платежу, визначеного Графіком платежів, або здійснить часткове дострокове погашення кредиту, проценти за період дії стандартної процентної ставки перераховуються за зниженою ставкою. У разі невиконання зазначених умов кредитом користуються за стандартною процентною ставкою. При цьому незастосування знижки не є зміною процентної ставки чи погіршенням умов кредитування, оскільки стандартна процентна ставка є базовою умовою Договору, а знижена ставка є виключно індивідуальною пільгою, що надається за умови виконання вимог Програми лояльності. 1.5.3. пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 15.05.2025 (включно) до останнього дня строку кредиту (включно). Згідно п. 3.1. кредитного договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом за процентною ставкою, визначеною Договором, яка діє у відповідний період користування кредитом та у межах строку кредиту. Проценти нараховуються щодня, виходячи з фактичної кількості календарних днів у періоді, за який здійснено нарахування. Роз`яснення щодо процентів, порядок нарахування: економічна сутність процентів - плата за користування кредитом;

-база для розрахунку процентів - залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня протягом строку кредиту, крім дня надання кредиту, в який проценти нараховуються в момент такого надання, за календарний день, в якому надано кредит;

-порядок обчислення процентів здійснюється відповідно до наступної формули: Відсотки (нарахування за день) = «база для розрахунку процентів» помножити на «процентну ставку вказану в п.1.5, яка діє у відповідний день періоду строку кредиту, з урахуванням умов Договору». З метою отримання загальної суми нарахованих відсотків, відсотки, обчислені за кожен день користування кредитом, сумуються.

Нарахування заборгованості за Кредитним договором № 2227097 від 15.04.2025 р. здійснено на підставі умов договору та фактичного стану виконання зобов`язань Відповідачем (повна відсутність платежів) на наступних умовах: Основний борг (тіло кредиту): 8 000,00 грн. день 1 (15.04.2025): підвищена ставка 15% на день (8000 * 15% = 1200 грн., дні 2-30 (з 16.04.2025 по 14.05.2025): знижена ставка: 1,35%/день (8000 * 1,35% * 29 (днів) = 3132,00 грн. За умови відсутності першого платежу знижка втрачається, і застосовується стандартна ставка 3% на день (8000 * 3% * 29 (днів) = 6960,00 грн. З 31-го дня (з 15.05.2025): пільгова ставка 0,75% на день (8000,00 * 0,75% = 60 грн/день або 1 800 грн за кожні 30 днів). Умови штрафів (п. 6.4): На 4-й день прострочення платежу - 800 грн; з 5-го дня - по 160 грн/день за кожну добу невиконання.

Укладаючи Договір про надання споживчого кредиту № 2227097 від 15.04.2025, Відповідач був належним чином ознайомлений із його умовами, Правилами надання грошових коштів у позику, розміром процентної ставки, порядком її нарахування, строками повернення Позики, а також наслідками порушення взятих на себе зобов`язань, що підтверджується фактом підписання Договору в електронній формі та подальшим отриманням кредитних коштів. Жодних заперечень з приводу того, що Відповідач не погодився з Правилами, Відповідачем при укладенні договору висловлено не було. Ніяких застережень або зауважень з боку Відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору під час їх підписання, до суду не подано. Крім того позивач зазначає, що у випадку неповного розуміння умов договору у Відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою ОСОБА_1 не скористався. Отже, підписавши договір, Відповідач посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів споживачем, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної нею фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Позивач за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним кредитним договором у ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до Відповідача, а тому просить суд стягнути із Відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована Первісним кредитором. Підтвердженням законності нарахування заборгованості надано Розрахунок заборгованості за кредитом у гривні за Кредитним договором № 2227097 від 15.04.2025, який сформований ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та міститься у матеріалах справи. Отже, Позивачем обґрунтовано розмір заборгованості за вказаним Кредитним договором, тому позовні вимоги Позивача є законними та безперечними, а Відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

Щодо заперечення відповідача стосовно обмеження 1% на день, суд виснує про наступне.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» . Закон набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення, зокрема, до Закону України № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» .

Так, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, пунктом 17 « Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" , максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Національним банком України у листі від 20 лютого 2024 року «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз`яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ , а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів. Так, у пункті 2 вказаного листа щодо максимального розміру денної процентної ставки Національним банком України роз`яснено, що «відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ , тобто до 20 серпня 2024 року включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22 квітня 2024 року включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23 квітня 2024 року до 20 серпня 2024 року включно).

Враховуючи, що договір про надання кредиту укладено між сторонами 15.04.2025 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» , то на спірні правовідносини поширюються вищезазначені обмеження щодо розміру процентної ставки.

Судом встановлено, що згідно умов кредитного договору вбачається, за період з 15.04.2025 року по 09.04.2026 року відсотки за користування кредитом були нараховані відповідно до п. 1.7.1. договору денна процентна ставка складає 0.971% в день, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії. Розрахунок денної процентної ставки за здійснено формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: (27 960,00грн./8 000,00грн. ) / 360дн. ? 100 % = 0.971% в день (п.п. 1.7.1). Відповідно до п. 1.7.2. договору - 0.838% розрахунок денної процентної ставки складає (24 132,00грн./8 000,00грн.) / 360дн. ? 100 % = 0.838% в день. Відповідно до п. 1.8. договору загальні витрати на дату укладення Договору складають: 27 960,00 грн., якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії (п.п.1.8.1.); або -24 132,00 грн. (п.п.1.8.2.) якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії. Відповідно до п.1.9. договору орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 13 574,76 % річних, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії (п.п.1.9.1.) або 2 448,65% річних, якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії (п.п.1.9.2.). Відповідно до п.1.10. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 35 960,00 грн., якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії (п.п.1.10.1.) або 32 132,00 грн., якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії (п.п.1.10.2.).

Суд виснує, що згідно зі статтею 1056 ЦК України розмір відсотків та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно з положеннями статті 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин другої, третьої статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Отже, нараховані позивачем відсотки за користування відповідачем кредитом у сумі 20040, 00 грн. не суперечить вищевказаному Закону, а тому зазначене заперечення є недоречними.

Оскільки Відповідачем не були виконані належним чином кредитні зобов`язання, що в свою чергу є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, то 28.11.2025 р. згідно умов Договору факторингу №28112025, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (ЄДРПОУ 42350798) (далі Договір факторингу) відступило право вимоги за Кредитним Договором № 2227097 від 15.04.2025р. на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» або Позивач) (ЄДРПОУ: 42649746), і відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було набуто право вимоги до Відповідача.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).

Суд зазначає, що поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування.

Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача згідно Договору факторингу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») склала 44040,00 грн., із яких:

- заборгованість за тілом кредиту становить 8000,00 грн.;

- заборгованість за відсотками 20040,00 грн.;

- заборгованість за комісійними винагородами становить 0,00 грн.;

- заборгованість за пенею становить -16000,00 грн.

Отже суд критично відноситься щодо заперечень відповідача в частині щодо необгрунтованого на його думку нарахування позивачем відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування та відсутності розрахунку та щодо зміни кредитора та ризиків неповідомлення, які відповідач вважає недоречними та безпідставними.

У той же час суд бере до уваги заперечення відповідача в частині щодо стягнення з нього на користь позивача заборгованості за пенею у розмірі 16 000,00 грн.

Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022 року був запроваджений воєнний стан, який продовжено і на момент ухвалення цього рішення.

За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Відповідно до висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі №362/2159/15-ц, законодавець встановив пріоритет ЦК України у договірних відносинах. Лише у випадку відсутності регулювання на рівні ЦК України застосовується законодавство про захист прав споживачів.

З системного аналізу приписів пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки суд відхиляє відповідні позовні вимоги, вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені та інших платежів у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Тому, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею у сумі 16000, 00 грн. -задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги наведене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором споживчого кредиту № 2227097 від 15.04.2025 в сумі 28040,00 гривень, яка складається з: 8000,00 гривень - заборгованість за сумою кредиту, 20040,00 гривень - заборгованість за відсотками, а в іншій частині вимог необхідно -відмовити.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору у розмірі 2662.40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 6000,00 грн. суд виснує про наступне

Від так, відповідач не погоджується щодо стягнення з нього на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. обґрунтовуючи тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження дійсності та співмірності цих витрат, а саме: відсутні деталізований розрахунок наданих юридичних послуг, акти виконаних робіт, ордер або договір про надання правової допомоги, а також документи, що підтверджують фактичну оплату цих послуг Позивачем. А тому вважає, що вимога про стягнення з нього витрат на правову допомогу є безпідставною та підлягає відхиленню (або зменшенню до розумного та співмірного розміру).

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Факт надання послуг з правової допомоги позивачу підтверджується договором про надання професійної правової допомоги №42649746 від 01.01.2025 року, актом про підтвердження надання правової допомоги від 03.07.2026 року, детальним описом робіт, та додатковою угодою до договору №42649746 від 01.01.2025 року №2227097 на суму 6000,00 грн.

Таким чином, з метою дотримання принципу справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною з огляду на складність та фактичний розгляд справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Також Верховний Суд, здійснюючи розгляд справи №873/212/21, у якій досліджував питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспіввісною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у даній справі у сумі 6000,00 грн. є не співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом та часом послуг у суді (розгляд даної справи здійснювався за відсутності представника позивача), не відповідають критерію розумності їхнього розміру, співмірності та справедливості.

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням принципу пропорціональності, оцінюючи складність правовідносин та самої позовної заяви, враховуючи велику кількість однотипних позовів Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» по всій Україні, з огляду на що складення вказаних позовів не вимагає більших часових і фінансових затрат, тому, за таких обставин, суд приходить до висновку щодо завищення та непропорційності заявленої до стягнення суми витрат на правничу допомогу, та про необхідність стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., що є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони.

Отже, суд дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат від попередньо заявленої суми та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі до 2 000,00 гривень який є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).

Згідно із ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданого платіжної інструкції № 2227097 від 30.06.2026 року, позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 гривень.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, та судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача належить стягнути лише суму сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 1694,88 грн.

Про те, 03.08.2026 року від відповідача, через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив , до якого додана також і копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 від03.11.2010 року , відповідно до якого ОСОБА_1 визнаний особою з інвалідністю, 2-групи (з дитинства).

Відповідно до правової позиції ВСУ від 01.03.2017 у справі № 703/686/15-ц з відповідача який є інвалідом І та ІІ групи, судовий збір не стягується навіть у разі, якщо рішення ухвалено не на його користь.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ч. 6 статті 141 ЦПК України, зокрема якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, та керуючись п. 9. ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 526, 530, 549-551, 599, 624, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 133, 141, 247, 263-265, 354 ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8) заборгованість за Кредитним договором №2227097 від 15.04.2025 року у розмірі 28040,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Звільнити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від сплати судового збору, як особу з інвалідністю ІІ-ї групи (пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 03.11.2010 року).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (Код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, 8) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1694,88 гривень за рахунок держави.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дати виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 13.08.2026 року.

Суддя Сергій ГАНОШЕНКО