Ухвала суду № 138980319, 12.08.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/9447/26

Провадження № 2-з/361/79/26

12.08.2026

У Х В А Л А

про забезпечення позову

12 серпня 2026 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Гізатуліна Н.М., перевіривши заяву Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області про забезпечення позову Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,

УСТАНОВИЛА:

Заступник керівника Броварської окружної прокуратури Київської області подав зазначений позов та просив суд витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Великодимерської селищної територіальної громади в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером: 3221281201:01:026:0116, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заяву про забезпечення позову мотивував тим, що рішенням Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 09 квітня 2020 року № 759 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її у власність» затверджено проект землеустрою, а також передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221281201:01:026:0116 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за рахунок земель комунальної власності, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право 36263942).

На підставі даного рішення селищної ради за ОСОБА_1 13 квітня 2020 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221281201:01:026:0116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2070018432212).

Разом з тим, встановлено, що на час отримання у приватну власність ОСОБА_1 вищезгаданої земельної ділянки з кадастровим номером 3221281201:01:026:0116, останній вже використав своє право на безоплатне отримання земельної ділянки з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, та господарських будівель і споруд» у порядку ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України.

Зокрема, рішенням Рогозівської сільської ради від 12 грудня 2003 року № 66 громадянину ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3220886401:01:012:0001 у власність площею 0,2499 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована по АДРЕСА_2 . В подальшому, Бориспільським районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯГ № 187668 від 04 квітня 2007 року. Відповідні відомості про право приватної власності відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 3220886401:01:012:0001 до Державного реєстру речових прав внесено 13 квітня 2023 року, номер запису про право власності № 49967400.

Отже, спірна земельна ділянка площею 0,1000 га, з кадастровим номером 3221281201:01:026:0116 вибула з комунальної власності Великодимерської селищної територіальної громади всупереч приписам ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України, що є безумовною підставою для витребування даної ділянки з незаконного володіння ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, Броварською окружною прокуратурою підготовлено для пред`явлення до Броварського міськрайонного суду Київської області позовну заяву заступника керівника Броварської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, та господарських будівель і споруд з кадастровим номером 3221281201:01:026:0116 площею 0,1000 га.

Таким чином, взаємопов`язана сукупність наведених вище обставин та наданих на їх належне підтвердження письмових доказів прямо вказує на факт набуття відповідачем права власності на земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером: 3221281201:01:026:0116, цільове призначення: «для будівництва та обслуговування житлового будинку, та господарських будівель і споруд» у порядку подвійної безоплатної приватизації за аналогічним видом цільового призначення земельної ділянки, що становить грубе порушення імперативних приписів ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України.

Враховуючи ту обставину, що відповідач ОСОБА_1 усвідомлено набув право власності на предмет спору земельну ділянку з кадастровим номером: 3221281201:01:026:0116 у незаконний спосіб, а відповідно у органу прокуратури наявні об`єктивні та неспростовні підстави вважати, що вказана вище особа може вчергове проявити недобросовісну поведінку, направлену на істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду шляхом поділу, об`єднання відповідної земельної ділянки, внесення її у заставу або відчуження на користь третіх осіб.

Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в межах судового розгляду поданої прокурором позовної заяви. В подальшому може перешкодити ефективному захисту порушених прав та законних інтересів держави у сфері земельних правовідносин, а також у разі задоволення даного позову унеможливить (ускладнить) реальне виконання відповідного судового рішення.

Таким чином, на даний час наявність у ОСОБА_1 як одноосібного власника можливості вільно розпорядитись земельною ділянкою 3221281201:01:026:0116 може істотно ускладнити чи навіть унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів держави.

Зазначені вище обставини вказують на наявність об`єктивних процесуальних підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні відносини.

Вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку 3221281201:01:026:0116, а також забороною відповідачу та іншим особам здійснювати на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, будь-яких дій щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду спірної земельної ділянки є співмірним із заявленими позовними вимогами, позаяк вказані земельні ділянки є предметом розгляду спору, а отже накладення арешту стосується предмета спору, а вимога про повернення цих земельних ділянок у власність держави пред`явлена саме до власника цього об`єкта нерухомості, а отже, існує прямий зв`язок між вказаним заходом забезпечення позову і предметом позову.

На підставі викладеного просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221281201:01:026:0116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2070018432212), у тому числі із забороною ОСОБА_1 та іншим особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду земельної ділянки.

У порядку автоматизованого розподілу справ раніше визначеному складу суду заяву передано на розгляд судді Гізатуліній Н. М.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України розгляд заяви про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

Дослідивши заяву про забезпечення позову суддя дійшла такого висновку.

Статтею 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії (п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У Рішенні від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини). Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, забезпечення позову вживається у випадку якщо позивач має побоювання, які викликані тим, що відповідачем протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог.

Вживаються заходи забезпечення позову у всіх видах судочинства адміністративному, господарському, цивільному та кримінальному. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Різноманітність видів забезпечення позову визначається складністю та численністю правовідносин, до яких вступають учасники судового процесу. Кожен окремий вид забезпечення позову певною мірою відображає специфіку відповідних правовідносин.

Слід вказати на те, що види забезпечення позову нерозривно пов`язані з позовом. Від обґрунтованості та доведеності позовних вимог залежить вжиття або не вжиття судом певного виду забезпечення позову. При цьому питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.».

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити: 1) оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) з`ясувати зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у зв`язку з вжиттям таких заходів.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Великодимерської селищної територіальної громади в особі Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером: 3221281201:01:026:0116, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка 3221281201:01:026:0116, площею 0,1 га, належить на праві власності ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи та заяву про забезпечення позову, суддя встановила, що між сторонами дійсно існує спір щодо володіння земельною ділянкою, а запропонований захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно є співмірним до заявлених позовних вимог.

Крім того, забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем, а саме накладення арешту на нерухоме майно, не завдає шкоди відповідачу, оскільки накладення арешту на нерухоме майно тимчасово перешкоджає лише відчуженню такого майна.

Враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача права користування ним.

Суддя зауважує, що заявником не додано до заяви будь-яких доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб заборони відповідачу та іншим особам здійснювати будь-які дії щодо поділу, об`єднання, передачі в оренду земельної ділянки, не обґрунтовано та не доведено, належними доказами, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, крім того обраний заявником захід поширюється на невизначене коло осіб.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221281201:01:026:0116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2070018432212), що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 149-153, 258260, 263, 353 ЦПК України, суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області про забезпечення позову Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1000 га з кадастровим номером 3221281201:01:026:0116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2070018432212), що належить на праві власності ОСОБА_1 .

У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду направити сторонам.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Прокурор, як особа повноважна на звернення до суду в особі заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області, місцезнаходження: 07401, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 137, код ЄДРПОУ 02909996.

Позивач: Великодимерська селищна рада Броварського району Київської області, місцезнаходження: 07442, Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Бобрицька, буд. 1, код ЄДРПОУ 04363834.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя Н.М. Гізатуліна