Рішення № 138975168, 13.08.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/105/25

Провадження № 2/505/1202/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року місто Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Дзюбинського А.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Бондарчук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Подільського міськрайонного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги мотивує тим, що 10.12.2021 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 10.12.2021-100002063. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит у розмірі 8 000 грн на строк 42 дні. Процентна ставка «Економ» у розмірі 2 % за один день користування кредитом застосовується протягом первинного періоду та періоду «Економ». Процентна ставка «Стандарт» у розмірі 3 % за один день користування кредитом застосовується на увесь строк, окрім первинного періоду та періоду «Економ».

Кредитний договір (оферти) № 10.12.2021-100002063 від 10.12.2021 був переоформлений шляхом укладення додаткового договору до кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , а саме: кредитного договору (оферти) № 14.02.2022-010000159 від 14.02.2022.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором не виконує належним чином, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 11 600 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 000 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 3 600 грн, яку і просив стягнути з відповідача, а також сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн.

Позиція відповідача

Відповідачем заяви по суті справи не надано.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 14.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача у позовній заяві просив проводити судове засідання за його відсутності, проти ухвалення заочного судового рішення не заперечував.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання у справі, не з`явився. Про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Ухвалою суду від 13.08.2026 постановлено провести заочний розгляд цивільної справи на підстав наявних у ній доказів.

Інші заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, процесуальні дії не вчинялись.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 10.12.2021 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 10.12.2021-100002063, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «V237», який надіслано ОСОБА_1 на його номером телефону НОМЕР_1 . Даний договір складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки та підтвердження позичальника про укладення кредитного договору. Відповідно до умов вказаного Договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 8 000 грн, на строк 42 дні на умовах сплати процентів за користування кредитом: процентна ставка «Економ» у розмірі 2 % за одиндень користування кредитом застосовується протягом первинного періоду та періоду «Економ», процентна ставка «Стандарт» у розмірі 3 % за один день користування кредитом застосовується протягом чергових періодів за періодами, в яких застосовується ставка «Економ».

Паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «V237», містить відомості щодо строку кредитування, суми кредиту та застосовуваної процентної ставки, які тотожні умовам Договору кредитної лінії.

ОСОБА_1 отримав грошові кошти в сумі 8 000 грн, що підтверджується квитанцією сервісу LIQPAY від 10.12.2021, ID платежу 1848321417, сума платежу 8 000 грн, отримувач картка/рахунок НОМЕР_2 , що збігається із реквізитами платіжної карти зазначеної у заявці про укладення кредитного договору - НОМЕР_3 .

14.02.2022 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 14.02.2022-010000159, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», підписаний відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «V237», який надіслано ОСОБА_1 на його номером телефону НОМЕР_1 . Даний договір складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки та підтвердження позичальника про укладення кредитного договору. Відповідно до умов вказаного Договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 8 000 грн, на строк 42 дні на умовах сплати процентів за користування кредитом: процентна ставка «Економ» у розмірі 2 % за один день користування кредитом застосовується протягом первинного періоду та періоду «Економ», процентна ставка «Стандарт» у розмірі 3 % за один день користування кредитом застосовується протягом чергових періодів за періодами, в яких застосовується ставка «Економ». Дата повернення кредиту 28.03.2022.

Відповідно до заяви позичальника про перекредитування/зарахування від 14.02.2022, позичальник просить зарахувати вимогу позичальника про видачу суми кредиту у розмірі 8 000 грн за кредитним договором № 14.02.2022-010000159 в рахунок вимоги кредитора про повернення суми кредиту у розмірі 8 000 грн за кредитним договором № 10.12.2021-100002063 від 10.12.2021 за умовою «Економ». Кредитор погоджується на вказане зарахування рівних зустрічних однорідних вимог шляхом припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Зобов`язання кредитора з видачі кредиту за кредитним договором № 14.02.2022-010000159 та зобов`язання позичальника з повернення суми кредиту за кредитним договором 10.12.2021-100002063 від 10.12.2021 за умовою «Економ» вважаються виконаними в момент припинення попередніх зобов`язань позичальника в обліку кредитора. Дана заява є частиною кредитного договору 14.02.2022-010000159.

У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором своєчасно не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 11 600 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8 000 грн, заборгованості за відсотками в розмірі 3 600 грн.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 є відносини, які пов`язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини).

Норми права, які застосовував суд, та мотиви їх застосування.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із положень ч. 1 ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною першою ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.

Суд вважає доведеним, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем був укладений кредитний договір (оферти) № 10.12.2021-100002063 від 10.12.2021.

Кредитний договір (оферти) № 10.12.2021-100002063 від 10.12.2021 був переоформлений шляхом укладення додаткового договору до кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , а саме: кредитного договору (оферти) № 14.02.2022-010000159 від 14.02.2022.

ОСОБА_1 будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав електронними одноразовим ідентифікатором кредитний договір, таким чином погодився з умовами сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи.

ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, що зазначені в Договорі.

Щодо стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Зазначене положення відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України застосовується до кредитних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору № 14.02.2022-010000159 від 14.02.2022 відповідачу надано кредит у розмірі 8 000 грн строком на 42 дні, із встановленням процентної ставки «Економ» у розмірі 2 % за один день користування кредитом та процентної ставки «Стандарт» у розмірі 3 % за один день користування кредитом. Дата повернення кредиту визначена 28.03.2022.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано довідку-розрахунок, відповідно до якої заборгованість відповідача за кредитним договором складається з 8 000 грн основного боргу та 3 600 грн процентів, а проценти за кредитом нараховані за період з 14.02.2022 по 28.03.2022.

Таким чином, період, за який позивачем заявлено до стягнення проценти, судом встановлено. Водночас сама по собі довідка-розрахунок, у якій зазначено лише загальну суму нарахованих процентів у розмірі 3 600 грн, не містить відомостей щодо кількості днів, за які застосовувалася кожна із передбачених договором процентних ставок, та не дає можливості встановити спосіб формування зазначеної суми.

За встановленими умовами кредитного договору процентна ставка «Економ» становить 2 % за один день користування кредитом, а процентна ставка «Стандарт» - 3 % за один день користування кредитом. При цьому сума кредиту становить 8 000 грн, а період, за який позивач нарахував проценти, - 42 дні.

Отже, для перевірки обґрунтованості заявленої до стягнення суми процентів суд повинен встановити, протягом якої кількості днів застосовувалася процентна ставка «Економ», протягом якої кількості днів - процентна ставка «Стандарт», а також здійснити перевірку арифметичної правильності такого нарахування.

Разом з тим надана позивачем довідка-розрахунок таких відомостей не містить. У ній зазначено лише кінцеву суму процентів - 3 600 грн та період їх нарахування з 14.02.2022 по 28.03.2022.

При цьому зазначена сума процентів не може бути перевірена шляхом простого застосування до суми кредиту встановлених договором процентних ставок за весь визначений період. Так, при застосуванні ставки 2 % на день до суми кредиту 8 000 грн розмір процентів за один день становить 160 грн, а при застосуванні ставки 3 % на день -240 грн. Відповідно, за 42 дні нарахування процентів за ставкою 2 % сума процентів становила б 6 720 грн, а за ставкою 3 % -10 080 грн.

Водночас заявлена позивачем сума 3 600 грн є меншою за суму, яка утворилася б навіть у разі застосування ставки 2 % за кожен із 42 днів користування кредитом. При цьому позивачем не наведено та матеріалами справи не підтверджено розрахунку, який би пояснював, яким саме чином за встановлених договором ставок та визначеного договором строку користування кредитом утворилася сума процентів у розмірі 3 600 грн.

Зазначення у довідці-розрахунку загальної суми процентів не є достатнім для встановлення правильності такого нарахування, оскільки суд має перевірити не лише арифметичний результат, а й підстави, порядок та періодичність нарахування процентів відповідно до умов укладеного сторонами кредитного договору.

При цьому відсутність заперечень відповідача та неподання ним контррозрахунку не звільняють позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а суд - від обов`язку перевірити надані докази та встановити дійсний розмір заборгованості.

Таким чином, судом встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 8 000 грн та визначений позивачем період нарахування процентів - з 14.02.2022 по 28.03.2022. Разом з тим належними та допустимими доказами не підтверджено порядок формування заявленої до стягнення суми процентів у розмірі 3 600 грн, у зв`язку з чим суд не має можливості перевірити правильність її нарахування відповідно до умов кредитного договору.

За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 3 600 грн заборгованості за процентами задоволенню не підлягає, оскільки їх розмір позивачем належним чином не доведений.

Вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитного договору та обґрунтованості позовних вимог про стягнення заборгованості за ним із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр», суд надав об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, а також визначив, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача, та дійшов висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами неналежного виконання умов договору з боку відповідача в частині повернення основної суми кредиту, та, як наслідок, наявність порушеного права позивача в цій частині.

Водночас позивачем належними та допустимими доказами не доведено розмір заборгованості за процентами у сумі 3 600 грн, оскільки наданий ним розрахунок не дає можливості встановити порядок формування зазначеної суми та перевірити правильність її нарахування відповідно до умов кредитного договору.

Отже, суд, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із ОСОБА_1 в частині невиконання обов`язку щодо повернення суми кредиту, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 14.02.2022-010000159 від 14.02.2022 в сумі 8 000 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту. В іншій частині позовних вимог про стягнення 3 600 грн заборгованості за процентами слід відмовити.

Розподіл судових витрату справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду ТОВ «Споживчий центр» сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Оскільки позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 задоволено частково, а саме в частині стягнення 8 000 грн заборгованості за тілом кредиту, що становить 68,97 % від загального розміру заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 670,62 грн (2 422,40 грн ? 8 000 грн / 11 600 грн).

Керуючись ст.ст.2, 12, 13, 49, 76, 81, 120, 123, 126, 127, 141, 178, 247, 258, 259, 263-265, 278, 280-289 ЦПК України, ст. 207, 526, 546, 626, 628, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 14.02.2022-010000159 від 14.02.2022 в сумі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у сумі 1 670 (одна тисяча шістсот сімдесят) гривень 62 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 13.08.2026.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ідентифікаційний код юридичної особи 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, тел. +380630731405

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , остання відома адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_1

Суддя

Подільського міськрайонного суду

Одеської області Андрій ДЗЮБИНСЬКИЙ