Рішення № 138979353, 09.07.2026, Роздільнянський районний суд Одеської області

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/235/26

Номер провадження: 2/511/637/26

09 липня 2026 року Роздільнянський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бобровська І. В.,

секретаря судового засідання Кіндракевич В.Ф.,

за участю:

представника позивача Німченко А.Р. (дистанційно),

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Роздільнянського районного суду Одеської області надійшла зазначена позовна заява через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», у якій позивач просив стягнути з відповідача:

-заборгованість за Договором № 2107130714133 від 12 березня 2021 року у розмірі 30 590,00 гривень;

-витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 гривень;

-витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 гривень.

Стислий виклад позиції позивача.

12 березня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» (далі Первісний кредитор) та відповідачем (далі позичальник та/або відповідач) було укладено Договір № 2107130714133 (далі Договір), за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 3 500,00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності.

Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік.

Проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту.

Первісний кредитор виконав зобов`язання, перерахувавши відповідачу 3 500,00 гривень, однак відповідач порушила свої зобов`язання, внаслідок чого утворилася заборгованість, право вимоги щодо якої на підставі договору № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року перейшло до позивача.

Стислий виклад позиції відповідача.

ОСОБА_1 подала відзив, відповідно до якого просила відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факт отримання нею кредитних коштів, не надано належного та обгрунтованого розрахунку заборгованості, а також пропущено строк позовної давності.

Разом із цим, на думку відповідача, витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 гривень є завищеними, та такими, що не відповідають принципу розумності та співмірності.

Процесуальні дії у справі.

04 лютого 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

22 травня 2026 року задоволено заяву представника позивача Німченко Анастасії Русланівни про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

28 травня 2026 року поновлено строк та частково задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_2 про витребування доказів з АТ «ОЩАДБАНК».

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

12 березня 2021 року між Первісним кредитором та відповідачем було укладено Договір, згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 3 500,00 гривень (пункт 1.1.).

Орієнтовний строк повернення кредиту 18 днів з моменту отримання кредиту (пункт 1.3.).

Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 (один) рік (1.9.).

Відповідно до пункту 1.4. Договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі:

а) 2.00 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту;

б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1.64 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.а);

в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.6);

г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в);

д) тип процентної ставки фіксована.

Як встановлено судом, Первісний кредитор виконав свої зобов`язання, перерахувавши на рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 3 500,00 гривень, що підтверджується, окрім іншого, витребуваною з АТ «ОЩАДБАНК» інформацією.

Разом із цим, відповідач не повернула кредитні кошти у строк, встановлений Договором.

01 грудня 2021 року було укладено договір № 1-12 відповідно до якого Первісний кредитор відступив на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 2107130714133.

10 січня 2023 року було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь позивача права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором № 2107130714133.

Згідно з наданим розрахунком, загальний розмір заборгованості відповідача складає 57 703,45 гривень, з яких 54 203,45 гривень заборгованість за відсотками, 3 500,00 гривень за тілом кредиту.

Однак, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 30 590,00 гривень, з яких 3 500,00 гривень за тілом кредиту, 27 090,00 гривень заборгованість за відсотками.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Поряд із цим, суд відхиляє твердження відповідача про сплив позовної давності.

Так, відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Разом із цим, Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року №211 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 530-ІХ від 17 березня 2020 року введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються настрок дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміні вступили в силу з 02 квітня 2020 року.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» від 11 березня 2020 року № 211 в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який діяв до 30 червня 2023 року.

Таким чином строк позовної давності було продовжено на період дії карантину.

Також, відповідно до пункту 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відтак позивачем не пропущено строк позовної давності.

Як встановлено у ході розгляду справи, Первісний кредитор виконав умови Договору, укладеного з відповідачем, що підтверджується інформацією з АТ «ОЩАДБАНК».

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в Главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Поряд із цим, відповідач порушила свої зобов`язання за Договором, внаслідок чого утворилася заборгованость, право вимоги щодо якої перейшло до позивача.

Щодо аргументів сторін про нарахування процентів, суд зазначає, що відповідно до умов Договору, орієнтовний строк повернення кредиту становить 18 днів з моменту отримання кредиту (пункт 1.3. Договору).

Відомостей щодо продовження вказаного строку кредитування за погодженням стороні договору матеріали справи не містять.

Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).

«Користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Суд вважає необхідним зауважити, що у договорі відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору, отже фактичним строком надання кредиту (правомірного користування) є саме «орієнтовний строк» (18 днів), узгоджений також у додатках до договорів.

Після закінчення короткого орієнтовного строку повернення (18 днів), який є фактичним строком правомірного користування, право нарахування процентів за статтею 1048 ЦК України за базовою ставкою припинилося. Нарахування коштів за процентною ставкою, що починаються застосовуватися саме з першого дня, наступного за орієнтовним строком повернення, за своєю правовою суттю є не платою за правомірне користування, а мірою відповідальності за порушення грошового зобов`язання, оскільки вони застосовуються виключно через факт прострочення.

Зазначений висновок суду узгоджується з висновками, викладеними у постановах Одеського апеляційного суду від 27 травня 2026 року у справі № 518/1094/25, від 21 квітня 2026 року у справі №519/614/25, від 11 червня 2026 року у справі 515/983/25.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19)).

На підставі викладеного, надавши оцінку аргументам сторін, фактичним обставинам, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із цим, пункт 3 частини другої вказаної статті ЦПК України визначає, що у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При визначенні сум відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.

Відповідач заперечувала заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 (тринадцяти тисяч) гривень, оскільки на її думку, він є завищеним та необгрунтованим, а також не відповідає принципу розумності та співмірності.

Надавши оцінку критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для зменшення заявлених витрат на правничу допомогу до 6 000,00 гривень, які підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог (15,56 %).

Керуючись статтями 4, 12, 81, 133, 137, 141, 200, 206, 247, 259, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вулиця Мечнікова, 3, офіс 306, місто Київ, 01133, заборгованість за Договором № 2107130714133 від 12 березня 2021 року у розмірі 4 760,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вулиця Мечнікова, 3, офіс 306, місто Київ, 01133, витрати по сплаті судового збору у розмірі 414,27 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 933,60 гривень.

В іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, адреса: вулиця Мечнікова, 3, офіс 306, місто Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: І. В. Бобровська