Рішення № 138981130, 13.08.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/742/26

Провадження № 2-а/491/17/26

РІШЕННЯ

іменем України

13 серпня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Білоус А.В.,

учасників справи: відповідача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Дмитрієнко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до поліцейського СР ПП Сектору поліцейської діяльності № 1 Відділу поліції № 1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області старшого сержанта поліції Слєсаренка Олександра Сергійовича та Головного управління Національної поліції України в Одеський області про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до поліцейського СР ПП Сектору поліцейської діяльності № 1 Відділу поліції № 1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області старшого сержанта поліції Слєсаренка Олександра Сергійовича та Головного управління Національної поліції України в Одеський області про скасування постанов серії ЕНА №№ 7435943, 7435974 від 24 червня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою поліцейського СР ПП Сектору поліцейської діяльності № 1 Відділу поліції № 1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області Слєсаренка О.С. серії ЕНА № 7435974 від 24 червня 2026 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень за те, що 24 червня 2026 року приблизно біля 21 години 49 хвилин, рухаючись по вул. Центральна 98 в с. Ананьїв, керувала мотоциклом (мопедом) без мотошолома, чим порушила вимоги пункту 2.3«ґ»ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Також, постановою поліцейського СР ПП Сектору поліцейської діяльності № 1 Відділу поліції № 1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області Слєсаренка О.С. серії ЕНА № 7435943 від 24 червня 2026 року її було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 гривень за те, що 24 червня 2026 року приблизно біля 21 години 49 хвилин, рухаючись по вул. Центральна 98 в с. Ананьїв, керувала транспортним засобом не мала при собі посвідчення водія на право керуваня транспортним засобом відповідної категорії, чим порушила вимоги пункту 2.1«а»ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Вважає, що вказані постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності є незаконними з огляду на те, що електроскутер Jogger 1500 кВт, яким керувала позивач, не належить до механічних транспортних засобів, а тому особа, яка ним керує, не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки адміністративну відповідальність за порушення пункту 2.1«а»ПДР може нести виключно водій механічного транспортного засобу. За таких обставин, оскільки поліцейським не доведено та в постанові не зазначено про те, що електроскутер Jogger, яким керувала позивач, має потужність електродвигуна понад 3 та 4 кВт, тому постанова серії ЕНА № 7435943 від 24 червня 20226 року підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Приймаючи до уваги те, що електроскутер Jogger 1500 кВт, яким керувала позивач, не є механічним транспортним засобом у розумінні пункту 1.10 Правил № 1306, тому на нього не розповсюджуються вимоги пункту 2.3«ґ»ПДР, згідно якого водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі і на мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів. Також позивач зазначає, що в порушення частини десятої статті 258 КУпАП, їй не було надано другі екземпляри постанов про притягнення її до адміністративної відповідальності, а надано лише відривний корінець квитанцію про сплату штрафу.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської областівід 15 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву (а.с.18-19).

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від21 липня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву та судове засідання відкладено на 13 серпня 2026 року (а.с.33).

24 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача Головного управління Національної поліції України в Одеський області надійшоввідзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Як зазначено у відзиві, в оскаржуваних постановах як доказ прямо зазначено відеозапис з бодікамери БК № 211923. Постановою серії ЕНА № 7435943 зафіксовано керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, а постановою серії ЕНА № 7435974 - порушення правил користування мотошоломами. Крім того, відповідно до рапорту поліцейського Слєсаренка О.С. під час перевірки відомостей стосовно ОСОБА_2 за інформаційними ресурсами Національної поліції, зокрема ІПНП «Цунамі», було встановлено відсутність у позивача посвідчення водія відповідної категорії. Таким чином, факт відсутності у ОСОБА_2 права на керування транспортним засобом категорії А1 підтверджується сукупністю взаємопов`язаних доказів. Крім того, з доданої позивачем до позовної заяви характеристики придбаного нею транспортного засобу, зазначено: тип - електроскутер; кількість коліс - 2; потужність електродвигуна - 1500 Вт, тобто 1,5 кВт; рекомендована швидкість - 40 км/год.; максимальна швидкість - 55 км/год. Отже, транспортний засіб JOGGER має всі визначальні ознаки мопеда: є двоколісним транспортним засобом, призначений для перевезення людей, обладнаний електродвигуном, потужність електродвигуна становить 1,5 кВт, тобто не перевищує встановленої пунктом 1.10 ПДР межі у 4 кВт. Електроскутери потужністю від 0,25 до 3 кВт і швидкістю до 50 км/год. У пункті 1.10 ПДР такі засоби підпадають під визначення «мопед». Для керування ними, відповідно до пунктів 2.1 і 2.4, водій зобов`язаний мати посвідчення водія категорії А1, реєстраційні документи та номерний знак. Потужність електродвигуна 1,5 кВт не звільняє позивача від обов`язку отримати право на керування транспортним засобом категорії А1. Навпаки, така потужність повністю відповідає встановленому для мопеда діапазону - до 4 кВт. Відеозаписом підтверджується, що позивач керувала мопедом без мотошолома та перевозила без мотошоломів ще двох осіб. Отже, об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, повністю підтверджена (а.с.37-40).

Позивач своїм процесуальним правом на подання відповіді на відзив не скористалася.

Позивач у судове засідання не прибула, натомість надала через канцелярію суду заяву, в якій просить розгляд справи провести у її відсутність. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві (а.с.53).

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні просив відмовити у задоволені позовних вимог, зазначивши, що ним виносилась постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення лише за ч. 2 ст. 126 КУпАП, постанова за ч. 5 ст. 121 КУпАП виносилась іншим працівником.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції України в Одеський області Дмитрієнко К.В. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог з обґрунтувань зазначених у відзиві на позовну заяву. Додатково представник просила звернути увагу на додані до відзиву відеозаписи, якими підтверджується, що ОСОБА_2 керувала мопедом без права керування таким транспортним засобом, керувала без мотошолома та перевозила без мотошоломів ще двох осіб. Відеозапис підтверджує, що позивач брала безпосередню участь у розгляді справ, вільно надавала пояснення, висловлювала свою незгоду та була обізнана з підставами прийнятих рішень. Тому доводи про те, що поліцейський не встановив фактичних обставин або не надав позивачу можливості реалізувати свої права, спростовуються об`єктивним відеозаписом. Відеозапис спростовує твердження позивача про формальний характер розгляду справ та підтверджує, що поліцейський фактично встановив обставини правопорушень, вислухав пояснення ОСОБА_2 , перевірив наявну інформацію і повідомив їй підстави притягнення до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні відповідачі висловили думку про можливість розгляду справи по суті у відсутність позивача, яка належним чином повідомлена та наявності від неї заяви, а також про недоцільність дослідження доказів у справі, у зв`язку з їх відомістю їм.

Вирішуючи питання щодо розгляду справи за відсутності сторони позивача, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 205 КАС України визначено, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Особливості повідомлення учасників справи у цій категорії справ визначено статтею 268 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

У разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.

Виходячи з наведеного, враховуючи заяву позивача про розгляд справи за її відсутності, передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, усвідомленість учасників справи про її розгляд, створення судом під час розгляду цієї справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторони позивача.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від13 серпня 2026 року, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено розгляд справи здійснювати у відсутність позивача.

Суд вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали, оцінюючи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, дійшов наступного висновку.

Однією із закріплених в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.

Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, в частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приписами частини першої статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Завданням адміністративного судочинства в силу норм частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема, накладення стягнення у виді штрафу.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 04 вересня 2019 у справі № 285/1535/15, який на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України, враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

В межах розгляду цієї справи суду належить здійснити перевірку постанови відповідача як рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет його відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Приписи статті 251 КУпАП визначають, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами частин першої-третьої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

При цьому, відповідно до абзаців першого-другого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7435943 від 26 червня 2026 року, винесеної працівником поліції щодо ОСОБА_2 , 26 червня 2026 року, 21:39:12, с. Ананьїв, вул. Центральна 98, водій, керуючи ТЗ не мала при собі посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, чим порушила пункт 2.1«а» ПДР керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.126 КУпАП, за що піддана адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 3 400,00 гривень (а.с.45 зворотний).

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 2.1 Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: a) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху встановлено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.

Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, виходячи з того, що ОСОБА_2 притягалася до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський мав право винести постанову без складання відповідного протоколу, оскільки відповідач є уповноваженим працівником підрозділу Національної поліції, який має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення від імені органів Національної поліції.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП, є керування транспортним засобом мопедом Jogger, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Як вбачається з рапорту поліцейського з РПП СПД № 1 ВП № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області Слєсаренка О.С., при перевірці по ІПНП «Цунамі» встановлено відсутність посвідчення водія відповідної категорії відповідно ОСОБА_2 (а.с.44).

Крім того, встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7435974 від 26 червня 2026 року, винесеної працівником поліції щодо ОСОБА_2 , 26 червня 2026 року, 21:49:34, с.Ананьїв, вул. Центральна 98, водій, керувала мотоциклом (мопедом) без мотошолома, чим порушила пункт 2.1«г» ПДР порушення правил користування мотошоломом, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, за що піддана адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 510,00 гривень.

Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 2.3«г» Правил дорожнього руху визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.

Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, виходячи з того, що ОСОБА_2 притягалася до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський мав право винести постанову без складання відповідного протоколу, оскільки відповідач є уповноваженим працівником підрозділу Національної поліції, який має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення від імені органів Національної поліції.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 121 КУпАП, є керування мопедом Jogger без мотошолома та перевезення без мотошоломів ще двох осіб.

В якості доказів законності прийнятих постанов про накладення адміністративного стягнення за порушення позивачем Правил дорожнього руху, відповідачем додано відеозаписи з нагрудної камери поліцейського.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з статтею 40 «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Отже, положеннями статтей 31, 40 «Про Національну поліцію» передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Судом також досліджено надані відповідачем відеозаписи, з яких вбачається, що 24 червня 2026 року поліцейським під час несення останнім служби було зупинено транспортний засіб під керуванням позивача, працівник поліції представився та повідомив позивача про причини зупинки. З відеозаписів вбачається керування ОСОБА_2 електроскутером без права керування таким транспортним засобом, без мотошолому, а також перевезення двох пасажирів без мотошоломів.

Також, відеозаписи містять у собі розгляд справи про адміністративні правопорушення працівником поліції, з яких порушень при розгляді справи про адміністративне правопорушення не вбачається.

З позовної заяви вбачається, що вимоги позивача будуються на тому, що транспортний засіб, яким вона керувала не належить до механічних транспортних засобів, а тому вона не є суб`єктом адміністративних правопорушень, передбачених як ч. 2 ст. 126 КУпАП, так і ч. 5 ст.121 КУпАП.

Доводи ОСОБА_2 про те, що електроскутер, на якому вона рухалась, не є механічним транспортним засобом, а тому не може нести відповідальність за ч. 2 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП є безпідставнимиз огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 керувала електроскутером, який має двигун потужністю 1500 Вт, за допомогою якого він приводиться у рух, а тому такий електроскутер є електричним транспортним засобом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо наявності у діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 126 та ч. 5 ст.121 КупАП, що свідчить про правомірність оскаржуваних постанов від 24 червня 2026 року серії ЕНА №№7435943, 7435974.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що справи про адміністративні правопорушення розглянуті відповідачем у встановленому порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення, посадовою особою, уповноваженою розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 126 та ч. 5 ст. 121 КУпАП, та на законних підставах. Відповідач довів правомірність винесених ним постанов у справах про адміністративні правопорушення і оскаржувані постанови є обґрунтованими і законними. Вина позивача у вчиненні вказаних адміністративних правопорушень доведена та підтверджується належними та допустимими доказами, а тому позовна заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72, 77, 139, 244 -246, 262, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до поліцейського СР ПП Сектору поліцейської діяльності № 1 Відділу поліції № 1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області старшого сержанта поліції Слєсаренка Олександра Сергійовича та Головного управління Національної поліції України в Одеський області про визнання протиправними дій та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Згідно частини четвертої статті 286 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляд.

Відомості про сторін у справі на виконання пункту 4 частини п`ятої статті 246 КАС України:

позивач: ОСОБА_2 ;місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 відповідачі:Поліцейський СР ПП Сектору поліцейської діяльності № 1 Відділу поліції № 1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області старший сержант поліції Слєсаренко Олександр Сергійович; місцезнаходження: 66401, Одеська область, Подільський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, буд. 41 Головне управління Національної поліції України в Одеський області; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65080, Одеська область, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 15А; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40108740

Копію рішення суду невідкладно вручити/надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.

Повний текст рішення складено 14 серпня 2026 року.

Суддя О.О. Желясков

Рішення суду набрало законної сили «_» _____20_____ року.

Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах адміністративної справи № 491/742/26 Ананьївського районного суду Одеської області.