Рішення № 138976084, 31.07.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7103/23

Провадження № 2/752/278/26

РІШЕННЯ

Іменем України

31 липня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Слободянюк А.В.,

за участю секретаря - Пулинець Л.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, в якому просить визнати місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наступним.

З 19 червня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі, який зареєстровано Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) за актовим записом № 1266. Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, провадження у справі триває.

Повідомляє, що сімейне життя між сторонами не склалось, стосунки погіршились з початку 2022 року. У зв`язку із військовою агресією позивач з сином та своєю матір`ю вимушено виїхали з м. Києва у тимчасову евакуацію до Республіки Австрія, пізніше до них приєднався відповідач ОСОБА_2 , проте з вересня 2022 року почав проживати окремо від позивача та дитини.

Вказує, що в м. Відні позивачка самостійно оплачує оренду житла, харчування з дитиною. Всі побутові, оздоровчі, розвиваючи та інші необхідні заходи дитині відповідно віку також забезпечує виключно позивач. Відповідача не турбує повсякденний побут сина, він має окреме житло і життя дитини його не цікавить, не купує речей для дитини, не сплачує аліменти на утримання дитини.

Відповідач не має доходів, не працює. Відповідач схильний до домашнього насильства. 19 січня 2023 року за рішенням суду м. Відень (Республіка Австрії) відповідачу забороно підходити до квартири, де проживає позивачка з дитиною, наказно уникати зустрічей і будь-яких контактів з нею; наказано пройти курс профілактики від насильства.

Повідомляє, що в Австрії позивач з дитиною проживають тимчасово, позивачка планує при першій можливості повернутися до м. Києва, де має трьохкімнатну квартиру біля Голосіївського парку, квартира є власністю позивачки. Позивачка зазначає, що у 2006-2007 роках працювала лікарем в «Центрі первинної медико-санітарної допомоги «Русанівка» Дніпровського району міста Києва. З 2011 року по даний час є керівником ТОВ «Викюр», з 2018 року і по даний час - Dr.Zapolska Clinic. З вересня 2021 року зареєстрована як фізична особа-підприємець в сфері надання послуг перукарнями та салонами краси (з вересня 2021 року до вересня 2022 року). Після того, як позивач буде впевнена, що відповідач контролює свою агресію, позбавиться нахилів до домашнього насильства, вона не буде заперечувати проти спілкування відповідача з дитиною.

Позов просить задовольнити, судові витрати покласти на відповідача ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Колдіної О.О. від 02 червня 2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с.25).

У системі «Електронний суд» у жовтні 2023 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Прилуцькою Н.М. (ордер т.1 а.с.135) подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з батьком.

На обґрунтування вимог зустрічного позову вказує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (прізвище після одруження - ОСОБА_1 ), перебуваються у шлюбі з 19 червня 2015 року. У шлюбі народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Пояснює, що ОСОБА_1 мала бізнес, який потребував її постійної уваги, вона продовжувала займатися розвитком у своїй професії, батько займався більшою частиною догляду за дитиною. У 2022 році у зв`язку з воєнною агресією російської федерації на території України подружжя виїхало до Республіки Австрія, де продовжувало проживати однією родиною, сім`я проживала спільно в орендованій у м. Відні квартирі.

ОСОБА_2 постійно слідкував за матеріальним забезпеченням родини (витрати на харчування, медичні послуги, необхідні предмети побуту, одягу, іграшок дитині, тощо). Особливості його професійної діяльності дозволяли йому також приділяти багато часу та уваги дитині, адже свої посадові обов`язки він здійснював дистанційно. ОСОБА_1 у м. Відні тим часом організовувала своє професійне життя, часу на родину у неї не вистачало. Однак, у чужій країні її психологічний стан похитнувся, з часом розпочалися істерики та неконтрольована агресія відносно чоловіка. Це почало дуже негативно впливати на відносини у родині. Чоловік намагався налагодити стосунки, проте це не призвело до бажаного результату - ОСОБА_1 вирішила проживати з чоловіком окремо, розпочала судовий процес з розлучення на території України та виселила чоловіка із квартири. ОСОБА_2 орендував іншу квартиру та проживає окремо від родини. Дитина залишилася проживати з матір`ю.

На переконання батька, син ОСОБА_3 дуже прив`язаний до нього, оскільки до виникнення конфлікту між подружжям батько із сином проводили набагато більше часу, ніж матір із сином. ОСОБА_1 перешкоджає спілкуванню батька із сином, батько має лише по дві години двічі на тиждень можливість бачитися із сином. На території Республіки Австрія ініційовано процес щодо обмеження спілкування чоловіка із дружиною та процес щодо визначення порядку участі у вихованні дитини. У межах вказаних судових процесів призначено дослідження щодо встановлення особистісних емоційно-психологічних зв`язків дитини з кожним із батьків. Як і в Україні, так і у Республіці Австрія у батька наявне житло для проживання разом з дитиною.

ОСОБА_8 є засновником та виконуючим директором ТОВ «Тюрінгзімус». Позивачем за зустрічним позовом з метою розвитку компанії за рахунок власних заощаджень регулярно здійснювалась фінансова допомога ТОВ «Тюрінгзімус», компанія стабільно повертає зворотну фінансову допомогу позивачу. Таким чином, за період від 16 серпня 2023 року по 10 жовтня 2023 року включно ОСОБА_8 повернуто фінансової допомоги у сумі 393 990 грн, що свідчить про постійний стабільний дохід у виді дивідендів та заробітної плати, а відповідно він має можливість забезпечувати матеріальне благополуччя сина.

Позивач ОСОБА_2 за зустрічним позовом просить суд визначати місцем проживання дитини - ОСОБА_3 з батьком - ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 88-101).

Ухвалою суду, постановленою протокольно у судовому засіданні 13 листопада 2023 року, суд прийняв до провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 . Зустрічну позовну заяву об`єднано в одне провадження з первісною позовною заявою ОСОБА_1 (т.1 а.с.11-17).

02 листопада 2023 року у системі «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Рогачова А.К. подала відзив на зустрічну позовну заяву, у якому вказувала, що ОСОБА_2 недостовірно вказав своє місце проживання, яке є місцем роботи його адвоката, також недостовірно повідомив, що сторони перебувають у шлюбі, адже 28 липня 2023 року рішенням Голосіївського районного суду м. Києва у справі 752/12665/22 шлюб між сторонами розірваною.

Повідомляє, що 29 вересня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду м. Відня з позовом про розірвання шлюбу, але рішенням суду м. Відня (Республіка Австрія) від 29 листопада 2022 року йому було відмовлено у відкритті судового провадження у зв`язку із тим, що в Україні вже було розпочато судовий процес по розірванню шлюбу.

Звертає увагу, що дитина тільки проходить процес відлучення від грудного вигодовування. Батько тільки з червня 2023 року почав вперше працювати за мінімальну заробітну плату, не має житла.

Заперечуючи проти тверджень відповідача за первісним позовом проте, що ОСОБА_1 чинить батькові перешкоди у спілкуванні з дитиною, повідомляє, що рішенням австрійського суду, ОСОБА_2 за участю органів опіки м. Відень бачиться з сином постійно. Однак, останній місяць (вересень-жовтень 2023 року) батько сам не з`являється на зустрічі з сином, на численні запити органів опіки м. Відня не відповідав (т.1 а.с.149-154).

У відповіді на відзив на зустрічну позовну заяву, що надійшла до суду 17 листопада 2023 року, представник ОСОБА_2 вказує, що місцем реєстрації батька було спільне житло подружжя в Україні: АДРЕСА_1 . Під час судового засідання у межах розгляду цієї справи ОСОБА_2 стало відомо, що його знято з місця реєстрації за вказаною адресою. У зв`язку з воєнною агресією рф на території України позивач разом з родиною виїхав до Республіки Австрія, де наразі і проживає та орендує квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Повторно повідомляє, що ОСОБА_2 є засновником ТОВ «Тюрінгзімус» та працює на посаді виконавчого директора, що підтверджується довідками про отримання заробітної плати та копіями банківських виписок про повернення йому зворотної фінансової допомоги від ТОВ «Тюрінгзімус». Відповідно до річної декларації ОСОБА_2 , як фізичної особи-підприємця, його дохід у 2022 році становив 430 242,00 грн, що є підтвердженням фінансової спроможності батька утримувати та забезпечувати дитину.

Звертає увагу, що на території Республіки Австрія за ініціативи ОСОБА_1 тривають судові процеси щодо стягнення аліментів на утримання дитини та встановлюється спосіб та порядок спілкування дитини з батьком (т.2 а.с. 20-25).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 січня 2024 року, головуючою суддею у справі визначено Машкевич К.В. (т.2 а.с.68-69).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Машкевич К.В від 29 січня 2024 року справу прийнято до провадження, призначено підготовче судове засідання (т.2 а.с.70).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 травня 2024 року витребувано з Державної податкової служби України відомості щодо суми отриманих доходів та утриманих податків громадянина України ОСОБА_2 (т.2 а.с.113,114).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року частково задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, до вирішення справи по суті встановлено графік спілкування із сином (т.2 а.с.132-136).

Постановою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2025 року ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 23 липня 2024 року залишено без змін (контр.провадження т.2 а.с. 5-15).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті (т.2 а.с. 214,215).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 вересня 2024 року витребувано з Державної податкової служби України відомості щодо суми доходів та утримання податків громадянки України ОСОБА_1 (т.2 а.с. 216,217).

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 05 листопада 2025 року задоволено заяву про самовідвід судді Машкевич К.В., справу передано для повторного автоматизованого розподілу (т.3 а.с.134,135).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2025 року, головуючою суддею у справі визначено А.В.Слободянюк (т.3 а.с.140).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Слободянюк А.В. від 17 листопада 2025 року справу прийнято до провадження, призначено судове засідання (т.3 а.с. 141,142).

Третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації у судові засідання подала заяву про розгляд справу без участі її представника (т.4 а.с.64).

У судовому засіданні представник позивачки за первісним позовом підтримав позовну ОСОБА_1 , заперечуючи проти доводів зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 . Просить первісний позов задовольнити, відмовити у зустрічному позові. Додатково пояснював, що дитина є малолітньою, прив`язана до матері, у дитини сталий соціальний зв`язок з оточенням - їй створені всі умови для проживання, вона ходить у садочок. З іншого боку, батько не контактував з дитиною декілька років, а тому передача батькові дитини не буде в її інтересах. Підтвердила, що між батьками існує конфлікт, разом з тим, позивачка готова виконувати ухвалу суду про забезпечення позову. Наразі у Голосіївському районному суді міста Києва перебуває справа з приводу участі сторін у вихованні дитини. Крім того, австрійською стороною були поставлені умови для побачення з дитиною, з якими відповідач не погоджувався.

Представник ОСОБА_2 підтримала доводи зустрічної позовної заяви, заперечуючи проти доводів первісної позовної заяви ОСОБА_1 . Просить відмовити у первісному позові, задовольнити зустрічний позов. Пояснювала, що подружжя на початку 2022 року виїхало за кордон: спочатку жили в готелі, потім разом орендували квартиру. У кінці 2022 року почались скандали, у позивачки з`явилось агресивне ставлення до чоловіка. За австрійськими правилами було викликано поліцію, однак австрійська влада стала на бік жінки - був припис, яким чоловіка було заборонено наближатись до дружини, наразі дія припису скасована. Позивачка перешкоджає відповідачу у побаченні з дитиною. Після звернення відповідача до австрійського суду, йому було надано право зустрічатись в кафе з дитиною у присутності представника соціальної служби. Також австрійським судом були присуджені з нього аліменти на утримання дитини, встановлено опіку матері над дитиною.

У рамках судового процесу в Австрії були проведені психологічні експертизи, які встановили, що у батька відсутні проблеми психологічного характеру, проте мати потребує нагляду та контролю над дитиною. У відповідача в Австрії є орендована квартира, він може виїжджати за кордон. В Україні відповідач має постійний дохід, постійне місце проживання у м. Козин, де є власний будинок, в якому облаштована дитяча кімната. Натомість у позивачки відсутні офіційні доходи, вона отримує соціальну допомогу в Австрії.

Вислухавши пояснення представників сторін за первісним та зустрічним позовами, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19 червня 2015 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було зареєстровано шлюб, актовий запис № 1266 Київського відділу державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), що вбачається зі свідоцтва про шлюб, виданого повторно, серії НОМЕР_1 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_2 » (т.1 а.с.8).

Відповідно свідоцтва про народження, виданого повторно, серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у батьків: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , народився син - ОСОБА_3 (актовий запис № 1200 від 21 травня 2021 року Оболонського районного у місті Києві відділіу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с.т.1 а.с.9).

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року, у справі № 752/12665/22 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відновлено ОСОБА_1 її дошлюбне прізвище - ОСОБА_9 (т.3 а.с.75-84).

Як зазначено у первісному та зустрічному позовних заявах, сторони на початку 2022 року внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації вимушено виїхали за межі України до Республіки Австрії.

Так, за матеріалами справи, ОСОБА_2 15 лютого 2023 року отримав дозвіл на тимчасове проживання (т.2 а.с. 3-5).

Відповідно до довідки про реєстрацію за місцем проживання від 28 лютого 2023 року ОСОБА_2 був зареєстрований у АДРЕСА_2 з 11 липня 2022 року до 28 лютого 2023 року. ОСОБА_2 також уклав договір оренди житла для власних житлових потреб за вказаною адресою терміном оренди з 01 серпня 2023 року до 31 серпня 2026 року (т.1 а.с. 189-191, 238-250, т. 2 а.с. 1,2).

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за 2022 рік, обсяг доходу за звітний період склав 430 242,00 грн (т. 1 а.с. 205-207).

Відповідно до податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи підприємця ОСОБА_2 за три квартали 2025 року, обсяг доходу за звітний період склав 1 623 480,00 грн (т. 3 а.с. 209-210).

Також за інформацією Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованих та виплачених доходів за період І кварталу 2021 року по І квартал 2024 року, ОСОБА_2 за І-ІІІ квартали 2021 року було виплачено 77 993,92 грн доходу, за 2022 рік - 10 320,00 грн доходу, за 2023 рік - 611 160,00 грн доходу, за І квартал 2024 року - 31 830,00 грн доходу (т. 2 а.с.168-171).

Статтею 51 Конституції України, частинами 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов`язків.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (ст. 7 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами 2, 8, 9 ст. 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У ст. 5 Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.

За змістом ст. 5 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» визначено, що державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована, зокрема, на утвердження ґендерної рівності; недопущення дискримінації за ознакою статі; забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень; забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов`язків; підтримку сім`ї, формування відповідального материнства і батьківства; виховання і пропаганду серед населення України культури ґендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері; захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Виходячи зі змісту ч. 6 ст. 29 ЦК України, фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (див. постанови Верховного Суду від 14 вересня 2022р. у справі № 466/1017/20; від 05 березня 2025р. у справі № 199/7566/22).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: а) погляди дитини; б) індивідуальність дитини; в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; г) піклування; захист і безпека дитини; ґ) вразливе положення; д) право дитини на здоров`я; е) право дитини на освіту (див. постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021року у справі № 654/4307/19).

Відповідно до ст.. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Спільне батьківство слід сприймати, як координацію між дорослими у їхніх батьківських ролях і здатність підтримувати та допомагати один одному, воно сприяє покращенню співпраці між батьками та зменшенню ризику потенційних суперечок, оскільки така модель вільна від тягаря переможець-переможений.

При вирішенні спорів щодо дітей вирішальним є питання, чи було забезпечено справедливу рівновагу між задіяними конкуруючими інтересами: інтересами дитини, двох батьків і громадського порядку, в межах свободи розсуду, наданої державі у таких питаннях (Maumousseau і Washington v. France, заява № 39388/05 від 06 грудня 2007р., § 62), проте, не забуваючи, що найвищі інтереси дитини мають бути першочерговим міркуванням (Gnahore v. France, заява № 40031/98 від 19 вересня 2000р., § 59; X v. Latvia [ВП], заява № 27853/09 від 26 листопада 2013р., § 95). В останній справі Європейський суд з прав людини підкреслив, що існує широкий консенсус, у тому числі й у міжнародному праві, на користь думки, що найкращі інтереси дитини мають першочергове значення (§ 96). Інтереси батьків, особливо у регулярному спілкуванні з дитиною, лишаються, однак, тим чинником, який слід враховувати при врівноважуванні різних задіяних інтересів (Kutzner v. Germany, заява № 46577/99 від 26 грудня 2002 року, §§ 58,62).

У § 79 рішення Європейського суду з прав людини, Kutzner v. Germany, заява № 46577/99 від 26 грудня 2002р., зазначено, що розірвання контактів і встановлення обмежень у спілкуванні може призвести лише до посилення відчуження дітей від батьків.

За матеріалами справи, рішенням Районного суду Внутрішнього м. Відня від 07 грудня 2022 року у справі № 8 Рs 36/22w-14 , батькові ОСОБА_2 надано тимчасове право на спілкування з неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , один раз на тиждень протягом двох годин у рамках відвідування кафе. У рішенні зазначається, що батьки виступили за контакти у супроводі та щоб уникнути відчуження дитини, яка зараз перебуває з матір`ю (контр. провадження т.1 а.с. 87-88).

Також рішенням Районного суду Внутрішнього м. Відня від 01 лютого 2023 року у справі № 8 С 5/22f-2, заборонено ОСОБА_2 протягом 6 місяців повертатись у квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , і знаходитись в безпосередній близькості в радіусі 100 метрів, а також на тротуарі перед квартирою; наказано ОСОБА_2 протягом одного року уникати зустрічей та будь-яких контактів з дружиною ОСОБА_1 ; заборонено ОСОБА_2 протягом одного року перебувати та наближатись в радіусі 100 метрів за адерсою: АДРЕСА_4 (адреса матері дружини ОСОБА_1 ; зобов`язано ОСОБА_2 взяти участь у програмі запобігання насильству в асоціації «Новий старт» (контр. провадження т.1 а.с. 194-198).

Матеріали справи містять переклад Підсумкового звіту після раптової перерви зі сторони батька дитини від 18 вересня 2023 року, адресований Районному суду м. Відня по справі № 8Рs 36/22w-14. Звіт складено особою, відповідальною за супровід контактів - Патрик Вайнгвртсхофер. У звіті описуються контакти дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 та повідомляється, що батько виглядає імпульсивним, висловлює негативні коментарі щодо матері дитини, скаржиться на своє становище, говорить про божевілля і про те, що він подасть позов до держави Австрія. Відповідно до побажання батька супровід припинено (т.1 а.с.168-170).

Також відповідно до рішення Районного суду Внутрішнього м. Відня від 09 жовтня 2024 року у справі № 8 Рs 36/22w-14 про опіку, відібрано опіку над неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька ОСОБА_2 та надано одноосібну опіку матері - ОСОБА_1 (контр. провадження т.1 а.с. 203-205).

Відповідно до психіатрично-неврологічного висновку від 19 березня 2024 року (справа № 8 Рs 36/22w) у справі про опікунство на вимогу районного суду Іннере-Штадт міста Відня щодо пана ОСОБА_2 , у пана ОСОБА_2 не виявлено психічного розладу, який би мав ознак хвороби. Відповідно, можна припустити, що його здатність брати участь у вихованні не порушена психічним захворюванням (т. 4 а.с. 41 -49)

Відповідно до психіатрично-неврологічного висновку від 19 березня 2024 року (справа № 8 Рs 36/22w) у справі про опіку на вимогу Районного суду Іннере-Штадт міста Відня щодо пані ОСОБА_1 , у пані ОСОБА_2 є підозра на розлад особистості з емоційними обмеженнями та викривленим сприйняттям дійсності, причому це стосується насамперед стосунків з колишнім чоловіком, хоча не кожне твердження, яке виявляється нереальним, є наслідком психічного розладу, а може бути ще й черговим прорахунком. За результатом психіатричної експертизи матері дитини не можна однозначно стверджувати про значну небезпеку для блага дитини. Однак, вкрай необхідно стежити за подальшим розвитком дитини в умовах догляду поза межами дому (дитячий садок) і регулярно аналізувати розвиток дитини (т.4 а.с. 26-33).

Також на підставі постанови Окружного суду Іннере-Штадт міста Відня від 03 травня 2024 року у справі 8 Рs 36/22w про опіку над неповнолітньою особою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Службою судової допомоги у справах сім`ї та неповнолітніх складено експертний висновок. У висновку служби судової допомоги здійснено збір даних, проведено інтерв`ю з батьком та матір`ю, надано оцінку психіатрично-неврологічним висновкам щодо психіатричного стану обох батьків.

Відповідно до п. 4.2 висновку одноособова опіка матері відповідає потребам розвитку ОСОБА_3 , оскільки конфлікт між батьками можна описати як дуже високого ступеня, і найближчим часом не варто очікувати заспокоєння, особливо з огляду на те, що батько продовжує загострювати конфлікт. Батько наразі немає контакту з ОСОБА_3 , і немає негайного рішення щодо того, як його відновити. Контакти між дитиною та батьком в принципі вважаються позитивними і важливими. Відновлення таких контакті залежить від готовності батька дотримуватись описаних у висновку умов (контр. провадження т. 1 а.с. 117-124).

У цій справі, на виконання положень ст. 19 СК України, Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією, як органом опіки та піклування, надано суду висновок від 07 лютого 2025 року № 100-1898 щодо відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у визначенні місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У висновку вказується, що дитина з матір`ю до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з витягом з Державного реєстру нерухомого майна житло належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . За даною адресою посадовими особами служби у справах дітей здійснено виїзд для проведення обстеження житлово-побутових умов проживання, проте двері ніхто не відчинив.

Наразі малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю в Республіці Австрія: АДРЕСА_5 . У зв`язку з перебуванням матері і дитини за кордоном, висновок надано на підставі наявних у справі матеріалів.

Зазначено, що до розлучення батьків у вересні 2022 року, коли ОСОБА_3 було близько півтора роки, він жив з обома батьками. З січня 2023 року дитина контактувала з батьком у кафе для зустрічей, у серпні 2023 року контакт між дитиною і батьком перервався, з того часу дитина не бачила батька. Згідно з медичним висновком від 24 липня 2023 року малолітній ОСОБА_3 розвивається відповідно до віку, скарг немає.

Мати ОСОБА_1 надала підтверджуючі документи, що на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Працює у ТОВ «Вікюр» на посаді директора з 08 липня 2011 року по теперішній час та за суміщенням займає посаду лікаря-хірурга, має стабільний дохід. Згідно з довідками АТ КБ «Приватбанк» як приватний підприємець має також обігові кошти на рахунках. Матір`ю створені належні умови для виховання та розвитку дитини.

Посилається на рішення Віденського суду Республіки Австрія від 16 січня 2024 року, яким відповідача ОСОБА_2 зобов`язано сплачувати аліменти. Також відповідно до експертного висновку Служби судової допомоги у справах та неповнолітніх м. Відня від 17 липня 2024 року, одноосібна опіка матері наразі більше відповідає потребам розвитку ОСОБА_3 , оскільки конфлікт між батьками можна описати як дуже високого ступеня.

Батько ОСОБА_2 має постійний дохід від господарської та підприємницької діяльності, оскільки є засновником та директором ТОВ «Тюрінгізмус». За місцем роботи характеризується позитивно. Згідно з висновком лікаря-психотерапевта Е.Ленцінгер від 19 березня 2024 року у ОСОБА_2 психічних розладів не виявлено.

Батько ОСОБА_2 не заперечує того факту, що малолітній ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю, крім того, подав позов про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Орган опіки та піклування дійшов висновку про відсутність спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини. Вважає за доцільне відмовити обом батькам у визначенні місця проживання малолітнього ОСОБА_3 (т.3 а.с. 29-33).

Встановлено, що за матеріалами справи, місце проживання батька дитини - ОСОБА_2 з 05 липня 2024 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6 (т.2 а.с.201).

Комісією Служби у справах дітей Козинської селищної ради складено Акт № 23 обстеження умов проживання від 28 лютого 2024 року за вказаною адресою реєстрації ОСОБА_2 . В акті вказано, що батько створив всі належні умови для розвитку, виховання та проживання малолітнього ОСОБА_3 (т.2 а.с. 12,13).

У силу положень ст. 263 ЦПК України, зазначеного принципу та правових позицій Верховного Суду, які були висловлені в постановах по справам № 343/1500/15-ц від 30 травня 2018 року, № 644/9094/16-ц від 06 вересня 2018 року, № 402/428/16-ц від 17 жовтня 2018 року, а також рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017р. (заява № 2091/13) у справі «М. С. проти України», ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Верховний Суд, зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги інтереси дитини сторін, її проживання з матір`ю, вік дитини, який станом на час ухвалення судового рішення виповнилось лише 5 років, суд приходить до висновку, що слід визначити місце проживання дитини сторін саме з матір`ю, а тому первісний позов підлягає задоволенню.

Суд враховує тривале тимчасове проживання матері та дитини на території Республіки Австрія з початку 2022 року по день ухвалення судом рішення по даній цивільній справі, за місцем проживання дитини матір`ю створенні належні умови для її безпеки і розвитку.

За обставинами цієї справи, дитині ОСОБА_3 було менше ніж 1,5 роки, коли його батьки почали жити окремо (з вересня 2022 року) - дитина залишилась проживати з матір`ю ОСОБА_1 . Подальше спілкування батька із сином відбувалось у супроводі представників місцевих органів влади Республіки Австрія, та з серпня 2023 року контакт батька з дитиною припинився, у тому числі, у зв`язку з його незгодою з умовами побачення з дитиною, визначеними австрійською стороною. На переконання суду, розлука з матір`ю не сприятиме стабільності соціального життя дитини та не відповідатиме її найкращим інтересам.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не надав достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності визначення місця проживання дитини з батьком з огляду на інтереси самої дитини, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків.

Крім того, судом враховано, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався, і на час ухвалення рішення суду по даній цивільній справі воєнний стан продовжує діяти. З огляду на що, в умовах воєнного стану в Україні дитині безпечніше залишатися з матір`ю у Республіці Австрія.

Будь-яких переконливих даних, які б перешкоджали визначенню місця проживання дитини разом з її матір`ю судом не встановлено і учасниками справи не доведено.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову про визначення місця проживання дитини разом з батьком.

Суд наголошує, що матеріальний стан батьків не є вирішальним фактором при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, при цьому судом враховано, що після тимчасового виїзду позивачки за первісним позовом до Республіки Австрія, остання забезпечила належні умови дитини.

Суд не може погодитись з висновком органу опіки та піклування про фактичну відсутність спору між сторонами щодо місця проживання дитини, що слугувало підставою для надання висновку про відмову обом батькам у визначенні місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 . Наявність спору підтверджується як позицією представників сторін, озвученою у ході судового розгляду, так і судовими провадженнями як в національних, так і в іноземних судах, що підтверджується матеріалами справи. Відмова обом батькам у вирішенні цивільного спору щодо їх спільної дитини, не відповідатиме інтересам дитини на розвиток у стабільному середовищі.

Так, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 073,60 грн, з огляду на наступне.

Як вбачається, за подання даної позовної заяви позивачем за первісним позовом сплачено судовий збір у сумі 2 684,00 грн, з обґрунтуванням розміру судового збору - як за подання позовної заяви немайнового характеру, поданої фізичною особою-підприємцем.

Як встановлено ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою сплачується 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до позовних вимог, позивачкою, яка не має статусу фізичної особи-підприємця,заявлено вимогу немайнового характеру - визначення місця проживання дитини.

Таким чином, з огляду на норми наведеної статті, оскільки в позові пред`явлено одну позовну вимогу, яка має немайновий характер, то судовий збір за подання вказаного позову сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 1 січня 2023 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», яким визначено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2 684,00 грн.

Отже, враховуючи наведені положення закону, а також те, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2 684,00 грн, позивачу необхідно необхідно було сплатити судовий збір у сумі 1 073,60 грн. Відтак при подачі позову до Голосіївського районного суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 1 610,40 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258,259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_1 .

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційни номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_7 .

Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційни номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_6 .

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, код ЄДРПОУ 37413735, м. Київ, вул. Велика Васильківська, б. 58.

Суддя А.В. Слободянюк