Ухвала суду № 138969306, 13.08.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14461/26

Провадження №2/522/10626/26

УХВАЛА

13 серпня 2026 року м. Одеси

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом позовної заяви ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, встановленого судовим рішенням, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, встановленого судовим рішенням, у якому просить стягнути з відповідача на його користь 912 107,09 грн, з яких: інфляційні втрати у розмірі 790 664,82 грн. та 3 % річних у розмірі 121 442,27 грн.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду міста Одеси Науменко А.В.

Матеріали заяви передано головуючому судді 28.07.2026 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.08.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 , залишено без руху та надано позивачеві строк 10 днів з дня вручення зазначеної ухвали для усунення недоліків.

Позивачу слід було усунути недоліки позовної заяви шляхом сплати судового збору у розмірі 9121,07 грн та надання оригіналу квитанції про сплату судового збору або надання документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.

11.08.2026 року ОСОБА_1 на електронну пошту суду на виконання ухвали суду від 05.08.2026 подано заяву про усунення недоліків, у якій указує, що його позовні вимоги є безпосереднім наслідком тривалого невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами про залучення внесків (вкладів) фізичної особи на депозитні рахунки та оскільки відповідач стягнуті судом кошти за цими договорами не повернув первинне споживче зобов`язання триває, а даний позов є передбачений законом способом захисту цього ж триваючого споживчого права від знецінення.

Оцінивши подані позивачем на виконання вимог ухвали суду про залишення заяви без руху документи, суд дійшов висновку, що недоліки заяви, визначені в ухвалі суду від 05.08.2026, позивачем не усунуто, з огляду на наступне.

Так, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху судом визначено спосіб усунення недоліків шляхом сплати судового збору, окільки положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюють свою дію на відносини, що стосуються стягнення інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, встановленого судовим рішенням.

Проте, на виконання вимог ухвали суду доказів сплати судового збору чи документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, позивачем суду не надано.

Отже, недоліки заяви, зазначені в ухвалі Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2026 року позивачем не усунуто.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).

Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, а вимога сплати судового збору, виходячи з практики Європейського Суду з прав людини, не може вважатися перешкодою у доступі до правосуддя.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна заява має бути визнана неподаною, та підлягає поверненню ОСОБА_1 , оскільки позивачем не усунуто недоліки в спосіб та строк визначені ухвалою про залишення заяви без руху.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч. 6 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків заявник має право, відповідно до ч. 7 ст.185 ЦПК України, повторно звернутися до суду із вказаною заявою.

Керуючись ст.ст. 27, 28, 185, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше Кредитне Товариство» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, встановленого судовим рішенням- визнати не поданою та повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.В. Науменко

13.08.2026