Рішення № 138973654, 04.08.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 04.08.2026Справа № 554/7878/26 Провадження № 2/554/4133/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року місто Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі головуючого судді- Шевської О.І., за участю секретаря судового засідання Рябченко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтава в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» у травні 2026 року звернулося до суду із даним позовом, у якому прохали стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №26299-07/2024 від 25.07.2024 року в загальному розмірі 26600 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» , сплачений судовий збір в сумі 2 662,4 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.

В обґрунтування позову вказав, що 25.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №26299-07/2024, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу фінансовий кредит в розмірі 7000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 договору).

Даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 26600 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 7000 грн.; заборгованість за процентами 6300 грн.; заборгованість за штрафом 13300 грн.

27.01.2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №27012025.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №26299-07/2024 від 25.07.2024 року .

Відповідачу було направлено досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, проте така вимога залишена без реагування з боку відповідача.

Ухвалою судді від 01.07.2026 року прийнято до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

17.07.2026 року на адресу суду через систему «Електронний Суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказують про часткове визнання відповідачем ОСОБА_1 позовних вимог в частині заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №26299-07/2024 від 25.07.2024 року на суму 10 045,00 грн., з яких: 7000, грн. - сума основного боргу за кредитом, 3 045,00 грн. залишок несплачених відсотків.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з розрахунку понесених відповідачем витрат на суму 9000 грн

Вказують на те, що заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за штрафом в сумі 13300 грн. по Договору про надання фінансового кредиту №26299-07/2024 від 25.07.2024 року, що укладений під час дії в Україні воєнного стану, не ґрунтується на законі та не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Пунктами 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 , 362 1293 цього Кодексу , продовжуються на строк його дії. , 559 , 681 Таким чином, неустойка (штраф, пеня) за ч. 2 ст.625 ЦК України , 728 , 786 , з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошового зобов`язання не підлягають стягненню на період дії військового стану.

Відповідач вважає наданий позивачем розрахунок заборгованості необґрунтованим. Як вбачається з розрахунків заборгованості відсотки за користування кредитом та прострочені відсотки разом на суму 6300 грн. були нараховані за період з 25.07.2024 року по 21.11.2024 року (120 днів). При цьому, за увесь період розрахунок проведений виходячи з 1,5% денної процентної ставки. 24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» , згідно п.5 розділу І якого було внесено зміни до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» та визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Водночас, 22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» , який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» . Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Пунктом 17 «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" , максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Відтак, згідно вказаного Закону максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати: протягом перших 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 22 квітня 2024 року - 2,5 %; протягом наступних 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 20 серпня 2024 року - 1,5 %; починаючи з 241 дня з дня набрання ним чинності, тобто, з 21 серпня 2024 року, - 1%. Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту. Підпунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Тому, враховуючи вище викладене відповідачу мають бути нараховані відсотки: за період з 25.07.2024 року по 20.08.2024 року ( 27 днів) за ставкою 1,5 %, що становить 2835,00 грн., виходячи із наступного розрахунку: 7000х 1,5% = 105; 105 х 27 днів = 2835,00 грн. за період з 21.08.2024 року по 21.11.2024 року ( 93 дні) за ставкою 1 %, що становить 6510,00 грн., виходячи із наступного розрахунку: 7000х 1% = 70; 70 х 93 дні = 6510,00 грн. Разом відсотків 9 345,00 грн. (2835+6510). Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 у межах виконання зобов`язань за договором здійснювала погашення кредиту шляхом внесення грошових коштів на загальну суму 6300,00 грн. З урахуванням наведеного, загальна сума заборгованості складає 10 045,00 грн. (7000 тіло кредиту + 9 345 відсотки 6 300 оплати позичальника/відповідача).

Із заявленими витратами на правову допомогу відповідач також не згоден, вважає заявлений розмір необгрунтованими.

20.07.2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, у якій прохають задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» у повному обсязі. Вказують на те, що Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

Пункт 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, що діяла до 24.12.2023) передбачав звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період дії воєнного стану. Проте, з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», цей пункт було змінено. Нова редакція пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (діюча з 24.12.2023) встановлює, що споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань лише за договорами про споживчий кредит, укладеними до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Датою набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» є 24 грудня 2023 року. Відповідно, 30-й день включно з дня набрання чинності цим Законом припадає на 23 січня 2024 року (24.12.2023 + 30 днів). У даній справі, договір про споживчий кредит між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та Позичальником укладено 25.07.2024 року.

Отже, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит.

Зважаючи на вищевикладене, неустойка (штраф) у розмірі 13300 грн за прострочення позичальником виконання зобов`язання, підлягає стягненню із відповідача. До позовної заяви було долучено розрахунок заборгованості, який є письмовим документом, що підтверджує суму боргу.

У зв`язку з тим, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості на загальну суму 6300.00 грн на оплату процентів за користування кредитом що підтверджується розрахунком заборгованості до Договору №26299-07/2024 вiд 25.07.2024 року. Відтак, всі оплати здійснені Відповідачем були зараховані на погашення частини заборгованості за кредитним договором.

Підписуючи даний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідач ознайомилася з умовами договору та відповідно погодилася на умови договору. Таким чином, позичальник отримала повну, достатню та прозору інформацію про механізм нарахування відсотків та загальне фінансове навантаження, яке він на себе приймає. Отже, відсотки за користування кредитом були нараховані правильно, відповідно до норм законодавства та кредитного договору № 10840-09/2024 вiд 09.09.2024, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит, а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки передбачені Договором.

Проти твердження представника відповідача про необґрунтованість розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн заперечують, оскільки така сума є обґрунтованою, відповідає середнім ринковим розцінкам на аналогічні послуги в Україні та узгоджується з положеннями чинного законодавства і судової практики.

Представник позивача до суду не з`явився, надав заяву, в якій просить справу розглянути у відсутність свого представника, на задоволенні позову наполягає.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, направив відзив. Позовні вимоги визнав частково у сумі10045 грн. В іншій частині позову прохав відмовити.

Відповідно до ст.ст. ч.4 ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе слухати справу за вказаної явки учасників процесу, ухваливши рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку наявним у справі доказам дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 25.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №26299-07/2024, відповідно до умов якого Товариство надало Відповідачу фінансовий кредит в розмірі 7000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 договору).

Даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства в електронній формі у відповідності до вимог ЗУ «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

У п.6 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору перед укладенням цього Договору Товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію Клієнта з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань здійснення установами фінансового моніторингу, одним із наступних способів: -отримання через Систему BankID НБУ ідентифікаційних даних; -отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону з бюро кредитних історій (за умови, що джерелом таких даних є банк) та коректного введення особою, верифікація якої здійснюється, otp-пароля, надісланого установою на такий фінансовий номер телефону, та фотофіксації особи із використанням методу розпізнавання реальності особи та особи з власним ідентифікаційним документом, а саме сторінки/сторони, що містить фото власника, з подальшим накладенням КЕП уповноваженим працівником установи та кваліфікованої електронної позначки часу на отриманий електронний документ, що містить фото.

Відповідно до п. 1.6. Договору Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок Клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

На підтвердження виконання Товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано лист про перерахування коштів кредиту №26299 07/2024.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 26600 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 7000 грн.; заборгованість за процентами 6300 грн.; заборгованість за штрафом 13300 грн.

27.01.2025 року ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №27012025.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №26299-07/2024 від 25.07.2024 року.

Відповідачу було направлено Досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, проте така вимога залишена без реагування з боку відповідача.

Відповідач заперечує проти заявленої суми заборгованості посилаючись на п. 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, проте дані норми не підлягають застосуванню до даних правовідносин, оскільки кредитний договір укладено після 23 січня 2024 року, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Тому до спірних правовідносин не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит.

В частині незгоди відповідача із нарахованими сумами по кредиту, то суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості вибору фінансової установи в якій отримати кредит, погодився на запропоновані умови, та підписав договір.

Незгода відповідача із наявним розміром заборгованості суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за порушення виконання зобов`язання.

Суду не було надано доказів про те, що договір було укладено поза волею відповідача, під примусом. Із заявою до правоохоронних органів відповідач не звертався.

Відповідачем не заперечується факт отримання кредитних коштів, проте зобов`язання по кредиту не виконане, кредитні кошти позивачу не повернуті.

Відповідно до ст. ст.526, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу; за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст.1077, ч. 1 ст.1078, ч. 1 ст.1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст.514, ч. 1 ст.1084 ЦК України).

ТОВ «ФК «Кредит капітал» є належним позивачем у даній справі, що підтверджується документально.

В досудовому порядку відповідач не погасив заборгованість, вимога про врегулювання спору у позасудовому порядку, направлена позивачем на адресу відповідача, залишена без реагування.

Беручи до уваги, що у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором, суд вважає, що позов заявлено обґрунтовано, а тому вважає за можливе та необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» заборгованість за кредитним договором №26299-07/2024 від 25.07.2024 року в загальному розмірі 26600 грн. , яка складається із: 7000 грн.; заборгованість за процентами 6300 грн.; заборгованість за штрафом 13300 грн.

Стосовно стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Оскільки позовні вимоги підлягають до повного задоволення, а тому у відповідності до вимог п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України із відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Позивач також прохає стягнути із відповідача витрати на правову допомогу у сумі 8000 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесено витрати в сумі 8 000,00 грн. на професійну правничу допомогу АО «Апологет» на підставі Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, що підтверджується актом наданих послуг правової (правничої) допомоги та детальним описом наданих послуг.

У постанові від 28 червня 2023 року у справі №463/2001/19 Верховний Суд зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено(пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Положеннями ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частинах 4-5 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано.

Відповідач заперечувала проти розміру таких витрат посилаючись на їх необгрунтованість.

Крім того, відповідач прохала стягнути із позивача на її користь витрати на правову допомогу у сумі 9000 грн.

На підтвердження заявленої суми відповідачем надано договір про надання правової допомоги від 14.07.2026 року, попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, акт виконаних робі від 16.07.2026 року, розрахункова квитанція на суму 9000 грн.

Суд дослідивши докази надані на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу дійшов наступного.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з положень статей 137,141 ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Таким чином, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Під час вирішення питання про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, суд звертає увагу на те, що провадження по цивільній справі відкрито в порядку спрощеного провадження, представник позивача жодного разу не приймав безпосередню участь в судовому засіданні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 п. 135 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

Суд, вирішуючи питання щодо витрат понесених учасником справи на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що додані до клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат документи, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному в позові розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Оскільки позовні вимоги підлягають до повного задоволення, тому з урахуванням ст. 141 ЦПК України вимоги відповідача про стягнення на її користь витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13 ,81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» за кредитним договором №26299-07/2024 від 25.07.2024 року в загальному розмірі 26600 грн., яка складається із: заборгованість за тілом кредиту 7000 грн.; заборгованість за процентами 6300 грн.; заборгованість за штрафом 13300 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» витрати на правничу допомогу у сумі 4000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» , код ЄДРПОУ- 35234236,юридична адреса- м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх,

відповідач ОСОБА_1 , код ЄДРПОУ- НОМЕР_1 , адреса- АДРЕСА_1 .

Суддя О.І.Шевська