Рішення № 138972700, 13.08.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/3230/26

провадження у справі № 2/0285/2251/26

13 серпня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………..........Літвин О. О.,

секретаря…………………………......Клечковської М. М.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

(представник позивача адвокат Усенко Михайло Ігорович),

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року позивач (далі за текстом ТОВ «Кредит-Капітал») звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості на загальну суму 31924,11 грн за кредитними договорами №11550-08/2024 від 09.08.2024 та №06881-07/2024 від 07.07.2024, яка складається з тіла кредиту, відсотків та пені.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (далі по тексту ТОВ «Стар Файненс Груп») та відповідачем укладено два договори про надання фінансового кредиту в електронному вигляді, відповідно до умов яких він отримав грошові кошти, які у строк не повернуто.

В подальшому первісний кредитор відступив право вимоги за цими договорами позивачу, у зв`язку з чим він набув статусу нового кредитора.

Позивач посилається на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати платежів, унаслідок чого утворилась заборгованість, яку просить стягнути на свою користь, а також витрати на правову допомогу в сумі 16000 грн.

Ухвалою суду від 24.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

14.07.2026 відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги ним не визнаються в повному обсязі. Посилався на неправильний розрахунок процентів, неможливість стягнення штрафних санкцій під час воєнного стану, недоведеність розміру боргу та переходу до позивача права вимоги, а також завищеність витрат на правничу допомогу. За його розрахунком, максимально можливий борг за двома договорами становить 13207,80 грн, однак просить у позові відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ст.ст.3, 626-628 ЦК України договір є домовленістю сторін, які є вільними в його укладенні та визначенні умов.

За змістом ст.ст.1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором фінансова установа надає позичальнику кредит на визначених договором умовах, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у встановлені строки.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

З матеріалів справи встановлено, що 07.07.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №06881-07/2024, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 9600 грн на строк 120 днів до 03.11.2024. Денна ставка складає 1,50?% та нараховується за кожен день користування кредитом (п.1.4.1 договору).

09.08.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 укладено ще один договір про про надання фінансового кредиту №11550-08/2024, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 3500 грн на строк 120 днів до 06.12.2024. Денна ставка складає 1,50?% та нараховується за кожен день користування кредитом (п.1.4.1 договору).

Обидва договори підписані відповідачем в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту в електронній формі і, за умови підписання у порядку, визначеному законом, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.3,12).

Використання одноразового ідентифікатора прирівнює електронний договір до письмового. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Згідно зі ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Після укладання договорів відповідачем отримано грошові кошти 07.07.2024 в сумі 9600 грн та 09.08.2024 в сумі 3500 грн на його платіжну карту, вказану ним під час укладення договорів, що підтверджується довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» та випискою по рахунку, наданою АТ КБ «ПриватБанк» за ухвалою суду в порядку витребування доказів за клопотанням позивача.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанова Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).

Отже, виписка є належним доказом щодо заборгованості відповідача за кредитом.

Підстав вважати, що кошти отримано сторонньою особою внаслідок шахрайський дій, а персональні дані відповідача у ІТС кредитора були введені не ОСОБА_1 особисто, матеріали справи не містять.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

За змістом ст.ст.634, 638 ЦК України кредитний договір може бути укладений як договір приєднання шляхом приєднання позичальника до визначених кредитодавцем умов, а договір є укладеним у разі досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов.

Укладення кредитних договорів в електронній формі відповідає вимогам законодавства України, а зобов`язання за таким договором є обов`язковими для виконання сторонами.

Отже, між сторонами спірних договорів правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами ОСОБА_1 ознайомився, погодився та не сприймав їх, як невигідні для себе.

Спірні договори укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при їх укладенні сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у них, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із договорів.

При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори не були б укладені.

Закон України «Про захист прав споживачів» покладає обов`язок на позичальника бути відповідальним та добросовісним при укладенні договору та вчиняти відповідні дії з метою повного з`ясування умов кредитування.

Відповідачем самостійно обрано пропозицію фінансової установи щодо надання позики/кредиту, свідомо погоджено її умови, підтверджено їх акцепт шляхом вчинення передбачених електронних дій та отримано грошові кошти. З огляду на це, покладення на відповідача обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання відповідає принципу відповідальності сторони за власні рішення у межах свободи договору.

У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Оскільки кредитодавець/позикодавець та позичальник у цій справі досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання договорів кредиту/позики ЦК України та уклали їх, у яких передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

Після закінчення строку кредитування відповідачем не повернуто грошові кошти та не сплачено обумовлені проценти.

Згідно зі ст.ст.12, 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування презумпції правомірності укладених договорів, зокрема таких, які б спростовували факт надання кредиту/позики у визначеному договором розмірі чи правильність проведеного позивачем розрахунку заборгованості.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст.512 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу.

Право вимоги за договорами №06881-07/2024 від 07.07.2024 та №11550-08/2024 від 09.08.2024 ТОВ «Стар Файненс Груп» 23.12.2024 відступило ТОВ «Кредит-Капітал» за договором факторингу №23122024, що підтверджується актом приймання-передачі прав вимоги та витягами з реєстру боржників, у якому містяться дані щодо відповідача та загальна сума заборгованості, яка збігається із сумою, зазначеною у довідці/виписці.

Отже, позивач набув статусу нового кредитора та право вимоги до відповідача за спірними кредитними договорами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). За правилами ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.

З долучених позивачем розрахунків заборгованості слідує, що станом на 03.03.2026 заборгованість за договором №06881-07/2024 від 07.07.2024 становить 16699,11 грн та складається із основного боргу в сумі 8950,20 грн, відсотків в сумі 6041,25 грн та 1707,66 грн штрафу/пені;

за договором №11550-08/2024 від 09.08.2024 така становить 15225 грн та складається із основного боргу в сумі 3500 грн, відсотків в сумі 4725 грн та 7000 грн штрафу/пені.

Одночасно, згідно умов договорів та наданих розрахунків заборгованості відсотки за користування кредитними коштами нараховувались відповідачу за процентними ставками 1,5%. При цьому суд враховує, що 24.12.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 № 3498-IX. Пунктом 5 розділу I вказаного закону було внесено зміни Закону України «Про споживче кредитування», зокрема: «Максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%».

У цій справі, що розглядається, кредитні договори були укладені після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому максимальний розмір денної процентної не може перевищувати 1%.

Відтак нараховані відсотки підлягають перерахуванню за весь строк кредитування і належний розмір відсотків, розрахований за ставкою 1% на день, за кредитним договором №06881-07/2024 від 07.07.2024 становить 11400 грн (9500?0,01=95х120). З врахуванням вже сплаченої відповідачем суми відсотків, яка згідно наданого розрахунку заборгованості становить 10564,86 грн, до стягнення підлягають відсотки в розмірі 835,14 грн.

За кредитним договором №11550-08/2024 від 09.08.2024 становить 4200 грн (3500?0,01=35х120). З врахуванням вже сплаченої відповідачем суми відсотків, яка згідно наданого розрахунку заборгованості становить 1575 грн, до стягнення підлягають відсотки в розмірі 2625 грн.

Обов`язку відповідача сплачувати позивачу заборгованість за пенею/штрафом за обома договорами в загальній сумі 8707,66 грн судом не встановлено, оскільки вказане прямо суперечить вимогам п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо заборони стягнення неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування. Верховний Суд у постанові від 21.04.2025 у справі №727/1788/23 зазначав, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності визначеної ст.625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов?язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, відповідач в силу закону звільнений від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Відтак, наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено його право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованості за обома кредитами, однак в меншому розмірі, ніж заявлено у позовній заяві. А саме, стягненню підлягає заборгованість за договором №06881-07/2024 від 07.07.2024 в розмірі 9785,34 грн, яка складається із 8950,20 грн основного боргу та 835,14 грн відсотків; за договором №11550-08/2024 від 09.08.2024 в розмірі 6125 грн, яка складається із 3500 грн основного боргу та 2625 грн відсотків.

Доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе кредитні зобов`язання, заборгованість за договорами не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить висновку про часткове задоволення позову.

У силу приписів ст.141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5324,8 грн (по 2662,4 грн за кожен із договорів). Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, тому слід стягнути з відповідача на користь позивача 2653,77 грн судового збору.

Також позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 16000 грн, на підтвердження чого надано договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують повноваження адвоката, а також документи щодо обсягу наданих послуг та їх вартості.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим часом та значенням справи для сторони і ціною позову. Суд враховує, що предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, а дана категорія справ є типовою та не потребує значного обсягу юридичної і технічної роботи. З огляду на принципи співмірності, розумності та необхідності судових витрат, заявлений розмір витрат є завищеним.

Отже суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн, що буде відповідати принципу співмірності, виваженості та розумності.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ),

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» ):

заборгованість за кредитним договором №06881-07/2024 від 07.07.2024 в розмірі 9785,34 грн,

заборгованість за кредитним договором №11550-08/2024 від 09.08.2024 в розмірі 6125 грн,

та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2653,77 грн і 6000 грн витрат на професійну правничу допомогу.?

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О. О. Літвин