Ухвала суду № 138963521, 13.08.2026, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/1101/26

провадження № 1-кп/631/175/26

У Х В А Л А

про призначення справи до судового розгляду в порядку дистанційного судового провадження та про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

13 серпня 2026 року селище Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

з боку сторони обвинувачення:

прокурора ОСОБА_2 ,

з боку сторони захисту:

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

а також:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши і перевіривши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань № 2 Нововодолазького районного суду Харківської області справу з єдиним унікальним № 631/1101/26 за кримінальним провадженням, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2026 року під № 12026221090000422 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 153 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

10 серпня 2026 року до Нововодолазького районного суду Харківської області за вхідним № 5374/26-вх. від Берестинської окружної прокуратури Харківської області в порядку, передбаченому статтями 283, 291 та 293 Кримінального процесуального кодексу України, надійшов складений слідчим та затверджений прокурором, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2026 року під № 12026221090000422 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 153 Кримінального кодексу України, що був зареєстрований за єдиним унікальним № 631/1101/26 (провадження № 1-кп/631/175/26).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 10 серпня 2026 року призначено підготовче судове засідання по справі.

Під час підготовчого судового засідання прокурор Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_2 заявила, що обвинувальний акт складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, направлений за підсудністю до Нововодолазького районного суду Харківської області, підстав для закриття чи зупинення провадження не має. Вважала, що у справі маються всі необхідні для розгляду у судовому засіданні матеріали, а отже можливе призначити справу до судового розгляду у закритому судовому засіданні за участю прокурора, малолітньої потерпілої та її законного представника, обвинуваченого та його захисника. Заяв та клопотань щодо витребування певних речей чи документів не мала, просила суд здійснити виклик до суду для допиту певних осіб, зазначених у клопотанні, зареєстрованому за вхідним № 5463/26-вх від 13 серпня 2026 року, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Також прокурор вважала за необхідне надати доручення органу пробації підготувати досудову доповідь відносно обвинуваченого відповідно до положень статті 314-1 Кримінального процесуального кодексу України.

Окрім іншого, прокурор просила суд вирішити питання, пов`язане із продовженням відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, на адресу суду із дотриманням приписів частини 2 статті 35 Кримінального процесуального кодексу України надійшло письмове клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , що було зареєстроване за вхідним № 5462/26-вх. від 13 серпня 2026 року, дане клопотання мотивоване наявністю у провадженні обставин, визначених пунктами 1 та 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

На думку прокурора, у розрізі того, що причетність обвинуваченого ОСОБА_3 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 153 Кримінального кодексу України підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, є дійсними ризики, визначені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме можливої спроби переховуватися від суду з огляду на обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину за яке передбачено покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років. Відтак, перебуваючи на свободі у ОСОБА_3 будуть існувати всі умови як для залишення території області, так й незаконного перетину державного кордону України з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений тяжкий злочин.

Крім того, прокурор зазначила, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, які не допитані судом, та з якими обвинувачений особисто знайомий й мешкає в одному населеному пункті, і перебуваючи на свободі, останній буде мати можливість здійснювати на них незаконний вплив, надаючи необхідні відомості для дачі відповідних показів, чим перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні.

Підстави для зміни міри запобіжного заходу, на думку прокурора, відсутні, а характеризуючи особистість ОСОБА_3 дані не змінилися, а тому з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги неможливість запобігання вищезазначеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, прокурор просила продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого на строк, що не може перевищувати двох місяців з огляду на наявність передумов, передбачених статтями 177, 178, пунктами 1 3 частини 1 статті 194, статтями 199, 314 Кримінального процесуального кодексу України з визначенням суми застави в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66560 гривень 00 копійок.

Малолітня потерпіла ОСОБА_12 та її законний представник ОСОБА_13 у підготовче судове засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце його проведення були повідомлені своєчасно та належним чином згідно із вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Разом із тим, через канцелярію суду законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_13 надав заяву, що була зареєстрована за вхідним № 5464/26-вх. від 13 серпня 2026 року, з проханням підготовче судове засідання та судовий розгляд справи провести за їх відсутності.

У підготовчому судовому засіданні у порядку, передбаченому статтями 314 та 325 Кримінального процесуального кодексу України, судом, з урахуванням думки учасників судового провадження, було вирішено питання про проведення підготовчого судового засідання без участі малолітньої потерпілої ОСОБА_12 та її законного представника ОСОБА_13 , які будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, звернувшись на адресу суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, адже є можливим за відсутності останніх з`ясувати всі питання, визначені статтею 315 Кримінального процесуального кодексу України, з огляду на те, що цивільний позов в рамках кримінального провадження заявлений не був.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні не заперечувала проти призначення справи до судового розгляду, вважала, що кримінальне провадження підсудне Нововодолазькому районному суду Харківської області, розгляд справи повинен здійснюватися у закритому судовому засіданні суддею одноособово. Повідомила, що у сторони захисту відсутні будь-які клопотання до суду, у тому числі щодо витребування певних речей чи документів та виклику свідків, а також щодо повернення обвинувального акту прокурору. Відносно клопотання прокурора про виклик у судове засідання для допиту в якості свідків осіб, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування, сторона захисту не заперечує. Щодо клопотання прокурора про продовження її підзахисному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала, посилаючись на не доведення, на її переконання, обставин регламентованих пунктами 1 3 частини 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України та просила у задоволенні клопотання прокурору відмовити, змінити ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання останнього.

Захисник ОСОБА_4 звернула увагу суду, що ризики, наведені прокурором у клопотанні, наразі суттєво зменшились та не підтверджені жодними доказами. На думку захисника, є недоведеним ризик впливу обвинуваченого на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, оскільки відповідних заяв від останніх не надходило. ОСОБА_4 також відмітила, що ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце реєстрації та проживання, а в результаті вчинення кримінального правопорушення будь-які тяжкі наслідки не настали, тому є всі підстави для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні вважав за можливе призначити справу до судового розгляду у закритому судовому засідання суддею одноособово та повідомив про відсутність у нього будь-яких клопотань до суду. Обвинувачений підтримав думку свого захисника та не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про виклик у судове засідання для допиту в якості свідків осіб, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також щодо наданні доручення органу пробації підготувати досудову доповідь відносно нього.

Відносно клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, обраного під час досудового розслідування, ОСОБА_3 фактично заперечував, але погодився із розміром застави, наведеним у клопотанні. Просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт, посилаючись на те, що усвідомив негативний характер своїх дій.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання щодо можливості призначення справи до судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт разом із реєстром матеріалів досудового розслідування, а також проаналізувавши в системному зв`язку усі наявні на даному етапі судового слідства у матеріалах справи докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (частина 2 статті 1 Кримінального процесуального кодексу України).

Підготовче провадження у суді першої інстанції здійснюється відповідно до приписів глави 27 розділу ІV Кримінального процесуального кодексу України, якою визначено, що завданням стадії підготовчого судового провадження є, зокрема, перевірка матеріалів досудового розслідування, оцінка змісту і форми обвинувального акту, з метою успішного проведення судового розгляду.

Обвинувальний акт, як встановлено частиною 4 статті 110 Кримінального процесуального кодексу України, є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває особі обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Відповідно до статті 291 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 31) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Крім того до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється (частина 4 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України).

Отже, до суду повинен надійти обвинувальний акт, в якому мають міститися обов`язкові відомості, які зазначені у частині 2 статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, та бути доданий перелік документів, який визначений у частині 4 статті 291 наведеного вище кодифікованого закону України.

Як убачається зі змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2026 року під № 12026221090000422 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 153 Кримінального кодексу України, він фактично відповідає вимогам статті 291 Кримінального процесуального кодексу України, та містить всі необхідні відомості, передбачені зазначеною нормою закону.

Так, в обвинувальному акті міститься виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на статтю закону України про кримінальну відповідальність та сформульовано обвинувачення із зазначенням дій, які були вчинені обвинуваченим, а також обставини, які, відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

У обвинувальному акті наявний короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується обвинуваченому, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого кримінального правопорушення. Наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

З огляду на вказане, суд доходить висновку про відповідність даного обвинувального акта вимогам чинного законодавства, а також про відсутність у ньому таких недоліків, які б перешкоджали суду призначити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні.

Провадження за обвинувальним актом відповідно до приписів статтей 32 та 33 Кримінального процесуального кодексу України підсудне Нововодолазькому районному суду Харківської області.

Угода про визнання винуватості до суду не надходила та сторони кримінального провадження не повідомляли про її досягнення.

Підстав для закриття провадження у справі за підпунктами 4 8 частини 1 або частини 2 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, як і прийняття рішення за пунктами 1 4 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, не має.

Істотних порушень вимог Кримінального процесуального законодавства України, які б перешкоджали призначенню справи до судового розгляду, не встановлено.

З огляду на те, що під час підготовчого судового засідання не було встановлено підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1 4 частини 3 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що на підставі обвинувального акта у цьому кримінальному провадженні належить призначити судовий розгляд та з цією метою вирішити питання, пов`язані з підготовкою до судового розгляду.

Відповідно до положень частини 2 статті 318, пунктів 19, 25 та 26 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, судом визначено коло осіб з боку сторони обвинувачення та захисту, які братимуть участь у судовому розгляді.

За приписами статті 26 Кримінального процесуального кодексу України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим кодексом.

Зокрема, вони мають право визначитись із переліком осіб, щодо яких суду слід здійснити виклик для допиту, що чітко визначено у абзаці 1 пункту 4 частини 2 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України.

Натомість у підготовчому провадженні сторона захисту із таким клопотанням до суду не звернулась, а клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню, й до суду слід викликати задля здійснення допиту під час судового розгляду цього кримінального провадження осіб, перелічених прокурором та зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2026 року під № 12026221090000422, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .

Частина 1 статті 337 Кримінального процесуального кодексу України обумовлює, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

При цьому, частиною 2 статті 27 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито. Слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини лише у разі:

1) якщо обвинуваченим є неповнолітній;

2) розгляду справи про кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканності особи;

3) необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставини, які принижують гідність особи;

4) якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може привести до розголошення таємниці, що охороняється законом;

5) необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Також, як констатовано у частинах 4 і 7 зазначеної вище статті, кримінальне провадження у закритому судовому засіданні суд здійснює з додержанням правил судочинства, передбачених цим кодексом. На судовому розгляді в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише сторони та інші учасники кримінального провадження. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення проголошується прилюдно з пропуском інформації, для дослідження якої проводилось закрите судове засідання та яка на момент проголошення судового рішення підлягає подальшому захисту від розголошення.

Отже, відповідно до загальних засад кримінального провадження рішення про необхідність проведення судового розгляду у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини ухвалюється за клопотанням учасників судового провадження, заявленим під час підготовчого судового засідання, та на підставі чітко обумовлених кримінальним процесуальним законом виняткових випадках, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Заявлене стороною обвинувачення в особі прокурора клопотання про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження, яке підтримане стороною захисту, з огляду на зміст пункту 4 частини 2 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України підлягає задоволенню, а тому судовий розгляд цієї справи слід здійснювати у закритих судових засіданнях впродовж усього судового провадження з огляду на наступне.

Кримінальний процесуальний кодифікований закон України у пунктах 11і 12 частині 1 статті 3 надає визначення терміну малолітня особа та неповнолітня особа, що вжиті у кодексі, а саме: малолітня особа це дитина до досягнення нею чотирнадцяти років і неповнолітня особа це малолітня особа, а також дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Оскільки потерпілою у цьому кримінальному провадженні є ОСОБА_12 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , то на час здійснення цього судового провадження вона вважається малолітньою.

Окрім того, згідно із обвинувальним актом, що слід розглядати суду, ОСОБА_3 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 153 Кримінального кодексу України, яке матеріальним законом відносяться до тих, що вважаються вчиненими проти статевої свободи та статевої недоторканості особи й містяться у розділі ІV кримінального кодифікованого закону України.

У Законі України від 22 грудня 2005 року № 3262-lV «Про доступ до судових рішень» (зі змінами та доповненнями) визначена загальна норма щодо забезпечення відкритості судових рішень, яка передбачає обов`язковість їх оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Обмеження доступу до судових рішень (заборона їх оприлюднення) в цьому реєстрі допустиме лише в окремо визначених Законом випадках.

Таким випадком, з огляду на припис частини 2 вказаного Закону, є судовий розгляд у закритому судовому засіданні. В такому разі судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.

Відтак, суд вважає за можливе та необхідне застосувати положення пункту 2 частини 2 статті 27 Кримінального процесуального кодексу України й здійснювати судовий розгляд справи з єдиним унікальним № 631/1101/26 (провадження № 1-кп/631/175/26) за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2026 року під № 12026221090000422 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 153 Кримінального кодексу України, у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження.

Відповідно до змісту частини 1 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

В рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2026 року під № 12026221090000422, як на стадії його досудового розслідування, так і під час підготовчого судового провадження цивільні позови ані потерпілою та її законним представником, ані прокурором подані не були й суд рахується із такою позицією останніх.

Інших клопотань, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, у тому числі про витребування певних речей чи документів, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, від сторін кримінального провадження, які були вільні у використанні своїх прав, не надходило.

При цьому, за приписами частин 1 та 2 статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, у відповідності до положень частини 6 статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, лише створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Водночас, як передбачено приписами статті 26 наведеного процесуального кодифікованого закону України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Положення частини 3 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України визначають, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Отже розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Положеннями частини 1 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

При цьому суд враховує положення частини 1 статті 131 вищевказаного нормативного-правового акту України, які обумовлюють, що заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (пункт 9 частини 2 статті 131 Кримінального процесуального кодексу України).

Зі змісту частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

Отже, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення дієвості кримінального провадження, тобто досягнення його завдань.

Судом з`ясовано, що під час досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_14 , постановленою 19 травня 2026 року у справі з єдиним унікальним № 626/1671/26, був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» до 15 липня 2026 року, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 66560 гривень 00 копійок.

Надалі, ухвалою слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_14 , постановленою 13 липня 2026 року у справі з єдиним унікальним № 626/1671/26, продовжено строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 у ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» до 18 серпня 2026 року включно, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 66560 гривень 00 копійок.

Підставами для постановлення вказаних ухвал було встановлення судом існування ризиків, передбачених положеннями статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме ризиків переховування від суду, незаконного впливу на потерпілу, свідків.

Положеннями частини 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання чи продовження запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначений у статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, зокрема враховується тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зав`язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

З огляду на зазначене вище, суду належить вирішити, чи довела сторона обвинувачення обставини, на які вона покликається. Вирішуючи це питання, суд виходить із такого.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України).

Перелік запобіжних заходів, які підлягають застосуванню наведений у статті 176 Кримінального процесуального кодексу України, при цьому як вказано у частині 3 наведеної норми, найбільш суворим запобіжним заходом є тримання під вартою.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, поміж іншого, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років (пункт 4 частини 2 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

З положень статті 199 Кримінального процесуального кодексу України випливає, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою у тому числі ураховуються обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Як вже зазначалося вище, прокурор, обґрунтовуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 посилається на те, що наразі продовжують існувати ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому кримінальному провадженні.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 153 Кримінального кодексу України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , згідно із положеннями статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до тяжкого злочину.

В ході обговорення питання доцільності продовження дії запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого, судом встановлено, що ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, досі продовжують існувати.

Крім того, суд наголошує, що під час розгляду порушеного прокурором питання щодо продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, сторона захисту не навела інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Так, характер та фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення злочину свідчить про його підвищену суспільну небезпеку.

Відповідно до обвинувального акту та долучених до клопотання матеріалів встановлено такі відомості: ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Станичне Нововодолазького району Харківської області, є громадянином України, має повну загальну середню освіту, на час затримання офіційно не працевлаштований, суб`єктом господарської діяльності не зареєстрований. Обвинувачений розлучений, неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків на утриманні не має, за станом здоров`я не має специфічних особливостей, до осіб з інвалідністю не відноситься, на обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває та не перебував, має зареєстроване місце проживання та фактично до затримання проживав один за адресою: АДРЕСА_1 , де характеризується посередньо. Так, згідно довідки-характеристики № 3/105, наданою 18 травня 2026 року старостою Слобожанського старостинського округу № 3 Старовірівської сільської ради Берестинського району Харківської області ОСОБА_15 , ОСОБА_3 розлучений, у шлюбі не перебуває, проживає у власному домоволодінні сам, підсобного господарства немає, не працює, зловживає алкогольними напоями. До Слобожанського старостинського округу № 3 Старовірівської сільської ради скарг від односельців на ОСОБА_3 не надходило.

Згідно повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_16 від 05 червня 2026 року за № 4/144, ОСОБА_3 виключений з військового обліку по досягнення граничного віку перебування в запасі, військову службу не проходив.

ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується вперше, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи, відомостей щодо застосування раніше до ОСОБА_3 запобіжних заходів чи наявності повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, матеріали справи не містять.

Отже, обвинувачений на час вирішення питання щодо продовження строку застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою не має міцних соціальних зв`язків, за своїм станом здоров`я не має специфічних особливостей стану здоров`я, має прийнятну репутацію.

Відповідно, аналізуючи указані фактори у цьому провадженні в їх сукупності на предмет перевірки дійсності у справі обставин, визначених частиною 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, суд ураховує, що застосування до підозрюваного, обвинуваченого будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що передбачено частиною 5 статті 9 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (наприклад, пункт 32 рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86)) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Суд звертає увагу, що обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні. З огляду на що, суд на даній стадії судового провадження (підготовче судове засідання) не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань на даній стадії кримінального провадження, вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування ОСОБА_3 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 153 Кримінального кодексу України, тобто у вчиненні тяжкого злочину.

Проаналізувавши обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2026 року під № 12026221090000422, доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_14 , постановлені 19 травня 2026 року та 13 липня 2026 року у межах справи з єдиним унікальним № 626/1671/26, про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді триманні під вартою та продовження строку його дії, суд дійшов висновку, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу. При цьому суд також враховує стадію кримінального провадження (підготовче судове засідання), що в подальшому передбачає доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 153 Кримінального кодексу України, за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.

З цього приводу також слід зазначити, що за наявності підстав можлива причетність особи до кримінального правопорушення є предметом перевірки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Стадія судового розгляду передбачає перевірку обвинувального акту на предмет доведеності стороною обвинувачення вини особи в інкримінованому їй діянні. Така особа має інший процесуальний статус статус обвинуваченого, а отже й правових підстав для перевірки обґрунтованості підозри з урахуванням процесуального статусу особи на даній стадії кримінального провадження немає. Це суперечить й завданням суду на даній стадії, який за результатами розгляду кримінального провадження по суті саме у відповідному вироку робить висновок про доведеність чи недоведеність висунутого особі згідно обвинувального акту обвинувачення, що не допускає можливості передчасного оцінювання судом доказів у кримінальному провадженні.

Отже, розгляд відповідного клопотання має відбуватись з урахуванням перебування особи в статусі обвинуваченого та в контексті перевірки обґрунтованості ризиків та обставин у кримінальному провадженні відповідно до статей 177 та 178 Кримінального процесуального кодексу України.

Разом із тим, строк дії ухвали слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_14 , постановленої 13 липня 2026 року, про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, спливає 18 серпня 2026 року, закінчити розгляд кримінального провадження до цієї дати є неможливим, оскільки на даний час кримінальне провадження перебуває на стадії підготовчого провадження.

З огляду на зазначене вище, суду належить вирішити, чи довела сторона обвинувачення обставини, на які вона покликається. Вирішуючи це питання, суд виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

При цьому, норми Кримінального процесуального законодавства України не вимагають доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, у даному кримінальному провадженні.

Суд відмічає, що в ухвалі слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_14 від 19 травня 2026 року про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та в ухвалі слідчого судді Берестинського районного суду Харківської області ОСОБА_14 від 13 липня 2026 року про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою було визнано дійсними ризики переховування, та впливу на потерпілу, свідків.

В цей час останні є дійсними та не зменшились, адже указані ризики, як реальні, оцінюються в світлі: 1) обставин даного кримінального провадження та 2) особистості обвинуваченого (фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування).

Щодо ризику можливої спроби переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, слід також враховувати фактичну ситуацію в Україні, а саме те, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про ведення воєнного стану в України» на території нашої держави введений воєнний стан, який триває по цей час.

Відтак, в умовах безпрецедентною військовою та нелюдською агресією Російської Федерації проти України, у ОСОБА_3 збільшуються можливості для ухилення від суду, адже виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях, у тому числі Харківської області, де провадяться активні бойові дії, з об`єктивних причин є обмеженими в частині можливості належним чином контролювати поведінку обвинуваченого та його місцезнаходження.

Окрім іншого, суворість передбаченого покарання також є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Європейський суд з прав людини у рішенні від 26 липня 2001 року у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96) зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 20 червня 2019 року у справі № 166/313/17, від 13 серпня 2020 року у справі № 674/1202/19, від 27 лютого 2019 року у справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Отже, у даній ситуації тяжкість покарання хоча і не є самостійною підставою для утримання ОСОБА_3 під вартою, проте окреслені строки у санкції частини 4 стаття 153 Кримінального кодексу України (позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років) у сукупності з іншими обставинами про особу обвинуваченого збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не продовживши строк тримання під вартою.

У рішенні від 26 січня 1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 153 Кримінального кодексу України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , в силу статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до тяжкого злочину, суд доходить висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.

Наявність певного ризику/ризиків, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, а у даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований прокурором та підтверджується наявними матеріалами.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на потерпілу та свідків у кримінальному провадженні, суд також виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від потерпілих, свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

Суд вважає, що ризик впливу на потерпілу, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілої, свідків й дослідження їх судом.

На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні.

Відповідний незаконний виплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на обвинувачену, як на особу, що вчинила кримінальне правопорушення, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються обвинуваченому та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Оскільки справа перебуває на стадії підготовчого судового засідання, потерпіла, свідки у даному кримінальному провадженні не допитані, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу ОСОБА_3 на потерпілу, яка є малолітньою особою, свідків, такі особи можуть змінити свої показання у суді, а тому даний ризик є продовжуваним. Окрім цього, суд приймає до уваги, що потерпіла та переважна кількість свідків у кримінальному провадженні є односельчанами.

Враховуючи викладене у сукупності, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинуваченого як особу, його соціальні зв`язки та репутацію у сукупності з обставинами інкримінованих йому кримінального правопорушення, суд доходить висновку, що вказані обставини об`єктивно вказують на наявність продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, як то: переховування від суду, незаконний вплив на потерпілу, свідків, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

При цьому, суд відхиляє доводи сторони захисту про необґрунтованість та недоведеність вказаних ризиків з огляду на належну процесуальну поведінку обвинуваченого упродовж всього часу здійснення кримінального провадження, а також недопущення ним спроб переховування та впливу на потерпілу й свідків.

Так, посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб тиску ОСОБА_3 на потерпілу та свідків, а також не можливості переховування від суду є безпідставними, оскільки належна процесуальна поведінка обвинуваченого наразі обумовлена не його правосвідомістю, а наявністю запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування обвинуваченого від суду у разі не продовження йому запобіжного заходу. Окрім того, суд зазначає, що раніше застосований на стадії досудового розслідування та продовжений ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, строк якого спливає 18 серпня 2026 року, виявився вкрай дієвим та таким, завдяки якому досягнуто виключної та єдиної мети такого застосування забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

З огляду на викладене, суд у ракурсі установлених фактичних обставин вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та зможе запобігти ризикам, передбаченим положеннями статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, та які були встановлені судом.

Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого інших запобіжних заходів, то суд уважно вислухавши та ретельно проаналізувавши доводи сторони захисту, з урахуванням даних, які характеризують обвинуваченого, тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , стану здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження про неможливість перебування вказаної особи під вартою, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

Так, щодо питання чи зможуть інші більш м`які запобіжні заходи, запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу Украйни, то слід відмітити, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України (частина 1 статті 184 Кримінального процесуального кодексу України).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

Суд виходить з того, що: (1) особисте зобов`язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого з огляду на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 та встановлені ризики; (2) заяв про взяття на поруки обвинуваченого до суду не надходило; (3) умови домашнього арешту, який по суті є «несуворою» формою ізоляції обвинуваченого, хоча і полягають у забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, проте в обставинах цього кримінального провадження не буде досить дієвим, оскільки лише обмежує пересування особи та не зможе належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу. Тому у випадку його застосування, з огляду на встановлені судом ризики, відсутні будь-які стримуючі стимули від неналежного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Також при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж окреслені заявником по відношення до обвинуваченого не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому норми Кримінального процесуального кодексу України не вимагають доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1 5 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

В даному випадку, обставини визначені статтею 199 Кримінального процесуального кодексу України є дійсними, так як завершити розгляд справи до закінчення строку дії даного заходу забезпечення кримінального провадження не є можливим.

Окрім іншого, суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються.

Як вже зазначалось, доказів того, що стан здоров`я ОСОБА_3 перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, суду не надано.

Наявні наведені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу на більш м`який.

Застосований запобіжний захід кореспондується визначеним Кримінальним процесуальним законодавством України конкретним підставам і меті запобіжного заходу.

Як наслідок передумови для продовження запобіжного заходу тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу у межах строків визначених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Таке судове рішення, на переконання суду, не суперечить вимогам статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Приймаючи до уваги, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу встановленого ОСОБА_3 строку тримання під вартою, суд вважає за доцільне на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів та оцінених в сукупності з усіма обставинами, у тому числі визначеними статтями 177, 178, 183, 194, 199, 315 Кримінального процесуального кодексу України, продовжити застосований під час досудового розслідування відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строків визначених частиною 1 статті 197 Кримінальним процесуальним кодексом України.

Частиною 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України покладено на суд обов`язок, при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначити розмір застави, достатньої для виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.

Прокурор у своєму клопотанні просила суд визначати розмір застави ОСОБА_3 у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 66560 гривень 00 копійок.

Відтак, на виконання вимог частини 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, суд вважає, що у даному кримінальному провадженні обвинуваченому слід визначити відповідний розмір застави.

Згідно із приписами частини 1 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

У частині 4 наведеної норми права визначено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги фактичні обставини даного кримінального провадження, ступень тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, враховуючи те, що ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується вперше, суд дійшов висновку, що застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави забезпечить належну процесуальну поведінку останнього.

Вирішуючи питання щодо розміру застави суд виходить з приписів пункту 2 частини 5 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України, які визначають, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

При цьому, положення Кримінального процесуального кодексу України та практика Європейського суду з прав людини орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачені статтею 177 Кримінального процесуального кодексу України; (8) «середовище»; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

У контексті обставин даного кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , враховуючи дані про особу останнього та його поведінку, активи та взаємовідносини з іншими особами, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, суд погоджується з прокурором та вважає, що застава в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 гривень 00 копійок, є справедливою, здатною забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, виконання покладених на обвинуваченого обов`язків й запобігти встановленими ризикам, при цьому не порушуючи прав обвинуваченого.

На думку суду, саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до обвинуваченого, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов`язків та запобігти здійсненню дій, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 Кримінального процесуального кодексу України.

Також, у відповідності до положень частини 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, на обвинуваченого у разі внесення застави, з дня її внесення, слід покласти на два місяця наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та мешкає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2026 року під № 12026221090000422; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, адже такі обов`язки будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченого, у зв`язку з чим не суперечитимуть пункту 2 частини 3 статті 132 Кримінального процесуального кодексу України.

Положеннями частини 5 статті 314 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.

За змістом частин 1 та 2 статті 314-1 Кримінального процесуального кодексу України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду.

Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні нетяжкого або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п`яти років позбавлення волі.

Як убачається зі змісту обвинувального акта, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 153 Кримінального кодексу України, яке, враховуючи положення статті 12 Кримінального кодексу України, що містить класифікацію кримінальних правопорушень залежно від ступеня тяжкості, належить до тяжкого злочину, адже санкція цієї норми передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а тому з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує особу обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання, слід доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Обговорюючи питання щодо дистанційного судового провадження, керуючись приписами частин 1 та 4 статті 336 Кримінального процесуального кодексу України щодо можливості здійснення судового розгляду справи у режимі відео конференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), зокрема, у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження у судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин та для забезпечення оперативності судового провадження, ураховуючи факт застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також з метою забезпечення оперативності судового розгляду справи, суд вважає за можливе та доцільне проведення судових засідань із розгляду цього кримінального провадження здійснювати в режимі відеоконференції з приміщення ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ХАРКІВСЬКІЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» в разі технічної неможливості його доставлення до зали судових засідань приміщення суду.

У цьому випадку суд наголошує, що чинною редакцією частини 2 статті 336 Кримінального процесуального кодексу України обумовлено, що суд не має права прийняти рішення про здійснення дистанційного судового провадження, в якому поза межами приміщення суду перебуває обвинувачений, якщо він проти цього заперечує, крім випадків здійснення дистанційного судового провадження в умовах воєнного стану.

При цьому суд бере до уваги, що Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який відповідними Указами Президента України неодноразово продовжувався та діє до теперішнього часу.

Відповідно до статті 1 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Виходячи із вищевикладеного вбачається, що починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.

Положеннями статті 12-2 Закону України № 389-VІІІ від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, враховуючи те, що в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введений й продовжений воєнний стан, наявні всі підстави задля розгляду цього кримінального провадження в режимі відеоконференцзв`язку з приміщенням ДЕРЖАНОЇ УСТАНОВИ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» в разі технічної неможливості доставлення обвинуваченого ОСОБА_3 до зали судових засідань приміщення суду.

Таким чином, підготовка до судового розгляду є завершеною.

Відповідно до частини 1 статті 316 Кримінального процесуального кодексу України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.

Також суд вважає за необхідне врахувати, що у відповідності до частини 1 статті 317 Кримінального процесуального кодексу України усі письмові документи, надані суду учасниками підготовчого судового засідання під час його проведення, долучаються до матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи) та залишаються в суді.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1, 2, пунктом 5 частини 1 статті 7, статтями 12, 22, 26, 27, 31, 32, частиною 2 статті 35, частиною 2 статті 110, частиною 5 статті 115, статтями 131, 132, 134 138, 176 178, 182 184, 186, 193 194, 196 199, 205, частиною 4 статті 291, частиною 1 статті 293, статтями 314 317, частиною 1 статті 320, статтею 336, частиною 2 статті 369, частиною 3 статті 371, статтею 372, частиною 2 статті 392, частиною 5 статті 532 та статтею 533 Кримінального процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

Призначити та провести судовий розгляд справи з єдиним унікальним № 631/1101/26 (провадження № 1-кп/631/175/26) за кримінальним провадженням, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2026 року під № 12026221090000422 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 153 Кримінального кодексу України, суддею одноособово у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження в приміщенні залу судових засідань Нововодолазького районного суду Харківської області 19 серпня 2026 року о 13 годині 30 хвилин за участю: з боку сторони обвинувачення прокурора ОСОБА_2 , малолітньої потерпілої ОСОБА_12 , її законного представника ОСОБА_13 , з боку сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4 .

Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомити всіх учасників кримінального провадження як з боку сторони обвинувачення, так і з боку сторони захисту, викликавши їх у судове засідання.

Клопотання сторони обвинувачення про виклик в судове засідання для допиту певних осіб задовольнити.

Викликати в судове засідання для допиту в якості свідків:

ОСОБА_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_7 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_8 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_9 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_10 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_11 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_5 .

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити застосований (обраний) відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 153 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у виді тримання під вартою у ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» строком на шістдесят днів, а саме до 11 жовтня 2026 року (включно) із правом внесення застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (номер рахунку UA208201720355299002000006674, МФО банку одержувача 820172, код отримувача за ЄДРПОУ 26281249, отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, банк отримувача Державна казначейська служба України у місті Київ, призначення платежу застава, справа № 631/1101/26, номер провадження № 1-кп/631/175/26, з обов`язковою вказівкою ОСОБА_17 обвинуваченого.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в даній ухвалі протягом дії цієї ухвали.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та мешкає, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі потерпілою та свідками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 травня 2026 року під № 12026221090000422;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що у разі внесення застави у визначеному в ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти, та повідомити усно і письмово Нововодолазький районний суд Харківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в ухвалі, ОСОБА_3 зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що з моменту звільнення його з-під варти у зв`язку з внесенням застави він вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом у разі внесення застави, до 11 жовтня 2026 року включно.

Попередити ОСОБА_3 або заставодавця, що у разі невиконання обов`язків покладених судом, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, негайно повідомити близьких родичів ОСОБА_3 про продовження відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою у ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» строком на шістдесят днів, а саме до 11 жовтня 2026 року включно.

Доручити представнику Берестинського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області Державної установи «Центр пробації» підготувати в строк до 19 серпня 2026 року досудову доповідь відносно обвинуваченого:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Станичне Нововодолазького району Харківської області, маючого зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

У разі відсутності технічної можливості доставлення обвинуваченого конвоєм безпосередньо до приміщення суду, розгляд кримінального провадження здійснювати в режимі відеоконференції з ДЕРЖАВНОЮ УСТАНОВОЮ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР».

Доручити адміністрації ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» забезпечити проведення судових засідань за участю обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в режимі відеоконференції.

Зобов`язати уповноважену службову особу ДЕРЖАВНОЇ УСТАНОВИ «ХАРКІВСЬКИЙ СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР» встановити особу обвинуваченого, перебувати до закінчення судового засідання поряд з ним та виконати інші дії, передбачені частинами 3, 6, 7 та 9 статті 336 Кримінального процесуального кодексу України.

Застосовані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження.

Роз`яснити учасникам судового провадження право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження на підставі їх письмових клопотань.

Ухвала суду в частині продовження застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції, а саме Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, як і не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

В решті ухвала окремому оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її постановлення. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачені частиною 1 статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Суддя ОСОБА_1