Постанова № 138961108, 13.08.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/6612/26

Провадження № 3/211/1660/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської облсті Сарат Н.О., розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла з Криворізького районного управління поліції в Дніпропетровській області, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовець, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

08.06.2026 року об 21.41 год. водій ОСОБА_1 в м. Кривий Ріг, по вул. Дніпровське шосе, 44, керував транспортним засобом автомобілем марки «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищена жвавість, рухливість ходи та мови, неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, надав заперечення на протокол, в якому зазначив, що категорично не погоджується з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення. Зазначив, що крайня військова необхідність змусила його відмовитись від перевірки на стан сп`яніння працівникам поліції, оскільки йому терміново потрібно було доставити військовий вантаж. 09.06.2026 року о 00.30 год. він самостійно прибув до Криворізького ПНД і добровільно пройшов перевірку на стан сп`яніння. Перевірка виявила, що стан його є тверезим, про що надає висновок.

Дослідив матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, судом проаналізовано представлені у справі докази, що підтверджують винуватість ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП зокрема, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 687710 від 08.06.2026, рапорт поліцейського УПП ДПП в Дніпропетровській області від 08.06.2026, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відеозапис з бодікамер поліцейських.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до положень п.1.3, п.1.9 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими, а особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

Суд зауважує, що особа, яка отримала право керування транспортним засобом, має необхідні теоретичні знання правил дорожнього руху та володіє практичними навичками управління джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п.п.1,2,11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює:

превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Крім того, за змістом п. п. 2, 6 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1456, поліцейський має право здійснювати перевірку транспортних засобів, а також вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах у випадках: - якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; - якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення.

З матеріалів відеозапису, долученого до протоколу вбачається, що 08.06.2026 року об 21:41 автомобіль під керуванням ОСОБА_1 зупинено працівниками поліції. Водій перебуває в автомобілі з відчиненим вікном, йому роз`яснюється причина зупинки ТЗ.

Частина 1 ст. 26 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що поліція засобами інформаційно-комунікаційної системи наповнює та підтримує в актуальному стані реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України.

Водієві пропонується пройти медичний огляд в медичному закладі. Водій відмовляється посилаючись на те, що він поспішав, пив енергетик. Поліцейський роз`яснює наслідки відмови та попереджає про складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КК України.

Отже, працівники поліції діяли в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України «Про Національну поліцію» з дотриманням вимог «Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану».

Поліцейський повідомляє про складання протоколу про адміністративне правопорушення, роз`яснює права та ст.63 Конституції України, повідомляє по день, час і місце розгляду справи, та повідомляють про відсторонення від керування транспортним засобом.

Так, відповідно до п.2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі-Інструкція), затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до приписів ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.

Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Інструкцією також передбачено, що огляд водія транспортного засобу на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я проводиться у присутності поліцейського в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне вдосконалення за відповідною програмою згідно із законодавством із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове.

Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння складається у присутності поліцейського в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров`я.

Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

З вищевказаних підстав, наданий суду висновок від 09.06.2026 є недійсним.

Відтак, суд констатує, що стаття 130 КУпАП передбачено відповідальність водія саме за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вимога міститься в п. 2.5 ПДР, порядок огляду закріплено ст. 266 КУпАП та Інструкцією. Отже, процедура огляду чітко визначена чинним законодавством.

Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП була доповнена частиною щодо відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння саме з метою усунення водіями можливості уникнення огляду та можливих корупційних ризиків при проходженні оглядів.

Поліцейські зупиняють автомобіль, за яким в інформаційних базах є дані про можливу причетність водія до вчинення адміністративних або кримінальних правопорушень, пов`язаних з обігом наркотичних речовин. Спосіб перевірки ознак наркотичного сп`яніння встановлено лише один - в медичному закладі, це жодним чином не пов`язано з наявністю чи відсутністю в співробітників поліції пересуваних лабораторій. Водій відмовляється від огляду, зазначає, що це забирає багато часу.

Разом з тим, об`єктивної причин відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння, в ході судового розгляду не встановлено.

Суд не бере до уваги клопотання особи, що притягується до адміністративної відповідальності, що він діяв у стані крайньої необхідності.

Так, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Відповідно до ст.17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Так, в постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зауважив, що у разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. За правовим полем України, зокрема п.2.5 Правил дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року з подальшими змінами, ст.130 КУпАП водіям забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Тобто, для встановлення того, що особа діяла в стані крайньої необхідності, необхідно, щоб небезпека не могла бути усунена іншим шляхом, а також є єдиним засобом захисту від небезпечних дій. В судовому засіданні не встановлено, що небезпека не могла бути усунена іншим шляхом та була єдиним засобом від небезпечних дій. Також не встановлено необхідності керування транспортним засобом саме водієм ОСОБА_1 .Інші доводи захисту мають формальний характер та спрямовані на уникнення особи від адміністративної відповідальності.

Отже, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Суд, дослідивши матеріали справи, кваліфікує дії ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд, у відповідності до положень статті 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним та достатнім для виховання ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових правопорушень накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Окрім того, відповідно до статті 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 27, 30, 40-1, 130, 245, 251, 252, 268, 277, 279, 280, 283, 287, 288, 289 КУпАП, суд,-

постановив:

визнати ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та притягнути його до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік (Отримувач коштів: ГУК у Дніпропетровській області/Дніпропетровська область/21081300, ЄДРПОУ 37988155, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA758999980313020149000004001, Код класифікації доходів бюджету 21081300).

Стягнути з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, ЄДРПОУ 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації бюджету 22030106, Код суду 26371308).

Відповідно до ч.1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених ст. 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятоюстатті7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Суддя: Н. О. Сарат