Ухвала суду № 138961642, 17.07.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13317/26

Провадження № 2/344/6730/26

У Х В А Л А

17 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Бородовський С.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Львівського національного університету природокористування в особі голови комісії з припинення внаслідок реорганізації Парубчака І.О., директора ВСП «Івано-Франківський фаховий коледж ЛНУП» Пастерніцький Анатолія Івановича, третя особа без заявлення самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Івано-Франківська обласна організація профспілки працівників агропромислового комплексу України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч.3 ст.6 Закону України ,,Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Позивач в позові зазначив, що згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі.

Позивачу необхідно сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача, визнати незаконними дії директора коледжу ВСП «Івано-Франківський фаховий коледж ЛНУП» Пастерніцький Анатолія Івановича щодо оформлення матеріалів дисциплінарного стягнення.

У відповідності до п.п. 2 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що, станом на 01.01.2026 року становить 1331,20 грн.

Отже, за дві вимоги немайнового характеру позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 2662, 40 грн.

Крім того, відповідно до правового висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18), середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 369/10046/18, зроблено висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці».

Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати - це виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

За наведених обставин середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №369/10046/18, зроблено висновок, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Отже, позивач не звільнений від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 30.06.2026 до дня фактичного поновлення на роботі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.176 ЦПК України, ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується.

Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір за одну вимогу майнового щодо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 30.06.2026 до дня фактичного поновлення на роботі, відповідно до ціни позову.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову позивачем не визначена.

Разом з тим, позивачем не надано таблицю-розрахунок позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 30.06.2026 до дня фактичного поновлення на роботі. Зазначений розрахунок необхідний для перевірки судом обґрунтованості його розміру під час дослідження обставин справи.

Таким чином, позивачу необхідно надати будь-які документи, якими підтверджується розмір заробітку позивача за останні два календарних місяці роботи та розрахунок розміру середньоденної заробітної плати.

Крім того, відповідно до ч.1 ст 177 ЦПК України ,позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Позивач надав до позовної заяви квитанції АТ «Укрпошта», однак за змістом квитанції неможливо встановити вміст надісланого листа, оскільки відсутній опис вкладення, неможливо встановити адресу на яку направлено відповідні листи.

Позивачу необхідно надати суду докази надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 ЦПК України або надати суду копії позовної заяви з додатками, засвідчених у встановленому порядку, відповідно до кількості учасників справи.

Згідно вимог ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 175 і 177ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до зазначеного суд, -

П О С Т А Н О В И В:

позовну заяву ОСОБА_1 до Львівського національного університету природокористування в особі голови комісії з припинення внаслідок реорганізації Парубчака І.О., директора ВСП «Івано-Франківський фаховий коледж ЛНУП» Пастерніцький Анатолія Івановича, третя особа без заявлення самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Івано-Франківська обласна організація профспілки працівників агропромислового комплексу України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без руху, надавши позивачці строк 10 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачці, що у випадку невиконання вимог даної ухвали, позовна заява вважатиметься не поданою та буде повернута.

Копію ухвали направити для відома та виконання позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Бородовський