Рішення № 138973008, 12.08.2026, Вишгородський районний суд Київської області

"12" серпня 2026 р. Справа № 363/1851/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Лещенко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, в якому, посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов`язань по сплаті коштів за наданий кредит, порушує питання про стягнення з останнього заборгованості в загальному розмірі 15 620 грн. за кредитним договором №532805-КС-005 від 18 серпня 2025 року, а також понесені судові витрати в розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Представник позивача в судове засідання не прибув, письмово просив про розгляд справи за його відсутності, просив про задоволення позову, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи, до суду повторно не прибув участь у розгляді справи в суді не взяв, відзиву не подавав.

За змістом ст. 223 ЦПК України, повторна неявка учасника справи незалежно від причин неявки, не перешкоджає розгляду справи.

Відтак, оскільки суд позбавлений можливості в черговий раз відкласти розгляд справи на підставі ст. 223 ЦПК України, в межах строку встановленого ст. 210 ЦПК України, дану справу слід розглянути на підставі наявних доказів в заочному порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 18 серпня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №532805-КС-005, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором UA-6416, який направлено на його номер телефону НОМЕР_1 , зазначений останнім в своїй заяві анкеті.

Відповідно до п.п. 2.1-2.5, 2.7-2.14, 7.5 кредитного Договору, кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 44 000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» (надалі - правила).

Тип кредиту: кредит.

Строк, на який надається кредит: 24 тижні.

Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Комісія за видачу кредиту (надалі - комісія): 8 800 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Загальний розмір наданого кредиту - 44 000 грн.

Строк дії Договору: до 02 лютого 2026 року.

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 108 821 грн. 23 коп.

Загальні витрати за кредитом: 64 821 грн. 23 коп.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка: шість тисяч дев`ятсот вісімнадцять цілих двадцять дві сотих процентів.

Денна процентна ставка: 0,87 процентів.

Дата видачі кредиту: 18 серпня 2025 року.

Дата повернення кредиту: 02 лютого 2026 року.

У разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суми кредиту у визначені цим Договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700 000 % (сімсот тисяч) процентів річних від суми заборгованості в силу положень статті 625 ЦК України.

Проценти річних нараховуються за кожен день прострочення на суму заборгованості, що включає прострочені проценти за користування кредитом та/або суму простроченої комісії та/або комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів (якщо умови додаткової угоди до цього Договору передбачають сплату комісії за видачу у кредит додаткових грошових коштів) та/або суму неповернутого кредиту, та не нараховуються на раніше нараховані проценти на підставі статті 625 ЦК України. При цьому проценти річних нараховуються на суму заборгованості за кожен день прострочення у сумі, що не перевищує 2 (два) відсотка від неповернутої позичальником суми кредиту.

Кредитодавець не нараховує проценти річних відповідно до цього пункту Договору на суму заборгованості, яка є меншою ніж 100 (сто) гривень. Сукупна сума нарахованих процентів річних на підставі цього пункту Договору та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання зобов`язань на підставі Договору, не може перевищувати половини суми кредиту, одержаної позичальником від кредитодавця за цим Договором, з урахуванням додаткових грошових коштів, одержаних позичальником від кредитодавця на підставі укладених додаткових угод до цього Договору, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Зазначене також підтверджується: паспортом споживчого кредиту та анкетою клієнта, в якій відповідач надав електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону - НОМЕР_1 , номер банківського рахунку/банківської картки - № НОМЕР_2 , а також розрахунком заборгованості.

Із підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» вбачається, що ТОВ «Бізнес Позика» 18 серпня 2025 року перерахувало на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 44 000 грн., код авторизації - 020134.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Бізнес Позика», заборгованість ОСОБА_1 станом на 10 березня 2026 року за кредитним договором №№532805-КС-005 від 18 серпня 2025 року складає 76 617 грн. 96 коп., з якої: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 18 684 грн. 44 коп., суми прострочених платежів по процентах - 29 553 грн. 52 коп.; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 22 000 грн., суми прострочених платежів за комісією - 6 380 грн.

Відповідач частково погасив заборгованість, зокрема: 25 315 грн. 56 коп. - тіло кредиту, 8 734 грн. 44 коп. - відсотки, 2 420 грн. - комісія, однак взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором в повній мірі не виконує, термін сплати коштів порушено.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов?язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захистові шляхом примусового виконання грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду розрахунків, згідно яких сума заборгованості за кредитним договором №558537-КС-001 від 30 вересня 2025 року станом 10 березня 2026 року складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 18 684 грн. 44 коп., суми прострочених платежів по процентах - 29 553 грн. 52; суми прострочених платежів за комісією - 6 380 грн., що в загальному розмірі становить 54 617 грн. 96 коп. та сумнівів у суду не викликає, коли доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією за користування кредитом відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.

Отже, пред`явлений позов є обґрунтованим в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується питання про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 22 000 грн., яка нараховувалася ОСОБА_1 позивачем згідно п. 7.5 Договору, то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим положення статті 625 ЦК України регулюють наслідки порушення грошового зобов`язання та підлягають застосуванню лише в охоронних правовідносинах, які виникають після настання прострочення виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зроблено висновок про те, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Право нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа №14-154цс18).

Отже, застосування частини другої статті 625 ЦК України можливе лише після припинення регулятивних кредитних правовідносин та переходу їх в охоронні, тобто після спливу встановленого договором строку кредитування або після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до статті 1050 ЦК України.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено 18 серпня 2025 року строком до 02 лютого 2026 року. При цьому, позивач здійснив відповідачу нарахування процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України за період з 11 листопада 2025 року по 08 січня 2026 року, тобто у межах строку дії кредитного договору, коли між сторонами продовжували існувати регулятивні кредитні правовідносини.

Матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів того, що на момент здійснення таких нарахувань строк виконання основного зобов`язання закінчився або позивач пред`явив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, внаслідок чого виникли охоронні правовідносини, які є необхідною умовою для застосування статті 625 ЦК України.

Отже, позивач безпідставно застосував до спірних правовідносин положення частини другої статті 625 ЦК України, оскільки нарахування процентів річних здійснено у період дії кредитного договору, коли відповідальність сторін та порядок виконання зобов`язань визначалися умовами договору та нормами, що регулюють кредитні правовідносини, а не положеннями статті 625 ЦК України.

Крім того, з 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан, який діє і донині.

Згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

КЦС ВС в постанові від 11 липня 2024 року у справі № 727/1033/21 зазначив, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Отже, навіть за наявності передбачених законом підстав для застосування статті 625 ЦК України, що у даному випадку судом не встановлено, нарахування процентів річних за період дії воєнного стану суперечило б вимогам п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та викладеним вище правовим висновкам ВП ВС.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача процентів річних, нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України, у розмірі 22 000 грн. на вимогах закону не ґрунтується, належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджена, а тому задоволенню не підлягає.

Отже, враховуючи викладене, пред`явлений позов підлягає частковому задоволенню.

Крім того, представником позивача представлено документальне підтвердження понесених судових витрат, які згідно ст. 141 ЦПК України слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279, 280 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором в розмірі 54 617 грн. 96 коп., а також судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп., а всього 57 280 (п`ятдесят сім тисяч двісті вісімдесят) грн. 36 (тридцять шість) коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено 13 серпня 2026 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його підписання.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його підписання.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» ЄДРПОУ - 41084239, знаходиться за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя