Рішення № 138968278, 13.08.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1023/25

Провадження 2/681/21/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Іллюка С.В.,

за участю секретарів судових засідань Арзанцевої І.С., Козюк Т.Р.,

представника позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» за первісним позовом та представника відповідача за зустрічним позовом Канюки Т.В.,

відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про захист цивільних прав та інтересів споживача, визнання неукладеним та недійсним договору розподілу природного газу, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Полонська міська рада Шепетівського району Хмельницької області та виконавчий комітет Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області,

в с т а н о в и в:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У серпні 2025 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (далі - ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути 8619 грн 29 коп. заборгованості за послуги з розподілу природного газу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 01.10.2023 товариство є оператором газорозподільної системи на території Хмельницької області. Цей статус підтверджується ліцензією, виданою постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 26.12.2022 № 1839.

ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою на його ім`я відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відносини між сторонами регулюються Кодексом газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ) та Типовим договором розподілу природного газу. Цей договір є публічним та укладається шляхом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу.Позивач вказує, що фактом приєднання до умов договору є документально підтверджене споживання природного газу. За адресою ОСОБА_1 здійснюється фактичне споживання газу, що підтверджується довідкою про фінансовий стан абонента. Із заявами про припинення розподілу природного газу ОСОБА_1 до оператора не звертався, чим підтвердив наявність договірних правовідносин.

Згідно з умовами Типового договору, побутовий споживач зобов`язаний щомісяця до 20 числа оплачувати вартість послуг з розподілу газу на підставі рахунка оператора. Проте ОСОБА_1 не виконує свої зобов`язання та своєчасно не оплачує надані послуги. Внаслідок цього за період з жовтня 2023 року по липень 2025 року у нього утворилася основна заборгованість у розмірі 7304,56 грн.

Через прострочення виконання грошового зобов`язання позивач додатково нарахував ОСОБА_1 фінансові санкції. Відповідно до ст. 625 ЦК України та умов договору, до стягнення заявлено 868,09 грн інфляційних втрат, 194,12 грн трьох відсотків річних та 252,52 грн пені.

Тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 загальну суму боргу та санкцій у розмірі 8619,29 грн, а також покласти на нього витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.

11.09.2025 відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 подав суду відзив на позов (том № 1 а.с. 38-41).

В обґрунтування відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 зазначає, що він не є споживачем послуг газорозподільного підприємства, а тому вважає заявлені вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. ОСОБА_1 стверджує, що позивач не надав жодних фактичних доказів добровільного прийняття ним послуг на взаємовигідних договірних умовах. Зокрема, до суду не надано письмової заяви-приєднання до публічного договору та самого договору, який би був особисто підписаний ним.

Він не визнає надані позивачем розрахунки заборгованості та довідки про фінансовий стан. На його думку, ці документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ДСТУ 4163:2020, оскільки не скріплені належними підписами керівника та печаткою підприємства. Він вважає їх такими, що вводять в оману та є проявом нечесної підприємницької практики.

Крім того, ОСОБА_1 вказує на підміну понять у вимогах позивача, посилаючись на те, що «природний газ» та «газоподібне паливо» є різними продуктами згідно з державними класифікаторами. Він зазначає, що позивач за своїм видом економічної діяльності (КВЕД 35.22) здійснює розподіл газоподібного палива, проте вимагає сплатити кошти за розподіл природного газу.

Окрему увагу у відзиві ОСОБА_1 приділяє нормативно-правовим актам НКРЕКП, стверджуючи, що вони не підлягають застосуванню. Зокрема, відповідач зазначає, що постанови Регулятора (№ 1769 від 29.09.2023 та № 1839 від 26.12.2022) не були зареєстровані в Міністерстві юстиції України. На його думку, ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», суперечить статті 117 Конституції України. На підтвердження своєї позиції він також посилається на Указ Президента України № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», за яким нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації. Крім того, з посиланням на постанову Верховного Суду від 23.11.2023, ОСОБА_1 наголошує, що Кодекс ГРМ (затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494) не є актом цивільного законодавства і не може регулювати цивільні відносини, зокрема щодо моменту укладення договорів. За його твердженням, НКРЕКП наділена повноваженнями регулювати лише специфічні галузеві технічні відносини, тому до спірних правовідносин мають застосовуватися статті 633, 638-642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Також він посилається на низку законодавчих обмежень, запроваджених на період дії воєнного стану. Він зазначає, що позивачем проігноровано Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування». ОСОБА_1 вважає, цим Законом прямо забороняється здійснювати будь-які дії щодо примусу побутового споживача до оплати заборгованості, у тому числі включати її у рахунки на оплату, подавати судові позови, проводити стягнення у примусовому порядку та вчиняти заходи з припинення газопостачання у звязку з наявністю боргу. Додатково обґрунтовує свої заперечення постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». Відповідно до її положень, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64, встановлено заборону на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань і процентів річних на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати населенням, а також заборонено припинення або зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх несплати.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просить суд залишити позовні вимоги ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії без задоволення в повному обсязі.

22.09.2025 від представника позивача - ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії - Канюки Т.В. надійшла відповідь на відзив (том № 1 а.с. 48-53).

У відповіді на відзив представник позивача за первісним позовом не погодилась з доводами ОСОБА_1 та вважає їх безпідставними. Позивач зазначає, що відносини сторін регулюються Кодексом ГРМ та Типовим договором розподілу природного газу, який є публічним договором приєднання. Відповідно до чинного законодавства, такий договір не потребує двостороннього підписання, а фактом приєднання до нього є вчинення споживачем конклюдентних дій, зокрема сплата рахунка або документально підтверджене споживання природного газу. Після офіційного опублікування Типового договору 05.10.2023 ОСОБА_1 не звертався із заявою про припинення розподілу газу, а продовжував його споживати, чим підтвердив акцептування умов договору. Твердження ОСОБА_1 про відсутність обовязку укладати договір є помилковим, оскільки згідно із Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГРМ без укладеного договору розподілу забороняється та кваліфікується як несанкціонований відбір.

Також позивач спростовує аргумент ОСОБА_1 щодо відмінності термінів «газоподібне паливо» та «природний газ», вказуючи, що за загальною класифікацією природний газ є різновидом газоподібного палива.

Стосовно нечинності нормативно-правових актів НКРЕКП позивач пояснює, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України. Відповідні постанови про ліцензування (від 26.12.2022 та від 29.09.2023) і встановлення тарифів (від 30.12.2022 та від 29.09.2023) набрали чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному сайті Регулятора.

Щодо долучених до позову розрахунків представник позивача зауважує, що довідка про фінансовий стан споживача є належним письмовим доказом у розумінні цивільного процесуального законодавства. Цей документ містить усі необхідні помісячні дані про показники лічильника, обсяги потужності, розміри нарахувань та заборгованість, а також підписаний уповноваженою особою підприємства на підставі довіреності. Якщо ж ОСОБА_1 вважає, що його доходи дають право на пільги чи державні гарантії при оплаті комунальних послуг, він має самостійно звертатися до органів соціального захисту населення для оформлення субсидії.

Окремо позивач обґрунтовує правомірність нарахування фінансових санкцій в умовах воєнного стану. Представник вказує, що заборона на стягнення неустойки, інфляційних втрат та відсотків річних, передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2022, поширюється виключно на населення тих територіальних громад, які розташовані на територіях ведення активних чи можливих бойових дій або є тимчасово окупованими. Оскільки територія проживання ОСОБА_1 до такого переліку не входить, позивач діяв у межах закону та, керуючись статтями 526, 530, 549, 551, 625 ЦК України і пунктом 8.2 договору, правомірно нарахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних за порушення строків оплати.

11.09.2025 відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 193 ЦПК України, у строк для подання відзиву пред`явив зустрічний позов (том № 1 а.с. 104-114).

У поданій зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 просить суд захистити його цивільні права та інтереси як споживача і громадянина.

Ціна зустрічного позову становить 20000,00 грн (відшкодування моральної шкоди), крім того, заявлено 5000,00 грн судових витрат. ОСОБА_1 просить суд визнати порушеними його права як споживача та громадянина через примушування до цивільно-правових відносин. Також він просить визнати Типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, фактично не підписаним та неукладеним, визнати незаконними дії щодо нарахування плати за не підписаним договором та заборонити оператору ГРМ провадити комерційну діяльність з розподілу газу без встановленого державного тарифу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що договірні відносини у сфері житлово-комунальних послуг повинні будуватися виключно на індивідуальних умовах, тоді як він не підписував жодної заяви-приєднання чи акта розмежування балансової належності. Крім того, він стверджує, що НКРЕКП, є нелегітимною, посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019. На його думку, НКРЕКП не має повноважень затверджувати типові договори та встановлювати тарифи для населення, оскільки це є виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.

Окремим аргументом позивача за зустрічним позовом є твердження про незаконне використання газових мереж. Він зазначає, що перевірив Реєстр суб`єктів господарювання державного сектору економіки і не знайшов там запису про ТОВ «Газорозподільні мережі України», з чого робить висновок про відсутність у підприємства права використовувати державні трубопроводи та місцеві газорозподільні системи. Також ОСОБА_1 не визнає розрахункові документи оператора (довідки, рахунки), оскільки вони не містять печаток та підписів уповноважених осіб, що суперечить ДСТУ 4163:2020 та законодавству про бухгалтерський облік. Додатково він наголошує на порушенні Закону України «Про захист персональних даних», оскільки не давав добровільної згоди на збір, обробку та зберігання своїх даних.

Завдану моральну шкоду в розмірі 20000,00 грн ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що газорозподільне підприємство здійснювало на нього психологічний тиск та агресивну підприємницьку практику. За його твердженням, неправомірні дзвінки на приватний телефон, повідомлення у месенджери та текстові повідомлення із вимогами сплатити борги на рахунки, які не належать територіальній громаді, а також погрози відключенням газу призвели до постійного нервування, підвищення рівня цукру в крові, необхідності купувати ліки та кардинальної зміни звичного способу життя. Крім того, на підтвердження доречності заявленої суми моральної компенсації він навів розрахунок втраченого особистого часу на вивчення законодавства та підготовку юридичних документів. Згідно з його доводами, він витратив 14 днів по 5 годин на добу на пошук відповіді на поставлені питання та 9 днів по 8 годин на добу на складання відзиву, зустрічної позовної заяви та клопотань, що за середньою погодинною оплатою праці в розмірі 48 гривень становить 3360,00 грн та 3456,00 грн відповідно. Оскільки людське життя та час визнані безцінними, заявлену суму моральної шкоди він вважає співмірною компенсацією.

Стягнення судових витрат у розмірі 5000,00 грн він обґрунтовує орієнтовною ринковою вартістю підготовки юридичних документів. Згідно з наведеним ним розрахунком, підготовка та складання зустрічної позовної заяви обсягом двадцять дві сторінки оцінена ним у 2500,00 грн, а підготовка та складання клопотання про витребування доказів також оцінена у 2500,00 грн.

29.10.2025 представник ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії - Канюка Т.В. подала відзив на зустрічну позовну заяву (том № 1 а.с. 155-161).

Вважає зустрічний позов ОСОБА_1 повністю безпідставним та необґрунтованим. Щодо тарифів на розподіл природного газу позивач вказує, що вони встановлені постановою НКРЕКП № 1944 від 30.12.2022 та змінені постановою НКРЕКП № 1777 від 29.09.2023. При цьому згідно з ч. 6 та 7 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та набирають чинності з дня їх оприлюднення на офіційному вебсайті.

Стосовно форми договору розподілу природного газу позивач зазначає, що він є публічним і укладається шляхом приєднання відповідно до ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України та Кодексу газорозподільних систем. Фактом приєднання споживача до умов договору є вчинення будь-яких дій, що засвідчують його бажання, зокрема сплата рахунків або документально підтверджене споживання газу. Оскільки ОСОБА_1 не подавав заяви про припинення розподілу газу та фактично його споживав, він є приєднаним до умов договору.

Позивач також спростовує твердження про відсутність у споживача обов`язку укладати договір розподілу, наголошуючи, що ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» та Кодекс ГРМ прямо зобов`язують споживачів, об`єкти яких підключені до мереж, мати такий договір для здійснення санкціонованого відбору газу. Виписка з особового рахунку (довідка про фінансовий стан) містить усі необхідні помісячні нарахування та є належним доказом наявності заборгованості.

Щодо ліцензування та законності експлуатації мереж позивач зазначає, що право на провадження діяльності з розподілу природного газу в межах Хмельницької області надано ТОВ «Газорозподільні мережі України» постановою НКРЕКП № 1769 від 29.09.2023. Згідно із законом, отримання паперової ліцензії не передбачено, а право виникає з дня оприлюднення рішення на сайті Регулятора. Видача ліцензії підтверджує правомірність експлуатації газорозподільних систем. Порядок використання складових газорозподільних систем різної форми власності чітко врегульований Кодексом ГРМ та постановою КМУ № 95 від 21.02.2017.

Зауважує, що посилання ОСОБА_1 на Рішення Конституційного Суду України № 5-р/2019 є необґрунтованими, оскільки цим рішенням визнано неконституційними окремі норми щодо порядку призначення та звільнення членів НКРЕКП, що не ставить під сумнів законність прийнятих Регулятором тарифних чи ліцензійних рішень.

Крім того, вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди є безпідставними, оскільки позивачем не вчинялось жодних протиправних дій щодо ОСОБА_1 , а сам він не надав жодних доказів завдання йому шкоди чи погіршення здоров`я.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - Канюка Т.В., позовні вимоги ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії підтримала в повному обсязі, однак заперечила проти задоволення зустрічного позову.

Відповідач з первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 заявлений позов підтримав та просив його задовольнити. Позовні вимоги ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії не визнав та попросив відмовити у їх задоволенні.

Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області та виконавчого комітету Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області в судове засідання не з`явились. До початку судового розгляду подали клопотання про проведення судових засідань у справі без їх участі. Висловили твердження, що рішення у справі не вплине на їх права та обов`язки.

2.Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії надійшла до суду 20.08.2025 (том № 1 а.с. 2).

Ухвалою суду від 29.08.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження та постановлено розглядати її без виклику сторін (том № 1 а.с. 32).

11.09.2025 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 (том № 1 а.с. 66 - 76).

Ухвалою суду від 15.09.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Іллюку С.В. (том № 3 а.с. 4).

Ухвалою суду від 22.09.2025 зустрічна позовна заява залишена без руху (том № 1 а.с. 99).

10.10.2025 до суду від ОСОБА_1 надішли матеріали усунення недоліків зустрічного позову (том № 1 а.с. 103).

Ухвалою суду від 15.10.2025 прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву, а вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження за первісним позовом (том № 1 а.с. 143).

28.11.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Іллюку С.В. (том № 1 а.с. 200- 201).

Ухвалою суду від 02.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до справи як відповідачів Держави України в особі Президента України та Кабінету Міністрів України (том № 1 а.с. 214).

Ухвалою суду від 23.12.2025 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог залучено Полонську міську раду Шепетівського району Хмельницької області та виконавчий комітет Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області ( том № 2 а.с. 5 -51).

Ухвалою суду від 22.01.2026 у справі закрито підготовче судове засідання та призначено до судового розгляду (том № 2 а.с. 106-107).

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.

Так, на підтвердження свого правового статусу позивач надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який засвідчує, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» є зареєстрованим суб`єктом господарювання (том № 1 а.с. 16, зворот).

Копії постанов НКРЕКП від 26.12.2022 № 1839 та від 29.09.2023 року № 1769 доводять, що позивач отримав відповідну ліцензію та є законним оператором газорозподільної системи на території Хмельницької області (том № 1 а.с. 8-9; 12-15).

Додатковим підтвердженням законності експлуатації позивачем газорозподільних мереж безпосередньо у м. Полонне Шепетівського району Хмельницької області є такі письмові докази. Згідно з повідомленням виконавчого комітету Полонської міської ради від 10.12.2025 № 3223, право користування комунальними газовими мережами міста первісно було передано ВАТ «Хмельницькгаз» на підставі договору про передачу права користування комунальним майном №13 від 03.11.2009 (том № 1 а.с. 219-223) та додаткової угоди № 6 до нього від 17.04.2013 (а.с. том № 1 а.с. 224).Надалі, 14.09.2023 між АТ «Хмельницькгаз» (як первісним користувачем), ТОВ «Газорозподільні мережі України» (як новим користувачем) та Полонською міською радою (як власником) укладено Договір 12-13 про заміну сторони в зобов`язанні за договором на користування складовими Єдиної газотранспортної системи України від 14.09.2023 (том № 1 а.с. 255).Відповідно до пунктів 1 та 2 цього правочину, позивач офіційно перебрав на себе всі права та обов`язки попереднього оператора та отримав право користування складовими газорозподільної системи, що належать територіальній громаді, з метою забезпечення розподілу природного газу споживачам, підключеним до майна власника. Ці угоди підтверджують законність використання місцевої газової інфраструктури позивачем за первісним позовом.

Правомірність застосованих позивачем тарифів підтверджується копіями постанов НКРЕКП від 30.12.2022 № 1944 та від 29.09.2023 № 1777 (том № 1 а.с. 10-11). Зокрема, постановою № 1944 було встановлено тариф на послуги розподілу природного газу для Товариства, а постановою № 1777 документ доповнено нормами щодо його відокремленого підрозділу - Хмельницької філії, для якої встановлено тариф у розмірі 1,54 грн за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ).

Надана копія Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, фіксує загальні умови, права та обов`язки сторін (том № 1 а.с. 26-28, зворот). Згідно з пунктами 1.1 та 1.3 розділу І Типового договору, він є публічним договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептуванням) є вчинення ним дій, які засвідчують бажання його укласти, зокрема документально підтверджене споживання природного газу або сплата рахунка оператора ГРМ.

Згідно з пунктом 2.1 розділу ІІ Типового договору, Оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти її та сплатити вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором. Пунктом 6.1 розділу VI договору передбачено, що оплата здійснюється за тарифом, встановленим Регулятором, як плата за річну замовлену потужність. Відповідно до пункту 6.6 розділу VI договору, побутовий споживач зобов`язаний здійснювати оплату вартості послуги щомісяця до 20 числа (включно) місяця, в якому надаються ці послуги, на підставі рахунка Оператора ГРМ.

Основними доказами наявності та розміру заборгованості у цій справі виступають довідка про фінансовий стан споживача (том № 1 а.с. 18) та розрахунок суми заборгованості за послуги розподілу природного газу (том № 1 а.с. 17). Згідно з цими документами, за ОСОБА_1 закріплено особовий рахунок № НОМЕР_1 та персональний ЕІС-код 56XM36H76889987U за адресою: АДРЕСА_2 .

У розрахунку детально відображено механізм формування щомісячної плати, яка згідно з Кодексом ГРМ залежить від річної замовленої потужності об`єкта. Судом встановлено, що обсяг спожитого ОСОБА_1 природного газу з 01.10.2021 по 30.09.2022 склав 314,00 куб. м, що сформувало величину місячного обсягу замовленої потужності на 2023 рік у розмірі 26,17 куб. м. За газовий рік з 01.10.2022 по 30.09.2023 обсяг споживання зріс до 3057,80 куб. м, що визначило місячну замовлену потужність на 2024 рік на рівні 254,82 куб. м. Відповідно, за споживання 1399,52 куб. м у газовому році з 01.10.2023 по 30.09.2024 місячна потужність на 2025 рік склала 116,63 куб. м. (а.с. 17).

Застосовуючи встановлений тариф у розмірі 1,848 грн за 1 куб. м (з ПДВ), позивач здійснював арифметично правильні щомісячні нарахування: у жовтні-грудні 2023 року по 48,36 грн на місяць; з січня по грудень 2024 року - по 470,90 грн на місяць; з січня по липень 2025 року - по 215,53 грн на місяць.

Згідно з довідкою про фінансовий стан, яка містить показники лічильника (початкові та кінцеві) та джерела їх отримання (зокрема, «розрахунковий», «телефон»), ОСОБА_1 жодних оплат у цей період не здійснював. Загальна сума основного боргу за період з жовтня 2023 року по липень 2025 року включно склала 7304,56 грн.

Крім того, позивачем надано детальні розрахунки фінансових санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснені на підставі ст. 625 ЦК України та п. 8.2 Типового договору. Загальна сума таких нарахувань складається з: 868,09 грн інфляційних втрат, 194,12 грн трьох відсотків річних та 252,52 грн пені (розрахованої за ставкою 0,01% за кожен день прострочення).

Копії письмових досудових вимог від 01.04.2025 (том № 1 а.с. 20) та від 23.07.2025 (том № 1 а.с. 23) разом із поштовими квитанціями, списками згрупованих відправлень та рекомендованими повідомленнями про вручення (том № 1 а.с. 21-22; 24-25) доводять, що позивач вживав заходів досудового врегулювання спору.

На підтвердження своїх доводів за зустрічним позовом ОСОБА_1 надав копію власного повідомлення-вимоги від 13.05.2025 (том № 1 а.с. 117-118), адресованого газопостачальній компанії та Оператору ГРМ. У цьому документі він зазначає про відсутність між сторонами цивільно-правових відносин, відмовляється сплачувати за послуги та просить надати йому копії документів щодо права власності на газові мережі, наявності державної частки у статутному капіталі підприємства, ліцензій, тарифів, а також копії підписаної ним заяви-приєднання та згоди на обробку персональних даних.

Разом із цим ОСОБА_1 долучив копію відповіді Хмельницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 19.05.2025 на його звернення (том № 1 а.с. 119-121). У листі оператор повідомляє, що діє на підставі ліцензії НКРЕКП № 1839 (зі змінами), роз`яснює механізм приєднання споживачів до публічного Типового договору шляхом фактичного споживання газу та зазначає, що станом на 01.05.2025 по особовому рахунку обліковується заборгованість у сумі 6657,99 грн. У наданні документів щодо газових мереж підприємство відмовило, пославшись на комерційну таємницю.

До матеріалів зустрічного позову також додано повідомлення про припинення розподілу природного газу, направлене оператором на адресу ОСОБА_1 (том № 1 а.с. 127-128). У цьому документі вказано, що через наявність заборгованості в сумі 6442,46 грн станом на 17.03.2025, розподіл газу на об`єкт споживача буде припинено 03.04.2025 шляхом механічного від`єднання.

Для підтвердження свого майнового та соціального стану ОСОБА_1 надав довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 27.08.2025 (том 1 а.с. 139), згідно з якою він станом на цю дату не перебуває на обліку як одержувач пенсійних виплат та житлової субсидії. Разом із довідкою надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів. Згідно з цим документом, у період з січня 2023 року по серпень 2025 року нарахованим доходом ОСОБА_1 є соціальні виплати з відповідних бюджетів, які виплачувалися Управлінням соціального захисту населення Шепетівської РДА у розмірах 2361,00 грн та 4722,00 грн (том № 1 а.с. 140-141).

Окрім того, для перевірки фінансових операцій позивача ним подано копію власного запиту до АТ «Державний ощадний банк України» від 28.02.2026, у якому він просив надати інформацію щодо призначення поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги розподілу природного газу, а також роз`яснення щодо призначення рахунків з кодами 2603 та 2600. На цей запит банком надано відповідь від 03.03.2026 за № 34/2-12/2104/2026/с, у якій зазначається, що згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації» банк має статус розпорядника публічної інформації виключно в частині інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці та винагороди керівництва. У зв`язку з цим банк відмовив у наданні запитуваної інформації щодо рахунків, оскільки вона не належить до публічної інформації, розпорядником якої є банк (том № 2 а.с. 180-181).

Обґрунтовуючи незаконність переходу газових мереж у власність держави та передачі їх оператору, він надав низку архівних документів. Зокрема, долучено лист Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 23.01.2020 за № 28-зв (том № 2 а.с. 87). У цьому листі вказано, що документів стосовно актів прийому-передачі з балансу на баланс підприємств, енергосистем, електростанцій, газотрубопроводів і водопроводів від суб`єктів права СРСР чи УРСР до суб`єкта права Республіка Україна не виявлено. Також у листі перелічено постанови Верховної Ради Української РСР та Кабінету Міністрів Української РСР 1991 року щодо переходу підприємств союзного підпорядкування у юрисдикцію республіки.

На додаток надано лист вказаного архіву від 29.11.2019 за № 1222, у якому зазначається, що у документах за серпень-вересень 1991 року відомостей про створення Верховної Ради України не виявлено. У цьому ж листі наведено посилання на Закон України від 17 вересня 1991 року, згідно з яким слова «Українська Радянська Соціалістична Республіка» та «Українська РСР» замінено словом «Україна» (том № 2 а.с. 85).

Крім того, ОСОБА_1 долучив копію Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР» від 18.04.1991 за номером 980-XII, згідно з яким було утворено Кабінет Міністрів Української РСР та визначено, що Рада Міністрів Української РСР зберігає свої повноваження до затвердження його персонального складу (том № 2 а.с. 84).

На підтвердження своїх доводів, що газорозподільні мережі безпосередньо будувалися силами та коштами місцевих мешканців і належать територіальній громаді, ОСОБА_1 надав копію рішення виконавчого комітету Полонської міської ради № 81 від 23.03.1989 про надання дозволу на проведення газифікації вулиць та створення кооперативів (том № 2 а.с. 93).

Також надані копії рішень Понінківської селищної ради № 10 та № 11 від 28.01.1988 (том № 2 а.с. 38-39) про створення аналогічних кооперативів, схема газопроводів домогосподарства ОСОБА_1 (том № 2 а.с. 36), копія технічних умов на підключення до газових мереж № 167 від 10.04.2006 (том № 2 а.с. 65), виданих Полонською філією АТ «Хмельницькгаз» на його ім`я, типовий договір про надання послуг з газопостачання № 14-8-1 від 05.08.2009 та додаткова угода до нього (том № 2 а.с. 66-68).

Щодо питання правомірності діяльності чинного оператора на території громади та користування цими мережами, ОСОБА_1 долучив низку відповідей від виконавчого комітету Полонської міської ради.

Так, у листі № 3167 від 03.12.2025 міська рада повідомила про відсутність у її володінні реєстрів виробничих потужностей газогосподарства та договорів оренди землі під цими об`єктами (том № 2 а.с. 72).

Листом № 2265 від 27.09.2023 міська рада також вказала про відсутність у її володінні реєстрів виробничих потужностей газогосподарства та договорів оренди землі, де розташовані ці об`єкти (том № 2 а.с. 37).

Листом № 3221 від 10.12.2025 зазначено про відсутність дозвільних документів, виданих Хмельницькій філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на здійснення діяльності на території громади (том № 2 а.с. 76).

Окрім того, у відповідях № 127 від 13.01.2026 (том № 2 а.с. 92) та № 3403 від 30.12.2025 (том № 2 а.с. 80) міська рада роз`яснила, що не є розпорядником державного бюджету і бюджетні кошти на оплату природного газу приватному підприємству за обслуговування мереж не передбачалися та не перераховувалися.

З цього ж приводу ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи копію відповіді Хмельницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» від 13.11.2025 (том № 2 а.с. 35), яка була надана іншому споживачу на його звернення. У цьому документі оператор газорозподільних систем повідомив, що здійснює експлуатацію складових газорозподільних систем на підставі відповідних договорів з органами місцевого самоврядування. Водночас підприємство відмовило у наданні копій таких договорів, пославшись на положення ст. 505 ЦК України та ст. 36 Господарського кодексу України щодо захисту комерційної таємниці, оскільки інформація про укладені договори з іншими суб`єктами господарювання віднесена до внутрішньої комерційної таємниці товариства.

Доповнюють ці доводи ОСОБА_1 лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 20.03.2017, що містить загальні роз`яснення щодо статусу об`єктів державної власності, які використовуються для розподілу газу (том № 1 а.с. 82), та лист Фонду державного майна України від 17.06.2025, у якому повідомляється, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» не обліковується у Реєстрі корпоративних прав держави (том № 2 а.с. 40). Зі свого боку, Антимонопольний комітет України листом від 30.07.2025 повідомив, що не надавав ТОВ «Газорозподільні мережі України» дозволів на концентрацію у зв`язку з передачею в управління майна інших газорозподільних підприємств, і наразі розглядаються справи про можливе порушення законодавства про захист економічної конкуренції (том № 2 а.с. 41).

Окремим блоком доказів він обґрунтовує незаконність нарахування тарифів та нелегітимність рішень НКРЕКП. Для цього він надав лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 26.02.2021 № 17-21/509, у якому зазначається, що рішення щодо утворення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кабінетом Міністрів України не ухвалювалось (том № 2 а.с. 86).

Згідно з відповіддю Міністерства юстиції України від 08.12.2025, яка міститься в матеріалах справи (том № 2 а.с. 30-31), розглядається питання державної реєстрації нормативно-правових актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Відповідно до положень абзацу першого частини шостої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», рішення цього регулятора не підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України, і ця норма діє на підставі закону. Водночас у відповіді міністерства наведено перелік постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які не надходили на державну реєстрацію до відомства та відповідно не були зареєстровані. До таких не зареєстрованих у Міністерстві юстиції України документів належать постанова від 27.12.2017 за номером 1437 щодо впровадження добового балансування та плану розвитку газотранспортної системи, яка згодом все ж була включена до єдиного державного реєстру нормативно-правових актів у квітні 2018 року. Також до цього переліку увійшла постанова від 12.07.2018 за номером 691 про затвердження змін до постанови щодо Кодексу газорозподільних систем та Типового договору розподілу природного газу, яка була внесена до реєстру у жовтні 2018 року. Крім того, державну реєстрацію не проходили постанова від 07.10.2019 за номером 2080 про зміну постанов комісії, постанова від 29.07.2020 за номером 1469 щодо змін до Кодексу газорозподільних систем та Типового договору розподілу природного газу, а також постанова від 06.11.2020 за номером 2033 про затвердження методики визначення нормативних та виробничо-технологічних втрат газу. Серед незареєстрованих актів у тексті також зазначені постанова від 29.10.2021 за номером 1909, постанова від 17.11.2021 за номером 2188 про внесення змін до Типового договору розподілу природного газу, а також постанова від 03.05.2022 за номером 416 щодо змін до Кодексу газорозподільних систем та Типового договору розподілу природного газу.

Також Головне управління статистики у Хмельницькій області листом від 06.04.2026 поінформувало, що філія позивача за первісним позовом не зареєстрована в ЄДРПОУ по Хмельницькій області та не подавала їм фінансову звітність (том № 2 а.с. 199).

На підтвердження своїх доводів про вчинення на нього тиску та намагання пошкодити газопровід, Кузьмінчук П.О. надав заяву про обов`язкову присутність представників виконавчого комітету Полонської міської ради на судових засіданнях. До цієї заяви він додав фотокопію дозволу № 8, виданого виконавчим комітетом Полонської міської ради для Хмельницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» на проведення земляних та ремонтних робіт з відновлення об`єкта благоустрою по дорожньому полотну за адресою: вул. Зарічна, 75, м. Полонне, у період з 10.06.2026 по 10.07.2026 (том № 2 а.с. 211). Також долучено фотокопію обхідного листа від 09.06.2026 із відмітками та погодженнями профільних підприємств і організацій, включаючи КП МПР «Благоустрій», КП «Полонне тепловодопостачання», Полонський РЕМ, Укртелеком та дільницю Хмельницької філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», щодо проведення зазначених робіт з благоустрою (том № 2 а.с. 212).

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

Відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах публічного договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем.

Пунктами 4 та 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ встановлено, що договір укладається шляхом підписання заяви-приєднання, не потребує двостороннього підписання, а фактом приєднання споживача до умов договору (акцептуванням) є вчинення ним дій, зокрема документально підтверджене споживання природного газу.

У разі незгоди споживач зобов`язаний подати письмову заяву про припинення розподілу газу (п. 5 глави 3 розділу VI Кодексу).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2020 у справі №712/8916/17 роз`яснила, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а сама по собі відсутність письмового договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить.

Надані позивачем за первісним позовом докази повністю підтверджують виникнення договірних правовідносин відповідно до зазначених норм. Судом встановлено, що після офіційного оприлюднення Типового договору розподілу природного газу ОСОБА_1 не звертався до товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії із письмовою заявою про припинення розподілу природного газу, а продовжував фактично споживати природний газ за адресою свого домоволодіння. Цей факт підтверджується довідкою про фінансовий стан абонента по особовому рахунку № НОМЕР_1 , де систематично фіксувався рух показників лічильника. Тому, суд відхиляє доводи відповідача про відсутність цивільно-правових відносин. Вчинення ОСОБА_1 конклюдентних дій у вигляді фактичного споживання газу є акцептом умов Типового договору розподілу природного газу, що породжує його обов`язок як власника житла та споживача своєчасно оплачувати ці послуги, незважаючи на відсутність підписаного паперового примірника договору чи акта розмежування балансової належності.

Окрім того, відповідно до п. 1 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ, оператор здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, яка видається НКРЕКП. Згідно з абзацом першим частини шостої ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», рішення цього державного органу не підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України.

Крім того, визначення поняття «природний газ» наведено у п. 31 частини першої ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» як суміші вуглеводнів та невуглеводневих компонентів, що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов і є товарною продукцією.

Обґрунтування ОСОБА_1 щодо нелегітимності тарифів та ліцензії позивача через відсутність державної реєстрації постанов НКРЕКП, у Міністерстві юстиції України ґрунтується на помилковому тлумаченні норм права. ОСОБА_1 посилається на ст. 117 Конституції України, Указ Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та долучену відповідь Міністерства юстиції України від 08.12.2025. Проте, відповідно до наведеної вище спеціальної норми ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», рішення комісії звільнені від такої реєстрації і набирають чинності після оприлюднення. Цей факт також прямо підтверджується текстом листа самого Міністерства юстиції України від 08.12.2025, який ОСОБА_1 надав як доказ. Таким чином, постанови НКРЕКП, від 26.12.2022 № 1839 та від 29.09.2023 № 1769 про видачу ліцензії Хмельницькій філії позивача, а також постанови від 30.12.2022 № 1944 та від 29.09.2023 № 1777 про встановлення тарифу в розмірі 1,54 гривні за 1 кубічний метр (без податку на додану вартість) є повністю легітимними та обов`язковими до застосування.

Суд також відхиляє твердження ОСОБА_1 про те, що позивач здійснює розподіл «газоподібного палива» згідно з Класифікатором видів економічної діяльності, а вимагає плату за «природний газ». Класифікатор видів економічної діяльності є виключно статистичним інструментом і не створює цивільно-правових норм, тоді як послуга з розподілу природного газу чітко підпадає під визначення Закону України «Про ринок природного газу».

Відповідно до п. 1 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГРМ, експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно оператори газорозподільних систем. Згідно з частиною третьою ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу», для проведення розрахунків за послуги розподілу природного газу оператори газорозподільних систем відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги розподілу природного газу.

Доводи ОСОБА_1 про те, що газові мережі належать громаді та були збудовані за кошти мешканців, не спростовують законності вимог позивача за первісним позовом. Надані ним архівні документи, зокрема рішення виконавчих комітетів Полонської та Понінківської рад 1988-1989 років про створення кооперативів та газифікацію вулиць, а також листи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 23.01.2020 та від 29.11.2019 про відсутність актів прийому-передачі мереж від Української Радянської Соціалістичної Республіки до України, свідчать лише про історичний процес розвитку інфраструктури. Факт фінансування будівництва газопроводу у минулому не наділяє споживача правом на його самостійне безоплатне обслуговування чи розподіл природного газу в обхід ліцензованого оператора. Законність використання газових мереж позивачем підтверджується наявним у матеріалах справи договором про заміну сторони в зобов`язанні від 14.09.2023, підписаним Полонською міською радою, яким право користування газорозподільною системою передано товариству з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України».

Надані ОСОБА_1 численні листи виконавчого комітету Полонської міської ради (від 27.09.2023 № 2265, від 03.12.2025 № 3167, від 10.12.2025 № 3221, від 30.12.2025 № 3403 та від 13.01.2026 № 127) про відсутність у міської ради реєстрів виробничих потужностей, договорів оренди землі, дозвільних документів для філії позивача, та про те, що бюджетні кошти підприємству не перераховувалися, не доводять відсутність повноважень позивача. Послуги з розподілу природного газу надаються на підставі державної ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а не місцевих дозволів.

Крім того, долучені ОСОБА_1 листи Антимонопольного комітету України від 30.07.2025, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 20.03.2017, Фонду державного майна України від 17.06.2025, Головного управління статистики у Хмельницькій області від 06.04.2026 та Секретаріату Кабінету Міністрів України від 26.02.2021 не містять юридичних фактів, які б анулювали ліцензію позивача чи скасовували його правоздатність. Відсутність підприємства у певних статистичних базах або реєстрах майна не позбавляє юридичну особу права вимоги за фактично надані послуги. Відмова акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (лист від 03.03.2026) у наданні інформації щодо спеціальних рахунків з посиланням на Закон України «Про доступ до публічної інформації» є правомірною дією банку і не доводить незаконності цих рахунків, оскільки їх відкриття прямо вимагається ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу».

Відповідно до ст. ст. 526 та 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання і на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено заборону на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань та процентів річних на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, виключно у територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або на тимчасово окупованих територіях відповідно до затвердженого переліку.

Суд відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що він отримує виключно соціальні виплати, що підтверджується довідкою Пенсійного фонду України від 27.08.2025 та відомостями про доходи. Соціальний статус або рівень доходу не є передбаченою законом підставою для повного звільнення працездатної чи непрацездатної особи від обов`язку оплачувати спожиті житлово-комунальні послуги.Окрім того, для осіб з низьким рівнем доходів державою передбачено механізм цільових субсидій. Суд погоджується з розрахунком заборгованості, здійсненим позивачем, де правильно визначено річну замовлену потужність та тариф, внаслідок чого основний борг становить 7304,56 гривні.

Доводи ОСОБА_1 про незаконність нарахування інфляційних втрат у сумі 868,09 гривні, трьох відсотків річних у сумі 194,12 гривні та пені у сумі 252,52 гривні у зв`язку з дією воєнного стану спростовані постановою КМУ від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану». Місто Полонне Шепетівського району Хмельницької області не входило і не входить до переліку територіальних громад, які розташовані на територіях активних чи можливих бойових дій або є тимчасово окупованими (Наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376).

Відповідно до ст. 22, 23 ЦК України, особа має право на відшкодування збитків та моральної шкоди, завданих внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст. ст. 1166 та 1167 ЦК України, майнова та моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Крім того, суд, дослідивши матеріали справи та враховуючи викладене вище, доходить до висновку, щозустрічні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору неукладеним та стягнення матеріальної і моральної шкоди задоволенню не підлягають. Судом вже встановлено правомірність дій товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії. Дії оператора щодо направлення рахунків, повідомлень-вимог про необхідність погашення боргу та попереджень про припинення розподілу природного газу у разі подальшої несплати не є агресивною підприємницькою практикою чи психологічним тиском, а є законними заходами реагування кредитора на порушення грошового зобов`язання боржником, що прямо передбачені Кодексом газорозподільних систем.

Заява ОСОБА_1 про намагання незаконно здійснювати тиск та погрози пошкодження газопроводу, на підтвердження якої він надав фотокопію дозволу № 8 виконавчого комітету Полонської міської ради від 09.06.2026 та обхідний лист, не доводить факту неправомірних дій позивача щодо особистого майна ОСОБА_1 . Зазначені документи засвідчують офіційне та погоджене з відповідними комунальними та інженерними службами, серед яких комунальне підприємство «Благоустрій», районні електричні мережі, АТ «Укртелеком», отримання дозволу на проведення планових земляних та ремонтних робіт з благоустрою на дорожньому полотні по вулиці Зарічній, 75.

Відповідач за зустрічним позовом не надав жодних належних та допустимих доказів наявності протиправної поведінки позивача, причинного зв`язку чи факту заподіяння реальної шкоди здоров`ю або майну. Витрати особистого часу ОСОБА_1 на самостійне вивчення законодавчої бази та складання заяв не є майновою шкодою в розумінні ЦК України і не підлягають компенсації як збитки.

З огляду на це, підстави для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 № 1-7 відсутні у повному обсязі.

Оцінюючи вимоги за № 8 та 9 зустрічного позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Обґрунтовуючи восьму вимогу зустрічного позову, ОСОБА_1 просить суд визнати протизаконним використання товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» газорозподільних систем та місцевих трубопроводів, власником яких є держава та місцева територіальна громада, посилаючись на відсутність у підприємства статусу суб`єкта господарювання державного сектору економіки.

Суд зазначає, що позивач за зустрічним позовом є фізичною особою - побутовим споживачем природного газу, а не власником чи балансоутримувачем державних або комунальних газорозподільних мереж. У цивільному судочинстві особа не наділена повноваженнями звертатися до суду в інтересах держави чи територіальної громади для захисту їхніх майнових прав, якщо такі дії безпосередньо не порушують її особисте приватне право. Вимога про визнання протизаконним використання чужого (державного чи комунального) майна суб`єктом господарювання не спрямована на захист безпосередньо суб`єктивних цивільних прав чи інтересів самого ОСОБА_1 у межах договірних відносин про надання комунальних послуг. Крім того, питання правомірності використання державного чи комунального майна суб`єктами господарювання підлягає розгляду за ініціативою уповноважених органів управління державним майном (Фонду державного майна України) або органів місцевого самоврядування.

Обґрунтовуючи дев`яту вимогу зустрічного позову, ОСОБА_1 просить заборонити оператору газорозподільної системи провадити комерційну діяльність з надання житлово-комунальних послуг з розподілу природного газу, мотивуючи це невиконанням ліцензійних умов та норм Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Суд відхиляє зазначену вимогу, оскільки її розгляд виходить за межі компетенції суду в порядку цивільного судочинства.

Так, відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Натомість, здійснення контролю за дотриманням ліцензійних умов суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, а також застосування до них санкцій (у тому числі зупинення чи анулювання ліцензії, заборона здійснення діяльності) належить до виключної компетенції та дискреційних повноважень НКРЕКП. Згідно з положеннями Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», саме цей державний орган наділений владними повноваженнями приймати рішення щодо правомірності здійснення підприємствами ліцензованої діяльності.

Суд у межах розгляду цивільної справи за позовом споживача про захист його прав не може перебирати на себе повноваження державного регулятора та забороняти юридичній особі здійснювати її статутну ліцензовану господарську діяльність. Такі вимоги лежать у площині публічно-правових правовідносин. Обрання позивачем за зустрічним позовом способу захисту, який не передбачений ст. 16 ЦК України та передбачає втручання в діяльність суб`єкта владних повноважень, свідчить про обрання неналежного та неефективного способу захисту прав. З огляду на це, вимога про заборону товариству займатися комерційною діяльністю задоволенню не підлягає.

Щодо обов`язковості використання печатки суд зауважує, що чинним законодавством України скасовано обов`язкове використання печаток юридичними особами. Відбиток печатки не є обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається від імені юридичної особи до органу державної влади або суду. Отже, відсутність відбитка печатки на наданих документах не свідчить про їх недійсність та не робить їх неналежними доказами.

Щодо правової природи розрахунку заборгованості суд звертає увагу, що він не є первинним бухгалтерським документом у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Такий розрахунок має інформаційно-аналітичний характер і є зведеним документом, який складається стороною для зручності сприйняття судом та учасниками справи розміру заявлених вимог. Він підлягає оцінці у сукупності з первинними документами, які безпосередньо фіксують факти здійснення господарських операцій. Недотримання формальних вимог Державного стандарту України 4163:2020 до оформлення розрахунку не спростовує його змісту та не є підставою для відмови у позові, оскільки наведені в ньому суми підтверджуються іншими матеріалами справи.

Доводи ОСОБА_1 про те, що подання таких довідок та розрахунків вводить в оману і є проявом нечесної підприємницької практики, суд відхиляє як безпідставні. Подання стороною власного розрахунку позовних вимог та підтверджуючих довідок є законною формою реалізації її процесуального права на доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Сама по собі незгода ОСОБА_1 з методикою нарахування чи формою подачі розрахунку не є свідченням обману. ОСОБА_1 , не погоджуючись із наданим позивачем розрахунком, мав процесуальну можливість надати свій розрахунок та відповідні докази на його підтвердження, однак своїм процесуальним правом не скористався.

5. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а у разі відмови в позові на позивача. Оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення первісних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп., який був сплачений підприємством при поданні позовної заяви до суду (том № 1 а.с.1).

Враховуючи те, що у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про захист цивільних прав споживача, визнання договору неукладеним та відшкодування шкоди відмовлено у повному обсязі, усі судові витрати, понесені ним у зв`язку з підготовкою та поданням зустрічної позовної заяви, покладаються виключно на нього та відшкодуванню за рахунок іншої сторони не підлягають.

Керуючись статтями 81, 133, 263-265, статтями 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Полонська міська рада Шепетівського району Хмельницької області та виконавчий комітет Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області, про стягнення заборгованості за послуги з розподілу природного газу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованість за послуги з розподілу природного газу в розмірі 8619 (вісім тисяч шістсот дев`ятнадцять) грн 29 коп., яка складається з основного боргу в розмірі 7304 грн 56 коп., інфляційних втрат у розмірі 868 грн 09 коп., трьох процентів річних у розмірі 194 грн 12 коп. та пені у розмірі 252 грн 52 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Хмельницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Полонська міська рада Шепетівського району Хмельницької області та виконавчий комітет Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області, про захист цивільних прав та інтересів споживача і громадянина, визнання неукладеним та недійсним договору розподілу природного газу, визнання недійсним правочину, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом):

товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 44907200, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, в особі Хмельницької філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 45346590, місцезнаходження: м. Хмельницький, просп. Миру, буд. 41, Хмельницької області, поштовий індекс 29019.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом):

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Полонським РВ УМВС України в Хмельницькій області, 26.12.2007, РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

Полонська міська рада Шепетівського району Хмельницької області, ЄДРПОУ 04060743 місцезнаходження: м. Полонне, вул. Лесі Українки, буд. 113, Шепетівського району Хмельницької області, поштовий індекс 30501;

Виконавчий комітет Полонської міської ради Шепетівського району Хмельницької області , код ЄДРПОУ 40220859, місцезнаходження: м. Полонне, вул. Лесі Українки, буд. 113, Шепетівського району Хмельницької області, поштовий індекс 30501.

Повне рішення складено 13.08.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК