Рішення № 138979798, 14.08.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/4341/25

Провадження № 2/452/77/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" серпня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Бікезіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кухар О.П.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» про визнання кредитного договору неукладеним,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі ТОВ «Бізпозика») 14 листопада 2025 року звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25 вересня 2021 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено Договір №212764-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізпозика» 25 вересня 2021 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір №212764-КС-002 про надання кредиту.

ОСОБА_1 25 вересня 2021 року прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №212764-КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора G-9217 на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

Таким чином 25 вересня 2021 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 було укладено Договір №212764-КС-002 про надання кредиту, який підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 7000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,86166856 процентів за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2 кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно Графіку платежів.

Пунктом 3 кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

ТОВ «Бізпозика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 (котрий позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті), що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника, станом на 30 жовтня 2025 року, утворилась заборгованість за Договором №212764-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 18244 грн. 08 коп., що складається з:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7000 грн. 00 коп.;

- суми прострочених платежів по процентах - 10194 грн. 08 коп.;

- суми прострочених платежів за комісією - 1050 грн. 00 коп.

На підставі викладеного позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь ТОВ «Бізпозика» заборгованість за кредитним договором №212764-КС-002 від 25 вересня 2021 року у розмірі 18244 грн. 08 коп., та судові витрати у розмірі

2422 грн. 40 коп.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2016327 від 17 листопада 2025 року, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2025 року цивільну справу прийнято до свого провадження, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву; витребувано у АТ «Універсал Банк» письмові докази, які становлять банківську таємницю.

На адресу суду 26 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву в якій зазначив, що щодо укладення договору, щодо розміру заборгованості не згоден, оскільки, наведені позивачем обставини та правові підстави позову не в повній мірі відповідають дійсності, оскільки в матеріалах справи відсутній документ, з підписом відповідача, який би підтверджував ознайомлення з інформацією про споживчий кредит, Паспорт споживчого кредиту не містить жодних підписів, оферта зі сторони позивача також не підписана, крім того в оферті зазначено, що від імені ТОВ «Бізпозика» діє директор ОСОБА_3, хоча доказів того, що дана особа мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, в матеріалах справи немає. Відповідач стверджує, що дані правочини є нікчемі, оскільки підписантом правочинів з сторони позивача вказано ОСОБА_2 , яка не є керівником позивача, а жодних доказів на підтвердження повноважень не надано. В будь - якому випадку додані до позову копії документів: Пропозиція укласти Договір (оферта) № 212764-КС-002 про надання кредиту від 24 вересня 2021 року; прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання Договору № 212764-КС-002 про надання кредиту від 24 вересня 2021 року; Договір № 212764-КС-002 про надання кредиту від 24 вересня 2021 року не підписані відповідно до вимог законодавства, отже є неукладеними.

Щодо розрахунку заборгованості відповідач зазначає наступне.

Позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження наявності чи відсутності заборгованості та її розміру, а саме, виписки по рахунку, яка є первинним документом належним підтвердженням наявності та розміру заборгованості. Розрахунок, довідки, складені позивачем, за відсутності визнання таких відповідачем, не є підтвердженням такого та не можуть вважатись належними доказами, а рішенні не може ґрунтуватись на припущеннях. Крім того розрахунок заборгованості за кредитом у гривні, що доданий до позову, містить неправдиві дані, в частині суми кредиту, нарахування процентів по кредиту, терміну нарахування процентів.

Щодо стягнення заборгованості за комісією відповідач зазначає наступне.

Згідно п.1 Договору комісія за надання кредиту (далі - комісія): 1050 грн. Однак згідно ч. 2 ст. 8 та ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» не передбачають комісії кредитодавця за надання кредиту, а передбачають комісію пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату комісію за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 5 статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування». На підставі вищевикладеного, нарахована позивачем заборгованість за комісією у розмірі 1050 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо необхідності підписання документів ЕЦП відповідач зазначає наступне.

Додані до позову документи: пропозиція укласти Договір (оферта) № 212764-КС-002 про надання кредиту від 24 вересня 2021 р.; прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) щодо укладання договору № 212764-КС-002 про надання кредиту від 24 вересня 2021 р.; договір № 212764-КС-002 про надання кредиту від 24 вересня 2021 р. не підписані сторонами. Дані документи, які є в матеріалах справи у вигляді електронних документів, не містять алфавітно-цифрової послідовності, передбаченої законом для одноразового ідентифікатора, ні електронного, ні електронного цифрового підпису, ні аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналогу власноручного підпису), особи, яка укладала правочини - директора ОСОБА_2 . Не надано доказів, що особа Позивача була належним чином ідентифікована при реєстрації в ІТС відповідним електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису. Тобто, взагалі відсутні будь-які докази щодо укладання кредитного договору з використанням власних персональних даних на отримання кредитних коштів в онлайн-режимі на підставі заявки-анкети. Відсутні будь-які докази, з яких би вбачалось існування між позивачем та відповідачем кредитних або інших зобов`язальних правовідносин. Отже, без такого реквізиту як електронний цифровий підпис (ЕПЦ) вважається, що електронний документ не створений, і тому не може розглядатися судом як доказ.

На адресу суду 29 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до ТОВ «Бізпозика» про визнання договору №212764-КС-002 про надання кредиту від 24 вересня 2021 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 таким, що не був укладеним, в якому виклав підстави, аналогічсні викладеним у відзиві на позовну заяву.

03 лютого 2026 року до суду надійшли додаткові пояснення від представника ТОВ «Бізпозика» в яких з посиланням на судову практику за участю товариства, позивач за первісним позовом вважає договір укладеним, просить первісний позов задовольнити, у задовленні зустрічного позову відмовити у стягненні судових витрат за зустрічним позовом.

Представник позивача ТОВ «Бізпозика», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав повністю, проти зустрічного позову заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні в режимі відеоконфенції первісний позов не визнав, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та в зустрічному позові. Пояснив, що персональні дані, а саме паспортні дані, РНОКПП, номер мобільного телефону, адреса проживання, зазначені в Догворі №212764-КС-002 від 24.09.2021 року відповідають дійсності. З приводу незаконного використання його персональних даних він до правоохоронних органів не звертався. Крім того, підтвердив, що 25.09.2021 року на його картковий рахунок, відкритий в АТ «Універсал банк» надійшла грошова сума 7000,00 грн. Просив задовольнити зустрічний позов про визнання договору №212764-КС-002 про надання кредиту від 24 вересня 2021 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 таким, що не був укладеним.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що первісній позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов задовленню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 24 вересня 2021 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Бізпозика» договір про надання кредиту № 212764-КС-002 в електронній формі, в порядку передбаченому Закону України «Про електронну комерцію» і Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізпозика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця. Укладення договору підтверджується візуальною формою послідовності дій клієнта, щодо укладення електронного договору про надання кредиту №212764-КС-002 від 24 вересня 2021 року.

Кредитний договір №212764-КС-002 підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-9217.

Відповідно до п. 1 Договору кредиту, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів (надалі - Договір). Тип Кредиту: кредит. Строк кредиту: 24 тижнів. Процента ставка: в день 0,86166856, фіксована. Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 1 050,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 7 000,00 грн. Термін дії Договору: до 12.03.2022 р. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 15 360,00 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3548,60 процентів.

Договір про надання кредиту було укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного договору про надання кредиту №212764-КС-002 від 24 вересня 2021 року, що акцептована відповідачем 24 вересня 2021 року, шляхом підписання електронним підписом відповідача.

Вказані обставини підтверджуються: договором №212764-КС-002 про надання кредиту від 24 вересня 2021 року; пропозицією укласти договір (оферта) №212764-КС-002 про надання кредиту; прийняття (акцент) пропозиції (оферти) щодо укладення договору №212764-КС-002 від 24 вересня 2021 року; візуальною формою послідовності дій клієнта; анкетою клієнта від 29 жовтня 2025 року; довідкою про підтвердження переказу від 25 вересня 2021 року; паспортом споживчого кредиту; розрахунком заборгованості за кредитом у гривні; довідкою про стан заборгованості.

На виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк» повідомив суд, що на ім`я

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) банком було емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 та відкрито під неї відповідальний банківський рахунок. Згідно руху коштів (виписки) по банківській справі вбачається, що 25 вересня 2021 року на зазначену банківську карту було зараховано переказ на 7000,00 грн. Відповідач активно користувався даною картою, здійснював платежі. В судовому засіданні факт отримання даних грошових коштів відповідач не заперечував.

ОСОБА_1 належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, станом на 30 жовтня 2025 року, утворилась заборгованість за Договором №212764-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 18244 грн. 08 коп., що складається з:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7000 грн. 00 коп.;

- суми прострочених платежів по процентах - 10194 грн. 08 коп.;

- суми прострочених платежів за комісією - 1050 грн. 00 коп.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частина 1 ст. 640 ЦКУ визначає, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, ч. 3, ч. 4, ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6) ч. 1 ст. 3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Щодо укладення 24.09.2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 . Договору № 212764-КС-002.

У візуальній формі послідовності дій клієнта щодо укладення Кредитного договору детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та відповідача щодо укладення Кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Зокрема, 24.09.2021 року в 23:48 год ОСОБА_1 зайшов в особистий кабінет з використанням номеру телефону; 23:51 год. передав інформацію для формування пропозиції ТОВ; 23:51 год. товариством надано клієнту в його особистому кабінеті паспорт споживчого кредиту; 23:51 год. ОСОБА_1 товариством на номер телефону відправлено смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором G-1694 для підписання паспорта споживчого кредиту; 23:52 год. ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту даним одноразовим ідентифікатором; 23:52 год. формування шаблону оферти та відправлення смс-повідомлення одноразового ідентифікатора G-9217 для підписання Договору; 23:52 год. підписання договору ОСОБА_1

Отже ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 212764-КС-002 про надання кредиту, він прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору на умовах визначених офертою. ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-9217, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, та який належав йому, що підтвердив відповідач в судовому засіданні), котрий ним було введено/відправлено.

Верховний Суд у своїй Постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 дійшов до наступних висновків: «…Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смскоду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами…».

Крім того, Верховний суд у своїй Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 дійшов висновку, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінеті пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Таким чином, 24.09.2021 року між ТОВ ««Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 212764-КС-002 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Отже зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Бізнес Позика» про визнання договору №212764-КС-002 про надання кредиту від 24 вересня 2021 року між ТОВ «Бізнес Позика» таким, що не був укладеним задоволенню не підлягають.

Як встановлено судом, та не спростовано ОСОБА_1 , кредитні кошти йому були перераховані на банківську картку ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, на наступний день після дня укладення Кредитного договору.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснено перерахування позичених грошових коштів, номер телефону), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1 до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Бізпозика» виконало в повному обсязі умови Договору, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту, проте відповідач прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 30 жовтня 2025 року, утворилась заборгованість за Договором №212764-КС-002 про надання кредиту, в розмірі 18244 грн. 08 коп., що складається з:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7000 грн. 00 коп.;

- суми прострочених платежів по процентах - 10194 грн. 08 коп.;

- суми прострочених платежів за комісією - 1050 грн. 00 коп.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості по сплаті процентів не спростований відповідачем.

Враховуючи, що відповідач оплату за Договором не здійснив, заборгованість у розмірі 17194 грн. 08 коп., а саме за основним боргом в сумі 7000 грн. 00 коп. та заборгованість за процентами в сумі 10194 грн. 08 коп., підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення плати за обслуговування кредиту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим, текст статті 11 цього Закону викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також стягувати суму несплаченої вищевказаної комісії з відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Зі змісту укладеного між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 . Договору вбачається, що сторони погодили плату за надання кредиту - 1050,00 грн.

Отже, умови укладеного між сторонами кредитного договору щодо розміру та порядку сплати комісії не суперечать Закону України «Про споживче кредитування», а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії за надання кредиту підлягають до задоволення.

З приводу вимог про відшкодування понесених судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «Бізнес Позика» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп., що підтверджено наданим позивачем платіжною інструкцією № 17560 від 12 листопада 2025 року.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

ОСОБА_1 ТОВ «Бізнес Позика» при поданні зустрічного позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 1212,00 грн., що підтверджено наданим позивачем платіжною інструкцією від 26 грудня 2025 року. Оскільки у задоволенні зустрічного позову відмовлено, судовий збір відшкодуванню ОСОБА_1 не підлягає.

Доказів понесення інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525-527, 530, 1046-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за Договором №212764-КС-002 про надання кредиту від 24 вересня 2021 року у розмірі в розмірі 18244 грн. 08 коп., що складається з:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7000 грн. 00 коп.;

- суми прострочених платежів по процентах - 10194 грн. 08 коп.;

- суми прострочених платежів за комісією - 1050 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» суму судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ТОВ «Бізпозика» про визнання договору №212764-КС-002 про надання кредиту від 24 вересня 2021 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 таким, що не був укладеним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлений 14 серпня 2026 року.

Суддя