Рішення № 138976498, 13.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11171/24

Провадження №: 2/755/1703/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КИЇВ-ДНІПРОВСЬКЕ МІЖГАЛУЗЕВЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ» про поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому, просить суд:

-визнати протиправним та скасувати наказ Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 23.05.2024 №179/ос «Про припинення трудового договору із ОСОБА_1 »;

-поновити ОСОБА_1 на посаді начальника земельного відділу управління з майнових питань Приватного акціонерного товариства «Київ Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту»;

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.05.2024 по день прийняття рішення у справі;

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» понесені судові витрати;

-допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді на посаді начальника земельного відділу управління з майнових питань Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту».

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», відповідач) від 23.05.2024 №179/ос «Про припинення трудового договору із ОСОБА_1 » на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України припинено із ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) - начальником земельного відділу управління з майнових питань, трудовий договір 23.05.2024. Підставою для видання зазначеного вище наказу зазначено: наказ ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 22.02.2024 №71 «Про введення в дію нового штатного розпису апарату управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», попередження про наступне вивільнення від 15.03.2024 №01-19/525/24, протокол засідання тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ». Позивач категорично не погоджується із наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 23.05.2024 №179/ос «Про припинення трудового договору із ОСОБА_1 » та вважає його таким, що підлягає скасуванню у зв`язку із наступним.

Так, 19.03.2024 позивачу було надано попередження про наступне вивільнення від 15.03.2024 №01-19/525/24 (далі - Попередження). В зазначеному попередженні зазначено, що відповідно до статті 49-2 КЗпП України, враховуючи норми Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», на підставі наказу ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 22.02.2024 №71 «Про введення в дію нового штатного розпису апарату управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці в апараті управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» попереджено, що посада позивача скорочується, а ОСОБА_1 підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату працівників 23.05.2024. Крім того, на виконання статті 49-2 КЗпП надано перелік вакантних посад, наявних в ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» в цілому. Також проінформовано, що у разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, яка відповідає кваліфікаційному рівню позивача, а також при його відмові від такої роботи, трудовий договір буде розірвано на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України з дотриманням всіх вимог чинного законодавства України. Попередження та перелік вакантних посад в цілому по ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» позивач отримав 19.03.2024. В той же день, 19.03.2024, ОСОБА_1 написав заяву про переведення його на вакантну посаду заступника начальника юридичного управління та заяву про переведення його на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства. Службовими записками від 02.04.2024 №01-24/1649 та від 22.04.2024 №01-24/2114 працівникам ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» було надано оновлений список вакансій станом на 02.04.2024 та 22.04.2024 відповідно.

21.05.2024, відповідно до витягу №1 з протоколу 2 (далі - протокол 2), проведено засідання тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ». У протоколі 2 зазначено, що на виконання статті 49-2 КЗпП України, відповідно до наказів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 20.02.2024 №70 «Про введення в дію оновленої організаційної структури ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», від 22.02.2024 №71 «Про введення в дію нового штатного розпису апарату управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», від 22.02.2024 №72 «Про введення в дію змін до штатного розпису Київ-Дніпровського виробничого підрозділу ПрАТ «Київ-Дніпровське МІЗТ» та на підставі наказу ПрАТ «Київ-Дніпровське ММПЗТ» від 23.02.2024 №76 (зі змінами) «Про створення тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів» (далі - тимчасова комісія) 21.05.2024 проведено консультації з профспілковими представниками щодо заходів із запобігання звільненню, зведення його до мінімуму та пом`якшення несприятливих наслідків звільнень. Питанням 2 протоколу 2 було розгляд заяв кандидатів на посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства ОСОБА_2. та ОСОБА_1 відповідно до оновленого штатного розпису та кваліфікаційних вимог. Члени тимчасової комісії обговорили кандидатури на посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування начальника відділу казначейства ОСОБА_2. та ОСОБА_1 відповідно до оновленого штатного розпису та кваліфікаційних вимог. Тимчасовою комісією відповідача було зазначено, що « ОСОБА_2 має освіту відповідного напряму підготовки - Київський національний економічний університет, за спеціальністю облік і аудит, стаж роботи в галузі фінансів та економіки - понад 11 років, в банківських установах - 13 років, досвід роботи у товаристві понад 6 років на керівних посадах. ОСОБА_1 не відповідає кваліфікаційним вимогам до зазначеної вище вакантної посади. ОСОБА_1 здобув освіту за напрямами «землевпорядкування та кадастр» Інституту управління природними ресурсами «правознавство» Національного університету біоресурсів і природокористування України. Стажу роботи в галузі фінансів та економіки немає». На підставі зазначеного, тимчасовою комісією було вирішено ОСОБА_1 23.05.2024 звільнити відповідно до п.1 статті 40 К3пП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку. Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 23.05.2024 №177/ос «Про припинення трудового договору із ОСОБА_1 » на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України припинено із ОСОБА_1 - начальником земельного відділу управління з майнових питань, трудовий договір 23.05.2024.

Позивач зазначає, що скориставшись наданим йому правом, 19.03.2024 написав заяву про переведення його на вакантну посаду заступника начальника юридичного управління та заяву про переведення його на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства. Проте, відповідно до Протоколу 2 засідання тимчасової комісії відповідача у задоволенні заяви про переведення ОСОБА_1 на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства було відмовлено та вирішено звільнити позивача з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Додатково зазначає, що жодної відмови від переведення на іншу роботу він не подавав як в усній, так і в письмовій формі, а сам протокол 2 не містить жодних відомостей що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації. Вважає, що такі дії відповідача є безумовно протиправними, оскільки вирішуючи питання звільнення з посади 21.05.2024, за два дні до кінцевого терміну, зазначеного у попередженні, позивача було фактично позбавлено права повторного обрання посади, на яку б він міг претендувати за своєю кваліфікацією. Більш того, як вбачається з наданого позивачу витягу №1 з Протоколу №2, відповідачем було розглянуто виключно заяву про переведення ОСОБА_1 на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства, натомість як заяву про переведення на посаду заступника юридичного управління взагалі не було розглянуто, що знову ж таки є безумовним порушенням трудових прав позивача та підтвердженням протиправності наказу про звільнення.

Крім того, позивача взагалі не було повідомлено, які з переліченого списку посад відповідають його кваліфікації, що значно ускладнює здійснення вибору. Більш того - відповідачем надавались позивачу для обрання посади, на які він працевлаштований бути не може за кваліфікаційними вимогами, зокрема, посади слюсаря-електрика, електромеханіка, монтера колій, інженер виробничо-технічного відділу, тощо. Вважає, що такі дії роботодавця мають ознаки суто формального пропонування ОСОБА_1 вакантних посад та свідомого ускладнення реалізації прав позивача, котрий, як вразлива у трудових відносинах сторона, не зміг реалізувати своє конституційне право на працю, що прирівнюється до неналежного виконання вимог ст. 49-2 КЗпП України. Ба більше, уваги заслуговує той факт, що в порушення вимог статті 49-2 КЗпП України відповідачем не було надано перелік інші вакантних посад, які були наявними на підприємстві 21.05.2024, тобто у день відмови у переведенні ОСОБА_1 на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства, та і тих, які існували на день звільнення 23.05.2024.

Вважає за необхідне також звернути увагу суду на наявний колективний договір між адміністрацією та Об`єднаним профспілковим комітетом (трудовим колективом) Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на 2013 - 2024 р.р. (в редакції станом на 19.01.2024) (далі - Колективний договір). Зазначений Колективний договір перебуває у розпорядженні відповідача. Так, відповідно до пункту 6.3 Розділу 6 Колективного договору, у випадку скорочення обсягів робіт, зменшення чисельності працівників проводити, у першу чергу, шляхом тимчасового обмеження прийому на роботу. Звільнення працівників за скороченням штатів або чисельності застосовувати лише як крайній засіб, коли вичерпані всі можливості їх працевлаштування на підприємстві, за згодою відповідних комітетів. Проте, слід зазначити, що відповідачем було проігноровано положення власного ж Колективного договору, оскільки: під час проведення процедур скорочення штату працівників відповідач продовжував здійснювати прийом на роботу без жодних обмежень; не було вжито всіх можливостей працевлаштування працівників, посади яких підлягали скороченню, про що детально зазначено вище. Таким чином, відповідачем було порушено не лише норми національного трудового законодавства, а й положення внутрішніх організаційно-розпорядчих документів, що знову ж таки свідчить про незаконність оскаржуваного наказу про звільнення з посади.

Враховуючи викладене, у зв`язку із незаконним звільненням позивача з посади, вважає за необхідне поновити його на посаді начальника земельного відділу управління з майнових питань ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та допустити поновлення на посаді до негайного виконання. Крім того, позивач вважає за необхідне заявити позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24.05.2024 по день прийняття рішення у справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03.07.2024 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Копію вказаної ухвали, представником позивача та відповідачем отримано 03.07.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного документу.

16.07.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомлення сторін.

17.07.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи заперечення на позовну заяву відповідач посилався на те, що ОСОБА_1 працював на посаді начальника земельного відділу управління з майнових питань. Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 22.02.2024 № 70 введена в дію оновлена організаційна структура товариства, у зв`язку з впровадженням змін в організації виробництва і праці з метою раціоналізації робочих місць та приведення до оптимальної норми керованості в апарату управління, забезпечення відсутності дублювання керівних функцій і встановлення підпорядкування у відповідності до виробничих потреб товариства. Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 22.02.2024 № 71 «Про введення в дію нового штатного розпису апарату управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» введено в дію з 23.02.2024 штатний розпис. Внаслідок відповідних змін ліквідовувалось управління з майнових питань та скороченню підлягала посада начальника земельного управління з майнових питань, яку обіймав позивач. Вказані заходи не були масовим скороченням працівників, однак все одно товариство листом від 23.02.2024 № 01-19/398/24 повідомило Дніпровський районний центр зайнятості, та листом від 23.02.2024 № 01-19/396/24 Об`єднаний профспілковий комітет та Професійну спілку працівників промислового залізничного транспорту про запровадження змін в організації виробництва і праці та проведення відповідних організаційних заходів. Попередженням про наступне вивільнення (від 15.03.2024 № 01-19/525/24) товариство попередило ОСОБА_1 про скорочення його посади, одночасно йому було надано перелік всіх вакантних посад. Також його проінформовано, що у разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, яка відповідає кваліфікаційному рівню, а також при відмові від такої роботи, трудовий договір буде розірвано на підставі п. 1 ст. 40 КзПП України з 23.05.2024. У подальшому позивачу надавався перелік вакантних посад станом на 02.04.2024 та 22.04.2024. 21.05.2024 на засіданні тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» розглянуто заяву ОСОБА_1 на переведення на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування-начальника відділу казначейства. Оскільки на вказану вакансію також претендував інший працівник - ОСОБА_2 , тому комісія розглядала обидвох кандидатів та дійшла до висновку, що ОСОБА_1 не відповідає кваліфікаційним критеріям на зазначену вакантну посаду. Наказом від 23.05.2024 № 179/ОС припинено трудовий договір 23.05.2024 з ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Роботодавець має лише запропонувати вакантні посади. Водночас, працівник якщо бажає перевестись на якусь посаду має вчинити активну дію - подати відповідну письмову заяву/надати згоду. ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» запропонувало ОСОБА_1 всі наявні вакантні посади з моменту попередження про вивільнення, що підтверджується наданими списками вакантних посад на момент попередження, та станом на 02.04.2024 та 22.04.2024. Отже, відповідач виконав свій обов`язок щодо пропонування іншої роботи на товаристві. Інших вакантних посад у роботодавця не було і зворотного позивачем не доведено. Позивач подав заяви на дві вакантні посади - заступника начальника юридичного управління та заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування-начальника відділу казначейства. Позивача не було переведено на жодну з двох вказаних посад, оскільки він не відповідав кваліфікаційним критеріям на вказані посади. Щодо посади заступника начальника юридичного управління, то згідно п. 6.1 посадової інструкції (додається) вимогами, зокрема, є стаж роботи у сфері юриспруденції не менше 5 років та наявність свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Позивач не відповідав вказаним вимогам, зокрема, щодо наявності свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та стажу роботи у сфері юриспруденції. Наказом Товариства від 10.04.2024 № 134/ОС на вказану посаду був прийнятий інший працівник, тому у подальшому комісією не розглядалось питання переведення позивача на вказану посаду. Щодо посади заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування-начальника відділу казначейства то кваліфікаційними вимогами згідно п. 5.2 відповідної посадової інструкції є - стаж роботи в галузі фінансів та економіки не менше 5 років; досвід роботи на керівних посадах не менше 5 років; досвід роботи в банківських установах не менше 5 років. ОСОБА_1 не має стажу роботи в галузі фінансів та економіки. Натомість інший кандидат відповідав вказаній посаді, тому тимчасовою комісією було запропоновано на заняття вакантної посади кандидату ОСОБА_2 , який має стаж роботи в банківських установах 13 років, в галузі фінансів та економіки понад 11 років. Отже, позивач не відповідав кваліфікаційним вимогам на зазначені вакантні посади, на які ним подавались заяви. На інші посади він заяв не подавав. Таким чином, звільнення ОСОБА_1 було правомірним.

Крім того, позивач помилково зазначає, що рішення про його звільнення було прийнято 21.05.2024, що начебто позбавило його можливості обрання вакантної посади. Насправді, 21.05.2024 було засідання тимчасової комісії, яка розглядала заяви працівників на заняття вакантних посад. Слід зазначити, що оформлення звільнення працівника відбувається шляхом видання наказу керівником підприємства, або особи, що його замінює. Саме такий наказ стосовно позивача було видано 23.05.2024 за № 179/ОС. Отже, юридичною підставою звільнення був наказ від 23.05.2024 № 179/ОС, а не протокол комісії від 21.05.2024. Позивач не був позбавлений можливості у строк до 23.05.2024 подати заяву про переведення його на будь-яку іншу із запропонованих вакантних посад, однак він цього не зробив, як наслідок, його звільнення відбулось з дотриманням чинного законодавства.

Щодо надмірного формалізму, про який зазначає позивач, зазначаючи, що відповідач пропонував абсолютно всі вакансії (навіть монтера колій, слюсаря тощо), то бувають випадки, що працівники не повідомляють роботодавця про наявність у нього певних навичків, нової освіти чи опанування якоїсь нової професії. Тому задля запобігання порушенню прав працівника абсолютно законно пропонуються йому усі наявні посади. Такі дії роботодавця не є порушенням законодавства про працю та тим паче, не є підставою для задоволення позову у даній справі.

Щодо доводу позивача про начебто недотримання роботодавцем п. 6.3 розділу 6 Колективного договору, в частині того, що під час процедур скорочення відповідач продовжував здійснювати прийом на роботу працівників, то позивач невірно трактує п. 6.3 розділу 6 Колективного договору, відповідно до якого у випадку скорочення обсягів робіт, зменшення чисельності працівників проводити, у першу чергу, шляхом тимчасового обмеження прийому на роботу. Звільнення працівників за скороченням штатів або чисельності застосовувати лише як крайній засіб, коли вичерпані всі можливості їх працевлаштування на підприємстві, за згодою відповідних профспілкових комітетів. Перше речення даного пункту колективного договору стосується випадку зменшення чисельності працівників у зв`язку зі скороченням обсягу робіт. У даному спорі дане положення не може бути застосовано, оскільки через зміни в організації виробництва і праці було проведено заходи по скороченню штату працівників. Тобто, в штатному розписі змінювались посади - додавались нові з новими структурними підрозділами, та скорочувались інші. Отже, скорочувались саме посади, а не зменшувалась кількість працівників за однорідними посадами. В таких випадках не заборонено роботодавцю паралельно шукати нових працівників, зокрема на новостворені структурні одиниці/посади, якщо наявні працівники або не підходять на нові посади за кваліфікаційними вимогами або не бажають їх обіймати. Однак зауважує, що всі вакантні посади пропонувались позивачу, про що зазначено вище у відзиві, отже не було жодного порушення п. 6.3 розділу 6 Колективного договору.

Обставини справи свідчать, що у відповідача відбулись зміни в організації виробництва і праці, внаслідок чого посада позивача підлягала скороченню. Відповідач запропонував усі наявні вакантні посади з моменту попередження про вивільнення. Строк з моменту попередження до моменту звільнення становить більше двох місяців. Погодження профспілки на звільнення під час воєнного стану не вимагалось. Позивач подав заяви на дві вакантні посади, але його не було на них переведено з правомірних підстав - не відповідність кваліфікаційним вимогам. Таким чином, звільнення позивача відбулось із дотриманням законодавства про працю. Як наслідок позовні вимоги про скасування наказу про звільнення не підлягають задоволенню, оскільки він є правомірним. Інші вимоги про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку є похідними, а отже також не підлягають задоволенню з наведених підстав.

23.07.2024 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній наполягав на задоволенні позовних вимог, також висловив клопотання про подальший розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Додатково наголосив, що позивач скориставшись наданим йому правом 19.03.2024, написав 2 заяви - про переведення його на вакантну посаду заступника начальника юридичного управління та про переведення на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства. Відповідно до протоколу 2 засідання тимчасової комісії відповідача у задоволенні заяви про переведення ОСОБА_1 на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства було відмовлено та вирішено звільнити позивача з посади за п. 1 ст. 40 КЗпП. Як самостійно зазначає відповідач у своєму відзиві, «щодо посади заступника начальника юридичного управління, то згідно п. 6.1 посадової інструкції вимогами, зокрема, є стаж роботи у сфері юриспруденції не менше 5 років та наявність свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Позивач не відповідав вказаним вимогам, зокрема, щодо наявності свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та стажу роботи у сфері юриспруденції. Наказом Товариства від 10.04.2024 № 134/ОС на вказану посаду був прийнятий інший працівник, тому у подальшому комісією не розглядалось питання переведення позивача на вказану посаду». Проте, з дати подання позивачем заяви про переведення на посаду заступника начальника юридичного управління і до дати звільнення позивача з посади, відповідачем не було жодним чином оформлено відмову у переведенні ОСОБА_1 на посаду заступника начальника юридичного управління, а про нібито розгляд такої заяви відповідачем зазначено виключно у відзиві на позовну заяву. Саме із зазначених вище обставин позивач не подавав інших заяв на переведення на вакантні посади, оскільки вважав, що заява на переведення на посаду заступника начальника юридичного управління знаходиться на розгляді відповідача. Таким чином, у позивача були обґрунтовані легітимні очікування щодо отримання відповіді від відповідача щодо розгляду заяви про переведення на посаду заступника начальника юридичного управління, які протиправно були порушені відповідачем, позбавивши позивача права на працю.

Щодо нібито «помилкового» зазначення прийняття рішення про звільнення позивача з посади 21.05.2024 слід зазначити, що у своєму відзиві відповідач перекручує факти, оскільки відповідно до протоколу 2 засідання тимчасової комісії відповідача, чітко вбачається, що відповідач вирішив « ОСОБА_1 23.05.2024 звільнити відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку». Таким чином, фактичними обставинами справи та наявними доказами підтверджено, що рішення про звільнення позивача з посади відповідачем було прийнято саме 21.05.2024, а наказом відповідача від 23.05.2024 було зафіксовано та реалізоване таке рішення.

Крім того, роботодавець на виконання ч. 3 ст. 49-2 КЗпП має запропонувати вакантні посади, які з`явилися протягом періоду з моменту попередження про наступне вивільнення та до моменту звільнення з посади включно. Натомість, відповідач запропонував позивачу перелік вакантних посад 15.03.2024, 02.04.2024 та 22.04.2024, тобто більше ніж за місяць до самого звільнення. Враховуючи викладене, відповідач точно не є таким, що виконав свій обов`язок по працевлаштуванню позивача, оскільки не пропонував ОСОБА_1 вакантні посади, наявні на підприємстві з 22.04.2024 по день звільнення включно. Більш того - 21.05.2024 на вакантні посади було призначено інших працівників, зокрема, на посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства ОСОБА_2 , а отже той перелік вакансій, які були запропоновані позивачу стали меншими, що знову ж таки є підставою для надання оновленого переліку таких посад.

Щодо надмірного формалізму відповідача під час проведення процедури вивільнення, то у своєму відзиві на позовну заяву відповідач вкотре підтверджує, що його дії під час вивільнення працівників ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» були суто формальними та не спрямованими на реальне виконання своїх обов`язків. Натомість, під час прийняття рішення тимчасовою комісією 21.05.2024, відповідач навіть не запросив позивача на таке засідання з метою надання інформації «наявність у нього певних навичків, нової освіти чи опанування якоїсь нової професії» під час вирішення питання про переведення ОСОБА_1 на посаду. Представник позивача вважає, що відповідач вкотре доводить суперечність між власними доводами та фактично вчиненими діями під час процедури вивільнення працівників.

Також у своєму відзиві відповідач зазначає, що «роботодавцю не заборонено паралельно шукати нових працівників, зокрема на новостворені структурні одиниці/посади, якщо наявні працівники або не підходять на нові посади за кваліфікаційними вимогами або не бажають їх обіймати. Однак зауважимо, що всі вакантні посади пропонувались позивачу, про що зазначено вище у відзиві, отже не було жодного порушення п. 6.3 розділу 6 Колективного договору». Представник позивача зазначає, що положення зазначеного пункту колективного договору мали на меті унеможливити порушення трудових прав працівників, яким було вручено попередження про наступне вивільнення. Проте, ігноруючи положення даного пункту відповідач вчинив наступне - 15.03.2024 позивачем було подано, зокрема, заяву про переведення на посаду заступника начальника юридичного управління, відповідно до наданого переліку вакантних посад. Станом на дату звільнення відсутні відомості щодо розгляду такої заяви, а про нібито її розгляд стало відомо виключно з відзиву відповідача. Проте, розпорядженням №134/0с від 10.04.2024 відповідач прийняв на посаду заступника начальника юридичного управління Ревенка О.В . Таким чином, саме через недотримання відповідачем п.6.3 Колективного договору та здійснення подальшого прийому на роботу, позивач був позбавлений права зайняття посади заступника начальника юридичного управління. Враховуючи викладене вважає, що відповідачем жодним чином не спростовано доводів позивача, викладених у позовній заяві та не надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджували б правомірність дій ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» під час звільнення ОСОБА_1 з посади.

29.07.2024 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній наполягав на відмові в задоволенні позовної заяви.

Додатково зазначив, що позивач абсолютно невірно трактує положення ст. 49-2 КЗпП України стосовно обов`язку роботодавця запропонувати працівнику всі вакансії, що наявні. Так вперше перелік вакантних посад надається одразу з попередженням про вивільнення. У подальшому протягом двох місяців до дня звільнення роботодавець має запропонувати інші вакансії, які могли з`явитись за цей період. Тобто, норма закону зобов`язує запропонувати всі вакансії, які існували з моменту попередження та до дня звільнення. В даній справі ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» виконало цей обов`язок. Всі вакансії які існували з моменту попередження та до 23.05.2024 були запропоновані. Зворотного позивачем належними та допустимими доказами не доведено. Позивач зазначає, що начебто з 22.04.2024 відповідач не пропонував вакансії. Однак це пов`язано з тим, що нових (інших) вакансій вже не було. Законодавством не встановлена періодичність пропонування вакансій. А отже, твердження позивача про незаконність звільнення з цих підстав є необґрунтованим.

Крім того, «надмірний формалізм» про який зазначає позивач не є підставою для скасування наказу про звільнення. Жодного формалізму з боку відповідача не було. Пропонування абсолютно всіх вакантних посад не заборонено, про що детально зазначено у відзиві. Як вже зазначалось вище, законодавство зобов`язує роботодавця лише ознайомити працівника з переліком вакантних посад. Тому роботодавець провів процедуру скорочення згідно з законом, прав позивача не порушив.

Як вже зазначалось у відзиві позивач подав заяви на дві вакантні посади - заступника начальника юридичного управління та заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування-начальника відділу казначейства. Тобто, позивач у відповіді на відзив сам собі суперечить та вводить суд в оману зазначаючи, що він після подачі заяви на посаду заступника начальника юридичного управління чекав результатів її розгляду та не подавав через це інших заяв. У відзиві чітко зазначено причини не переведення позивача на вказані дві посади - позивач не відповідав кваліфікаційним вимогам на зазначені вакантні посади, на які ним подавались заяви. На інші вакантні посади заяв ним не подавалось, і позивач жодним чином не був позбавлений можливості це зробити. Як вбачається з матеріалів справи позивач не є адвокатом, не має достатнього стажу у сфері юриспруденції, отже не призначення його на посаду заступника начальника юридичного управління не призвело до порушення прав позивача. Так само і стосовно посади заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства, ОСОБА_1 не має стажу роботи в галузі фінансів та економіки, а отже не переведення його на вказану посаду також не призвело до порушення його прав.

Ба більше, ні позивач, ні його представник не можуть тлумачити п. 6.3 розділу 6 Колективного договору. Натомість у заявах по суті справи позивачка довільно на власну користь намагається перекрутити та поставити суд в оману щодо змісту даного пункту Колективного договору. Відповідно до п. 6.3 розділу 6 Колективного договору, у випадку скорочення обсягів робіт, зменшення чисельності працівників проводити, у першу чергу, шляхом тимчасового обмеження прийому на роботу. Звільнення працівників за скороченням штатів або чисельності застосовувати лише як крайній засіб, коли вичерпані всі можливості їх працевлаштування на підприємстві, за згодою відповідних профспілкових комітетів. Перше речення даного пункту стосується випадку скорочення обсягу робіт та зменшення чисельності працівників. Зменшення чисельності працівників - це зменшення кількості працівників однорідних професій чи посад. В даному випадку зменшення чисельності працівників не відбувалось, а відбувалось скорочення штату, тобто скорочувались посади. Друге речення цього пункту стосується обов`язку в т.ч. при скороченні штатів здійснити всі можливі заходи щодо працевлаштування. Відповідач виконав цей обов`язок пропонуючи усі наявні вакансії. Підсумовуючи наведене, вважає, що позивач не спростував доводів викладених у відзиві, не довів належними доказами та аргументами незаконність звільнення, позивач не довів, які саме вакантні посади йому не пропонувались з моменту попередження та до дня звільнення, як і не довів порушення своїх прав при не переведенні його на посади, на які ним подавались заяви. Одним із принципів процесу є змагальність. ОСОБА_1 не подав до суду доказів, які б підтверджували відповідність його кваліфікації вимогам вакантних посад, на які ним подавались заяви.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 29.07.2024 залишено без задоволення клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та клопотання представника відповідача Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» - Ревенка Олексія Володимировича про розгляд даної справи, у судовому засіданні з викликом сторін.

29.08.2024 від представника позивача надійшло клопотання про витребування доказів у справі.

Цього ж дня від представника відповідача надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про витребування доказів.

17.10.2024, 30.12.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

30.12.2024 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

10.06.2025 від представника відповідача надійшла заява про долучення доказів.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював у ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «КИЇВ-ДНІПРОВСЬКЕ МІЖГАЛУЗЕВЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ» з 07.06.2022 на посаді Начальника земельного відділу.

Рішенням ради директорів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», протокол від 21.02.2024 №18/2024, затверджено організаційну структуру приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (а.с.61).

Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 22.02.2024 № 70, введено в дію з 23.02.2024 оновлену організаційну структуру Товариства (а.с.59-60).

Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 22.02.2024 № 71 «Про введення в дію штатного розпису апарату управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» введено в дію з 23.02.2024 штатний розпис апарату управління Товариства, що затверджений рішенням Ради директорів Товариства від 21.02.2024. Затверджено перелік структурних підрозділів, які видаляються з організаційної структури та штатного розпису апарату управління з 23.05.2024. Затверджено перелік посад, які підлягають скороченню з 23.05.2024. Затверджено перелік структурних підрозділів, які змінюють назву та до яких переходять основні трудові функції. Затверджено перелік посад, у яких відбуваються зміни істотних умов праці (а.с.62-68).

Внаслідок відповідних змін, зокрема, але не виключно, скорочено посаду начальника земельного відділу (а.с.65). В той же час, основні трудові функції відділу управління об`єктами власності, земельного відділу, відділу реалізації та оренди майна управління з майнових питань департаменту з майнової політики та економічного планування переходять до відділу обліку майна та аналітики, відділу розпорядження майном департаменту з майнової політики та економічного планування (а.с.66).

23.02.2024 повідомлено Дніпровський районний центр зайнятості про вивільнення працівників ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці (а.с.55).

Про проведення організаційних заходів також повідомлено 23.02.2024 голову Об`єднаного профспілкового комітету Івана Категоренка та голову професійної спілки працівників промислового залізничного транспорту Ірину Зікій (а.с.56-58).

19.03.2024 ОСОБА_1 вручене попередження про наступне вивільнення від 15.03.2024 № 01-19/525/24 та перелік вакантних посад на підприємстві станом на 19.03.2024 (а.с.11-зворот-14). Так, ОСОБА_1 повідомлено, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці в апараті управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» його посада скорочується, а він підлягає звільненню у зв`язку із скороченням штату працівників 23.05.2024. Проінформовано, що у разі відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, яка відповідає його кваліфікаційному рівню, а такою при його відмові від такої роботи, трудовий договір з ним буде розірвано на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України з дотриманням всіх вимог чинного законодавства України (а.с.11-зворот).

19.03.2024 ОСОБА_1 подав заяву про переведення його на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства (а.с.15).

Цього ж дня ОСОБА_1 подав заяву про переведення його на вакантну посаду заступника начальника юридичного управління (а.с.15-зворот).

Службовою запискою № 01-24/1649 працівникам ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за списком надано оновлений список вакансій станом на 02.04.2024 (а.с.16-17).

ОСОБА_1 ознайомився із службовою запискою № 01-24/1649, про що свідчить його підпис у реєстрі розсилки (а.с.49).

Службовою запискою № 01-24/2114 працівникам ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за списком надано оновлений список вакансій станом на 22.04.2024 (а.с.18-21).

23.04.2024 ОСОБА_5 ознайомився із службовою запискою № 01-24/2114, про що свідчить його підпис у списку розсилки (а.с.51).

Згідно витягу з протоколу 2 засідання тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 21.05.2024, з першого питання порядку денного члени тимчасової комісії обговорили кандидатуру на посаду заступника начальника юридичного управління ОСОБА_1 відповідно до оновленого штатного розпису та кваліфікаційних вимог. Оскільки за кваліфікаційними вимогами до зазначеної вище посади обов`язковим є наявність адвокатського посвідчення, а у працівників Товариства, які отримали попередження про вивільнення, воно відсутнє, було прийнято рішення позачергово призначити і прийняти на роботу іншого кандидата, який відповідає всім кваліфікаційним вимогам до цієї посади, до завершення процедури звільнення за скороченням. Наразі ця вакансія зайнята. Вирішили: відмовити ОСОБА_1 у розгляді його заяви на посаду заступника начальника юридичного управління у зв`язку з його невідповідністю кваліфікаційним вимогам (а.с.102-105).

Згідно витягу № 1 з протоколу 2 засідання тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 21.05.2024, з другого питання порядку денного члени тимчасової комісії обговорили кандидатури на посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно до оновленого штатного розпису та кваліфікаційних вимог. ОСОБА_2 має освіту відповідного напряму підготовки - Київський національний економічний університет, за спеціальністю облік і аудит, стаж роботи в галузі фінансів та економіки - понад 11 років, в банківських установах - 13 років, досвід роботи у Товаристві понад 6 років на керівних посадах. ОСОБА_1 здобув освіту за напрямами «землевпорядкування та кадастр» Інституту управління природними ресурсами та «правознавство» Національного університету біоресурсів і природокористування України. Стажу роботи в галузі фінансів та економіки немає. Вирішили: ОСОБА_1 23.05.2024 звільнити відповідно до п.1 статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку (а.с.21-зворот - 22).

23.05.2024 наказом № 179/ос припинено із ОСОБА_1 - начальником земельного відділу, трудовий договір 23.05.2024 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України. Виплачено ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку на підставі ст.44 КЗпП України; компенсацію за 8 календарних днів відпустки на підставі ст. 24 Закону України «Про відпустки»: за період до 31.12.2023 - 1 календарний день; за період з 01.01.2024 - 7 календарних днів. Підставою вказано наказ ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 22.02.2024 № 71 «Про введення в дію нового штатного розпису апарату управління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», попередження про наступне вивільнення від 15.03.2024 № 01-19/525/24, протокол засідання тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 21.05.2024 № 2 (а.с.22-зворот).

Згідно довідки, виданої Приватним акціонерним товариством «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 23.05.2024 № 01-19/884/24, підтверджується, що ОСОБА_1 з 07.06.2022 по 23.05.2024 працював на посаді начальника відділу та його дохід за період з 01.12.2023 по 23.05.2024 склав 255 313,94 грн (а.с.23).

Згідно довідки виданої Приватним акціонерним товариством «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 06.06.2024 № 01-19/963/24, підтверджується, що ОСОБА_1 з 07.06.2022 по 23.05.2024 працював на посаді начальника земельного відділу та його середньомісячна заробітна плата за період з 01.03.2024 по 30.04.2024 склала 30 735,23 грн (а.с.101).

Стаття 23 Загальної декларації прав людини проголошує право кожного на працю, що включає у себе можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку погоджується. Визначаючи право на працю як основу життєдіяльності людини, Конституція України закріплює та гарантує основні трудові права громадян (статті 43, 44, 45, 46) і визначає, що основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення, принципи регулювання праці та занятості визначаються законами України (пункт 6 частини 1 статті 90 Конституції України). Основним законом, який закріплює право на працю та шляхи його реалізації, є Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис відповідно до положень частини третьої статті 64 ГК України.

Питання зміни організаційної структури підприємства є правом відповідного суб`єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності. Реалізація цього права породжує обов`язок підприємства дотриматися гарантій прав працівників, зокрема тих, які визначені статтями 42, 49-2, 49-4 КЗпП України.

Втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України.

У відповідності до статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частини 2 статті 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина 3 статті 49-2 КЗпП України).

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Згідно з частинами 1, 3 статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Як роз`яснено у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

При цьому при виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбувалося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 05.02.2020 у справі № 725/3265/18 (провадження № 61-11251св19).

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасника справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Ознаки доказів: фактичні дані, тобто це не самі факти, а відомості про них; не будь-які фактичні дані, а лише ті, які треба встановити в тій чи іншій справі; фактичні дані, що втілюються в певній процесуальній формі (засобах доказування).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що у відповідача ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» мали місце зміни в організаційній структурі підприємства, зокрема, скорочено з 23.05.2024 посаду начальника земельного відділу, яку обіймав ОСОБА_1 .

Попередження від 15.03.2024 № 01-19/525/24 про наступне вивільнення було вручено особисто під підпис ОСОБА_1 19.03.2024, а звільнено його наказом № 179/ос з 23.05.2024, тобто попередження відбулось за два місяці до звільнення.

Оскільки відповідач запропонував вакантні посади позивачу у межах 2-місячного терміну з дня попередження його про звільнення та до дня фактичного звільнення, суд вважає, що відповідач не порушив норми частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо дотримання встановлених термінів.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Так, з матеріалів справи вбачається, що після повідомлення позивача про майбутнє скорочення, відповідач надавав позивачу перелік вакантних посад на підприємстві станом на 19.03.2024, станом на 02.04.2024 і станом на 22.04.2024 під його особистий підпис.

19.03.2024 ОСОБА_1 подав заяву про переведення його на вакантну посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства та на посаду заступника начальника юридичного управління.

В той же час під час засідання тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 21.05.2024 відмовлено ОСОБА_1 у розгляді його заяви на посаду заступника начальника юридичного управління у зв`язку з його невідповідністю кваліфікаційним вимогам. При цьому зазначено, що у працівників Товариства, які отримали попередження про вивільнення, відсутнє адвокатське посвідчення, яке є обов`язковим для обрання на посаду заступника начальника юридичного відділу, було прийнято рішення позачергово призначити і прийняти на роботу іншого кандидата, до завершення процедури звільнення за скороченням.

Відповідно до пункту 6 Посадової інструкції заступника начальника юридичного управління від 26.02.2024 № 06-32-11, заступника начальника управління повинен відповідати таким кваліфікаційним вимогам: вища освіта за напрямом «правознавство» (спеціаліст, магістр); стаж роботи у сфері юриспруденції не менше 5 років; досвід роботи на керівних посадах, не менше 3-х років; наявність свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.75,79).

Наказом ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» № 134/ос від 10.04.2024, прийнято на посаду заступника начальника юридичного управління Ревенка Олексія Володимировича (а.с.81).

Стосовно посади заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства, то на її зайняття претендували два кандидати, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , і за результатами розгляду вирішено перевести на цю посаду ОСОБА_2 , який відповідає кваліфікаційним вимогам.

Обставини стосовно відповідної освіти, трудової діяльності та загального стажу роботи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджуються особовим листком з обліку кадрів (а.с.82-85), та біографічною довідкою (а.с.86-87), відповідно.

Згідно пункту 5.2 Положення про відділ казначейства департаменту з майнової політики та економічного планування від 27.02.2024 № 06-33-21, на посаду заступника директора департаменту призначається особа, яка має: повну вищу освіту відповідного напряму підготовки (магістр); стаж роботи в галузі фінансів та економіки не менше 5-ти років; досвід роботи на керівних посадах не менше 5-ти років; досвід роботи в банківських установах не менше 5-ти років (а.с.69,71).

Таким чином, суд не вбачає порушення права на працю позивача у даному випадку. Крім того, витяг № 1 з протоколу 2 засідання тимчасової комісії з дотримання трудового законодавства при проведенні організаційних заходів ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» позивач отримав 22.05.2024, що підтверджується особистим підписом, при цьому, останній не був позбавлений права написати заяву про переведення на будь-яку іншу вакантну посаду.

Крім того, з наданого стороною позивача переліку вакансій ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» станом на 23.05.2024 вбачається, що даний перелік порівняно з переліком від 22.04.2024 не містить нових вакансій, а враховуючи, що обов`язок ознайомлення працівників виникає лише у разі появи нової вакантної посади, то в діях відповідача відсутні порушення, оскільки перелік вакансій станом на 22.04.2024 був актуальним, однак позивач не виявив відповідного бажання на заняття будь-якої іншої із запропонованих вакантних посад, після того, як відповідачем було прийнято рішення про відмову у переведенні його на посаду заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства та відмови у розгляді його заяви на посаду заступника начальника юридичного управління у зв`язку з його невідповідністю кваліфікаційним вимогам.

З урахуванням того, що відповідач запропонував позивачу вакантні посади, з яких він міг обрати посаду та працювати з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду, з дня попередження про звільнення та до дня фактичного звільнення, відповідачем дотримано вимог частини 3 статті 49-2 та частини 2 статті 40 КЗпП України з урахуванням неможливості переведення працівника без його згоди на іншу роботу.

Судом також не встановлено порушення вимоги пункту 6.3 розділу 6 колективного договору, яким передбачено, що адміністрація зобов`язується у випадку скорочення обсягів робіт, зменшення чисельності працівників проводити, в першу чергу, шляхом тимчасового обмеження прийому на роботу. Звільнення працівників за скороченням штатів або чисельності застосовувати лише як крайній засіб, коли вичерпані всі можливості їх працевлаштування на підприємстві, за згодою відповідних профспілкових комітетів (а.с.52-54).

Крім того, за змістом частини 1 статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 43 КЗпП України, у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Відповідно до частини 7 статті 43 КЗпП України, рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Порядок надання згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця також регламентовано статтею 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

В той же час, відповідно до частини 2 статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану норми статті 43 Кодексу законів про працю України не застосовуються, крім випадків звільнення працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.

Отже, попереднє погодження профспілки не вимагалось при звільненні позивача. Вказані заходи не були масовим скороченням працівників, однак все одно ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» листом від 23.02.2024 №01-19/398/24 повідомило Дніпровський районний центр зайнятості, та листом від 23.02.2024 № 01-19/396/24 Об`єднаний профспілковий комітет та Професійну спілку працівників промислового залізничного транспорту про запровадження змін в організації виробництва і праці та проведення відповідних організаційних заходів.

Враховуючи вищевикладене, суд, проаналізувавши в сукупності досліджені докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, дійшов висновку, що звільнення позивача з посади начальника земельного відділу на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відбулось з дотриманням вимог законодавства, оскільки дійсно відбулись зміни в організаційній структурі ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», скорочено посаду начальника земельного відділу, яку займав позивач, останній також попереджений про наступне вивільнення, відповідно до вимог закону та йому запропоновано всі вакантні посади, про що свідчать службові записки з особистим підписом останнього; позивачем виявлено бажання про зайняття вакантних посад, однак за результатами розгляду поданих заяв встановлено, що останній не відповідав кваліфікаційним вимогам для зайняття посад заступника директора департаменту з майнової політики та економічного планування - начальника відділу казначейства чи заступника начальника юридичного відділу, при цьому після відмови і до дня звільнення позивачем не подано інших заяв про зайняття вакантних посад, перелік яких після 22.04.2024 не доповнювався.

Таким чином, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення та поновлення останнього на роботі.

Згідно частини 2 статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Вказана норма підлягає застосуванню лише у випадку наявних порушень у діях роботодавця, тобто, зазначена вимога є похідною від вимог про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі.

Враховуючи необґрунтованість вимог щодо поновлення на роботі, суд доходить висновку, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не підлягають задоволенню.

Інші доводи сторін, наведені ними у заявах по суті справи, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58 (sad) принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5-1, 21, 40, 43, 49-2, 235 КЗпП України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «КИЇВ-ДНІПРОВСЬКЕ МІЖГАЛУЗЕВЕ ПІДПРИЄМСТВО ПРОМИСЛОВОГО ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ» (код в ЄДРПОУ: 04737111, вул. Алматинська, 37, м. Київ) про поновлення на роботі - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: