Ухвала суду № 138960453, 13.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24447/26

УХВАЛА

13 серпня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття ОСОБА_1 на військовий облік та визначення його статусу як військовозобов`язаного; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку як особу, раніше визнану непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідно до документально підтвердженого запису у військовому квитку та пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів достовірні відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку та виправити відомості про його перебування на військовому обліку як військовозобов`язаного; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити та видати ОСОБА_1 військово-обліковий документ із відомостями, що відповідають його статусу особи, виключеної з військового обліку, повернувши попередній статус.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом 10.08.2026 з приводу з приводу дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо повторного взяття на військовий облік та визначення його статусу як військовозобов`язаного.

Зокрема, позивач зазначає, що після оформлення нового документа стало зрозуміло, що відбувся не обмін бланка. Військово-обліковий документ, сформований 2 червня 2025 року та фактично отриманий ним орієнтовно 13 червня 2025 року, містив статус «військовозобов`язаний». Такий самий статус почав відображатися в електронному документі та застосунку «Резерв+», хоча система одночасно містить відомості про безстрокову інвалідність і відстрочку.

До адміністративного позову додано заяву про поновлення строку на звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що пропустив строк звернення до суду з поважних причин, оскільки відповідач (ТЦК та СП) умисно приховав юридичний зміст своїх дій. Надавши в травні 2025 року процедурі обміну військово-облікового документа вигляду суто «технічної заміни бланка», відповідач фактично в односторонньому порядку позбавив позивача статусу особи, виключеної з військового обліку за станом здоров`я (з 2006 року, безстрокова інвалідність), та повторно взяв його на облік як військовозобов`язаного. При цьому відповідач не видавав та не доводив до відома позивача жодного індивідуального акта, не пояснював мотивів і не роз`яснював порядок оскарження.

Про реальне порушення своїх прав та зміну правового статусу позивач дізнався лише після самостійного детального аналізу законодавства, зіставлення документів та відомостей із реєстру «Оберіг». Оскільки відповідач не може отримувати процесуальну перевагу й уникати судового контролю внаслідок власних процедурних порушень, а саме порушення принципу належного урядування, позивач наголошує на своїй сумлінній поведінці та зверненні до суду без невиправданих затримок одразу після усвідомлення факту порушення.

Частиною 1 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Суд підкреслює, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду із заявою, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, в межах кожної конкретної справи, суд повинен надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

В даному випадку позивач звернувся до суду із порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.

Аналізуючи доводи позивача про те, що відповідач умисно приховав юридичний зміст своїх дій, оформивши їх як технічну заміну бланка, суд враховує, що за текстом позовної заяви позивач орієнтовно 13 червня 2025 року фактично отримав новий військово-обліковий документ, який вже містив відомості про його статус як «військовозобов`язаний». Крім того, аналогічний статус почав відображатися в електронному документі та мобільному застосунку «Резерв+».

За таких обставин, саме з червня 2025 року позивач, проявивши розумну обачність та сумлінність, мав реальну можливість та був повинен дізнатися про наявність можливого порушення своїх прав і зміну правового статусу.

Посилання позивача на те, що про порушення прав йому стало відомо лише згодом, а саме після самостійного детального аналізу законодавства, зіставлення документів та відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, суд оцінює критично.

Тривалий процес самостійного юридичного аналізу, суб`єктивне з`ясування особою протиправності дій суб`єкта владних повноважень чи юридична необізнаність не є об`єктивно непереборними обставинами, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду в межах визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку.

Отже, звернувшись до суду лише 10 серпня 2026 року (тобто більше ніж через рік з моменту отримання документа з новим статусом), позивач допустив тривалу процесуальну пасивність.

При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

В даному випадку позивач звернувся до суду із порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.

Отже, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.

Крім того, в порушення вимог ч. 3 ст. 161 КАС України позивачем до позову не додано документ про сплату судового збору.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 169 КАС України, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Згідно з ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць установлено для працездатних осіб - 3328 гривень.

Розмір судового збору за одну вимогу немайнового характеру становить 1331,20 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2026 року) або 1064,96 грн з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Перевіряючи правильність сплати позивачем судового збору та визначаючи кількість вимог немайнового характеру, звернених до суду, суд враховує, що вимога про визнання протиправними дій як передумови для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування рішень) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Позивачем пред`явлено три самостійні вимоги немайнового характеру (з урахуванням однієї похідної позовної вимоги), за що підлягає сплаті судовий збір в розмірі 3194,88 грн (1064,96 х 3), у зв`язку із чим позивачу належить сплатити цю суму судового збору та надати до суду відповідний доказ.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях: Отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526; Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Рахунок отримувача UA468999980313171206084015756; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

На підставі викладеного, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, керуючись ст. 169 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви про поновлення строку на звернення до суду відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху, надавши десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених вище недоліків.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовну заяву повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Завальнюк