Рішення № 138961390, 05.08.2026, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/777/26

Номер провадження 2/184/822/26

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Томаш В.І.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової Т.В.,

розглянувши в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , Першої Нікопольської державної нотаріальної контори «про усунення перешкод у здійсненні права власності»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом та просить суд усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 на належне їй нерухоме майно шляхом скасування записів про обтяження; скасувати обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , накладеного на підставі ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2002 року по цивільній справі №2-370/02 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «про стягнення боргу за договором позики». В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона є власником нерухомого майна: земельної ділянки площею 7.5559 га к.н. 1222985000:01:004:0486. На початку січня 2026 року вона виявила бажання продати частину вищевказаного майна, але не змогла цього зробити, оскільки дізналася від нотаріуса про наявні обтяження цього майна. Згідно інформаційної довідки №464456899 від 17.02.2026 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо її майна міститься запис про арешт: нерухомого майна реєстраційний номер обтяження: №3697404, зареєстрованого 07.09.2006 року реєстратором: Перша Нікопольська державна нотаріальна контора, на підставі ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 31.01.2002 року, накладений арешт на невизначене майно, все майно, нерухоме та рухоме, яке належить ОСОБА_1 . Так, дійсно 31 січня 2002 року ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області по цивільній справі №2-370/02 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, на все її майно, нерухоме та рухоме, було накладено обтяження у вигляді заборони відчуження. 27 серпня 2002 року рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області по цивільній справі №2-370/02 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики позов було задоволено в повному обсязі. Після спливу деякого часу весь борг нею був погашений в повному обсязі, але чомусь з невідомих їй підстав арешт, накладений на її майно, не був знятий. Водночас, 21.01.2026 року на консультації у нотаріуса щодо розпорядження належним їй майном, вона дізналася, що на належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 3697404 від 07.09.2006 року, дане обтяження було зареєстровано реєстратором Перша Нікопольська державна нотаріальна контора, тому з цих підстав змушена звернутись з даним позовом до суду.

Позивач в судове засідання не з`явилась, надала заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник Нікопольського відділу ДВС у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.

Представник Першої Нікопольської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як передбачено ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в т.ч. шляхом визнання права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нерухомого майна: земельної ділянки площею 7.5559 га к.н. 1222985000:01:004:0486. На початку січня 2026 року вона виявила бажання продати частину вищевказаного майна, але не змогла цього зробити, оскільки дізналася від нотаріуса про наявні обтяження цього майна. Згідно інформаційної довідки №464456899 від 17.02.2026 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо її майна міститься запис про арешт: нерухомого майна реєстраційний номер обтяження: №3697404, зареєстрованого 07.09.2006 року реєстратором: Перша Нікопольська державна нотаріальна контора, на підставі ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 31.01.2002 року, накладений арешт на невизначене майно, все майно, нерухоме та рухоме, яке належить ОСОБА_1 .

Так, дійсно 31 січня 2002 року ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області по цивільній справі №2-370/02 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, на все її майно, нерухоме та рухоме, було накладено обтяження у вигляді заборони відчуження.

27 серпня 2002 року рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області по цивільній справі №2-370/02 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики позов було задоволено в повному обсязі. Після спливу деякого часу весь борг нею був погашений в повному обсязі, але чомусь з невідомих їй підстав арешт, накладений на її майно, не був знятий.

Водночас, 21.01.2026 року на консультації у нотаріуса щодо розпорядження належним їй майном, вона дізналася, що на належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, накладено арешт, реєстраційний номер обтяження 3697404 від 07.09.2006 року, дане обтяження було зареєстровано реєстратором Перша Нікопольська державна нотаріальна контора. Підстава - обтяження ухвала б/н Орджонікідзевського міського суду від 31 січня 2002 року.

Згідно листа Нікопольського відділу Державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 17.03.2026 року №41871, записи про обтяження були накладені в рамках виконавчих проваджень за виконавчим листом №2-370/02, про стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відділі не перебуває та не перебувало.

Отже, виконавчі провадження фактично припинені, а правові підстави для існування арештів відсутні.

Так, арешт, накладений у 2002 році, існує понад 24 роки за відсутності чинного виконавчого провадження. Факт збереження записів про обтяження у державних реєстрах унеможливлює відчуження майна, обмежує право розпорядження, створює ризики при спадкуванні, перешкоджає повноцінному здійсненню права власності. Таке обмеження є триваючим порушенням права власності, яке продовжується щоденно до моменту його усунення.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в ч. 1 ст. 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована ст. 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч. 6 ст. 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

підстави, передбачені п. 1-2 та п.п. 2 п. 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його власником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, за відсутності чинного виконавчого провадження спір розглядається як спір про хист права власності. Арешт майна після завершення виконавчого провадження є правомірним обмеженням права власності та підлягає скасуванню судом. Арешти існують з правової підстави, що фактично створює безстрокове обмеження права власності позивача. З огляду на викладене, право власності підлягає судовому захисту шляхом усунення перешкод та скасування записів про обтяження.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст. 19 ЦПК України).

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту їх права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги є заснованими на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Тому суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності.

Керуючись ст.ст.11, 13, 81, 76-81, 268, 280-282, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , Першої Нікопольської державної нотаріальної контори «про усунення перешкод у здійсненні права власності» задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні права власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на належне їй нерухоме майно шляхом скасування записів про обтяження.

Скасувати обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , накладеного на підставі ухвали Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 31 січня 2002 року, по цивільній справі №2-370/02 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 «про стягнення боргу за договором позики».

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.08.2026р.

Суддя Покровського міського суду В. І. Томаш