Рішення № 138966198, 13.08.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 465/3267/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року Залізничного районного суду м. Львова Іванюк І.Д., розглянувши у приміщенні суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», в інтересах якого діє адвокат Дармограй Анастасія Тимофіївна, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач ТОВ «Бізнес Позика», в інтересах якого діє адвокат Дармограй А.Т., через систему «Електронний суд» звернулося 07.04.2026 року до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 517895-КС-001 від 01.12.2024 року в розмірі 84750,00 грн, з яких: 25000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 42250,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 12500,00 грн - сума заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України; 5000,00 грн - комісія, а також стягнути понесені судові витрати. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 01.12.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 517895-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» 01.12.2024 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 517895-КС-001 про надання кредиту. 01.12.2024 року ОСОБА_1 прийняла (акцептувала) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 517895-КС-001 про надання кредиту на умовах, визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направило ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-6509 на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті, який боржником було введено та відправлено. Таким чином, 01.12.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 517895-КС-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 25000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 , яка була зазначена позичальником при заповненні анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням). Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, а тому у неї утворилася заборгованість за договором № 517895-КС-001 про надання кредиту в розмірі 84750,00 грн. На підставі викладеного позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 26.06.2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву у визначений судом п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження не подала, заяви про поновлення строку для подання відзиву до суду також не скерувала.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Клопотань від жодної зі сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить із такого.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 01.12.2024 року відповідачу надано для ознайомлення паспорт споживчого кредиту (а. с. 15-17), який підписаний нею із використанням одноразового ідентифікатора UA-6509

Цього ж дня 01.12.2024 року ТОВ «Бізнес Позика» в особі директора Гайворонської М.М., яка діє на підставі статуту, з однієї сторони та ОСОБА_1 , з другої сторони, 01.12.2024 року уклали договір № 517895-КС-001 про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем дистанційно в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 25000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених договором і правилами надання споживчих кредитів.

У договорі встановлено строк, на який надається кредит, - 24 тижні, стандартну процентну ставку за кредитом - 1 % на день, фіксовану, комісію за надання кредиту - 5000,00 грн, строком на 24 тижні, термін дії договору - до 18.05.2025 року, орієнтовну загальну вартість наданого кредиту - 61367,66 грн.

Відповідно до п. 2.10 договору орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 6679,28 %. Реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість наданого кредиту обчислені на основі припущення, що позичальник буде дотримуватися графіка платежів, указаного в договорі.

Згідно з п. 11.4.4 договору позичальник ознайомлений із договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, обсяг зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватися їх, у зв`язку з чим уклав договір на основі вільного волевиявлення (а. с. 18-38).

Відповідно до пункту 3.2.6, 4.1. Договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, що вказана у п. 12 договору, зокрема № НОМЕР_3 , зазначеної відповідачем у договорі. Позичальника ідентифіковано за допомогою системи BankID НБУ (п. 3.2.3).

Документи підписані відповідачем ОСОБА_1 із використанням одноразового ідентифікатора UA-6509 (а.с. 18-27).

До матеріалів справи долучено Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», затверджені наказом директора ТОВ «Бізпозика» від 16.08.2024 року № 24-ОД (а. с. 52-64), а також витяг з анкети клієнта ОСОБА_1 (а. с. 50).

Таким чином, стороною позивача доведено факт укладення кредитного договору між сторонами.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Абзацом другим частини 2 статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою всіх його сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір № 517895-КС-001 від 01.12.2024 року укладений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора UA-6509 01.12.2024 року о 12 год 28 хв (а. с. 48 на звороті).

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та законодавством у сфері електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, який надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, який пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ повинен містити обов`язкові реквізити. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 цього Закону електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється їхня воля.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа є електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.

Крім того, у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за кредитом у гривні, з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов`язання, не сплачувала заборгованість за кредитним договором № 517895-КС-001 від 01.12.2024 року, у результаті чого виникла заборгованість у загальній сумі 84750,00 грн, з яких: 25000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 42250,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 12500,00 грн - сума заборгованості за відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України; 5000,00 грн - комісія (а. с. 11-14).

Водночас суд зазначає, що відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Умови договору зі споживачем не повинні бути несправедливими. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті кредитному посереднику та третім особам відповідно до вимог законодавства України та/або умов договору про споживчий кредит.

Водночас саме включення певного платежу до загальних витрат за споживчим кредитом не звільняє кредитодавця від обов`язку дотримання інших вимог законодавства щодо змісту договору про споживчий кредит.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема, загальний розмір наданого кредиту, порядок та умови його надання, строк кредитування, процентна ставка за кредитом, її тип, порядок її обчислення та сплати процентів, а також орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Крім того, споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит.

Судом установлено, що договором № 517895-КС-001 від 01.12.2024 року передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 5000,00 грн.

Разом із тим зі змісту договору та наданих суду матеріалів не вбачається, що за зазначену комісію позивачем надавалися позичальнику окремі послуги, відмінні від безпосереднього надання кредитних коштів, або що позивачем доведено фактичне надання будь-якої окремої супровідної послуги, вартість якої становить 5000,00 грн.

Саме по собі визначення в договорі комісії за надання кредиту не свідчить про наявність окремої послуги, за яку споживач має здійснити відповідну оплату.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5000,00 грн комісії задоволенню не підлягає.

Водночас суд зазначає, що згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Крім того, неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на наведене позивачем безпідставно нараховано відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України за кредитним договором № 517895-КС-001 від 01.12.2024 року в розмірі 12500,00 грн, а тому в частині їх стягнення слід відмовити.

Із урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 67250,00 грн, з яких 25000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 42250,00 грн - заборгованість за відсотками, а тому позов слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1715 від 23.01.2026 року (а. с. 10), на підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2112,64 грн (виходячи з розрахунку: 2662,40 грн ? 67250,00 грн : 84750,00 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 19, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 67250 (шістдесят сім тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп. заборгованості за кредитним договором № 517895-КС-001 від 01.12.2024 року та 2112,64 грн судового збору.

У решті позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ 41084239, адреса місцезнаходження: 01133, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Іванюк І.Д.