Ухвала суду № 138978931, 14.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7431/26

Провадження № 2-о/643/420/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2026 року м.Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Єрмак Н.В., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 про оголошення фізичної особи померлою,-

в с т а н о в и в:

Заявник посилаючись на ст. 317 ЦПК України, звернулася у суд із заявою та просила оголосити померлим (загиблим) громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час захисту Батьківщини, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Бахмут, Бахмутського району, Донецької області, від дня його вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцем смерті вважати населений пункт м. Бахмут, Бахмутського району, Донецької області; причиною смерті ОСОБА_2 , вважати загибель під час виконання бойового завдання в умовах воєнного стану, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Розглянувши матеріали заяви, вважаю, що вона за аналогією закону не відповідає вимогам ст. ст.175, 177 Цивільного процесуального кодексу України виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст.293 Цивільного процесуального кодексу України справи за заявами про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, підлягають розгляду у порядку окремого провадження за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Так, у своїй заяві заявник зазначає, що громадянин України, військовослужбовець ОСОБА_2 , зник безвісті 17.05.2023 поблизу населеного пункту Бахмут, Бахмутського району, Донецької області під час виконання службових (бойових) завдань із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

Оголошення чоловіка померлим необхідно заявнику для належної реєстрації його смерті, та отримання одноразової грошової допомоги за загибель при виконанні завдань по захисту Батьківщини.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" вказується, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний провести підготовчі дії, зокрема з`ясувати, які фізичні особи чи організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявнику та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

У постанові КЦС ВС від 10.07.2024 року у справі № 686/11198/22 зроблено висновок, що: «залежно від установлених обставин, необхідно залучати до участі у таких справах Міністерство оборони України або відповідні військові частини з метою захисту інтересів держави, оскільки визнання у судовому порядку військовослужбовця безвісно відсутнім або оголошення його померлим є підставою для виключення його зі списків особового складу військової частини та припинення виплати членам його сім`ї грошового забезпечення».

Відповідно до положень цивільного законодавства України за правовими наслідками оголошення фізичної особи померлою прирівнюється до правових наслідків, які настають у разі смерті фізичної особи, а саме: на майно такої особи відкривається спадщина.

Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини.

Керуючись вищевказаним, заінтересованими особами в цій справі мають бути усі спадкоємці особи, якщо вони є (як приклад це можуть бути батьки померлої особи, усі особи які перебували на його утриманні), чи відповідна територіальна громада.

Оголошення ОСОБА_2 померлим необхідно заявнику для отримання одноразової грошової допомоги, що виплачується відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що затверджений Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року.

Аналіз вищезазначених положень чинного законодавства дає можливість зробити висновок, що одноразова грошова допомога виплачується членам сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, перелік яких визначений у п. 9 Порядку № 975 від 25.12.2013 року. При цьому виплата такої допомоги здійснюється кожній особі, що є членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, рівними частинами.

Всупереч вищевикладеному, ОСОБА_1 не залучила в якості заінтересованих осіб Міністерство оборони України, а також інших членів сім`ї ОСОБА_2 , як і не надано доказів на підтвердження відсутності будь-яких інших членів сім`ї, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги та спадкування після ОСОБА_2 .

Вказані обставини перешкоджають повному, всебічному розгляду поданої заяви, унеможливлює забезпечення інтересів держави та інших членів сім`ї ОСОБА_2 (у разі їх наявності) у даній категорії справ.

Також, правовою підставою для звернення до суду з заявою про встановлення юридичного факту смерті фізичної особи зазначено п. 8 ч. 1ст. 315, ч. 1 ст. 317 ЦПК України.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

За частиною першою статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

За змістом статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи у певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі встановлення у судовому порядку факту смерті. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого.

Відповідно до пункт 1 розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року №52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався та триває на час прийняття постанови.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України» від 04 лютого 2016 року ЦПК України доповнено статтею 257-1 (стаття 317 ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року).

Як наслідок законодавець передбачив, що прийняття вказаного Закону дозволить забезпечити реалізацію прав громадян, які проживають на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, щодо отримання свідоцтв про народження, про смерть у зв`язку з відсутністю належних медичних документів, передбачених законодавством України.

Отже, зверненню до суду із заявою про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території в порядку статті 317 ЦПК України повинно передувати отримання документа про смерть від органу або особи, що створений, обраний чи призначений у порядку, не передбаченому законом України.

На наведене звернув увагу Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2024 року у справі№204/10297/23.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Наведені заявником докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ОСОБА_2 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами, які можуть свідчити про смерть останнього.

З огляду на викладене за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою на підставі частини 2 статті 46 ЦК України, а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 204/7924/23.

З урахуванням висновків Верховного Суду, підстав звернення до суду, що викладені заявником у заяві, суддя дійшов висновку, що встановлення факту, про який просить заявник у визначений останнім спосіб та порядку є неможливим, а положення п.8ч.1ст.315,ч.1ст.317 ЦПК України на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки законодавством встановлений інший спосіб для розгляду питань, що стосуються осіб, які зниклі безвісти у зв`язку із воєнними діями.

Крім того, при вирішенні питання про відкриття провадження встановлено, що заява не оплачена судовим збором, як то передбачено ч.4 ст. 177 ЦПК України.

При зверненні до суду із заявою та не сплачуючи судовий збір заявник послалась на положення п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Однак, враховуючи, що заявник не звертається із заявою про встановлення факту, на зазначені вимоги заяви (про оголошення особи померлою) не поширюються зазначені норми Закону України «Про судовий збір».

Зокрема, заявником не додано документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, у відповідності з вимогами частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах", порядок звернення до суду за судовим захистом урегульовано Цивільним процесуальним кодексом України. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.

Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення заяви без руху.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви у справах окремого провадження фізичною особою сплачується судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи положення ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а також те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року становив 3 328,00 грн., за заявлену вимогу заявнику необхідно сплатити 532,48 грн. судового збору (665,60*0,8).

Таким чином, вказаний судовий збір за подання даної заяви необхідно сплатити за наступними реквізитами Салтівського районного суду міста Харкова:

Номер рахунку (IBAN): UA568999980313171206000020657

Отримувач: ГУК Харків обл/мХар Салтіввсь//22030101

Код отримувача (ЄДРПОУ):37874947

Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)

Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Таким чином, заявнику необхідно подати заяву в новій редакції з урахуванням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175і177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, заяву необхідно залишити без руху та надати заявнику строк для усунення вищевказаних недоліків.

Керуючись ст.ст.177,185,258,260 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 про оголошення фізичної особи померлою - залишити без руху.

Заявник має право протягом десяти днів, з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху усунути вказані недоліки.

Роз`яснити, що у разі якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява вважається неподаною і повертається.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Наталія ЄРМАК