Рішення № 138968369, 13.08.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/4646/26

Провадження № 2/947/2207/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Макаренко Г.В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши за правилами спрощеного провадження цивільну справу за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надміру виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи-

ВСТАНОВИВ:

З позовом про стягнення з ОСОБА_2 виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеної особи у розмірі 72 000,00 гривень, до Київського районного суду м.Одеси 02.02.2026 звернувся Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_2 , за його заявою, з01.03.2023 по 28.02.2025 року , як внутрішньо переміщена особа, отримував на себе і на неповнолітнього сина допомогу на проживання у розмірі 5000,00 грн., щомісячно, а з 01.06.2024 отримував вказану допомогу на сина у розмірі 3000 грн., не зважаючи на те, що з 01.09.2023 не мав право на отримання вказаної допомоги, так як отримав ще 29.11.2022 року у власність житлове приміщення про що не повідомив відповідні органи, внаслідок чого утворилась переплата за період з 01.09.2023 по 28.02.2025 у розмірі 72 000,00 які позивач просить стягнути на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України).

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, пояснюючи що він при подачі первісної заяви повідомив інспектора про те що інвестував гроші у новобудову , але йому було роз`яснено що поки він не отримає вказану квартиру як житлове приміщення це не впливає на вказаний розмір допомоги, а вказана квартира , хоча і отримана як власність поки є непридатною для проживання.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.

Ухвалою від 20.03.2026 було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Як встановлено судом ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває з 01.03.2023 на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа, на підставі його звернення.

Розмір допомоги на проживання відповідача та його неповнолітнього сина була призначена з 01.03.2023 у розмірі 5000,00 грн., та продовжена у зв`язку із зверненням ОСОБА_2 із заявою про продовження надання допомоги 11.04.2024, але у зв`язку із тим що ОСОБА_2 не сприяв своєї зайнятості та не набув статусу безробітного протягом трьох місяців з дня призначення допомоги , тобто з 01.06.2024 розмір допомоги було змінено на самого заявника припинена, а на сина продовжена у розмірі 3000,00 грн., щомісячно.

У заяві від 11.04.2024 мається інформація що заявнику повідомлено, що допомога не призначається у разі відповідності критеріям встановленим пунктами 7 та 8 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

Під час перевірки особистих справ одержувачів допомог на проживання внутрішньо переміщеним особам , на підставі Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, встановлено що ОСОБА_2 29.11.2022 отримав у власність квартиру за адресою : АДРЕСА_1 ., після виплати паю по Договору асоційованого членства в ОК «Радуга-3».

Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 січня 2014 року встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до приписів п. 1, 4 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщена особа зобов`язана дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства; у разі виявлення подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених цим Законом. Внутрішньо переміщена особа зобов`язана виконувати інші обов`язки, визначені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов?язана повернути потерпілому це майно.

При цьому особа, набувач зобов?язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (частина перша статті 1213 ЦК України).

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, зокрема, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України обов`язок довести наявність рахункової помилки або недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Так, відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 за № 1706-VII (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі також Закон), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до п.п. 5 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», з 1 вересня 2023 виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у п. 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови внутрішньо переміщена особа має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташовані на територіях, не включених до переліку територій, або на територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (дату припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджено органами місцевого самоврядування або за технічної можливості інформацією щодо житлових приміщень, внесених до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації проти України, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв метра на одного члена сім`ї).

Згідно з п. 9 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 року №332 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2023 р. N 709) (далі - Порядок №332), уповноважена особа зобов`язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це засобами поштового/електронного зв`язку (за технічної можливості з накладенням електронного підпису або використанням засобів електронної ідентифікації з високим або середнім рівнем довіри відповідно до вимог Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги) орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центр надання адміністративних послуг.

Постанова Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» набрала чинності з 15 липня 2023 року.

Відтак, починаючи з 01.09.2023, законодавець визначив критерії надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, у вигляді наявності у таких внутрішньо переміщених осіб у власності житлового приміщення, як таких що унеможливлюють отримання відповідної допомоги, а тому відповідач повинен був повідомили про наявність у нього житла до Управління, що він не зробив, незважаючи на те що у черговій заяві про надання допомоги на проживання 11.04.2024 зазначав про інформованість критеріям визначеним у п.7 Порядку.

Крім того презумпція знання законодавства поширюється тільки на закони та інші нормативно-правові акти, які доведені до відома населення у порядку встановленому законом.

Згідно з ч. 3 ст. 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. І відповідно, не можуть застосовуватись. Тому основною умовою набрання нормативно-правовим актом законної сили, і, отже, обов`язку його знати є його офіційне оприлюднення, яке здійснюється шляхом опублікування у офіційних друкованих виданнях.

Опублікування нормативно-правового акту є юридичною підставою презумпції знання законодавства. Суть цієї презумпції полягає в тому, що ніхто не може посилатись на незнання закону, якщо він був опублікований у встановленому законом порядку.

Аналогічний висновок міститься в ухвалах Верховного Суду від 20.09.2021 у справі №914/1588/20, від 22.03.2021 у справі №910/6936/20, від 28.09.2020 року у справі №904/5145/19.

Отже, відповідач знав про обставини, що можуть вплинути на отримання щомісячної допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та не повідомив позивача про них, що є зловживанням з її боку.

Таким чином, поведінка відповідача характеризується як недобросовісна під час виконання своїх юридичних обов`язків, а тому суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення надмірно виплаченої суми допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 72000 гривень, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, у відповідності до вимог ч.3 ст. 133 ЦПК України , належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача ( ч.1,2 ст. 141 ЦПК України ).

У даному випадку судовий збір у розмірі 3028,00 грн., сплачений стороною позивача при подачі позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги та стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (код ЄДРПОУ № 36290160, адреса: м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2-Д) надмірно виплачену суму допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 72 000 (сімдесят дві тисячі) грн, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн.

Повний текст рішення складено 13.08.2026.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішенняне було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В. О. Луняченко