Рішення № 138961610, 30.07.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8394/25

Провадження № 2/344/604/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

30 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря Бурянна Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

В позові вказано: «…19.08.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» далі за текстом «Компанія»/«Кредитор»/«Позивач» та ромадянином України, яким є ОСОБА_1 , далі за текстом«Позичальник»/«Боржник»/«Відповідач» було укладено Договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» за №1706781, далі за текстом «Кредитний договір», додатки та додаткові угоди до якого є його невід`ємними частинами та є обов`язковими для виконання їх Сторонами. Вказана обставина підтверджується листом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПЕЙТЕК» щодо успішності переказу кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , вказану Відповідачем під час укладення Кредитного договору, додаток 8. У порушення умов Кредитного договору, Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього перед Позивачем виникла заборгованість у розмірі 161 011,50 гривень, у тому числі: 29 900,00 гривень заборгованість за тілом кредиту (сума отриманого та неповернутого кредиту) за Кредитним договором; 116 161,50 гривень - заборгованість по процентах (%), які були нараховані за користування Кредитними коштами. 14 950,00 гривень заборгованість за штрафними санкціями. Позивач неодноразово звертався до Відповідача з проханням погасити наявну кредитну заборгованість. Однак всі звернення та вимоги Позивача щодо добровільного погашення заборгованості за Кредитним договором Позичальником задоволені не були, сума боргу за Кредитним договором на момент звернення до суду із цією позовною заявою залишається непогашеною, у зв`язку із чим Позивач змушений звертатися до суду за захистом своїх порушених прав. Копія досудової вимоги та доказів відправлення Відповідачу додаються до цієї позовної заяви, додаток № 10 та № 11…».

Відповідач подав до суду відзив, за змістом якого заперечив позовні вимоги з наступних підстав: «…вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Так, дійсно, відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості первісний кредитор здійснював нарахування процентів за користування кредитом відповідно до встановленої у договорі процентної ставки та строку його дії. Проте, надмірна тривалість дії кредитного договору (360 днів) призвела до виникнення заборгованості зі сплати процентів у розмірі 116 161,50 гривень, що вочевидь є непропорційно високою та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором. Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що у 3,8 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом. Тож, враховуючи, що зобов`язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач був обізнаний про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, що розмір заявлених відсотків в даному конкретному випадку не може перевищувати тіла кредиту….Кредитор у порушення вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України здійснив неправомірне нарахування неустойки, а тому, позовна заява в цій частині задоволенню не підлягає взагалі…». Визнав позов частково, а саме розмірі виданого кредиту 29 900, 00 грн., в іншій частині відмовити, вирішивши питання судових витрат.

Представник позивача подав суду додаткові пояснення, за змістом яких: «…Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк , розмір кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку, нараховані відсотки - є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Станом на сьогоднішній день, ані Кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи не добросовісним. Тобто, 19.08.2024 між Відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору, та підписано відповідачем, що підтверджується належними доказами. Відповідач визнає, що отримував кредит, однак відмовляється повертати борг. Отже, договір про споживчий кредит між Позивачем та Відповідачем був укладений року з дотриманням вимог чинного законодавства України. Відповідачем умови договору належним чином не виконано, внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань має заборгованість за договором у розмірі 161 011,50 грн. Фактично єдиним запереченням відповідача є незгода із розміром передбачених договором процентів, що саме по собі не може бути підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань. Після отримання кредитних коштів відповідач не заявляв про недійсність договору, не звертався до суду із відповідними вимогами та користувався отриманими коштами. Лише після виникнення простроченої заборгованості відповідач почав посилатися на несправедливість умов договору, що суперечить принципу добросовісності учасників цивільних правовідносин. По-друге, Відповідачем не враховано кредитом не є неустойкою , що проценти за користування в розумінні цивільного законодавства. Відповідно до частини 1 статті 536 Цивільного кодексу України, проценти є платою за користування грошовими коштами, тобто основним елементом плати за користування кредитом, а не способом відповідальності за порушення зобов`язання. Цю позицію неодноразово підтверджував і Верховний Суд…».

Судом встановлено наступні обставини.

19.08.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» далі за текстом «Компанія»/«Кредитор»/«Позивач» та ромадянином України, яким є ОСОБА_1 , далі за текстом«Позичальник»/«Боржник»/«Відповідач» було укладено Договір про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» за №1706781, далі за текстом «Кредитний договір», додатки та додаткові угоди до якого є його невід`ємними частинами та є обов`язковими для виконання їх Сторонами.

У порушення умов Кредитного договору, Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, внаслідок чого у нього перед Позивачем виникла заборгованість у розмірі 161 011,50 гривень, у тому числі: 29 900,00 гривень заборгованість за тілом кредиту (сума отриманого та неповернутого кредиту) за Кредитним договором; 116 161,50 гривень - заборгованість по процентах (%), які були нараховані за користування Кредитними коштами. 14 950,00 гривень заборгованість за штрафними санкціями.

Позивач неодноразово звертався до Відповідача з проханням погасити наявну кредитну заборгованість. Однак всі звернення та вимоги Позивача щодо добровільного погашення заборгованості за Кредитним договором Позичальником задоволені не були, сума боргу за Кредитним договором на момент звернення до суду із цією позовною заявою залишається непогашеною, у зв`язку із чим Позивач змушений звертатися до суду за захистом своїх порушених прав.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки і інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. ч. 7, 12 ст.11 вказаного Закону договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно з позицією Верховного Суду, котра закріплена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року по справі №754/17518/15-ц, провадження, №61-17132св18, у статті 629 Цивільного кодексу України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору.

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі №404/502/18 провадження №61-8449св19 від 23 березня 2020 року, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис, як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Судом встановлено, що відповідач висловив свою згоду з вищевказаним кредитним договором та доданими до нього документами.

Доказів на підтвердження чи спростування обставини щодо неукладення договору матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і неспростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладення зазначеного договору, останній у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належними підставами для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прос

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також відхиляє доводи відповідача про те, що розрахунок відсотків є завищеним, оскільки відсотки нараховані відповідно до умов укладеного договору та не спростовані відповідачем. Окрім цього відповідачем не надано контррозрахунку відсотків за кредитним договором на спростування розрахунку позивача.

Що стосується вимог позивача про стягнення штрафних санкцій в розмірі 14 950,00 гривень, суд зазначає, що розмір неустойки, пені та штрафу умови договорів не містять. Крім того відповідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 62 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, позов обґрунтовано належними правовими підставами.

В ч. 1 ст. 133 ЦПК України вказано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

В ч. 1 ст. 141 ЦПК України вказано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, стягненню з відповідача підлягає судовий збір в розмірі 2747 грн.

Так, згідно ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат пов`язаних з розглядом справи, також належать витрати на професійну правову допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 651,73 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Відповідач заперечував заявлену суму, оскільки так сума не відповідає розумності заявленому розміру у даній справі.

Отже, враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на правову допомогу, з урахуванням складності справи, обсягу послуг, витраченого часу на участі у справі, представником позивача доведено, що за рахунок відповідача може бути компенсовано судові витрати в сумі 10 000 гривень. В іншій частині витрати не підлягають компенсації за рахунок відповідача, а покладаються саме на позивача, який обрав собі відповідного адвоката на власний розсуд та сторони погодили розмір витрат за їх згодою.

Відповідно до зазначеного суд, -

У Х В А Л И В :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 43979069, м. Київ, вул. Андріївський узвіз, буд. 1А) заборгованість у розмірі 146 061, 5 гривень, з яких: 29 900,00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 116 161,50 гривень - заборгованість по процентах, судовий збір у розмірі 2747 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

В іншій частині позову та стягнення судових витрат відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Бородовський С.О.