Рішення № 138973596, 13.08.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/5819/25

Провадження № 2-др/539/19/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

в складі: головуючого судді Даценка В.М.,

з участю секретаря Шрейтер С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЮНІТ» про ухвалення додаткового рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ТОВ «ФК «ЮНІТ» звернувся в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення.

В заяві вказано, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 25.03.2026 було частково задоволено позов ТОВ «ФК «ЮНІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, при ухваленні рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу.

Заявник вказує, що ТОВ «ФК «Юніт» понесено витрати на правничу допомогу в сумі 28 000,00 грн., яку і прохає стягнути з відповідача. Розгляд заяви прохає проводити без його участі.

ОСОБА_1 про причини своєї неявки у дане судове засідання не повідомив.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі, судом, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, не здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши надані докази, надавши їм належну оцінку, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Судом встановлено, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 17.06.2026 було частково задоволено позов ТОВ «ФК «ЮНІТ» до ОСОБА_1 та стягнуто з останнього на користь товариства заборгованість за кредитним договором №30/10/24-01 від 30.10.2024 у розмірі 114 497 грн 74 коп., а також судові витрати у виді судового збору у розмірі 1 853 грн 96 коп. (а.с.114-118).

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то у судовому рішенні дане питання не вирішувалося.

Судом встановлено, що при зверненні до суду з вищевказаним позовом, позивачем до матеріалів справи було долучено Договір про надання правової допомоги від 25.03.2025 (а.с.22-23). Позовна заява містить орієнтовний розрахунок судових витрат у даній справі (а.с.3).

При зверненні до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, представником позивача було подано договір про надання правової допомоги №1 від 07.01.2026, Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги від 25.03.2025, Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правничої допомоги №1 від 07.01.2026, додаткова угода №21 до договору про надання правової допомоги №1 від 07.01.2026.

Оскільки ТОВ «ФК «ЮНІТ» документально підтверджено понесення витрат на оплату правової допомоги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правову допомогу у даній справі.

Разом з тим, суд вважає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).

Враховуючи складність справи, яка є малозначною, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, обсяг доданих документів, що не є значними, розмір задоволених позовних вимог, суд, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України, вважає за можливе зменшити заявлені витрати на правничу допомогу до розміру 3 000 гривень, що відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, а з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню 2 296 грн. 02 коп.

Керуючись ст.ст. 133, 270 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЮНІТ» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь «Фінансова компанія «ЮНІТ» 2 296 (дві тисячі двісті дев`яносто шість) грн. 02 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бутиподана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Полтавського апеляційного суду або через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду В.М. Даценко