Рішення № 138979954, 13.08.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 685/756/26

Провадження № 2-а/674/27/26

РІШЕННЯ

іменем України

13 серпня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в особі головуючого-судді Барателі Д.Т., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7451022 від 27 червня 2026 року поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Поліщука Н.М. про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що під час руху транспортного засобу він був пристебнутий ременем безпеки; ремінь відстебнув лише після зупинки автомобіля на блокпосту, щоб дістати з сумки на задньому сидінні документи на право керування транспортним засобом і свідоцтво про його реєстрацію. На вимогу позивача надати докази (відео- чи фотофіксацію) перебування за кермом з непристебнутим ременем безпеки саме під час руху транспортного засобу поліцейський Поліщук Н.М. таких доказів не надав, пославшись на власне візуальне спостереження. Позивач вважає, що візуальне спостереження працівника поліції та його ж пояснення, надані як службовою особою, доказами вчинення правопорушення бути не можуть.

Ухвалою Теофіпольського районного суду Хмельницької області від 08 липня 2026 року адміністративну справу передано за підсудністю на розгляд Дунаєвецького районного суду Хмельницької області.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 03 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; цією ж ухвалою суд з власної ініціативи витребував у Департаменту патрульної поліції та в Управління патрульної поліції в Тернопільській області копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, складеної щодо позивача, та відеозаписи технічних засобів фіксації, якими зафіксовано зупинку транспортного засобу, спілкування поліцейського з позивачем і складення оскаржуваної постанови.

Представник позивача - адвокат Пасічник О.В. звернулася до суду із заявою, в якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та, керуючись статтею 166 КАС України, просила розглянути справу за відсутності позивача та його представника на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Відповідач Департамент патрульної поліціїподав відзив на позовну заяву з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на його подання; позов не визнав, заперечив проти позовних вимог у повному обсязі, послався на відеозапис із нагрудної камери поліцейського, наданий на виконання ухвали суду про витребування доказів, яким, на його переконання, зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням позивача з непристебнутим ременем безпеки; заперечив співмірність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу і просив розглянути справу за відсутності свого представника.

У межах строку, встановленого ухвалою суду про відкриття провадження, представник позивача - адвокат Пасічник О.В. в порядку частини 3 статті 163 КАС України подала відповідь на відзив, у якій позовні вимоги підтримала в повному обсязі та заперечила проти доводів відповідача. Зазначила, що наданий відповідачем відеозапис з нагрудної камери фіксує лише момент, коли транспортний засіб під керуванням позивача вже стоїть, і спілкування позивача з поліцейським, а кадрів, які фіксували б рух транспортного засобу з непристебнутим ременем безпеки, не містить; додатково послалася на відсутність нормативного регулювання щодо обов`язку водія залишатися пристебнутим ременем безпеки після зупинки транспортного засобу.

Оскільки клопотання про розгляд справи за їх відсутності заявили всі учасники справи - позивач і його представник у поданій заяві, представник відповідача у відзиві, - суд, керуючись частиною 3 статті 194 КАС України, здійснює судовий розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів. Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу при розгляді справи в порядку письмового провадження не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву суд задовольняє на підставі статті 121 КАС України, відзив на позовну заяву приймає до матеріалів справи.

Відповідно до частини 5 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом, обладнаним ременями безпеки, водієм, не пристебнутим ременем безпеки.

Пунктом 2.3 "в" Правил дорожнього руху України на водія транспортного засобу покладено обов`язок на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; це не звільняє позивача від обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його власні вимоги.

На виконання ухвали суду про витребування доказів відповідач надав відеозапис з нагрудної камери поліцейського Поліщука Н.М.; належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення (рапорт поліцейського, схему, пояснення учасників), також витребувані цією ухвалою, відповідач не надав.

Дослідивши наданий відеозапис, суд встановив, що факт руху транспортного засобу TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача з непристебнутим ременем безпеки з нього не вбачається: відеозаписом зафіксовано момент стоякнки транспортного засобу на території блокпосту та спілкування позивача з поліцейським, під час якого позивач дійсно був не пристебнутий, однак кадрів, які фіксували б безпосередньо рух транспортного засобу, а так само стан пристебнутості позивача ременем безпеки саме під час такого руху, відеозапис не містить.

Позивач факту керування транспортним засобом у зазначені дату і час не заперечує; свою позицію обґрунтовує тим, що ремінь безпеки відстебнув уже після зупинки транспортного засобу на блокпосту, з метою дістати з сумки на задньому сидінні автомобіля документи на право керування транспортним засобом і свідоцтво про його реєстрацію. Наведені пояснення позивача змісту наданого відповідачем відеозапису не суперечать. Доводи позивача, наведені у відповіді на відзив, про те, що жодним нормативним актом не встановлено обов`язку водія залишатися пристебнутим ременем безпеки після зупинки транспортного засобу, суд також бере до уваги на підтвердження висновку про недоведеність вчинення позивачем інкримінованого правопорушення саме під час руху транспортного засобу.

Візуальне спостереження працівником поліції за порушенням та власні пояснення поліцейського, надані ним як службовою особою за наслідками прийняття власного ж рішення про притягнення особи до відповідальності, за відсутності відеофіксації самого факту руху транспортного засобу з непристебнутим ременем безпеки, не можуть вважатися достатніми доказами вчинення правопорушення (така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17, від 5 березня 2020 року у справі № 607/7987/17 та від 15 квітня 2020 року у справі № 489/4827/16-а).

Посилання відповідача на рішення Європейського суду з прав людини у справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" суд відхиляє: наведена практика стосується обов`язку особи, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпорядковуватися встановленому для власників і користувачів транспортних засобів режиму регулювання, а не питання достатності конкретних доказів вчинення позивачем інкримінованого правопорушення, яке є предметом розгляду цієї справи.

Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач не довів належними й допустимими доказами факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП, а постанову серії ЕНА № 7451022 від 27 червня 2026 року винесено за відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин позов підлягає задоволенню, постанова серії ЕНА № 7451022 від 27 червня 2026 року - скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Щодо судових витрат.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно зі статтею 139 КАС України при задоволенні позову судові витрати, понесені позивачем, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 532 грн 48 коп., що відповідає встановленому законом розміру - 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб з коефіцієнтом 0,8 за подання позовної заяви в електронній формі (частини 1, 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір"). Ці витрати підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

У справі відповідачем є Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646); Управління патрульної поліції в Тернопільській області, за рахунок бюджетних асигнувань якого позивач у прохальній частині позовної заяви просив стягнути судові витрати, окремою юридичною особою не є, самостійним відповідачем у справі не залучалося, а тому судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції як єдиного відповідача у цій справі.

Позивач також просив стягнути 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з аналізом документів, підготовкою та поданням позовної заяви засобами підсистеми "Електронний суд" представником - адвокатом Пасічник О.В. Відповідач у відзиві заперечив співмірність цієї суми, вказавши, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, призначеного для справ незначної складності.

Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження як справу незначної складності, крім того в порядку письмового провадження, фактично без участі представника позивача; предмет спору - оскарження одного індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, обґрунтування позову побудоване на усталеній та послідовній практиці Верховного Суду, на яку позивач послався в самій позовній заяві. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу не є співмірним обсягу та складності виконаної роботи.

Враховуючи критерії співмірності, визначені частиною 5 статті 134 КАС України, суд задовольняє вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу частково - у розмірі 2 000 грн.

Керуючись статтями 62, 77, 121, 132, 134, 139, 194, 229, 241-244, 246, 250, 262, 271, 286 КАС України, статтями 121, 247, 251 КУпАП, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7451022 від 27 червня 2026 року поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Поліщука Н.М., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн 48 коп.та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: вул. Федора Ернста, буд. 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ