Рішення № 138960322, 12.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9629/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Державного підприємства «Інфоресурс», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Міністерства освіти і науки України щодо відображення в довідці Єдиної державної електронної бази з питань освіти №812019 від 14.11.2025 року інформації про порушення послідовності здобуття освіти, визначеною частиною другою ст. 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою ст. 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 06.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.11.2025 він отримав із закладу освіти довідку ЄДЕБО №812019 в якій було вказано, що позивач порушує послідовність здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України "Про освіту". ОСОБА_1 , з 02.08.2019 року був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Херсонського державного університету, 12.02.2020 відрахований з цього закладу освіти за неуспішність. Із 01.09.2025 зарахований на денну форму навчання на денну форму навчання Херсонського державного аграрно-економічного університету, бакалавр. 14.11.2025 сформовано довідку № 812019 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій зазначено, що поточне здобуття освіти порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту". З огляду на викладене, ОСОБА_2 , навчається у Херсонському державному аграрно-економічному університеті та по закінченню має отримати ступінь бакалавра. Враховуючи наведене вище, вважає, що Міністерством освіти і науки України допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невнесенні змін до відомостей, що містяться в ЄДЕБО, щодо факту послідовного навчання.

09.04.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив Міністерства освіти і науки України, в якому відповідач вважає вимоги, викладені у позовній заяві необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій. Частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньотворчий) рівень вищої освіти. Частиною 2 статті 17 Закону №2145-VIII встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом. Згідно частин 1-3 статті 40 Закону №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_2 з 02.08.2019 року був зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Херсонського державного університету, 12.02.2020 відрахований з цього закладу освіти за неуспішність. Із 01.09.2025 зарахований на денну форму навчання Херсонського державного аграрно-економічного університету, бакалавр. Таким чином, ОСОБА_2 здобуває освіту в непослідовному порядку. Саме тому у довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, в розділі "Інформаці про документи про освіту", ОСОБА_2 , має:

1. Диплом молодшого спеціаліста (Е18 №048514 Херсонський базовий медичний коледж Херсонської обласної ради, дата видачі 30.06.2018);

2. Диплом кваліфікованого робітника (К25 №059227 Державний професійно-технічний навчальний заклад "Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії, дата видачі 27.06.2025).

З 02.08.2019 позивач зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Херсонського державного університету та 12.02.2020 відрахований з цього закладу освіти за неуспішність, що не заперечується відповідачем.

11.08.2025 позивач зарахований на денну форму навчання до Херсонського державного аграрно-економічного університету, освітнім рівнем бакалавр.

31.08.2025 Херсонським державним аграрно-економічним університетом було сформовано Довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №705645, в графі «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти на порушує послідовності, визначеної частиною другою стаття 10 Закону України «Про освіту»» якої зазначено «Ні, порушує».

Листом №3/11336-25 від 19.12.2025 Міністерство освіти і науки України повідомило позивачу, що повторне зарахування означає, що після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти, особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. У термінах визначення послідовності здобуття освіти це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Крім того, згідно з пунктом 5 Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2025 році, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.02.2025 №168, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.02.2025 за №312/43718, у разі зарахування на навчання для здобуття певного ступеня вищої освіти особи, яка в минулому здобувала такий самий або вищий ступінь вищої освіти, і відповідний ступінь не було присуджено, особа вважається такою, що здобуває рівень освіти, що не є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_2 02.08.2019 зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Херсонського державного університету, відрахований 12.02.2020 за академічну неуспішність. 11.08.2025 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Херсонського державного аграрно-економічного університету. Таким чином, Єдиною державною електронною базою з питань освіти на підставі даних, якій в ній містяться, за визначеним алгоритмом автоматично сформовано довідку про здобуття ОСОБА_2 освіти в непослідовному порядку.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не внесення змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-3 статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов`язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту» (далі Закон № 2145-VIII) кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної, фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих (частина 3 статті 3 Закону № 2145-VIII).

Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 1 Закону №2145-VIII рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Згідно з частиною 2 статті 10 Закону №2145-VIIІ рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Тобто, зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону №2145-VIII. Обов`язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.

За приписами частини 2 статті 17 Закону України «Про освіту» вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти встановлює Закон України від 01.07.2014 № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі Закон № 1556-VII), згідно з визначенням термінів частини першої статті 1 якого (пункти 5, 19) вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти; результати навчання - знання, уміння, навички, способи мислення, погляди, цінності, інші особисті якості, які можна ідентифікувати, спланувати, оцінити і виміряти та які особа здатна продемонструвати після завершення освітньої програми (програмні результати навчання) або окремих освітніх компонентів.

Частина 1 статті 4 цього ж Закону передбачає, що кожен має право на вищу освіту. Громадяни України вільні у виборі закладу вищої освіти, форми здобуття вищої освіти і освітньої програми.

Здобувачами вищої освіти у розумінні пункту 1 частин другої статті 61 Закону № 1556-VII є студент - особа, зарахована до вищого навчального закладу з метою здобуття вищої освіти ступеня молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра.

Частиною 1 статті 5 Закону №1556-VII визначено рівні та ступені вищої освіти, зокрема, підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Рівні та ступені вищої освіти визначає стаття 5 Закону №1556-VII, частина перша якої встановлює, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти (частини друга, четверта статті 5 Закону №1556-VII).

Відповідно до частин першої, другої статті 6 цього ж Закону, атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Відповідно до частин 1, 2 статті 7 Закону №1556-VII, документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: - диплом молодшого бакалавра; - диплом бакалавра; - диплом магістра; - диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Відповідно до частини 10 статті 7 зазначеного Закону, інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Пунктом 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначено, що здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

За формою довідки про здобувача освіти, наведеної у додатку 9 до вказаного Порядку, у ній зазначається, зокрема, така інформація: на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» - ТАК/НІ.

Суд враховує висновок щодо застосування вищезазначених норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 29.10.2025 у справі № 200/5372/24, відповідно до якого нормативне визначення поняття «послідовності поточного здобуття освіти» у законі відсутнє, однак зі змісту норм частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» розуміється, зокрема, що перший (бакалаврський) рівень вищої освіти є вищим за раніше здобутий особою рівень повної загальної середньої освіти й така послідовність здобуття освіти відповідає положенням зазначеної статті.

При цьому закон передбачає, що особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію, присуджується відповідний ступінь вищої освіти, у тому числі бакалавр, та видається документ про вищу освіту, зокрема, диплом бакалавра. З моменту отримання документа про вищу освіту особа вважається такою, що завершила навчання і фактично здобула вищу освіту за відповідним ступенем.

Судом встановлено, що на момент формування довідки про здобувача освіти від 14.11.2025 № 812019 позивач здобував вищу освіту першого (бакалаврського) рівня вищої освіти на денній формі навчання у Херсонському державному аграрно-економічному університеті та мав диплом молодшого спеціаліста серія Е18 №048514, виданий 30.06.2019 Херсонським базовим медичним коледжем Херсонської обласної ради, та диплом кваліфікованого робітника серія К25 №05227, виданий 27.06.2025 Державно професійно-технічним навчальним закладом «Херсонський професійний ліцей зв`язку та поліграфії».

Тобто, позивач раніше не отримував жодного документа про вищу освіту, у тому числі за ступенем вищої освіти - бакалавр.

Таким чином, позивачем належним чином доведено факт послідовного навчання (здобуття освіти), а також порушення відповідачем чинного законодавства України в частині невірного відображення відомостей у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.

Суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що повторне зарахування позивача означатиме те, що він знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності, оскільки, як уже зазначено судом вище, факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту, якого у позивача згідно з матеріалами цієї справи немає.

Суд звертає увагу на конструкцію норми пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII, а саме: здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти. Словосполучення здобутий рівень освіти безумовно вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти.

Отже, законодавець однозначно використовує термін здобутий для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти, що у спірних правовідносинах відсутнє.

Посилання відповідача на алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, який визначений листом МОН України від 03 червня 2024 року № 1/9758-24 «Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти, як на належне джерело правового обґрунтування є необґрунтованими, оскільки листи не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 826/2426/16.

Хоча і відповідач посилається на пункт 5 Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2025 році, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.02.2025 №168, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.02.2025 за №312/43718, відповідно до якого: у разі зарахування на навчання для здобуття певного ступеня вищої освіти особи, яка в минулому здобувала такий самий або вищий ступінь вищої освіти, і відповідний ступінь не було присуджено, особа вважається такою, що здобуває рівень освіти, що не є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», однак як уже зазначалося судом, факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту наявність якого не підтверджується матеріалами справи, відтак вказані доводи відповідача є необґрунтованими та не враховуються судом.

Щодо доводів про те, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Закону № 1556-VII засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством.

Інформація про здобувачів освіти та працівників закладів вищої освіти, що міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, надається безоплатно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях.

Статтею 74 Закону № 2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, Про захист персональних даних, Про авторське право і суміжні права та Про публічні електронні реєстри.

Суб`єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Відповідно до пункту 2 Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2025 № 872 (далі - Положення № 872), Реєстр здобувачів освіти - складова Єдиної електронної бази, в якій міститься інформація, яку створено та/або внесено (передано) та у випадках і порядку, визначених цим Положенням, верифіковано в Єдиній електронній базі, про осіб, які здобувають професійну (професійно-технічну), фахову передвищу, вищу освіту в суб`єктах освітньої діяльності незалежно від форми власності та сфери управління, що мають ліцензії на провадження освітньої діяльності (крім вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, наукових установ, які належать до сфери управління державних органів, що здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, закладів фахової передвищої військової освіти) або подали декларації про провадження освітньої діяльності без отримання ліцензії у випадках та порядку, визначених законодавством у сфері ліцензування.

Відповідно до пункту 4 Положення № 872, власником Єдиної електронної бази та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава в особі МОН. Держателем Єдиної електронної бази є МОН, адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління МОН (далі - адміністратор). МОН є володільцем інформації, що міститься в Єдиній електронній базі.

Згідно пункту 4 Положення № 872, суб`єктами ведення Єдиної електронної бази є МОН, адміністратор, Державна служба якості освіти, Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, які мають у підпорядкуванні заклади освіти, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, а також суб`єкти освітньої діяльності та їх відокремлені підрозділи, які провадять освітню діяльність на рівні професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих, зокрема післядипломної освіти незалежно від форми власності та сфери управління, Український центр оцінювання якості освіти, державна наукова установа Інститут освітньої аналітики, інші підприємства, установи, організації, що у випадках, визначених законодавством у сфері освіти, вносять та отримують інформацію з Єдиної електронної бази.

Відповідно до норм, що містяться у пункті 24 Положення №872, МОН як уповноважений суб`єкт виконує, зокрема, такі основні функції: вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування Єдиної електронної бази; використовує інформацію, що міститься в Єдиній електронній базі, зокрема персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством у сфері державного регулювання та освіти; встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення Єдиної електронної бази.

При цьому суб`єкти освітньої діяльності та їх відокремлені підрозділи, що провадять освітню діяльність у сферах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, зокрема післядипломної освіти, незалежно від форми власності та сфери управління, відповідно до п. 32 Положення № 872, уповноважені: вносити до Єдиної електронної бази з накладенням у випадках, визначених МОН, кваліфікованого електронного підпису відповідального працівника, а також підтримують в повному, актуальному і достовірному стані інформацію, визначену у пунктах 14-17 цього Положення (крім інформації про сертифікати зовнішнього незалежного оцінювання, результати зовнішнього незалежного оцінювання, участь у вступних кампаніях до закладів освіти (коли, до яких закладів освіти, на які професії, спеціальності, спеціалізації, рівні, форми здобуття освіти особа подавала заяви в електронній формі), інформації, що згідно з цим Положенням передається до Єдиної електронної бази з інтегрованої автоматизованої системи державного нагляду (контролю) та реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; здійснювати в Єдиній електронній базі інші дії у порядку та обсягах, визначених МОН.

З огляду на вищевказані норми Положення суд дійшов висновку, що формування інформації з ЄДЕБО для видання документів у сферах, зокрема, вищої освіти здійснюється автоматизовано з використанням програмного забезпечення, вимоги до якого встановлює Міносвіти як розпорядник зазначеної системи, який також є володільцем вказаної інформації та має повний доступ до неї як уповноважений суб`єкт.

Суб`єкти ж освітньої діяльності та їх відокремлені підрозділи, що надають освітні послуги у сфері, зокрема, вищої освіти не мають повноважень на встановлення вимог до програмного забезпечення ЄДЕБО та зміни технічних параметрів й алгоритмів його функціонування.

Тобто заклад вищої освіти, в якому станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин навчався позивач, в силу своїх повноважень в ЄДЕБО, не має технічної можливості для формування та видання позивачу довідки з іншим, аніж у спірних відносинах, змістом відомостей щодо поточного здобуття освіти, порушення або непорушення послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону №2145, оскільки такий документ формується автоматично з використанням засобів програмного забезпечення, вимоги до якого визначає Міносвіти.

Суд зазначає, що не дивлячись на те, що формування довідки з ЄДЕБО здійснюється автоматично у цій системі, однак порядок вчинення таких дій визначається безпосередньо Міносвіти шляхом забезпечення функціонування ЄДЕБО і встановлення вимог до апаратного та програмного забезпечення вказаної системи. Отже, формування довідки про здобувача освіти є результатом виконання вказаним Міністерством закріплених за ним у законі повноважень. Це ж Міністерство є володільцем усієї інформації, яка міститься в ЄДЕБО, має повний доступ до неї та не позбавлене технічної можливості і повноважень сформувати довідку про здобувача освіти з дотриманням вимог законодавства.

Такі висновки викладені Верховним Судом у постанові від 29.10.2025 у справі №200/5372/24.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що Міністерство освіти і науки України уповноважене на внесення до ЄДЕБО інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України"Про освіту" щодо позивача.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктом 2, 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Суд зауважує, що лист Міністерства освіти і науки України наданий у відповідь на звернення позивача, не є індивідуальним актом (рішенням) суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України, оскільки не пов`язаний із реалізацією владних управлінських функцій, натомість має інформативний характер.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку права позивача були порушені саме відмовою у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, а тому належним способом захисту прав позивача є саме визнання протиправниою відмови відповідача в цій частині.

Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України щодо не внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про не порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» та зобов`язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_2 .

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд вважає необхідним у відповідності до вимог статті 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Державного підприємства "ІНФОРЕСУРС" (03057, м. Київ, вул. О. Довженка, буд. 3, код ЄДРПОУ 37533381) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України , викладену в листі №3/11336-25 від 19.12.2025, у внесенні змін до даних ОСОБА_2 , що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту".

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_2 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (01135, м. Київ, просп. Берестейський, 10, код ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.