Рішення № 13898043, 14.02.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 лютого 2011 р.

Справа 6/10-11

за позовом:Приватної фірми " Віта "

до:ТОВ " Гірник "

про стягнення 99567,60 грн.

Головуючий суддя Говор Н.Д.

Cекретар судового засідання Мовчан Г.М.

Представники

позивача : не з"явився

відповідача : В.Тітов ( дор. від 06.09.10)

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.02.2011 р.

ВСТАНОВИВ :

До Господарського суду Вінницької області подана позовна заява про стягнення з відповідача 99567 грн. 60 коп., з них 50 000 грн. повернення попередньої оплати, 20475 грн. штрафних санкцій , 29 092 грн. 60 коп. збитків (упущеної вигоди).

Позов мотивований тим, що між сторонами був укладений Договір купівлі – продажу №15/06 від 15.06.2010, згідно з яким відповідач повинен був поставити позивачу транспортний засіб – напівпричіп- самоскид .Однак з вини відповідача договір не був виконаний , а тому позивач просить повернути йому попередню оплату , стягнути санкції , передбачені договором, та збитки у вигляді упущеної вигоди. Зокрема збитки у формі упущеної вигоди обґрунтовує тим, що позивачем укладені договори № 24, № 25 на транспортно-експедиторське обслуговування, які мали бути виконані саме за участю транспортного засобу, що є предметом договору купівлі - продажу №15/06 від 15.06.2010. В зв’язку із невиконанням договорів №24, №25 позивач недоотримав дохід , розрахований відповідно до калькуляції вартості перевезень при рентабельності 30%.

Позивач заявами від 10.02.2011 уточнив нормативні підстави позову та просить стягнути суму попередньої оплати на підставі ст. 693 ЦК України , неустойку на підставі ст. ст. 549, 550 ЦК України , збитки на підставі ст. 224 Господарського Кодексу України , ст. 623 ЦК України .

Позивач подав заяву від 10.02.2011 р. про зменшення своїх позовних вимог в частині стягнення неустойки до суми 16275 грн. , відповідно до уточненого розрахунку.

Заяви приймаються судом відповідно до ст. 22 ГПК України .

Відповідач у письмових запереченнях від 09.02.2011 р. проти позову заперечив в частині стягнення штрафу та упущеної вигоди з тих підстав, що відповідачем подана позовна заява про визнання недійсним договору купівлі – продажу №15/06 від 15.06.2010, що позивачем не доведено причинного зв’язку між діями товариства та заподіяними збитками. Зокрема наголошує на тих обставинах, що із змісту Договорів № 24 та 25 на транспортно-експедиторське обслуговування не вбачається, що позивач мав використовувати саме той напівпричіп, який був предметом Договору купівлі - продажу №15/06 від 15.06.2010, що позивач мав можливість використовувати будь-який інший транспортний засіб, що вартість доходу вирахувана з урахуванням роботи тягача, однак відповідач не перешкоджав використанню тягача, що рентабельність 30% не доведена матеріалами справи, та з інших підстав.

Відповідач подав зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі – продажу №15/06 від 15.06.2010, яка прийнята до провадження ухвалою суду від 20.01.2011 р.

Зустрічний позов мотивований тим, що договір купівлі – продажу №15/06 від 15.06.2010 підлягає визнанню недійсним з підстав ч.1. ст. 215 ЦК України , оскільки в момент вчинення правочину сторонами недодержано вимог, встановлених ч.1 ст. 203 ЦК України , якою передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Зокрема стверджує, що договір купівлі – продажу №15/06 від 15.06.2010, ціна якого визначена у сумі 15500 євро, суперечить ч.2 ст. 189 Господарського Кодексу України , якою встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору та зазначається у гривнях.

Позивач у запереченнях на зустрічний позов від 10.02.2011 р. проти визнання договору недійсним заперечив, зокрема з тих підстав, що визначення ціни договору в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, оскільки розрахунки за даним договором передбачені у національній валюті – гривні, та розрахунки з попередньої оплати здійснені у гривні.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим сторонами доказам суд встановив :

15.06.2010 сторони уклали Договір купівлі – продажу № 15/06, згідно з п.1 якого відповідач (Постачальник) зобов’язується за попередньою письмовою заявкою позивача (Покупця) на власний ризик та за власні кошти поставити, а Покупець прийняти та оплатити транспортний засіб – напівпричіп – самоскид фірми Belkar (Bodex) кількістю 1 (одна) одиниця, в подальшому іменований - Товар. Загальні вимоги до Товару викладено в додатку (Специфікація №1 договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору Постачальник зобов’язаний придбати, перегнати на митну територію України та розмитнити ( за умови імпорту) Товар. Термін поставки складає 28 робочих днів з дати отримання передплати (завдатку) від Покупця. Даний строк поставки враховує митне оформлення та час одержання відповідних реєстраційних документів.

Відповідно до п.3.1. – 3.3. Сторони домовились, що вартість Товару обумовлена у валюті : євро. Вартість Товару зафіксована та становить 15500 євро ( в т.ч. ПДВ 20%) Визначена розрахункова вартість в гривнях може змінюватись в залежності від коливань курсу євро/гривня на день здійснення платежу. Оплата вартості Товару проводиться в гривнях в безготівковому, готівковому порядку на розрахунковий рахунок або через касу Продавця по курсу валюти євро на день проведення платежів, встановленого НБУ. Оплата проводиться:

- внесення передплати (завдатку) у розмірі 50000 грн. на основі укладеного договору, виставленого рахунку – фактури засобами електронного зв’язку;

- оплата залишкової вартості напівпричепу протягом 3 банківських днів після письмового повідомлення Покупця засобами електронного зв’язку про розмитнення та готовності Товару до відвантаження.

До договору сторони уклали Специфікацію №1 , відповідно до якої визначили комплектацію Товару .

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов Договору позивач перерахував відповідачу 50000 грн. платіжним дорученням №8 від 17.06.2010 р.

Відповідач зобов’язань, передбачених Договором у встановлений строк не виконав, Товар позивачу до теперішнього часу не поставив.

Згідно з ст. ст. 525, 526, Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до вимог ст. 693 ЦК України та п. 4.1. Договору позивач вимагає повернення попередньої оплати, стягнення неустойки за прострочення термінів виконання зобов’язання.

Статтею 693 ЦК України встановлено, що

1. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

2. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання . Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4.1 Договору сторони передбачили , що у разі прострочення Постачальником термінів виконання зобов’язань, обумовлених п.2.1 даного договору , або неналежним виконанням зобов’язань в частині комплектації Товару ( ч.1. специфікації №1 до договору), Постачальник сплачує Покупцеві неустойку в розмірі 0,3 % від суми договору за кожен день прострочення, але не більше 10% від загальної суми договору.

Позовні вимоги в частині повернення попередньої оплати у сумі 50000 грн. та стягнення неустойки у сумі 16275 грн. доведені Договором від 15.06.2010 р., платіжними дорученнями № 8 від 17.06.2010 р. , іншими матеріалами справи та підлягають задоволенню на підставі ст. 526, 549,610,611 ,693 ЦК України .

Позивач стверджує, що у зв’язку із порушенням відповідачем зобов’язань за Договором він поніс збитки у вигляді упущеної вигоди у сумі 29092 грн. 60 коп.

Позовні вимоги про стягнення збитків обґрунтовуються тим, що позивачем укладені договори № 24, № 25 на транспортно-експедиторське обслуговування, які мали бути виконані саме за участю транспортного засобу, що є предметом договору купівлі - продажу №15/06 від 15.06.2010. В зв’язку із невиконанням договорів №24, №25 позивач недоотримав дохід , розрахований відповідно до калькуляції вартості перевезень при рентабельності 30%.

Обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України.

Обов'язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Відповідно до ст.225 ГК України та ст.22 ЦК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Позивачу слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи –наслідком такої протиправної поведінки.

Досліджуючи питання наявності безпосереднього причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача (порушення умов договору щодо поставки товару) і збитками у вигляді упущеної вигоди, заподіяними позивачу, суд не встановив обставин,достатніх для покладання відповідальності на відповідача.

Факт укладання господарських договорів №24, №25 на транспортно - експедиторське обслуговування не може бути прийнятий судом як беззаперечний доказ реальності можливого отримання позивачем грошових сум.

Відповідно до п. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Позивач не надав суду доказів щодо вжиття ним заходів для одержання доходів протягом тривалого часу з моменту порушення відповідачем зобов’язань щодо здійснення поставки товару (липень 2010 р.) до звернення з позовом до суду у грудні 2010 р.

За таких обставин наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку (як розрахункового розміру рентабельності 30% від ціни укладених договорів ) у разі виконання вказаних договорів сторонами без доказів вжиття позивачем будь-яких заходів для отримання вказаного прибутку не є підставою для його стягнення.

З урахуванням викладеного, оцінивши подані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню відповідно до чинного законодавства всього в сумі 66275 грн. з яких:

повернення попередньої оплати 50 000 грн.;

неустойка 16275 грн.

Розглянувши матеріали зустрічного позову про визнання недійсним договору купівлі – продажу №15/06 від 15.06.2010 з підстав невідповідності його нормам цивільного законодавства, зокрема ч.2 ст. 189 Господарського Кодексу України суд встановив таке.

Згідно ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 189 ГК України ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі в гривнях.

Дані норми кореспондуються з положеннями статті 533 ЦК України.

При визначенні ціни у договорі слід враховувати положення ч. 2 ст. 524 ЦК України про те, що сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Ст. 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов’язання має бути виконане в гривнях . Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положеннями чинного законодавства сторонам надано право визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Оскільки оспорюваним Договором встановлено порядок виконання грошового зобов’язання у гривнях ( п. 3.3. Договору) , та здійснено його фактичне виконання у гривнях ( пл. доручення №8 від 17.06.2010 р.) відсутні підстави для визнання його недійсним як такого , що суперечить нормам цивільного законодавства, зокрема ч. ч. 1, 2 ст. 189 ГК України, 533 ЦК України.

За таких обставин зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись ст. ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково в сумі 66275 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірник" ( смт. Тиврів Вінницької обл., вул. Забужжя,15, код ЄДРПОУ 01203998) на користь Приватної фірми "Віта" ( м. Обухів Київської обл. , вул. Каштанова,29, код ЄДРПОУ 20575062) 50000 грн. повернення попередньої оплати , 16275 грн. неустойки, 662 грн. 75 коп. державного мита та 157 грн. 08 коп. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В зустрічному позові відмовити.

Суддя Говор Н.Д.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 21 лютого 2011 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 –позивачу Приватна фірма “Віта “ (вул. Каштанова, 29, м. Обухів, Київська область, 08704)

3 - відповідачу ТОВ “Гірник “(вул. Забужжя, 15, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300)