Постанова № 138963127, 13.08.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1829/26

Провадження № 3/615/444/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Валки

Суддя Валківського районного суду Харківської області Логвінов А.О., за участю: секретаря судового засідання Партоли О.Є., захисника Босої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Валки Харківської області адміністративний матеріали, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, рнокпп: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

19 червня 2026 року о 09 год 26 хв у м. Валки Харківської області на трасі М03 на 430 км водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , із ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло; виражене тремтіння пальців рук; неприродна білість. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП «Валківська ЦРЛ» відмовилась.

Таким чином, водій порушив вимоги п. 2.5. ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

23 липня 2026 року до суду надійшло клопотання захисника Босої Оксани Олександрівни про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Клопотання обґрунтовано тим, що долучений до матеріалів справи відеозапис не містить фіксації факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки на момент початку відеозапису автомобіль вже перебував на узбіччі та не рухався, а інших належних доказів керування транспортним засобом матеріали справи не містять.

Крім того, захисник посилається на відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу, оскільки матеріали справи, на її думку, не містять доказів порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, а з відеозапису не вбачається повідомлення поліцейськими конкретної причини зупинки транспортного засобу.

Також захисник ставить під сумнів належність та допустимість долучених відеозаписів, посилаючись на неможливість ідентифікувати технічний пристрій, яким здійснювалась відеофіксація, відсутність на окремому відеозаписі відомостей про дату, час та реєстраційний номер транспортного засобу, а також на те, що протягом певного проміжку часу ОСОБА_1 на відеозаписі взагалі не видно.

Окремо захисник зазначає про порушення порядку проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння. Посилаючись на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, його огляд мав проводитися відповідно до ст. 266-1 КУпАП та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32, уповноваженою на те посадовою особою, а не працівниками поліції, у зв`язку з чим проведену щодо нього процедуру огляду вважає такою, що здійснена з істотним порушенням установленого порядку.

Крім того, захисник зазначає, що повідомлені поліцейським ознаки наркотичного сп`яніння, зокрема блідість, звужені зіниці та порушення мови, не підтверджуються обставинами справи, оскільки ОСОБА_1 пояснював свій стан втомою та недосипанням, а його мова, за твердженням захисника, була спокійною та логічною. При цьому ОСОБА_1 спочатку погодився пройти огляд у закладі охорони здоров`я, однак направлення на огляд, на думку захисника, не відповідало встановленій формі та не було підписане уповноваженою особою, а акт огляду до матеріалів справи не долучено.

Захисник також посилається на те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду, а висловлював бажання отримати направлення та самостійно прибути до закладу охорони здоров`я, тоді як поведінку працівників поліції захисник розцінює як схиляння його до відмови від проходження огляду.

На підтвердження формального, на думку захисника, складання протоколу остання також посилається на те, що ОСОБА_1 після складання адміністративного матеріалу не було відсторонено від керування транспортним засобом, а матеріали справи не містять відомостей про таке відсторонення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі статтею 268 КУпАП, інкриміноване ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відноситься до правопорушень, по яким присутність у судовому засіданні особи є обов`язковою, у зв`язку з чим вважаю можливим розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі доказів.

Захисник у судовому засіданні просила закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з підстав викладених у клопотанні про закриття провадження у справі.

Дослідивши адміністративний матеріал, оцінивши наявні докази в їх сукупності, вислухавши пояснення захисника, доходжу наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За змістом статтей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пункт 1.9. Правил дорожнього руху України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5. Правил дорожнього руху України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується сукупністю доказів, які були досліджені у ході судового розгляду, а саме:

- змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 696952 від 19 червня 2026 року, який складено стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19 червня 2026 року;

- відеозаписом, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення, згідно з яким на стаціонарному блокпості на узбіччі зупиняється автомобіль Daewoo. З іншого відеозапису вбачається, що біля автомобіля Daewoo Lanos перебуває чоловік, який знаходиться один. До нього підходить працівник поліції та запитує, звідки він прямує, на що чоловік повідомляє, що їде з м. Харкова у напрямку м. Валок, та на вимогу поліцейського надає документи на ім`я ОСОБА_1 . Працівник поліції повідомляє ОСОБА_1 про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та пропонує пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я КНП «Валківська ЦРЛ», на що останній погоджується. Поліцейський повідомляє, що ним буде складено направлення, після чого вони проїдуть до закладу охорони здоров`я для проведення огляду. Надалі на відеозаписі зафіксовано процес складання працівником поліції направлення на огляд. Після складання направлення працівник поліції підходить до ОСОБА_1 , який запитує, чи може він самостійно пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Поліцейський роз`яснює, що саме працівники поліції повинні доставити водія до закладу охорони здоров`я для проходження огляду, а в разі відмови від проходження такого огляду складається протокол про адміністративне правопорушення. Після цього ОСОБА_1 повідомляє, що відмовляється пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Після складання протоколу про адміністративне правопорушення та ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом працівник поліції повідомляє останньому про відсторонення від подальшого керування транспортним засобом, на що ОСОБА_1 зазначає, що його заберуть хлопці.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вищевказані докази є належними та допустимими доказами по справі про адміністративне правопорушення, на підставі яких суддя встановлює наявність події адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Доводи захисника про те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є безпідставними з огляду на таке.

З дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що на стаціонарному блокпості на узбіччі перебуває автомобіль Daewoo Lanos, біля якого знаходиться ОСОБА_1 , при цьому інших осіб біля транспортного засобу не зафіксовано. Під час спілкування з працівником поліції ОСОБА_1 повідомляє, що прямує з м. Харкова у напрямку м. Валок, а на вимогу поліцейського надати документи самостійно дістає та передає їх для перевірки.

У подальшому, як під час повідомлення ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки наркотичного сп`яніння та пропозиції пройти огляд у закладі охорони здоров`я, так і під час складання та оголошення протоколу про адміністративне правопорушення, останній не заперечував факту керування транспортним засобом та не повідомляв працівникам поліції про те, що автомобілем керувала інша особа.

Окрему увагу суд звертає на те, що під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 поводив себе саме як водій транспортного засобу: на вимогу поліцейського надав відповідні документи, повідомив напрямок свого руху, обговорював із працівниками поліції питання проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння та після повідомлення про відсторонення від подальшого керування зазначив, що його заберуть хлопці.

За таких обставин сукупність відомостей, зафіксованих на відеозаписі, у взаємозв`язку з іншими матеріалами справи підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому посилання захисника на відсутність доказів такого керування суд відхиляє як необґрунтовані.

Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, однак працівниками поліції безпідставно було складено протокол про адміністративне правопорушення, спростовуються відеозаписом, дослідженим у судовому засіданні.

Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 спочатку погодився пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, проте у подальшому від проходження такого огляду відмовився, про що прямо повідомив працівників поліції.

Доводи щодо порушення порядку проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння, у зв`язку з тим, що він є військовослужбовцем, є безпідставними.

Статтею 266-1 КУпАП визначено особливості проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Водночас об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає, зокрема, у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння. Суб`єктом зазначеного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом.

Отже, визначальним для кваліфікації дій особи за ч. 1 ст. 130 КУпАП є вчинення нею відповідних дій саме як водієм транспортного засобу.

Натомість об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, є суспільні відносини у сфері встановленого порядку проходження військової служби та військової дисципліни.

У даному випадку протокол про адміністративне правопорушення складено стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з його діями як водія транспортного засобу. Сам по собі статус ОСОБА_1 як військовослужбовця не змінює характеру правовідносин, у межах яких йому інкримінується адміністративне правопорушення, та не виключає застосування до нього положень ст. 266 КУпАП, якою визначено порядок огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Доводи захисника в частині долучених до матеріалів справи відеозаписів, які на її думку є неналежними та недопустимими доказами у справі, є необґрунтованими, з цього приводу суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про національну поліції» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису є доказами в справі про адміністративне правопорушення та відповідно до положень статей 251, 252 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Окрім того, зазначені відеозаписи надані відповідними посадовими особами та долучені до протоколу про адміністративні правопорушення в якості доказів, що є обов`язковим відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Не знаходять свого обґрунтованого підтвердження й твердження захисника щодо невідсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом після складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, із дослідженого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення та ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом працівник поліції повідомив останньому про його відсторонення від подальшого керування транспортним засобом. У відповідь ОСОБА_1 зазначив, що його заберуть хлопці.

Отже, зміст відеозапису безпосередньо спростовує доводи захисника про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом.

Щодо доводів захисника про незаконність зупинки транспортного засобу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право зупиняти транспортні засоби за наявності визначених цією статтею підстав та зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу з детальним описом відповідної підстави.

Водночас предметом розгляду цієї справи є встановлення наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема встановлення факту керування ним транспортним засобом, наявності у працівників поліції підстав для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, дотримання встановленого законом порядку пропозиції та проведення такого огляду, а також факту відмови водія від його проходження.

За змістом ст. 280 КУпАП під час розгляду справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Законність зупинки транспортного засобу сама по собі не є елементом складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відтак посилання сторони захисту на відсутність, на її думку, передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» підстав для зупинки транспортного засобу саме по собі не спростовує встановлених під час судового розгляду обставин щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння, висловлення працівником поліції пропозиції пройти огляд у закладі охорони здоров`я та подальшої відмови водія від проходження такого огляду.

При цьому суд оцінює дотримання працівниками поліції встановленої законом процедури у тій частині, в якій такі обставини мають значення для оцінки належності, допустимості та достовірності зібраних у справі доказів і вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Згідно довідки т.в.о. інспектора ВАП УПП в Харківській області Букалової Олександри, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував посвідчення водія.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, враховуються характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, у зв`язку з чим вважаю можливим призначити порушнику адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, що є необхідним та достатнім стягненням для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Щодо клопотання захисника про застосування при призначенні покарання ст. 69 КК України за аналогією та не призначення ОСОБА_1 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд зазначає наступне.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст. 130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення.

Нормами КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового, а посилання сторони захисту на ст. 69 КК України та можливість її застосування за аналогією при накладенні адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не відповідає чинному законодавству, оскільки положення ст. 69 КК України поширюються виключно на випадки вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає покарання у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З вищевикладеного вбачається, що санкцією частини першої статті 130 КУпАП передбачено безальтернативний вид стягнення, а саме штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Згідно з ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника на користь держави підлягає стягненню судовий збір - 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 40-1, 130, 245, 247, 252, 268, 280, 283-285 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок (отримувач: ГУК Харківськобл/Харківобл/21081300; код ЄДРПОУ: 37874947; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача: UA168999980313020149000020001; код класифікації доходів бюджету: 21081300; призначення платежу: штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення») судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови складено 13 серпня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов