Рішення № 138971213, 12.08.2026, Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/741/26

Провадження № 2/135/552/26

РІШЕННЯ

іменем України

12.08.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі: головуючого судді Нікандрової С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» через систему «Елекстронний суд» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача на його користь заборгованість за Кредитним договором №1954237 від 21.08.2021 в розмірі 25 067,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за кредитом - 7 000 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 18 067,00 грн, в також понесені судові витратив розмірі 15 662,40 грн, в тому числі судовий збір в сумі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ВЕРОНА» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №1954237, за яким сума кредиту складає 7000 грн, дата видачу кредиту 21.08.2021, строк кредиту 29 днів, відсоткова ставка 1,9% на добу.

21.08.2021 кредитом перерахував на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 7000 грн.

01.12.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕРОНА» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги №1-01/12/2023. Відповідно до умов якого первісний кредитом відступив ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі до ОСОБА_1 .

Станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 25 067,00 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за кредитом - 7 000 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 18 067,00 грн.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 13.05.2026 відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу ОСОБА_1 ухвалою суду було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та протягом п`яти днів - заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі з цивільним позовом і долученими до нього матеріалами надсилалася відповідачу ОСОБА_1 за місцем реєстрації, проте рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній».

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 отримав ухвалу про відкриття провадження у справі через систему «Електронний суд» 17.05.2026.

02.06.2026 від представника відповідача адвоката Бодачевської М.В. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, у якому не оспорюючи факту укладання відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів в сумі 7000 грн, заперечує нарахування заборгованості за відсотками на суму 18 067 грн та вважає, що з урахуванням передбаченого кредитним договором строку кредитування з 21.08.2021 по 18.09.2021 включно (29 днів) розмір відсотків не повинен перевищувати 3 857,00 грн. З урахуванням наведеного, просить позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість в розмірі 10 857,00 грн, в тому числі: 7 000 грн тіло кредиту, 3 857,00 грн відсотки. Також просить стягнути на користь позивача витрати на професійну допомогу в сумі 3000 грн, оскільки заявлений розмір витрат на оплату правничої допомоги адвокат неспівмірним із складністю справи та наданими послугами.

04.06.2026 від представника позивача Пархомчука С.В. через систему «Електронний суд» надійшов відповідь на відзив, у якому від зазначив, що відповідач ОСОБА_1 погодився з умовами договору, згідно яких у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим. При цьому, строк авто пролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів. В період авто пролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 2,9% від суми кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не біль ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації. За таких обставин, просить задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

08.06.2026 від представника позивача Пархомчука С.В. через систему «Електронний суд» надійшла заява про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, з дорученням відповідних доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13000 грн.

Відповідно до вимог ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутністю учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.08.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕРОНА» «(Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладений кредитний договір №1954237.

Договір укладений дистанційно, в письмовій (електронній) формі, з використанням Інформаційно-телекомунікаційних систем Товариства, шляхом підписання уповноваженою особою Кредитодавця з використанням аналога власноручного підпису та Позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно умов укладеного сторонами Кредитного договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові грошові кошти (кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Загальний розмір наданого кредиту складає 7 000 грн (п.1.2. Договору). Строк, на який надається кредит, складає 29 днів з моменту підписання Договору та перерахування (видачі) коштів Позичальнику, а саме: з 21.08.2021 по 18.09.2021 включно (п.1.3. Договору). Процентна ставка за кредитом фіксована і становить 1,90% від суми кредиту в день (п.1.4. Договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту становить 10 857 грн (п.1.6. Договору).

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Фінансова компанія «ВЕРОНА» надало кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту в сумі 7000 грн на банківський рахунок за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідач вказав ОСОБА_1 особисто під час укладання Договору.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №1954237 від 21.08.2021 станом на 20.02.2026 за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість на загальну суму 25 067,00 грн, яка складається з: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18 067,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

01.12.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕРОНА» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір №1-01/12/2023 відступлення права вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло належні ТОВ «Фінансова компанія «ВЕРОНА» права вимоги до боржників згідно Реєстру боржників.

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення права вимоги №1-01/12/2023 від 01.12.2023 ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №1954237 від 21.08.2021, дата закінчення договору 18.09.2021, на загальну суму 25 067,00 грн, в тому числі: 7 000 грн тіло кредиту; 18 067 грн заборгованість за процентами.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит.

Частиною першою статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другої статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19; від 16.12.2020 у справі №561/77/19.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Законом України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною восьмою статті 11 Законом України «Про електронну комерцію» встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Установлено, що кредитний договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на вебсайті позикодавця подав заявку на отримання позики за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання позики, після чого позикодавцю був надісланий за допомогою засобів зв`язку на указаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, який заявник використав для підтвердження підписання договорів позики.

Встановивши, що без здійснення указаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладеним сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, а укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №234/7160/20 (провадження №61-2903св21), від 01.11.2021 у справі №234/8084/20 (провадження №61-2303св21).

Таким чином, 21.08.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕРОНА» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту №1954237, який відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем ОСОБА_1 не оспорюється.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №910/8682/18, від 30.08.2018 у справі №904/8978/17, від 04.03.2019 у справі №5015/6070/11, від 16.04.2019 у справі №916/1171/18, від 09.07.2019 у справі №903/849/17, від 10.09.2019 у справі №9017/317/19

Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів, які б свідчили про недійсність договору відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ВЕРОНА» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», в силу прямого припису статті 204 ЦК України його правомірність презюмується.

Надані позивачем наведені вище докази, як кожен окремо так в сукупності належним чином підтверджують заявлені у позові обставини справи, а саме, що ОСОБА_1 отримав кредит у ТОВ «Фінансова компанія «ВЕРОНА», а в подальшому право вимоги за кредитним договором перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН».

У цій справі відповідач не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірним договором, презумпція правомірності якого не спростована.

Станом на день звернення до суду заборгованість за кредитним договором в частині повернення тіла кредиту відповідачем ОСОБА_1 у добровільному порядку не сплачена, а тому позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача тіла кредиту в сумі 7 000 грн підлягають задоволенню.

Разом з цим, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, позивач просить стягнути заборгованість за процентами в розмірі 25 067 грн.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У розумінні положень ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачено можливість пролонгації договору за ініціативою споживача не більше ніж на 120 календарних днів, шляхом укладення додаткової угоди до договору.

Згідно із ч.ч. 1, 2, п.9 ч.3, ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення невиправдано малого строку для надання споживачем згоди на продовження дії договору, укладеного на визначений строк, з автоматичним продовженням такого договору, якщо споживач не висловить відповідного наміру. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (провадження №12-142гс19) зазначено, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Згідно з п. 9.2. Договору строк дії договору складає 29 днів, починає свій перебіг у момент, визначений у п.9.1 цього Договору та закінчується 18.09.2021.

Відповідно до п.9.4.1. Договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі та у встановлений строк, Позичальник має право ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту шляхом здійснення платежу на користь Кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів не пізніше останнього дня строку користування кредитом. Після отримання Кредитодавцем коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява Позичальника про продовження строку користування кредитом вважається поданою, а дія Договору автоматично продовжується (лонгується) на тих саме умовах на наступні 10 календарних днів.

Відповідно до п.9.4.2 Договору автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії Договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати Позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії Договору.

Відповідно до п. 9.4.3. Договору сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах:

П.9.4.3.1. Договору строк автопролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно.

П.9.4.3.2. Договору в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації.

Згідно п.9.4.6. Договору після кожної пролонгації терміну погашення суми боргу та строку дії Договору, день повернення кредиту зазначається в Особистому кабінеті Позичальника.

Матеріали справи не містять доказів того, що між позичальником було вчинено дії, передбачені для пролонгації кредитного договору, а також доказів автопролонгації договору в порядку, передбаченому п.9.4. Договору, а саме: повідомлення відповідача про автопролонгацію договору в Особистому кабінеті та нарахування відповідних відсотків під час автопролонгації.

Отже, матеріали справи не містять належних доказів, що строк користування кредитом за договором продовжувався.

Враховуючи те, що кредитний договір укладений на 29 днів, саме за цей період кредитор має право стягнути проценти в розмірі 3 857,00 грн (7 000*1,90%/100*29). У подальшому право позивача на нарахування процентів припиняється та за наслідками прострочення виконання грошового зобов`язання він має право на стягнення трьох процентів річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, якщо інший розмір не встановлено договором.

Проте, вимог про стягнення процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.

З урахуванням наведеного та строку користування кредитом, визначеного вказаним договором (29 днів), доказів про продовження якого матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що нарахування процентів за користування кредитом після спливу цього строку є безпідставним і стягненню з відповідача не підлягають.

Отже, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами за кредитним договором №1954237 від 21.08.2021 у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто за період з 21.08.2021 (дата укладання договору) до 18.09.2021 (день повернення позики) в сумі 3 857,00 грн.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги невиконання зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 за Кредитним договором №1954237 від 21.08.2021, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 857,00 грн, в тому числі: 7 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3 857,00 грн заборгованість за процентами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог (10857 грн (розмір задоволених вимог) х 100 %/25067 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 43,31% задоволених вимог; 2662,40 грн х 43,31%/100 = 1 153,09 грн розмір судового збору, що підлягає стягненню.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також, чи була їх сума обґрунтованою. (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивачу правничу допомогу надавав адвокат Пархомчук Сергій Валерійович на підставі договору про надання правничої допомоги № 09/07/2025 від 09.07.2025 року та Додаткової угоди №1 від 20.01.2026 до Договору про надання правничої допомоги №09/07/2025 від 09.07.2025 року.

Згідно із копією акту про отримання правової допомоги від 02.06.2026 вартість послуг, наданих адвокатом Пархомчуком С.В. становить 13 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2825 від 02.06.2026 про оплату в розмірі 13 000,00 грн.

Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи (справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, невеликий обсяг досліджуваних доказів), та виконаних адвокатом робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 5000 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» задоволені частково, розмір витрат на правничу допомогу адвоката підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2 165,50 грн (5000 грн. х 43,31%).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 273, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.12, інше нежитлове приміщення 1008) заборгованість за Кредитним договором №1954237 від 21.08.2021 в розмірі 10 857 (десять тисяч вісімсот п`ятдесят сім) гривень, в тому числі: 7 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 3 857,00 грн заборгованість за процентами.

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд.12, інше нежитлове приміщення 1008) сплачений судовий збір в розмірі 1 153,09 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 2 165,50 грн, а всього 3 318 (три тисячі триста вісімнадцять) гривень 59 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ладижинського міського суду

Вінницької області С.О. Нікандрова