Вирок № 138972738, 13.08.2026, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1029/26

Провадження № 1-кп/288/143/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Попільня Житомирської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні відомості про який внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060660000082 від 17 червня 2026 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Лісова Слобідка, Бердичівського району, Житомирської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, українки, з середньою освітою, пенсіонерки, заміжньої, на утриманні неповнолітніх дітей не має, раніше не судимої,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Указом Президента України № 64/2022 на території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який затверджено 24.02.2022 року Верховною Радою України. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», дію воєнного стану було неодноразово продовжено, останній раз Указом Президента України № 342/2026 від 27.04.2026 року, який затверджено 28.04.2026 року Верховною Радою України, правовий режим воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 04.05.2026 року строком па 90 діб, тобто до 02.08.2026 року.

Так, 21.01.2026 року біля 09 години 00 хвилин ОСОБА_4 приїхала до КНП «Попільнянська лікарня», що за адресою: селище Попільня, вулиця Київська, 40, Житомирського району, Житомирської області, щоб пройти медичне обстеження. Близько 10 години 30 хвилин вказаного числа вона зайшла до буфету, який знаходиться у приміщенні лікарні. Після цього ОСОБА_4 підійшла до прилавку, щоб зробити замовлення, та коли діставала із сумки грошові кошти, то побачила, що на прилавку лежить мобільний телефон. В цей момент у ОСОБА_4 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану, а саме - мобільного телефону торговельної марки «ОРРО» моделі А53 (СРН2127) 4/64 Gb, у шкіряному чохлі чорного кольору.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, який діє в Україні з 24 лютого 2022 року, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, перебуваючи зазначеного числа у вказаному місці ОСОБА_4 близько 09 години 00 хвилин взяла мобільний телефон торговельної марки «ОРРО» моделі А53 (СРН2127) 4/64 Gb, вартістю згідно висновку експерта від 23.06.2026 року № СЕ-19/106-26/10831 -ТЕ, 2268 гривень 33 копійки, у шкіряному чохлі чорного кольору вартістю 650 гривень, всередині якого знаходились дві сім-карти мобільного оператора ПрАТ «Київстар» вартістю 100 гривень кожна, на рахунках яких перебувало 380 гривень, та карта пам`яті на 16 ГБ вартістю 200 гривень, в руки та вийшла з ним з приміщення буфету.

В подальшому мобільним телефоном ОСОБА_4 розпорядилася на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 3698 гривень 33 копійки.

Своїми умисними діями, які виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненій в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України визнала повністю та дала показання, які відповідають змісту обвинувачення та погодилась на скорочений порядок судового розгляду, без дослідження будь-яких доказів. Щиро розкаялась та активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просить справу розглядати у його відсутність, щодо міри покарання відносно обвинуваченої покладається на розсуд суду, на суворому покаранні не наполягає, так як майнова шкода повністю йому відшкодована, тому претензії із даного приводу відсутні.

Оскільки в судовому засіданні обвинувачена визнала фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, не оспорювала його, позиція її є добровільною, а тому суд за згодою учасників процесу визнав недоцільним дослідження доказів, що підтверджують ці обставини, роз`яснивши позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку згідно ст. 349 КПК України.

Виходячи з наведеного, суд вважає вину обвинуваченої доведеною повністю та кваліфікує дії ОСОБА_4 за частиною 4 статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах цього обвинувачення.

Обираючи обвинуваченій міру та вид покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, згідно до статті 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , є активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, повне визнання вини та щире каяття.

Обставиною, згідно до статті 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Судом досліджувалися дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , при цьому встановлено, що вона не судима, пенсіонерка, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

При визначенні міри покарання обвинуваченій, суд приймає до уваги положення статей 1, 50 КК України, згідно яких Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас, при призначенні покарання, суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину згідно статті 12 КК України, форму вини, а також особливості конкретного злочину.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд призначає покарання обвинуваченій ОСОБА_4 в межах санкції частини 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі. Разом з тим, беручи до уваги вищевикладені обставини та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність, особу винної, наявність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченої, позицію прокурора, думку потерпілого, який щодо міри покарання обвинуваченій покладається на розсуд суду, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 не є суспільно-небезпечною, а її виправлення й перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, тому на підставі ст. 75 КК України звільняє її від відбування покарання з випробуванням, поклавши на неї обов`язки, передбачені ч. 1 п.п. 1, 2, ч. 3 п. 2 статті 76 КК України, оскільки таке покарання буде законним, справедливим, а також достатнім для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства в частині виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо речових доказів суд вирішує, відповідно до статті 100 КПК України.

Арешт на майно в даному кримінальному провадженні не накладався.

Судові витрати на проведення судової експертизи, які документально підтверджені, відповідно до частини 2 статті 124 КПК України, в розмірі 1925 гривень 44 копійки підлягають стягненню з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін - особисте зобов`язання.

Керуючись статтями 349, 369-371, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України та призначити ОСОБА_4 покарання за частиною 4 статті 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням протягом 1 (одного) року іспитового строку, якщо вона протягом визначеного судом строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 залишити попередній - особисте зобов`язання.

Речові докази: мобільний телефон торговельної марки «ОРРО», моделі «А53» 4/64 Gb, який передано на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_5 залишити потерпілому ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави (на рахунок: Отримувач: ГУК у Жит.Обл./ТГ м. Житомир/24060300; Банк отримувача: Казначейство України; Код ЄДРПОУ: 37976485; Рахунок UA448999980313010115000006797; код класифікації доходів: 24060300) витрати за проведення судової товарознавчої експертизи №СЕ-19/106-26/10831-ТВ від 23.06.2026 року в розмірі 1925 гривень 44 копійки.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Попільнянський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення. З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визначено судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Вступна та резолютивна частина вироку проголошена 13 серпня 2026 року відповідно до частини п`ятнадцятої статті 615 КПК України

Повний текст вироку негайно після проголошення резолютивної частини вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_1