Рішення № 138972194, 13.08.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/13190/26

Провадження № 2-о/161/434/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань Маєвської Х.Ю.

з участю: заявника ОСОБА_1

представника заявника Бортніка О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Луцька міська рада, про встановлення факту спільного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

18 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, на обгрунтування якої зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилася спадщина. За життя, 03 жовтня 2006 року, спадкодавець склав заповіт, посвідчений державним нотаріусом Першої Луцької держнотконтори Горбатюк Т.П., згідно з яким усе своє майно він заповів їй, ОСОБА_1 . Вказує, що вона звернулася до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Онищук І.П. із наміром оформити спадкові права. Однак нотаріусом їй було надано роз?яснення від 05 травня 2026 року № 77/01-16 про те, що вона не подала заяву про прийняття спадщини в шестимісячний строк, а її зареєстроване місце проживання ( АДРЕСА_1 ) не збігається з місцем реєстрації померлого ( АДРЕСА_2 ). Відповідно, нотаріус не має законних підстав самостійно встановити факт прийняття спадщини. Зазначає, що вона фактично постійно проживала разом із спадкодавцем ОСОБА_2 за адресою його проживання ( АДРЕСА_2 ) більше року до моменту його смерті та безпосередньо на час відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). З огляду на вказане, просить встановити юридичний факт постійного проживання ОСОБА_1 (РНОКП: НОМЕР_1 ) разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, а саме станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні заявник та її представник заяву підтримали та просили задовольнити. ОСОБА_1 додатково пояснила, що ОСОБА_2 є її дідусем по материнській лінії чоловіком її бабусі та вітчимом мами. Зазначила, що з дитинства проживала за вказаною адресою та доглядала за своєю бабусею. Вказала, що квартира належала її бабусі та матері, складається з двох кімнат. У 2012 році бабуся померла. Останні роки проживала разом із дідусем за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, попредньо подав заяву пророзгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення заявника та її представника, допитавши свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви у повному обсязі, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Аналіз даних норм дає підстави для висновку, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них повинні залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; 2) встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право; 3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, що засвідчує факт, що має юридичне значення; 4) чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Як вбачається із заповіту ОСОБА_2 , посвідченого 03 жовтня 2006 року державним нотаріусом Першої Луцької держнотконтори Горбатюк Т.П. та зареєстрованого в реєстрі за №3-1727, ОСОБА_2 все належне йому майно, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, і взагалі, все те, що буде належати йому на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З метою оформлення своїх спадкових прав на належне ОСОБА_2 майно, заявниця звернулася до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області Онищук І.П. Однак, їй надано роз?яснення від 05 травня 2026 року № 77/01-16, що реалізувати свої спадкові права вона немає можливості, оскільки заяву про прийняття спадщини після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до приватного нотаріуса або державної нотаріальної контори в установлений законом строк не подала та на момент його смерті не була зареєстрована за адресою, де проживав померлий, а відтак пропустила строк для прийняття спадщини.

Із паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Натомість, у своїй заяві ОСОБА_1 зазначає, що до моменту смерті ОСОБА_2 вони разом проживали за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з чим просить встановити даний юридичний факт.

Положеннями ст. ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Із наведеного слідує, що для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно роз`яснень, викладених у п. п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Так, факт, про встановлення якого просить заявник, достовірно підтверджується наступними доказами: квитанціями про оплату ОСОБА_1 комунальних послуг, які надавались за адресою: АДРЕСА_2 ; договором №41413 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 19 жовтня 2010 року, укладеним між КП «Луцькводоканал» та ОСОБА_1 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 ; договором на користування електричною енергією для побутових потреб від 25 жовтня 2010 року, укладеного між ВАТ «Волиньобленерго» та ОСОБА_1 про надання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_2 .

У судовому засіданні також були допитані свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які надали пояснення щодо обставин проживання заявниці разом із ОСОБА_2 на момент смерті останнього за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, свідок ОСОБА_3 , яка є мамою заявниці, пояснила, що ОСОБА_2 є її вітчимом. Зазначила, що ОСОБА_1 більшу частину свого життя проживала разом із бабусею та дідусем, вона там народилась. Свідок також зазначила, що, ставши дорослою, заявниця продовжувала проживати за вказаною адресою. В останній період життя ОСОБА_2 , коли він хворів протягом близько місяця, вона проживала разом із ним та доглядала за ним. Її мати померла у 2012 році.

Свідок ОСОБА_4 , яка є сусідкою заявниці, пояснила, що вони знайомі та спілкувалися як сусіди. Зазначила, що неодноразово бачила, як заявниця виходила з квартири АДРЕСА_3 на роботу та поверталася до цієї квартири. Свідок також пояснила, що на день смерті ОСОБА_2 заявниця проживала у квартирі АДРЕСА_3 . При цьому свідок зазначила, що сама проживає у квартирі АДРЕСА_4 .

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вони є сусідами близько тринадцяти років та проживають у квартрирі № 10 напроти квартири АДРЕСА_3 . Зазначила, що їй відомо про проживання заявниці разом із її дідом. Свідок також пояснила, що перед смертю діда заявниця доглядала за ним: супроводжувала його до лікарні та виводила на прогулянки на вулицю. Крім того, свідок неодноразово бачила, як заявниця виходила з квартири на роботу та поверталася з роботи. Спілкувались як сусіди.

Свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від дачі показань за ст. ст. 384, 385 КК України, що підтверджується їх підписом, тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів дані покази.

За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що під час розгляду справи, знайшли підтвердження обставини, на які посилаються заявниця, і вони є такими, що дозволяють встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 на момент його смерті за адресою: АДРЕСА_2 , суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 263 ЦПК, на підставі ст.ст. 15, 16, 1268, 1270 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Луцька міська рада, адреса: Волинська обл., м. Луцьк, вул.Богдана Хмельницького, 19, код ЄДРПОУ 34745204.

Повний текст рішення складено 13 серпня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій