Рішення № 138968040, 12.02.2026, Волочиський районний суд Хмельницької області

Справа №: 671/1232/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2026 року м. Волочиськ

Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючої - судді Подіновської Г.В.,

за участю: секретарів судового засідання: Краснай Л.П., Козак Г.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Будевич О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Волочиську Хмельницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Волочиська міська рада Хмельницької області, як орган опіки та піклування про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини,

встановив:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

В обґрунтування позову зазначив, що з 18.05.2002 перебуває у шлюбі з відповідачкою.

Від шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час повнолітній, та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , але сімейне життя з відповідачкою не склалось. З 2022 року припинились шлюбні відносини, а з червня 2024 року сторони спільно не проживають, ОСОБА_3 фактично проживає окремо за іншою адресою. На даний час у провадженні Волочиського районного суду Хмельницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, справа №671/1189/25.

Позивач вказує, що з 2022 року він самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина ОСОБА_6 . З 2022 року відповідачка їздила за кордон, а з червня 2024 року виїхала за кордон України на роботу та постійне місце проживання. ОСОБА_3 самоусунулась від виховання сина, участі у його житті не приймає, не цікавиться його життям та розвитком, матеріальної допомоги не надає. Син перебуває на повному утриманні позивача, який самостійно займається його вихованням, навчанням, піклується про стан здоров`я.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання сина необхідно позивачу для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки він перебуває на військовому обліку.

Як стверджує позивач, у разі призову на військову службу, неповнолітній син ОСОБА_6 залишиться сам, без належного виховання та матеріального утримання, що у свою чергу поставить під загрозу його життя та здоров`я, створить негативний вплив на фізичний, духовний і моральний стан дитини та може призвести до вкрай негативних для нього наслідків.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Представник органу опіки та піклування Волочиської міської ради у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку.

На підставі ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд проводить заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 18.05.2002 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 13.10.2025 у справі №671/1189/25.

Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З акту обстеження житлово-побутових умов №106 від 24.06.2025, складеного старостою сіл Чухелі, Левківці, Случ - ОСОБА_7 та діловодом ОСОБА_8 , вбачається, що сім`я ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , його мати ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зі слів ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_3 знаходиться за кордоном. Його старший син ОСОБА_4 зареєстрований, але в с. Чухелі не проживає, проживає в м. Хмельницькому. ОСОБА_1 проживає разом із матір`ю похилого віку ОСОБА_10 , яка часто хворіє, та неповнолітнім сином ОСОБА_5 , який навчається в Богданівській гімназії. ОСОБА_1 здійснює за ними догляд та постійно опікується.

Аналогічна інформація викладена в акті обстеження житлово-побутових умов №149 від 16.09.2025.

Відповідно до акту обстеження умов проживання дитини №84 від 25.06.2025, складеного службою у справах дітей Волочиської міської ради, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , закінчив 8 клас Богданівської гімназії. Дитина проживає з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_9 . Мати ОСОБА_3 з червня 2024 року не проживає разом зі своєю сім`єю, не забезпечує, не дбає про здоров`я сина ОСОБА_6 . Батько ОСОБА_1 забезпечує усім необхідним дитину, дбає про здоров`я сина, займається його розвитком.

Згідно з характеристикою учня 8 класу Богданівської гімназії Волочиської міської ради ОСОБА_5 від 26.06.2025, вихованням дитини займається батько, тому що мати з 2022 року перебуває за кордоном. Батько бере активну участь у житті класу, відкликається на прохання класного корівника, систематично відвідує батьківські збори.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , сусідки позивача, в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_3 з 2022 року їздила за кордон на заробітки, спочатку приїжджала до сім`ї, але в 2024 році поїхала та в с.Чухелі більше не поверталася. ОСОБА_1 самостійно утримує та виховує сина, а також доглядає хвору матір.

З листа Головного центра обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19/57788-25-Вих від 16.07.2025 вбачається, що відповідачка ОСОБА_13 здійснювала перетин державного кордону України, тобто перебувала за кордоном: з 24.09.2022 по 03.01.2023, з 08.05 2023 по 11.05.2023, з 13.06.2023 по 02.03.2024, з 23.04.2024 по 26.04.2024, з 20.06.2024 по 14.01.2025, з 23.03.2025 та станом на 16.07.2025.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково, а порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У ч. 4 ст. 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Статтею 141 СК України встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Норми СК України не встановлюють підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою ст. 15 СК України невідчужуваність сімейних обов`язків свідчить про неможливість повної відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Частиною 1 ст. 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, з огляду на які обсяг прав матері обмежується або припиняється. Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені тільки актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один з батьків самостійно їх виконує.

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема, від обов`язків щодо виховання та утримання дитини, то факт одноосібного утримання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання та утримання дитини.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2024 у справі №201/5972/22.

Докази існування або настання обставин, в силу яких батьківська правосуб`єктність матері неповнолітньої дитини обмежена або припинилася, в матеріалах справи відсутні.

Суд звертає увагу, що свідоме ухилення одного з батьків від участі у вихованні та утриманні дитини може бути підтверджене лише рішенням суду у разі вирішення питання щодо позбавлення відповідача батьківських прав. Тобто, захист порушених прав у зв`язку самоусуненням від виконання батьківських обов`язків має розглядатись шляхом пред`явлення позову про позбавлення батьківських прав, а не позову про встановлення факту самостійного виховання дитини.

З позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав позивач до суду не звертався.

Оцінюючи встановлені обставини у їх сукупності, суд вважає, що сам по собі факт проживання дитини разом із батьком, здійснення його утримання та виховання позивачем, а також самоусунення матері від участі у вихованні сина, як про це стверджує позивач, не є достатньою правовою підставою для встановлення судом факту самостійного утримання та виховання дитини батьком.

Звертаючись до суду з позовом, позивач вказав, що встановлення факту самостійного виховання та утримання сина необхідно йому для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки у разі призову на військову службу неповнолітній син ОСОБА_6 залишиться без належного виховання та матеріального утримання, що може призвести до вкрай негативних наслідків для дитини.

Слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 19.11.2025 у справі №725/158/25 вказав, що приватно-правовий інструментарій (зокрема, позов про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини без залучення відповідного представника держави) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин. У разі використання приватно-правового інструментарію не для захисту цивільних прав та інтересів, а для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин, судове рішення стосується прав, інтересів та (або) обов`язків держави.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (стаття 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

Право відстрочки від мобілізації згідно п. 4 ч. 1ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мають жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду.

Зі змісту позову вбачається, що позивач у даній справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дитини з метою звільнення від виконання військового обов`язку (отримати відстрочку від проходження військової служби), а позов про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини пред`явлено з метою створення умов та обставин, що можуть бути підставою для відстрочки від призову на військову службу на підставі п. 4 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Що стосується доводів позивача, що у разі його призову на військову службу неповнолітній син залишиться без належного виховання та утримання, що поставить під загрозу його життя та здоров`я, то, як встановлено судом, неповнолітній має матір, яка не позбавлена батьківських прав та в силу закону зобов`язана утримувати та виховувати сина.

За таких обставин суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 4, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право подати апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідачка: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;

третя особа: Волочиська міська рада Хмельницької області, код ЄДРПОУ 04060695, місцезнаходження: Хмельницька обл., Хмельницький район, м. Волочиськ, пл. Центральна, буд.1.

Повне рішення складено 20 лютого 2026 року.

Суддя: Г.В.Подіновська