Рішення № 138978523, 25.03.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/15878/23

Провадження № 2/204/46/26 р.

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю представника відповідача в режимі відеоконференції Іванченко В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про захист прав споживачів банківських послуг,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою, в якій просила стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 53775,61 грн., яка складається із основної заборгованості у розмірі 30000,00 грн, 3% річних у розмірі 3915,62 грн., інфляційні втрати у розмірі 19 859,99 грн. В обґрунтування позовних вимог Позивачка посилається на те, що 24 травня 2021 року між нею та відповідачам було укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0073042244701 «Стандарт» строковий на 6 місяців на суму 30 000,00грн. Пунктами 5.15.3 Договору передбачалося автоматичне неодноразове продовження строку вкладу на новий строк у разі відсутності заяви клієнта про відмову. Позивач вказувала, що із заявами про закриття чи розірвання вкладу не зверталася, а 06 травня 2022 року дізналася від працівників банку, що договір було закрито ще 25 листопада 2021 року, а кошти у розмірі 30 000,00 грн видано готівкою через касу. Позивач стверджувала, що зазначених коштів не отримувала, заяв та касових чеків не підписувала, а її звернення до банку та правоохоронних органів позитивних результатів не дали. 10 вересня 2025 року представник Позивача подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій просила стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 загальну суму 53 775,61 грн, яка складається з:30 000,00 грн - сума основного вкладу; 3 915,62 грн - 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 06.05.2022 по 10.09.2025; 19 859,99 грн - інфляційні втрати за той самий період.

Не погодившись з позовними вимогами, представником відповідача було подано до суду заперечення на позовну заяву, відповідно до якого вказано наступне. У запереченнях та додаткових письмових поясненнях представники банку зазначили, що 25 листопада 2021 року у відділенні банку за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна, буд. 3Д, вклад № SAMDNWFD0073042244701 було закрито за терміном на підставі особистого звернення ОСОБА_1 , а суму вкладу в розмірі 30 000,00 грн. видано Позивачці через касу банку. Відповідач пояснив, що касова операція проводилася із суворим дотриманням Технологічної карти банку та Інструкцій НБУ щодо електронного документообігу. Процедура включала: проведення обов`язкової on-line валідації; фотофіксацію Позивачки касиром безпосередньо під час проведення операції біля касового вікна; відображення реквізитів операції на планшеті та відтворення Позивачкою власноручного підпису (графічного зображення електронного підпису); формування підписаного документу (у форматі PDF) та скріплення його електронно-цифровим підписом (ЕЦП/КЕП) касира з позначкою часу (time stamp); запис збереженого криптоконтейнера до Сервісу збереження додатків (СЗД) з присвоєнням унікального ID операції. На підтвердження цих обставин Відповідач надав суду фотофіксацію ОСОБА_1 у момент закриття депозиту, скріншоти програмного комплексу банку та матеріали електронної справи з унікальним ідентифікатором.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомленні належним чином, раніше представником було надано заяву відповідно до якої просив розгляд справи проводити без їх участі, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

24 травня 2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір банківського вкладу № SAMDNWFD0073042244701 «Стандарт» строковий на 6 місяців на суму 30 000,00 грн. (том 1 а.с. 10-11).

Згідно з умовами вказаного Договору, Банк прийняв від Позивача грошові кошти та зобов`язався виплачувати проценти й повернути вклад після закінчення строку дії договору або на вимогу вкладника відповідно до умов договору та чинного законодавства України.

25 листопада 2021 року, вона особисто звернулася до філії Відповідача відділення АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна, буд. 3Д, із заявою про закриття депозитного рахунку та повернення суми вкладу разом із нарахованими процентами готівкою через касу банку ( том 1 а.с. 47).

Як вказує позивачка у позові, вона не зверталася до банку із заявою про повернення коштів за період з 24.05.2021 року до 06.05.2022 року.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

За змістом статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі, додержання якої при укладенні спірних договорів сторонами не заперечується та підтверджується договорами банківського вкладу «Стандарт», що містять підписи сторін, та касовими документами про одержання готівки від вкладника ОСОБА_1 (арк справи 6-7, том 1).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-352цс16, підстав для відступу від якого не знайшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15 (провадження № 14-20цс21), договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові гроші вкладника передаються останнім у власність банку, а безготівкові гроші - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов`язання за договором банківського вкладу, згідно з яким на боці вкладника з`являється право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати відсотків на неї, а на стороні банку - відповідний обов`язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено передачею коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов`язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).

Вкладник має право вимоги до банку про повернення вкладу за договором банківського вкладу з урахуванням нарахованих процентів згідно умов укладеного договору та застосуванням наслідків, передбачених договором та законом, у разі порушення банком своїх зобов`язань за договором.

Статтею 1060 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

Як встановлено, 25 листопада 2021 року Позивач ОСОБА_1 особисто звернулася до філії Відповідача - відділення АТ КБ «ПриватБанк» за адресою: м. Дніпро, просп. Сергія Нігояна, буд. 3Д, із заявою про закриття депозитного рахунку та повернення суми вкладу разом із нарахованими процентами готівкою через касу банку. Касиром Банку було виконано обов`язкову цифрову фотофіксацію обличчя ОСОБА_1 безпосередньо біля касового вікна у приміщенні відділення під час оформлення операції.

Тобто, твердження позивача про те, що вона не відвідувала банк 25.11.2021 року, не підписувала документів та не отримувала коштів, повністю спростовуються наданими Відповідачем електронними доказами: Електронною заявою про розірвання депозитного договору від 25.11.2021 року з графічним підписом Позивача; Фотоматеріалами фотофіксації особи Позивача у касовій зоні відділення Банку від 25.11.2021 року.

З огляду на повне та вчасне виконання Банком своїх зобов`язань 25.11.2021 року, будь-яке прострочення виконання грошового зобов`язання з боку Відповідача відсутнє. Відповідно, вимоги Позивача про стягнення 3% річних (3 915,62 грн) та інфляційних втрат (19 859,99 грн) на підставі ст. 625 ЦК України є необґрунтованими, безпідставними та похідними від основної вимоги, яка не підлягає задоволенню.

Згідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, частинами 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 81 ЦПК України покладає на сторони обов`язок доказування і подання доказів.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту наведених правових норм вбачається покладення процесуального обов`язку на кожну із сторін довести належними доказами наявність або відсутність тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також, ч.2 ст. 83 ЦПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а ч. 8 ст. 83 ЦПК України визначено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивачки не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 2, 10, 19, 142, 263-265, 268, 293, 315, 319 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 545, 599, 611, 625, 1058, 1059, 1060 ЦК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про захист прав споживачів банківських послуг - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк», ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Суддя В.В. Самсонова