Ухвала суду № 138973437, 13.08.2026, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа № 243/3077/22

Провадження № 1-кп/552/668/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.26

13 серпня 2026 року Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №22022050000000587 від 10.05.2022 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янськ, Краматорського району, Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження № 22022050000000587 від 10.05.2022 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.

Прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави. Зазначив, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому правопорушення, яке кваліфікується як особливо важкий злочин та за яке передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, у разі обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, зможе вчинити дії, спрямовані на переховування від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив суд змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт, мотивуючи це наявністю у ОСОБА_5 хронічних захворювань та відсутності належних умов утримування останнього під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступних висновків.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання, суд своєю ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. п. 4, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки.

За Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод на державу покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за ч. 3 ст. 114-2 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років, який спрямований проти основ національної безпеки України. Враховуючи характер інкримінованого кримінального правопорушення, обставини його вчинення та тяжкість можливого покарання, існує реальний ризик переховування обвинуваченого від суду та вчинення ним нових кримінальних правопорушень або те, що він продовжить вчиняти кримінальне правопорушення у якому обвинувачується.

Вказані ризики були підставою для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і обставини, які свідчили би про їх зменшення, відсутні.

У разі застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, у тому числі у вигляді домашнього арешту, як на цьому наполягала сторона захисту, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне, об`єктивне та всебічне встановлення істини у кримінальному провадженні, а тому, підстав зміни запобіжного заходу, обраного у відношенні обвинуваченого, судом не вбачаються.

Позиція захисту щодо неможливості перебування ОСОБА_5 під вартою за станом здоров`я, не є слушною, оскільки суду не надано жодних доказів на її підтвердження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 291, 314-318, 369-372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, до 11 жовтня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала може бути оскаржена обвинуваченим та/або його захисником до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1