Рішення № 138980182, 03.08.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/10453/25

Категорія 38

2/295/5540/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді Перекупки І.Г.,

при секретарі судового засідання Городнюк Є.П.,

за участю представника позивача Васюти К.С.,

представника відповідача Хільчевського С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщені Богунського районного суду в м. Житомирі в залі судових засідань 2Б4 в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

В С Т А Н О В И В:

До Богунського районного суду м. Житомира звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. В обґрунтування клопотання вказало, що 31.07.2025 представник ТОВ «Коллект Центр» через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за заборгованість за Договорами № 3202487 від 20.09.2021, № 4307282 від 17.09.2021, № 75379947 від 08.08.2021 у розмірі 124 372,90 грн., судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 по Договорами № 3202487 від 20.09.2021, № 4307282 від 17.09.2021, № 75379947 від 08.08.2021 в загальному розмірі 124 372,90 грн.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 14.08.2025 справу прийнято до провадження та ухвалено вищевказану справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.

Заочним рішення Богунського районного суду м. Житомир від 11.03.2026 стягнуто з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договорами № 3202487 від 20.09.2021, № 4307282 від 17.09.2021, № 75379947 від 08.08.2021 у розмірі 124 372,90 грн, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн.

14.04.2026 від представника відповідача, адвоката Хільчевського С.О. надійшла заява про перегляд заочного рішення за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором. (а. с. 165-177).

15.07.2026 ухвалою Богунського районного суду м. Житомир скасовано заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11.03.2026 за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором та призначено підготовче судове засідання на 16.00 год. 03.08.2026 (а. с. 205-207).

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволені позовних вимог і вважає, що рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11.03.2026 слід залишити в силі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог але визнає їх частково.

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників процесу, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено.

31.07.2025 представник ТОВ «Коллект Центр» через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за заборгованість за Договорами № 3202487 від 20.09.2021, № 4307282 від 17.09.2021, № 75379947 від 08.08.2021 у розмірі 124 372,90 грн, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР»перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 по Договорами № 3202487 від 20.09.2021, № 4307282 від 17.09.2021, № 75379947 від 08.08.2021 в загальному розмірі 124 372,90 грн.

Заочним рішення Богунського районного суду м. Житомир від 11.03.2026 стягнуто з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за Договорами № 3202487 від 20.09.2021, № 4307282 від 17.09.2021, № 75379947 від 08.08.2021 у розмірі 124 372,90 грн, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 грн.

15.07.2026 ухвалою Богунського районного суду м. Житомир скасовано заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11.03.2026 за позовом ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Дана справа розглядається в рамках цивільного судочинства. Положеннями процесуального закону, який регулює правила розгляду таких справ, визначено, що розглядаючи цивільні справи суд керується принципом диспозитивності та змагальності, які визначають, що кожна сторона повинна самостійно подавати докази та доводити ті обставини на які посилається, в тому числі, шляхом подання доказів, заявлення клопотань і несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням або не вчиненням нею процесуальних дій. Доказування заявлених вимог не може перебирати на себе суд або інша сторона. (ст. ст. 12, 13 та 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона, повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд погоджується з позицією представника відповідача, що висновок суду зроблений за результатами розгляду справи № 295/10453/25, без належного повідомлення сторони по справі, свідчить про обмеження процесуальних прав ОСОБА_1 та про ігнорування принципів змагальності сторін, верховенства права, закріплених ЦПК України та Конституцією України, а також суперечить завданню цивільного судочинства, адже Відповідач не погоджується з розміром заборгованості, який надає Позивач на власний розсуд, при цьому не підтверджуючи свій розрахунок жодними належними та допустимими доказами, висновки зроблені зі змісту оскаржуваного рішення, щодо наявності у позивача права вимоги за вказаним кредитним договором не підтверджені належними доказами що містяться в матеріалах справи.

Частина 1 ст. 2 ЦПК України, визначає завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст. 8 ЦПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Таким чином порушення процедури повідомлення сторін про розгляд справи. призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно ч. 5 ст. 263 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскражуваним рішенням судом стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість по трьом договорам позики, а саме: Договір про споживчий кредит № 4307282 від 17.09.2021 в сумі 73 375,00 грн., Договір позики № 3202487 від 20.09.2021 в сумі 6 497,00 грн. та Договором позики № 75379947 в сумі 44 500,90 грн.

Суд, дослідивши надані сторонами докази встановив.

Щодо Договору про споживчий кредит № 4307282 від 17.09.2021.

В оскаржуваному рішенні Богунським районним судом м. Житомира встановлено, що 17.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4307282, який підписаний електронним підписом з застосування одноразового ідентифікатора (одноразового паролю).

Згідно з п. 1.1. Договору Кредитодавець зобов?язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов?язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов?язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000,00 грн.

Згідно до п 1.3 Договору, кредит надається строком на 27 днів з 17.09.2021 р.

Відповідно до п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов?язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв?язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов?язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору.

Відповідно до п. 6.1. Договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та доступний зокрема через сайт Кредитодавця табо відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

28.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право вимоги ОСОБА_1 за договором N?4307282.

10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 10-010/2023, відповідно до якого ТОВ «Колект Центр» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4307282.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за договором № 4307282 становить 73 375,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 10 000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 63 375,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач вказує, що здійснений розрахунок заборгованості не є належними доказом оскільки перевірити його відповідність умовам кредитного договору є неможливим, адже вказаний розрахунок не містить інформації про ставки відсотків, що передбачні умовами кредитного договору від 17.09.2021.

Також, розрахунок заборгованості здійснений за період з 17.09.2021 по 13.12.2021, тоді як кінцева дата повернення кредиту (строк наякий укладався кредит) є 14.10.2021 (п. 1.4. Договору), отже розрахунок здійснений за межами погодженого стронами строку, нормативне обгрунтування чого полягає в наступному:

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Отже, позивачем безпідставно нараховано заборгованість за договором позики № 4307282 за відсотками у період з 15.10.2021 по 13.12.2021, що складає 60 днів, згідно розрахунку за ці 60 днів кожного дня нараховувалися відсотки в розмірі 500 грн. тобто первинним кредитором ТОВ «Мілоан» безпідставно нараховано заборгованість за відсотками в розмірі 30 000,00 грн.

Суд звертає увагу на той факт, що 28.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 28-12/2021-72, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право вимоги ОСОБА_1 за договором № 4307282, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку (а.с. 72) ТОВ «Вердикт Капітал» після отрмання права вимоги здійснено донарахування заборгованості за відсотками в розмірі 29 000 грн., за період з 28.12.2021 по 23.02.2022, що явно не відповідає умовам кредитного договору та практиці Верховного Суду з цих питань.

Також, позивачем включено до складу заборгованості комісію за видачу кредиту у розмірі 10 %, що в грошовому виразі становить 1 000 грн.

Разом з тим, стягнення комісії за договором від 17 вересня 2021 року в сумі 1 000 грн не відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

За правилами ч. 5ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 755/11636/21, від 08.02.2023 у справі № 168/349/20, та постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 755/9486/21.

Крім того, відповідно до п. п. 3.1, 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 № 168 (далі-Правила), у кредитному договорі або додатку до нього банки повинні надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутних послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зазначивши, зокрема, перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення. Банки також зобов`язані в кредитному договорі зазначити вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу, обґрунтувати вартість супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов`язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб`єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо).

Разом з тим, відповідно до п.3.6 Правил, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банка за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо) або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє споживач з метою встановлення, зміни чи припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Держава має сприяти забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри у суспільстві.

Споживачу, як правило, об`єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму. Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть внаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визнання особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 у справі №15-рп\2011).

Споживач може і не знати, що при оформленні кредитного договору він оформив з банком непотрібну йому послугу.

Тому держава повинна забезпечувати захист громадян, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах.

Таким чином, умови договору щодо обов`язку позичальника сплатити кредитодавцю комісію за ставкою 10% від суми кредиту одноразово, в силу ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними.

Стосовно факту укладення кредитного договору та доказів наявності заборгованості

Приймаючи рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Цент» Богунський районний суд м. Житомира виходив з укладеності договору позики між сторонами 17.09.2021.

Стаття 263 ЦПК України, визначає, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд приймаючи рішення досліджував договір позики від 17.09.2021, однак не звернув уваги на відсутність у вказаному договорі в розділі 10 будь-якого підпису сторін чи то власноручного чи за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отже висновок суду зроблений виходячи з неналежного доказу, правове обгрунтування чого проявляється в наступному:

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно з ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Правовий висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладений у постанові Верховного Суду від 12.01.2021, справа №524/5556/19 (провадження №61-16243св20).

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23.03.2020 у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19) та від 09.09.2020 у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Зважаючи на відсутність підписів в розділі 10 Договору позики, посатє питання цілісності і незмінюваності електронного документа, що відповідно до висновків зроблених Верховним Судом у постанові №758/14925/23 від 04.02.2026, зобов`язує суд здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться та з`ясувати: (а) чи направлявся примірник електронного кредитного договору відповідачу на визначену ним електронну адресу або на його акаунт у цій же інформаційно-комунікаційній системі; (б) якщо так, то в якому вигляді він відправлявся (прикріплений файл, посилання на веб-сторінку тощо); (в) чи існує технічна можливість внести зміни до примірника електронного договору після його укладення і направлення відповідачу в односторонньому порядку без його згоди. Відповідно, якщо в ході здійснення цих дій буде встановлено, до прикладу, що відповідачу було надіслано лише посилання на веб-сторінку, де міститься договір, а сам текст договору на цій сторінці викладено у простому ПДФ-форматі, то підтвердження цілісності і незмінюваності тексту цього договору фактично немає, оскільки цей формат дозволяє власнику веб-сторінки (сайту) вносити зміни в односторонньому порядку. Якщо ж договір був направлений відповідачу у вигляді прикріпленого ПДФ-файлу, з електронної адреси позивача, яка чітко дає зрозуміти, що це саме його адреса, і сам текст листа та додатки до нього технічно неможливо змінити, то це є належним підтвердженням цілісності і незмінюваності електронного документа.

Таким чином суд дійшов висновку, що за договором № 4307282 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 14 375 грн. з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 10 000 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4 375 грн. (а. с. 61-62).

Щодо Договору про споживчий кредит № 3202487 від 20.09.2021.

В оскаржуваному рішенні Богунським районним судом м. Житомира встановлено, що 20.09.2021 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 в електронній формі, за допомогою веб-сайту (https://money4you.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем, було укладено кредитний договір (в умовах позики) № 3202487, відповідно до якого останньому надано кредит в сумі 2 000 грн., строком на 30 днів.

Відповідно до розділу 2 пунктів 2.4.1, 2.4.2, 2.4.3, 2.4.4 договору розмір процентів за користування позикою проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідь. Середньоденний розмір процентів за коритиваня позикою, акційний, фіксований: 1.99000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1.99000 % від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99000 % від суми позики за кожен користування позикою. Позикодавець надає позичальнику можливість сплати процентів за користування позикою акційних умовах (відповідно до п. 2.4.2) виключно за умови належного виконання позичальник зобов`язань за цим Договором. У випадку недотримання Позичальником умов сплати проценті; користування позикою на акційних умовах, за Договором застосовується базова процентна ста за позикою. Розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01 % від суми позики за кожний день на момент прострочення сплати суми Позики та процентів за користування позикою.

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» № 2782_241029140746 від 29.10.2024, відповідно до договору про переказ коштів № ФК-П- 20/05-05: 20-09-2021 19:42:43 на суму 2 000 грн, маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іРау.uа - 109665218, призначення платежу: зарахування 2000 грн на карту НОМЕР_1 .

09.02.2022 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 09/02-2022, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право вимоги ОСОБА_1 за договором № 3202487.

В подальшому 10.01.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 10-010/2023, відповідно до якого ТОВ «Коллект Центр» набуло статусу нового кредитора та отримало право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3202487.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за Договором № 3202487 від 20.09.2021 становить 6 497,00 грн, з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 2000,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 4 497 грн.

Розрахунок заборгованості здійснений за період з 20.09.2021 по 09.12.2021, тоді як кінцева дата повернення кредиту (строк наякий укладався кредит) є 20.10.2021 (п. 2.3.4 Договору), отже розрахунок здійснений за межами погодженого стронами строку, нормативне безпідставності на рахування викладено вище в заяві.

Суд вважає, що позивачем безпідставно нараховано заборгованість за договором позики № 3202487 за відсотками у період з 21.10.2021 по 09.12.2021, тобто первинним кредитором ТОВ «Маніфою» безпідставно нараховано заборгованість за відсотками по вказаному періоду.

Також, суд звертає увагу на той факт, що 09.02.2022 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 09/02-2022, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право вимоги ОСОБА_1 за договором № 3202487, згідно наявного в матеріалах справи розрахунку (а.с. 73) ТОВ «Вердикт Капітал» після отрмання права вимоги здійснено донарахування заборгованості за відсотками в розмірі 303 грн, за період з 09.02.2022 по 23.02.2022, що явно не відповідає умовам кредитного договору та практиці Верховного Суду з цих питань.

Таким чином що за договором № 3202487 від 20.09.2021 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 638 грн. з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 2 000 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 638 грн. (а. с. 45-46).

Щодо Договору про споживчий кредит № 75379947.

08.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір № 75379947, за умовами якого встановлена сума позики 13 134 грн, процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 % яка нараховується за кожен день користування Позикою.

22.02.2022 було укладено договір № 22/02/2022 відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за за договором № 75379947.

10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75379947.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 75379947 заборгованість ОСОБА_1 становить 44 500, 90 грн, з яких: заборгованість за основним зобов?язанням(за тілом кредиту) - 13 134 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 31 364,75 грн; нараховані 3% річних - 2,15 грн.

Розрахунок заборгованості здійснений за період з 08.08.2021 по 22.02.2022, тоді як кінцева дата повернення кредиту (строк наякий укладався кредит) є 07.09.2021 (п. 2.3.4 Договору), отже розрахунок здійснений за межами погодженого стронами строку, нормативне безпідставності на рахування викладено вище в заяві.

Отже, за договором позики № 75379947 нараховані у період з 08.09.2021 по 09.12.2021 первинним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» безпідставно нараховано заборгованість за відсотками по вказаному періоду.

Але з урахуванням перегляду заочного рішення, судд вважає, що за договором № 75379947 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 17 194, 10 грн. з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 13 143,10 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4 051,10 грн. (а. с. 69-71).

Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Таким чином, факт набуття позивачем права вимоги за кредитним договором підтверджений належними, достатніми та достовірними доказами.

Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2статті 639 ЦК України).

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, договори укладені в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19,від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19; від 16.12.2020 у справі № 561/77/19.

Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: -надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; -вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа; правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 523 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 133 ПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що за звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн., відповідно до платіжної інструкції № 0540470090 від 24.07.2025.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» підлягають задоволенню, суд дійшов висновку, що у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати з оплати судового збору, в розмірі 2 422,40 грн.

Також, представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 25 000 грн.

Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» 5 липня 2012 року № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Слід зазначити, що адвокати, укладаючи із клієнтом договір про надання правової допомоги, мають вказувати перелік послуг, які будуть надаватися під час виконання такого договору. З приводу цього питання Верховний Суд у постанові по справі № 826/856/19 від 22.12.2018 зазначив, що «з розрахунку наданих адвокатом послуг вбачається, що певні його дії (зробити копії необхідних документів чи друк квитанцій) не потребують професійних навичок, а акт виконаних робіт містить вид послуг, що не були передбачені договором».

На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано договір № 01-07/2024 від 01.07.2024 про надання правової допомоги укладений між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об?єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку на надання юридичної допомоги № 260 від 02.06.2025, прайс-лист, витяг з акту № 11 про надання юридичної допомоги від 30.06.2025.

З урахуванням того, що по справі було проведено п`ять засідань, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 5 000 грн в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 4307282 від 17.09.2021, в розмірі 14 375 грн з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 10 000 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4 375 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 75379947 від 08.08.2021 в розмірі 17 194, 10 грн. з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 13 143, 10 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4 051, 10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором № 3202487 від 20.09.2021 в розмірі 2 638 грн. з яких: заборгованість за основним зобов?язанням (за тілом кредиту) - 2 000 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 638 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306, код ЄДРПОУ 44276926, наявний електронний кабінет.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя І.Г. Перекупка