Рішення № 138972675, 12.08.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1253/26

провадження у справі № 2/0285/1366/26

12 серпня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді Васильчук Л. Й.,

за участі секретаря судового засідання Букши О. В.,

прокурора Дем`янчук Ю. Є.,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження

за позовом виконавчого комітету Чижівської сільської ради Звягельського району Житомирської області в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про захист прав малолітньої особи шляхом позбавлення батьківських прав у відношенні малолітньої особи,

ВСТАНОВИВ:

Виконавчий комітет Чижівської сільської ради Звягельського району звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив позбавити батьківських прав ОСОБА_3 по відношенню до її малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що ОСОБА_3 має на утриманні двох малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька дитини ОСОБА_2 внесені до актового запису про народження відповідно до ч.1 ст. 135 СК України за вказівкою матері. Батьком дитини ОСОБА_1 являється ОСОБА_4 . На даний час ОСОБА_1 тимчасово проживає із бабусею ОСОБА_5 . Згідно рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 15.05.2024 було вирішено відібрати дітей ОСОБА_2 . Та ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав та стягнути аліменти на користь дітей. Рішенням виконавчого комітету Чижівської сільської ради від 05.07.2024 встановлено опіку та призначено опікуна над дитиною, позбавленою батьківського піклування. Службою у справах дітей та центром соціальних служб з липня 2024 року по січень 2026 року з ОСОБА_3 проводилась профілактична та роз`яснювальна робота з приводу зміни її поведінки та належного виконання нею батьківських обов`язків відносно дітей, однак остання не виправилась та продовжує вести аморальний спосіб життя. За весь період перебування дітей під опікою ОСОБА_3 здоров`ям та благополуччям дітей не цікавилась, аліменти не сплачувала. Рішенням виконавчого комітету Чижівської сільської ради було вирішено затвердити висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відносно її малолітніх дітей.

Прокурор в судовому засіданні не заперечила проти задоволення позову.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка в судове засідання повторно не прибула, причини неявки не повідомила, своїм правом на подачу відзиву не скористалась. Також до суду не надходили від відповідачки заяви чи клопотання щодо розгляду справи. З урахуванням положень ч.1 ст.280, ст.281 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи і надані докази, суд приходить наступного висновку.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років(ст.165 СК України).

Встановлено, що батьками неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являються ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,його батьками зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та, згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відомості про батька записано відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

Згідно довідки Чижівської сільської ради ОСОБА_3 зареєстрована в АДРЕСА_1 . За даною адресою зареєстровані: син ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 , які проживають за адресою: АДРЕСА_2 , та не родич ОСОБА_7 , 1976 року народження.

Рішенням виконавчого комітету Чижівської сільської ради Звягельського району Житомирської області №13 від 27.02.2024 вирішено: негайно відібрати малолітню дитину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_3 у зв`язку із ухиленням від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини; влаштувати дитину в сім`ю рідного батька ОСОБА_4 , який проживає в АДРЕСА_3 ; згідно завіреної заяви від батька ОСОБА_4 тимчасове місце проживання встановити в сім`ї бабусі ОСОБА_5 , яка проживає в АДРЕСА_4 .

Рішенням виконавчого комітету Чижівської сільської ради Звягельського району Житомирської області №14 від 27.02.2024 вирішено: негайно відібрати малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері ОСОБА_3 у зв`язку із ухиленням від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини; тимчасово влаштувати дитину в сім`ю бабусі ОСОБА_5 , яка проживає в АДРЕСА_4 .

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області 285/1304/24 від 15.05.2024 позов виконавчого комітету Чижівської сільської ради Звягельського району Житомирської області задоволено та вирішено: відібрати дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від матері ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення батьківських прав; передати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під опіку органу опіки та піклування Чижівської сільської ради Звягельського району Житомирської області; стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на користь дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, на кожного, починаючи з дня подачі позовної заяви 04.03.2024 року, до повноліття дітей, перераховуючи кошти на особисті рахунки дітей.

З характеристики, виданої Чижівською сільською радою від 03.03.2026, слідує, що ОСОБА_3 , яка проживає в АДРЕСА_5 , зарекомендувала себе з негативної сторони, стало відомо, що мама вихованням та належним утриманням та доглядом за малолітніми дітьми ніколи не займалася, схильна до зловживання спиртних напоїв, присадибну ділянку не обробляє, господарство не утримує.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 11.02.2026 проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де для дітей створені всі необхідні умови для розвитку дітей, діти мають іграшки, окремі спальні місця, місця для одягу та особистих речей. За вказаною адресою проживають: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , опікун; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , бабуся; ОСОБА_1 , 2017 року, онук; ОСОБА_2 , 2023 року народження. Зі слів бабусі мати життям дітей не цікавиться, бажання повернути дітей відсутнє.

Рішенням виконавчого комітету Чижівської сільської ради Звягельського району Житомирської області №17 від 13.02.2026 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство перебувають під охороною держави.

Захист прав та інтересів дитини є одним із пріоритетних завдань держави та здійснення правосуддя. Під час вирішення спорів, що стосуються дітей, суд зобов`язаний виходити насамперед із принципу забезпечення їхніх найкращих інтересів, які мають перевагу над приватними інтересами батьків.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, з урахуванням прав і обов`язків її батьків або інших осіб, відповідальних за дитину, та вживають усіх необхідних законодавчих і адміністративних заходів для реалізації цього принципу.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх волі, крім випадків, коли таке розлучення є необхідним у її найкращих інтересах.

Згідно зі статтею 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття нею повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати її гідність.

Відповідно до частин першої та другої статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання ними своїх обов`язків повинно ґрунтуватися на повазі до прав та людської гідності дитини. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального та соціального розвитку дитини і несе відповідальність за створення належних умов для її виховання. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом із батьками або одним із них та на їх піклування.

Згідно з частин першої, другої, шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (п.п. 1-6 чч.1 ст.164 164 СК України).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом сімейно-правової відповідальності, який застосовується лише після повного, всебічного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, зокрема ставлення батьків до виконання своїх обов`язків щодо дитини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) наголосив, що оцінка пропорційності будь-якого заходу, який може призвести до розриву сімейних зв`язків, потребує ретельного аналізу всіх обставин справи. Водночас основні інтереси дитини мають першочергове значення.

При визначенні найкращих інтересів дитини необхідно враховувати, що, з одного боку, збереження сімейних зв`язків відповідає її інтересам, за винятком випадків, коли сім`я є явно неблагополучною або непридатною для виховання дитини, а з іншого - дитина має право зростати у безпечному, стабільному та сприятливому середовищі.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини зазначив, що право батьків і дітей бути разом є складовою права на повагу до сімейного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом із тим, якщо інтереси батьків вступають у конфлікт із найкращими інтересами дитини, перевага повинна надаватися саме інтересам дитини. Розірвання сімейних зв`язків допускається лише за виняткових обставин, коли подальше перебування дитини у сім`ї становить загрозу її життю, здоров`ю чи повноцінному розвитку або суперечить її найкращим інтересам.

За загальним правилом обов`язок доведення обставин, які свідчать про свідоме та винне ухилення одного з батьків від виконання батьківських обов`язків і є підставою для позбавлення батьківських прав, покладається на позивача.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не приймає участі у їх вихованні, не піклується про їх розвиток та навчання.

Суд також бере до уваги, що після відібрання дітей відповідачка не вжила жодних реальних заходів для зміни своєї поведінки, не усунула причин, які стали підставою для відібрання дітей, не відвідувала дітей, не цікавилася їхнім життям, станом здоров`я та розвитком, що свідчить про відсутність належного ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків.

За таких обставин суд доходить висновку, що неналежне виконання відповідачкою батьківських обов`язків є наслідком її свідомої та винної поведінки, а застосування менш суворих заходів впливу не призвело до усунення загрози правам та інтересам дітей.

Враховуючи пріоритет найкращих інтересів дитини, суд вважає доведеними правові підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо її малолітніх дітей.

Згідно до положень ст.141 ЦПК України задовольняючи позов в повному обсязі, суд присуджує на користь позивача з відповідача понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3328, 00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 141, 259 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) по відношенню до її малолітніх дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути із ОСОБА_3 на користь виконавчого комітету Чижівської сільської ради Звягельського району Житомирської області (ЄДРПОУ 44946098, вул. Шевченка, 9, с. Чижівка, Звягельський район, Житомирська область) сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3328 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Судове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на нього протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після апеляційного перегляду.

Головуюча суддя Л. Й. Васильчук