Рішення № 138974664, 13.08.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4613/26

Провадження № 2/591/1710/26

РІШЕННЯ

Іменем України

13 серпня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в особі представника ОСОБА_2 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, проспект Перемоги, буд. 6 м. Суми, код ЄРДПОУ 40211137 про звільнення майна з під арешту,

установив:

27.04.2026 до Зарічного районного суду м. Суми надійшла вказана позовна заява.

В обґрунтування позову представник позивачки зазначив, що на початку квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса за консультацією з приводу дарування належної їй частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , однак їй було повідомлено, що посвідчити будь-яку угоду щодо належного їй нерухомого майна неможливо у зв`язку з наявністю запису про заборону відчуження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивачка звернулась до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України з відповідним запитом. Згідно наданої відповіді їй було повідомлено, що за актуальною інформацією про державну реєстрацію обтяжень за відомостями про суб`єктів обтяження « ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 » наявне обтяження за № 18144511, на підставі постанови від 08.08.2006, серія та номер: 2176, видана 14.08.2006, видавник: Департамент державної виконавчої служби у Зарічному районі м. Суми. Також позивачці було повідомлено, що надати детальну інформацію щодо виконавчого провадження неможливо у зв`язку зі знищенням матеріалів такого провадження. У листі зазначено про відсутність у державного виконавця правових підстав для зняття арешту з майна боржника, що позбавляє позивачку можливості вільно розпоряджатись належним їй майном.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2026 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті призначено на 13.08.2026.

Позивачка та її представник у судове засідання не прибули, представник позивачки подав заяву від 13.08.2026 про розгляд справи за їх відсутності та просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання його представник не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу «ухвала про відкриття провадження» в його електронний кабінет.

Неявка сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце проведення судового засідання, не перешкоджає розгляду справи. Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтею 223 ЦПК України суд не вбачає.

У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Позивачка є власницею квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується договором дарування квартири від 15.01.1998, посвідченого державним нотаріусом, зареєстрованим у реєстрі за № 4-134.

Як зазначено у позові, позивачка звернулась до нотаріуса за консультацією з приводу дарування належної їй частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 , однак їй було повідомлено, що посвідчити будь-яку угоду щодо належного їй нерухомого майна неможливо у зв`язку з наявністю запису про заборону відчуження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З метою визначення можливих варіантів вирішення даного питання позивачка звернулась до Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління міністерства юстиції України з відповідним запитом.

Згідно відповіді Зарічного ВДВС у місті Суми № 65046 від 10.04.2026 ОСОБА_1 було повідомлено, що за актуальною інформацією про державну реєстрацію обтяжень за відомостями про суб`єктів обтяження « ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 » наявне обтяження за № 18144511, на підставі постанови від 08.08.2006 р., серія та номер: 2176, видана 14.08.2006 р., видавник: Департамент державної виконавчої служби у Зарічному районі м. Суми, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №76318114 від 20.12.2016.

Крім того відповідач повідомив, що надати детальну інформацію щодо виконавчого провадження неможливо у зв`язку зі знищенням матеріалів такого провадження, при цьому відповідачем зазначено про відсутність у державного виконавця правових підстав для зняття арешту з майна боржника.

Згідно з Інформацією з Єдиного реєстру боржників станом 24.04.2026 відомості про позивачку як боржника в Єдиному реєстрі боржників відсутня.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

У порядку цивільного судочинства власник майна може вимагати звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності, такі вимоги виступають способом захисту зазначеного права і виникають з цивільних правовідносин, тому відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) втручання держави у право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Згідно статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

При розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог.

Підстави та порядок зняття арешту при виконанні рішень суду визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону № 1404-VIII).

Згідно частин першої, другої статті 40 Закону № 1404-VIII, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Частиною 4 статті 59 Закону № 1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом встановлено, що матеріали виконавчого провадження, у яких позивачка була боржником, знищені, в Єдиному реєстрі боржників відсутня інформація про позивачку.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає про наявність підстав для зняття накладеного арешту у судовому порядку, оскільки судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали зняття арешту із спірного нерухомого майна, а відтак позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 272, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з під арешту, задовольнити.

Зняти арешт та заборону щодо нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладені на підставі постанови від 08.08.2006, серія та номер: 2176, видана 14.08.2006, видавник: Департамент державної виконавчої служби у Зарічному районі м. Суми (обтяження № 18144511).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Зарічний відділ державної виконавчої служби у м. Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, проспект Перемоги, буд. 6 м. Суми, код ЄРДПОУ 40211137.

Суддя Ю. О. Зеря