Рішення № 138967580, 13.08.2026, Ямпільський районний суд Сумської області

Справа № 590/1111/25

Провадження № 2/590/31/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13. 08.2026 с-ще Ямпіль

Суддя Ямпільського районного суду Сумської області Сатарова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом

ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" /юр. адреса: Україна, 03045, місто Київ, вул.Набережно-Корчуватська, будинок 27, ПРИМІЩЕННЯ 2 ЄДРПОУ 40966896/,

Представник позивача Дідух Євген Олександрович

до відповідача ОСОБА_1 /адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості загальною сумою 32250,40 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 3799,99 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 20090,43 грн. суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ 8359,978 грн.

Також просить Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» сплачений судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Оскільки Відповідач в добровільному порядку не виконує своїх зобов`язань за кредитним договором, Позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Рух справи в суді першої інстанції

Ухвалою Ямпільського районного суду Сумської області від 18.11.2025 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою суду від 18.11.2025 клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Зобов`язано посадових осіб у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 04082, м.Київ, вул. Автозаводська, 54/19 надати Ямпільському районному суду Сумської області наступну інформацію :

- щодо підтвердження належності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) платіжної картки № НОМЕР_2 ;

- інформацію щодо підтвердження або спростування факту зарахування (надходження) коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 банком-емітентом якої є АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за період з 27.12.2023 включно та протягом наступних п`яти календарних днів у сумі 3800 грн. за ініціативою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».

Копію ухвали про відкриття провадження у справі 18.11.2025 надіслано відповідачу за зареєстрованим місцем її проживання, повернуто з відміткою: адресат відсутні /а.с. 127, 152/

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

27.11.2025 року на електронну адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов Відзив на позовну заяву (а.с. 127). Разом з тим, суд зазначає, що вказаний документ надісланий без скріплення електронним цифровим підписом (кваліфікованим електронним підписом) за допомогою системи "Електронний суд" чи іншим передбаченим законом способом.

Зі змісту вказаної заяви вбачається, що відповідач визнає факт отримання кредитних коштів у розмірі 3 800,00 грн, проте висловлює незгоду із заявленими позивачем сумами відсотків, штрафів та витрат, вважаючи їх незаконними та необґрунтованими через нарахування поза межами строку кредитування (14 календарних днів). Крім того, відповідач посилався на неспівмірність витрат на правничу допомогу та відсутність у нового кредитора права нарахування нових процентів, у зв`язку з чим просив стягнути лише тіло кредиту, та просить розглянути справу без виклику сторін.

28.11.2025 року від Позивача через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла Відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якої Позивач повністю заперечує проти доводів Відповідача та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свою правову позицію Позивач обґрунтовує тим, що з урахуванням принципів цивільного права, зокрема добросовісності, справедливості та розумності, будь-які сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, посилаючись при цьому на правові висновки Верховного Суду. Також Позивач зазначив, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, яка не була спростована у судовому порядку, а згідно зі ст. 629 ЦК України укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, Позивач наголосив, що Відповідачем не було надано суду власного контррозрахунку заборгованості, який би спростовував правильність розрахунків, долучених до позовної заяви, а тому, з урахуванням практики Верховного Суду, заперечення Відповідача в цій частині є безпідставними, оскільки спростування доказів є процесуальним обов`язком саме сторони відповідача.

Щодо правомірності нарахування відсотків новий кредитор послався на правові висновки Вінницького апеляційного суду від 23.10.2025 року у справі № 131/803/25 та Запорізького апеляційного суду у справі № 336/4541/25, зазначаючи, що підвищений розмір процентів за прострочення був передбачений умовами договору, з якими Відповідач погодився добровільно в силу договірної свободи (ст. 627 ЦК України), а тому підстави для їх зменшення відсутні.

Заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн Позивач вважає повністю співмірними, необхідними та такими, що відповідають критеріям ціноутворення у місті Києві, у зв`язку з чим просить позов задовольнити в повному обсязі.

Будь-яких інших заяв або клопотань у справі від сторін до суду не надано, клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи з повідомленням сторін.

Разом з тим відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 83 ЦПК).

Фактичні обставини справи

Отже, вивчивши наявні у справі письмові докази, суд приходить до висновку:

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником.

Так, 27.12.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492, місцезнаходження: Україна, 02081, місто Київ, вулиця Дніпровська набережна, будинок 25, приміщення 318) (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (Відповідач) було укладено ДОГОВІР №4248758 про надання коштів на умовах споживчого кредиту /Договір з додатками а.с. 20-29, 30, 31/.

Договір укладено у формі Електронного документа, укладений Кредитодавцем та Позичальником у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора: 37304 27.12.2023 10:30:04 ОСОБА_1 .

У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Договір зазначені Реквізити належного Клієнту платіжного засобу/ поточного рахунку для перерахування коштів Клієнту за даним Договором: НОМЕР_2 .

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 3800 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 27.12.2023 року по 21.12.2024 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,025 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5 % у день.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Сторонами підписано ПАСПОРТ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма) («27» грудня 2023, ОСОБА_1 , підписано електронним підписом 21835 27.12.2023 10:30:04 ОСОБА_1 ), який містить Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача та Інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача /а.с. 17-19/

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 3800 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану Банком АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та отриманої на виконання ухвали суду від 18.11.2025 від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформації /від 08.12.2025 за №БТ/Е-20437/, відповідно до якої: На ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . За період з 27.12.2023 по 01.01.2024 року на платіжну картку № НОМЕР_3 було зараховано платіж у сумі 3800,00 грн. Додатково повідомляємо, що кошти зараховувались не по реквізитах, а через платіжну систему, тому у Банку відсутня інформація, щодо призначення та рахунків відправників, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платіж надійшов за ініціативою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», Банк не може /а.с. 76, 150/.

За даними Розрахунку заборгованості за Договором № 4248758 від 27.12.2023 року у період з 27.12.2023 року по 23.09.2024 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 20090,43 грн.

За даними Розрахунку заборгованості ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» За Договором № 4248758 про надання споживчого кредиту від 27.12.2023 року За 88 календарних днів (24.09.2024 - 20.12.2024) було нараховано проценти за користування грошовими коштами в сумі 8360,00 грн. /3800 грн * 2,5 % = 94,99975 грн* 88 календарних дні/.

Аналізуючи надані суду розрахунки, загальна заборгованість за кредитним договором № 4248758 становить: 32250,40 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 3799,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 20090,43 грн. та 8359,978 грн. відсотків нарахованих ТОВ УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ /а.с. 40-47/.

23.09.2024 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача /а.с. 48-60/.

До Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 23.09.2024 року №23/09/2024 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4248758 від 27.12.2023 року загальна сума заборгованості склала 23890,42 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 3799,99 грн., заборгованості за процентами 20090,43 грн /реєстр боржників а.с. 57-58/.

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що умови договору № 4248758 від 27 грудня 2023 року, відповідачем виконані не були.

Норми права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах та

Висновок суду

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Установлено, що договір позики між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на веб-сайті позикодавців подала заявки на отримання позики за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання позик, після чого позикодавці надіслали відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний нею номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використала для підтвердження підписання договору позики.

Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем договір позики не був би укладений сторонами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказаний правочині відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

На підтвердження позовних вимог позивачем було надано підписаний Відповідачем у електронному вигляді кредитний договір, докази отримання на виконання договору кредитних коштів у безготівковій формі, розрахунки заборгованості.

Уклавши такий договір на умовах, викладених в ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були закріплені в ньому.

У відповідності до умов договору, кошти надаються позичальнику у безготівковій формі на банківську картку вказану власноручно позичальником при укладанні договору.

Доказів того, що персональні дані відповідача були використані іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку, що кредитний договір, укладений в електронній формі між сторонами, відповідають вимогам Закону і доводять факт існування волевиявлення сторін на їх укладання.

Кредитні кошти за договором надавались відповідачу в безготівковій формі на реквізити належної йому /емітованої на його ім`я/ банківської карти.

Зворотних доказів того, що банківська картка, на яку були перераховані кредитні кошти, не належать відповідачу або що кредитні кошти не надходили на такий рахунок матеріали справи не містять. Крім того, відповідач визнав факт отримання кредиту.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно із частинами 1, 2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з матеріалами справи, усі істотні умови кредитного договору були чітко визначені та доведені до відома відповідача до моменту укладення договору. Вони містили розмір кредиту, порядок його надання, строки повернення, розмір процентної ставки, комісій та інші платежі.

Зі змісту розрахунків заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом були нараховані у відповідності до умов кредитних договорів.

Встановлений сторонами розмір відповідальності не суперечить принципам справедливості, розумності та добросовісності, а є наслідком договірної свободи сторін, гарантованої ст. 627 Цивільного кодексу України, та спрямований на стимулювання належного виконання зобов`язань. У зв`язку з цим підстав для зменшення розміру відсотків суд не вбачає.

Враховуючи зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про доведеність укладання та підписання ОСОБА_2 з ТОВ «Лінеура Україна» кредитного договору та невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення позичених в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань, зокрема, в загальному розмірі заборгованості 32250,40 грн.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом пункту 11 частини 1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», факторинг є фінансовою послугою.

Згідно з частиною 1 статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до частини 3 статті 1079 ЦК України, фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Як вбачається з матеріалів справи 23 вересня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено договір факторингу №23/09/2024, за яким право вимоги за кредитним договором укладеним з Відповідачем було відступлено новому кредитору, що підтверджується витягом з реєстру боржників.

Вищезгаданий договір не був визнаний недійсним в судовому порядку, а тому діє презумпція правомірності правочину і вважається, що такі правочини були вчинені та ТОВ «Українські фінансові операції» є належним позивачем, який має право вимагати повернення кредитних коштів.

Щодо зобов`язання нараховувати трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд приходить наступних висновків:

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у якій відступлено від правових висновків, зроблених Верховним Судом України у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України); та від 02 березня 2016 року у справі № 6-2491цс15, який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.

Враховуючи наведене, три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов`язання, складовою якого є, зокрема нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.

З огляду на вищевказані положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання органу, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нараховувати три проценти річних та інфляційні витрати.

При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.

Розглядаючи вимогу Позивача про стягнення з Відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

Згідно з положеннями процесуального законодавства /ст.133 ЦПК України/, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат Позивачем надано:

СВІДОЦТВО ПРО ПРАВО НА ЗАНЯТТЯ АДВОКАТСЬКОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ, Довіреність,

ДОГОВІР №01/08/2024-А про надання юридичної допомоги від 01.08.2024 з адвокатом Дудуха Є.О., платіжне доручення,

АКТ №4248758 прийому-передачі виконаних робіт /наданих послуг/ згідно ДОГОВОРУ №01/08/2024-А від 01.08.2024р., де сторони зафіксували, що сума наданих послуг відповідно до Договору складає: 10000 грн. та міститься ДЕТАЛЬНИЙ ОПИС НАДАНИХ адвокатом ПОСЛУГ та вартість:

-Зустріч Адвоката та Клієнта, надання Адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства - 440.00 грн.

-Дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи - 840.00 грн.

-Аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства. - 440.00 грн.

-Підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом. - 840.00 грн.

-Письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів. - 840.00 грн.

- Проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів. - 840.00 грн.

- Складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4248758 від 27.12.2023 року, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 до суду: Ямпільський районний - 1640.00 грн.

- Складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) - 840.00 грн.

-Складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо - 1640.00 грн.

-Представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою КЛІЄНТА про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4248758 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях. - 1 640.00 грн.

Разом з тим, ч. 4 ст. 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Судом встановлено, що Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність та завищеність.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених Позивачем витрат, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16 листопада 2022 року (справа №922/1964/21), згідно з якою при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Предметом розгляду у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову становить 32 250,40 грн. Вказана справа є малозначною у розумінні п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України, відноситься до категорій справ незначної складності, розглядається у спрощеному позовному провадженні, правовідносини між сторонами є врегульованими нормами Цивільного кодексу України та не потребували аналізу значного обсягу законодавства чи складної судової практики.

Аналізуючи наданий Позивачем Акт приймання-передачі виконаних робіт, суд зазначає, що такі види послуг як: «усна первинна консультація» (440 грн), «дослідження наданих документів» (840 грн), «аналіз чинного законодавства та судової практики» (440 грн) та «підготовка декількох позицій» (840 грн), фактично охоплюються та поглинаються складанням самої позовної заяви, за яку окремо нараховано 1 640,00 грн. Окреме виділення цих дій як самостійних послуг призводить до дублювання та штучного збільшення вартості правової допомоги.

Також суд вважає надмірним час, витрачений на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів у типовому спорі про стягнення кредитної заборгованості, оскільки форма та зміст таких позовів є стандартними для Позивача (фінансової установи).

Щодо такого виду послуг, як „Представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства… в тому числі участь у судових засіданнях вартістю 1 640,00 грн (розрахунковий час 2 години), суд наголошує на тому, що Ухвалою суду від 18.11.2025 розгляд даної справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Судові засідання у справі не призначалися та не проводилися.

На глибоке переконання суду, витрати на участь у судових засіданнях, які фактично не відбулися через розгляд справи у письмовому провадженні, не можуть бути покладені на іншу сторону, оскільки такі послуги фактично не надавалися.

Суд також критично ставиться і до посилань Позивача на те, що рівень цін у місті Києві є визначальним критерієм для даної справи. Оскільки критерій розумності та співмірності витрат на правничу допомогу передбачає, що покладення таких витрат на інший бік не повинно бути надмірним чи несправедливим. Завищення гонорару лише на тій підставі, що адвокатське бюро зареєстроване чи здійснює діяльність у місті з високим рівнем цін (м. Київ), при поданні позову до регіонального суду у малозначній справі з ціною позову 32 250,40 грн, порушує баланс інтересів сторін.

З урахуванням принципу розумності, справедливості та пропорційності судових витрат, зважаючи на ціну позову (32 250,40 грн) та очевидну малозначність справи, заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн є неспівмірним із обсягом наданих послуг та предметом спору. Такий розмір гонорару становить майже третину від суми самого боргу, що покладає на Відповідача надмірний тягар.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог Відповідача та зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Відповідача, до справедливого та співмірного розміру 1 000,00 грн.

Щодо стягнення судового збору

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. /а.с.1/.

З урахуванням задоволення позову та на підставі ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 83, 89, 141, 265, 268, ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 /адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 / на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" /юр. адреса: Україна, 03045, місто Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, ПРИМІЩЕННЯ 2 ЄДРПОУ 40966896/ заборгованість за ДОГОВОРОМ №4248758 від 27.12.2023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в розмірі: 32250,40 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 3799,99 грн., нарахованих процентів первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - 20090,43 грн. та 8359,978 грн. відсотків нарахованих ТОВ УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ.

Стягнути з ОСОБА_1 /адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 / на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" /юр. адреса: Україна, 03045, місто Київ, вул.Набережно-Корчуватська, будинок 27, ПРИМІЩЕННЯ 2 ЄДРПОУ 40966896/ 3422,40 судових витрат, які складаються з: 2422,40 відшкодування зі сплати судового збору та 1000,00 грн витрат на правничу допомогу.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 13.08.2026.

Суддя : О.В. Сатарова