Рішення № 138976513, 13.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/78/26

Провадження №: 2-а/755/20/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 1 взводу 1 роти Управління патрульної поліції батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції Київської області лейтенанта поліції Лисенко Олексій Юрійович, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №6332936 від 13.12.2025, винесену інспектором 1 взводу 1 роти батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області лейтенантом поліції Лисенком Олексієм Юрійовичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, як незаконну, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.12.2025 орієнтовно о 00 год 27 хв інспектором 1 взводу 1 роти УПП батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області лейтенантом поліції Лисенком О.Ю. було винесено постанову серії ЕНА №6332936 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. Підставою для винесення вказаної постанови було порушення водієм п. 9.2.6 ПДР (порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом). Позивач зазначає, що дійсно 13.12.2025 його було зупинено працівниками поліції у місті Києві по вул. Григоровича-Барського. З метою дотримання Правил дорожнього руху та вимог працівника патрульної поліції він зупинився та ввімкнув при цьому сигнал аварійної зупинки. Поліцейським було вказано, що причиною зупинки стало недотримання водієм вимог Правил дорожнього руху, а саме що водій не ввімкнув сигнал повороту. Зазначені причини зупинки автотранспорту, водієм якого був позивач, не відповідали дійсним обставинам, але доказів відеофіксації вказаного порушення працівниками патрульної поліції надано не було. Не зважаючи на відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення водієм Правил дорожнього руху, поліцейський Лисенко О.Ю. прийняв рішення та виніс постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач зазначив, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання часу для звернення за правовою допомогою, подання заперечення на протокол та постанову, документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, порушує права водія, передбачені статтею 268 КУпАП, якими ОСОБА_1 не мав можливості скористатися. Крім того, при накладенні конкретного розміру штрафу не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення, на що вказує стаття 33 КУпАП. За таких обставин процесуальні права при такому «розгляді» справи грубо порушено, а жодних доказів того, що ним було порушено правила дорожнього руху працівник поліції не надав.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06.02.2026 відкрито провадження у цій справі, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідачу роз`яснено процесуальне право подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання ухвали.

Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі позивач та відповідач Департамент патрульної поліції отримали 23.02.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Відповідач Інспектор 1 взводу 1 роти Управління патрульної поліції батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції Київської області лейтенанта поліції Лисенко О.Ю. копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками не отримав, поштове повідомлення повернулося до суду неврученим.

03.03.2026 від представника відповідача ДПП - Черкасова М.М. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі та залишити в силі оскаржувану постанову.

Обгрунтовуючи заявлені заперечення зазначив, що твердження позивача, викладені у позові, є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом, оскільки факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами у розумінні статті 251 КУпАП. У матеріалах справи наявні відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських та з автореєстратора службового автомобіля, на яких чітко зафіксовано момент вчинення правопорушення, обставини зупинки транспортного засобу, роз`яснення водію його процесуальних прав, ознайомлення із суттю правопорушення, вручення постанови та підпис позивача у постанові. Відеозапис безперервно відображає послідовність подій та підтверджує як сам факт порушення Правил дорожнього руху, так і дотримання інспектором вимог закону під час оформлення матеріалів. Позивач не надав жодного доказу, який би спростовував зафіксовані обставини, не довів монтажу, фальсифікації чи неповноти відеозапису, а його доводи зводяться виключно до суб`єктивного заперечення встановленого факту правопорушення з метою уникнення відповідальності. Відеозапис також підтверджує, що позивачу було роз`яснено його права, надано можливість висловити позицію, після чого він був ознайомлений із постановою, отримав її копію та поставив підпис. Порушення права на захист або інших процесуальних гарантій відсутні. Факт підписання постанови свідчить про ознайомлення позивача із її змістом та відсутність зауважень щодо порядку притягнення до відповідальності на момент її винесення. Письмових пояснень позивач не надавав з власної ініціативи, що не є порушенням закону та не впливає на законність постанови.

14.04.2026 від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив (сформована в системі «Електронний суд» - 17.03.2026).

Цього ж дня від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (сформовані в системі «Електронний суд» - 26.03.2026).

В той же час, суд звертає увагу учасників справи, що відповідь на відзив та заперечення не можуть бути прийняті судом як заяви по суті справи у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до частини 1 статті 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є правовим актом індивідуальної дії.

За приписами частини першої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Згідно з положеннями ст. 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Згідно із статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, частина перша статті 173-8, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), частини перша і третя статті 175-3 (у частині порушень, пов`язаних із незабезпеченням безперешкодного доступу громадян до об`єктів фонду захисних споруд цивільного захисту, у випадках та порядку, встановлених законодавством), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Пунктом 7-1 частини другої статті 255 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21, 244-24 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

Пунктом 3 частини 1 статті 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення та передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, державні інспектори відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері.

Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені наведеною статтею. При цьому, використання у зазначених вище нормах формулювань «органів Національної поліції», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222-244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Аналогічні висновки витлумачені у постанові Верховного Суду у справі №724/716/16-а.

Належним відповідачем у справах про скасування постанов про накладення адмінстягнення є орган, який таке стягнення застосував, а не конкретна посадова особа вказаного органу (ВС/КАС у справі № 742/2298/17 від 17.09.2020).

Як убачається з матеріалів справи, 13.12.2025 інспектором 1 взводу 1 роти УПП батальйону патрульної поліції в с. Чайки УПП в Київській області лейтенантом поліції Лисенко Олександром Юрійовичем відносно позивача було складено постанову серії ЕНА № 6332936 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно з якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Зі змісту вказаної постанови убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.12.2025 00:27:35 м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 2, керуючи ТЗ - КІА К5 днз НОМЕР_1 , не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушив п.9.2.б ПДР - порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом.

Зазначена постанова судом перевірялась на предмет дотримання суб`єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме, чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Приписами статті 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані, зокрема знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, що унормовані в Постанові Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху», яку затверджено постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306.

Відповідно до п.9.2.б Правил дорожнього руху, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Частина 2 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху складена відповідачем не в автоматичному режимі.

Статтею 283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.

За приписами статей 258, 283 КУпАП, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський може виносити постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Дане правило міститься в пункті 1 розділ ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395), зокрема справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Водночас частиною 9 статті 258 КУпАП передбачено, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинна компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, оскільки протокол є, зокрема, не лише засобом фіксації вчинення правопорушення, а й доказом дотримання (недотримання) посадовою особою, яка його складає, процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина 1 статті 9 КУпАП).

Згідно із статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідачем до матеріалів справи долучено відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських та з автореєстратора службового автомобіля, на яких чітко зафіксовано момент вчинення правопорушення, обставини зупинки транспортного засобу, роз`яснення водію його процесуальних прав, ознайомлення із суттю правопорушення, вручення постанови та підпис позивача у постанові.

Так, оглянувши долучені відповідачем докази, судом встановлено, що позивач керуючи транспортним засобом КІА К5 днз НОМЕР_1 , здійснюючи маневри із перестроювання з однієї смуги в іншу, порушив приписи п.9.2.б ПДР, а саме двічі при перестроюванні з лівої смуги в праву, не вмикав сигнал світлового покажчику повороту праворуч, а продовжував рух із лівим покажчиком повороту.

Відеозапис також підтверджує, що позивачу було роз`яснено його права, надано можливість висловити позицію, після чого він був ознайомлений із постановою, отримав її копію та поставив підпис.

Таким чином, судом встановлено, що вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, зафіксовано в оскаржуваній постанові та підтверджується належними та допустимими доказами, дослідженими судом.

Позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти, викладені в оскаржуваній постанові, та факт відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП. Доводи сторони позивача повністю спростовуються дослідженими відеозаписами з портативних відеореєстраторів поліцейських та з автореєстратора службового автомобіля.

Зважаючи на те, що судом під час розгляду даної справи не встановлено жодних обставин, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

Службові особи відповідача - поліцейські діяли у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, а постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6332936 від 13.12.2025 за формою та змістом відповідає вимогам статті 283 КУпАП.

Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення в межах санкції частини 2 статті 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 510 грн відповідає вимогами чинного законодавства.

Разом із тим, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду в справі № 520/2261/19, викладений у постанові від 25.06.2020, де Судом зазначено, що доводи скаржниці про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України поклав обов`язок доказування на позивачку, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 в справі №760/2846/17; постанові Верховного Суду від 14.02.2018 в справі №536/583/17, де обов`язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).

Відповідно до вимог частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Інспектора 1 взводу 1 роти Управління патрульної поліції батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції Київської області лейтенанта поліції Лисенко Олексій Юрійович, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 9, 122, 245, 251, 258, 280, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Правилами дорожнього руху України, ст. ст. 2, 5, 19, 20, 72, 77, 90, 241, 242, 243, 244, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Інспектора 1 взводу 1 роти Управління патрульної поліції батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції Київської області лейтенанта поліції Лисенко Олексій Юрійович (вул. Валерія Лобановського, 32-А, с. Чайки, Бучанський р-н, Київська обл.), Департаменту патрульної поліції (код в ЄДРПОУ: 40108646, вул. Федора Ернеста, 3, м. Київ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: