Рішення № 138960253, 12.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/35299/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеського державного університету внутрішніх справ, в якій позивач просить суд:

визнати протиправною діяльність Одеського державного університету внутрішніх справ щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначеною у включенні грошового забезпечення, яке нараховувалось за весь період навчання з 16.08.2021 по 14.03.2024 року, у розмірі 92 893, 95 грн (дев`яносто дві тисячі вісімсот дев`яносто три гривні дев`яносто п`ять копійок) у кошторис витрат, що підлягають відшкодуванню Одеському державному університету внутрішніх справ;

зобов`язати Одеський державний університет внутрішніх справ виключити грошове забезпечення, яке нараховувалось ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за весь період навчання з 16.08.2021 по 14.03.2025 року, у розмірі 92893, 95 грн (дев`яносто дві тисячі вісімсот дев`яносто три гривні дев`яносто п`ять копійок) з кошторису витрат, що підлягають відшкодуванню Одеському державному університету внутрішніх справ.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.08.2021 його зараховано до Одеського державного університету внутрішніх справ на факультет підготовки фахівців для органів досудового розслідування для здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за спеціальністю 081 «Право», а 14 травня 2025 року, після складання заліків, він здобув перший (бакалаврський) рівень вищої освіти за вказаною спеціальністю.

Як зазначає позивач, 26 вересня 2025 року він звільнився з лав Національної поліції України, не допрацювавши три роки згідно з умовами Контракту, після чого отримав лист-повідомлення про обов`язок відшкодувати кошти, пов`язані з утриманням його у закладі вищої освіти, а також довідки з кошторисом усіх витрат Одеського державного університету внутрішніх справ за період з 16.08.2021 по 14.03.2025 на суму 176563,27 грн.

Позивач вказує, що при детальному вивченні отриманого кошторису ним виявлено невідповідність викладених відповідачем даних щодо витрат, а саме: за весь час навчання йому щомісячно нараховувалось грошове забезпечення, загальна сума нарахувань якого складає 92893,95 грн, і з включенням цієї суми до витрат, які він має відшкодувати, позивач не погоджується.

В обґрунтування незгоди позивач посилається на статтю 43 Конституції України, якою закріплено право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, а також на Рішення Конституційного Суду України від 29 січня 2008 року №2-рп/2008, в якому зазначено, що право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя.

Позивач наголошує, що, відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, поліцейські проходять службу в поліції під час навчання на денній формі навчання за державним замовленням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, а перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю. На переконання позивача, поняття «грошове забезпечення» і «заробітна плата» у питаннях оплати праці є рівнозначними, на що, зокрема, вказав Верховний Суд у постанові від 26 травня 2022 року у справі №500/555/21.

Позивач стверджує, що абзаци перший та другий пункту 3 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261, суперечать положенням частини першої, частини четвертої статті 43 Конституції України та порушують право особи як на можливість заробляти собі на життя працею, так і право отримувати заробітну плату за неї. Крім того, позивач посилається на пункт 22 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, за яким грошове забезпечення, виплачене відповідно до законодавства, яке діяло на дату виплати, поверненню не підлягає.

Позивач також посилається на кошториси закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які є відкритими та доступними на інтернет-ресурсах, зазначаючи, що видатки на заробітну плату (код 2111) та грошове забезпечення військовослужбовців (код 2112) визначено як видатки на оплату праці (загальний код 2110), що, за його твердженням, відповідає положенням Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року №333. За результатами системного аналізу цих положень позивач доходить висновку, що видатки на грошове забезпечення курсантів належать саме до видатків категорії «Оплата праці», а відтак не можуть бути витратами, пов`язаними із навчанням у таких навчальних закладах, що підлягають поверненню.

Позивач зазначає, що копію повідомлення про необхідність здійснити виплати витрат за навчання він отримав 26.09.2025 у день звільнення з Національної поліції України, а копію загальних кошторисів витрат Одеського державного університету внутрішніх справ отримав на свою електронну поштову адресу 09.10.2025, і саме з цього моменту слід відраховувати момент, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві представник відповідача зазначає, що у 2021 році ОСОБА_1 зараховано на навчання до Одеського державного університету внутрішніх справ та присвоєно йому первинне спеціальне звання «рядовий поліції», а 18.08.2021 між ГУНП в Одеській області, Одеським державним університетом внутрішніх справ та позивачем укладено Контракт №К-211/21 про здобуття освіти в Одеському державному університеті внутрішніх справ, предметом якого є підготовка за державним замовленням за денною формою навчання здобувача ступеня вищої освіти «Бакалавр» за спеціальністю 081 «Право».

Представник відповідача вказує, що університет виконав свої зобов`язання за Контрактом, позивач здобув ступінь вищої освіти «Бакалавр» за спеціальністю 081 «Право» та проходив службу в ГУНП в Одеській області, а згідно з проведеним відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку розрахунком фактичних витрат на утримання курсанта ОСОБА_1 витрачено загалом 176563,27 грн, у тому числі грошового забезпечення 92893,95 грн.

Як зазначає представник відповідача, з листа начальника УКЗ ГУНП в Одеській області від 26.09.2025 №196096-2025 університету стало відомо, що наказом ГУНП в Одеській області від 26.09.2025 №1199 о/с ОСОБА_1 звільнено з поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), а отже позивач не відпрацював в органах Національної поліції трьох років після закінчення навчання.

Представник відповідача звертає увагу, що умовами Контракту №К-211/21 від 18.08.2021 чітко передбачено, що у разі дострокового звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції через хворобу або скорочення штатів, позивач має відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, тобто позивач був обізнаний щодо наявності у нього такого обов`язку.

Представник відповідача наполягає, що оскільки саме в кошторисі закладу вищої освіти МВС передбачаються кошти на виплату грошового забезпечення курсантів, вказане грошове забезпечення належить до категорії витрат на навчання таких курсантів, що кореспондується з пунктом 3 Порядку №261, та посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13 січня 2023 року у справі №440/2692/20 та від 11 квітня 2025 року у справі №620/7009/23.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 22.10.2025 суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , відкрив провадження у справі, вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзивом на позовну заяву, доказами наданими сторонами по справі, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

16 серпня 2021 року ОСОБА_1 зараховано на службу до Національної поліції України курсантом Одеського державного університету внутрішніх справ, що підтверджується копією трудової книжки позивача.

18 серпня 2021 року між Головним управлінням Національної поліції в Одеській області, Одеським державним університетом внутрішніх справ та ОСОБА_1 укладено Контракт №К-211/21 про здобуття освіти в Одеському державному університеті внутрішніх справ, предметом якого є підготовка за державним замовленням за денною формою навчання здобувача ступеня вищої освіти «Бакалавр» за спеціальністю 081 «Право».

Умовами Контракту №К-211/21 від 18.08.2021 передбачено, що у разі дострокового звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції через хворобу або у зв`язку із скороченням штатів, ОСОБА_1 відшкодовує Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти.

Одеський державний університет внутрішніх справ виконав свої зобов`язання за Контрактом, ОСОБА_1 здобув ступінь вищої освіти «Бакалавр» за спеціальністю 081 «Право» та проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 26.09.2025 №1199 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

26 вересня 2025 року керівництвом Головного управління Національної поліції в Одеській області Степанченку І.Д. вручено повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в навчальному закладі №132189-2025 від 26.09.2025, в якому зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 5 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261, він зобов`язаний протягом 30 діб з моменту отримання цього повідомлення відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі Одеського державного університету внутрішніх справ витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в повному розмірі за весь період навчання, із зазначенням суми 176563,27 грн.

03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського державного університету внутрішніх справ із заявою (вх.№С-154 від 03.10.2025), за результатами розгляду якої листом від 09.10.2025 №С-154-3138-2025 університет надав йому належним чином засвідчену копію розрахунку фактичних витрат, пов`язаних із утриманням курсанта ОСОБА_1 в ОДУВС за період навчання з 16.08.2021 до 14.03.2025.

Відповідно до Розрахунку фактичних витрат, пов`язаних із утриманням курсанта ОСОБА_1 в Одеському державному університеті внутрішніх справ за період навчання з 16.08.2021 по 14.03.2025, витрати становлять 176563,27 грн, а саме: грошове забезпечення військовослужбовців (код 2112) 92893,95 грн; предмети, матеріали, обладнання та інвентар (код 2210) 12076,86 грн; продукти харчування (код 2230) 44894,53 грн; оплата теплопостачання (код 2271) 10422,92 грн; оплата водопостачання та водовідведення (код 2272) 5 444,88 грн; оплата електроенергії (код 2273) 10 830,13 грн.

Не погодившись із включенням до розрахунку фактичних витрат суми грошового забезпечення у розмірі 92893,95 грн, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовані Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII).

Згідно з частиною першою статті 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейські проходять службу в поліції, зокрема, під час навчання на денній формі навчання за державним замовленням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських.

Частиною другою статті 74 Закону №580-VIII передбачено, що підготовка фахівців за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між закладом освіти, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до частини четвертої статті 74 Закону №580-VIII, особи, які навчаються за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених закладів освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною п`ятою статті 74 Закону №580-VIII встановлено, що у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Пунктом 2 частини першої статті 77 Закону №580-VIII передбачено звільнення поліцейського зі служби в поліції за станом здоров`я (через хворобу) за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції, пунктом 4 частини першої цієї статті у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, пунктом 6 частини першої цієї статті у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктом 7 частини першої цієї статті за власним бажанням.

Суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві зазначає про своє звільнення 26 вересня 2025 року за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону №580-VIII (за власним бажанням), тоді як відповідач у відзиві посилається на звільнення позивача наказом ГУНП в Одеській області від 26.09.2025 №1199 о/с за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII. Водночас, жодна з наведених підстав звільнення не належить до підстав, передбачених пунктами 2 та 4 частини першої статті 77 Закону №580-VIII, з якими частина четверта статті 74 Закону №580-VIII пов`язує звільнення особи від обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у закладі вищої освіти. За таких обставин, розбіжність у зазначенні сторонами підстави звільнення позивача не впливає на вирішення цього спору по суті.

На виконання частини четвертої статті 74 Закону №580-VIII, Постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 затверджено Порядок відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок №261).

Пунктом 1 Порядку №261 визначено, що цей Порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі особи) у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі вищі навчальні заклади), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі витрати), у разі: дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Відповідно до пункту 2 Порядку №261, витрати відшкодовуються згідно з контрактом, укладеним між вищим навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчалася.

Пунктом 3 Порядку №261 встановлено, що відшкодування здійснюється в розмірі витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; оплатою комунальних послуг та спожитих енергоносіїв (тепло-, водопостачання, водовідведення, електроенергія). Розрахунок витрат на утримання осіб (грошове, продовольче, речове та медичне забезпечення) у закладах вищої освіти здійснюється відповідно до встановлених норм за їх фактичною вартістю. Розрахунок комунальних послуг та спожитих енергоносіїв здійснюється виходячи із середнього обсягу споживання у відповідному вищому навчальному закладі на одну особу за добу за період її фактичного перебування в такому закладі. Під час проведення розрахунків застосовуються тарифи, що встановлені для населення і діють у місцевості, в якій розташований вищий навчальний заклад, у відповідному навчальному році. На підставі розрахунків вищого навчального закладу складається довідка про фактичні витрати на кожну особу за весь строк навчання, яка долучається до її особової справи.

Пунктом 5 Порядку №261 передбачено, що після видання наказу про звільнення (відрахування з вищого навчального закладу) особи керівник органу поліції (вищого навчального закладу) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка.

Згідно з пунктом 8 Порядку №261, у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить вищий навчальний заклад, у якому навчалася особа.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок №260).

Абзацом другим пункту 7 розділу I Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення курсантам, ад`юнктам, докторантам, слухачам із числа середнього складу поліції, а також курсантам із числа молодшого складу поліції ЗВО виплачується за місцем проходження служби (навчання) виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом ЗВО.

Отже, кошти на виплату грошового забезпечення курсантам передбачаються саме в кошторисі закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, у якому така особа навчається, а тому таке грошове забезпечення за своєю правовою природою є витратами закладу вищої освіти, пов`язаними з утриманням курсанта, та прямо віднесене абзацом першим пункту 3 Порядку №261 до складу витрат, які підлягають відшкодуванню.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 13 січня 2023 року у справі №440/2692/20 та у постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі №520/6532/2020, в яких Верховний Суд констатував, що грошове забезпечення курсантів закладів вищої освіти належить до категорії витрат на їх навчання і за наявності на те підстав підлягає компенсації.

У постанові від 11 квітня 2025 року у справі №620/7009/23 Верховний Суд зазначив: «оскільки саме в кошторисі вищого навчального закладу передбачаються кошти на виплату грошового забезпечення таких курсантів, то вказане грошове забезпечення належить до категорії витрат на навчання таких курсантів».

Підсумовуючи наведене у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку, що грошове забезпечення курсантів входить до витрат, пов`язаних із навчанням у закладі вищої освіти, і має бути відшкодовано особою, яка достроково розірвала контракт, звільнившись зі служби.

Наведений правовий підхід є усталеним та послідовно застосовується Верховним Судом, зокрема у постановах від 27 листопада 2025 року у справі №160/2254/21 та від 12 лютого 2026 року у справі №520/6758/22.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача про протиправність включення відповідачем нарахованого йому за період навчання грошового забезпечення у розмірі 92893,95 грн до складу витрат, що підлягають відшкодуванню, оскільки такі дії відповідача прямо відповідають абзацу першому пункту 3 Порядку №261 та узгоджуються з наведеними висновками Верховного Суду.

Щодо доводів позивача про рівнозначність понять «грошове забезпечення» і «заробітна плата» та про суперечність пункту 3 Порядку №261 положенням статті 43 Конституції України, суд зазначає таке.

Обов`язок особи відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, не є ані стягненням раніше виплаченої заробітної плати, ані обмеженням права особи заробляти собі на життя працею. Такий обов`язок є наслідком добровільно прийнятого на себе особою за контрактом зобов`язання відпрацювати визначений законом строк після завершення навчання, здійсненого за рахунок коштів державного бюджету, та кореспондує перевагам, які особа отримала у зв`язку з навчанням за державним замовленням.

Позивач, укладаючи 18.08.2021 Контракт №К-211/21, був обізнаний як з принципом, так і з обсягом зобов`язання, яке він на себе приймає, у тому числі з обов`язком відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2025 року у справі №620/7009/23, обов`язок особи відшкодувати на користь держави кошти, витрачені на її навчання, за невиконання вимоги про відпрацювання за направленням не є втручанням у право власності особи, гарантоване статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції, та не становить порушення принципу пропорційності; такий обов`язок не передбачає й втручання у права, гарантовані статтею 4 Конвенції щодо заборони примусової чи обов`язкової праці.

Крім того, суд враховує, що Порядок №261 є чинним нормативно-правовим актом Кабінету Міністрів України, який у встановленому законом порядку протиправним та нечинним не визнавався, а тому підлягає застосуванню до спірних правовідносин у тому вигляді, в якому він є чинним.

Щодо посилання позивача на пункт 22 розділу I Порядку №260, за яким грошове забезпечення, виплачене відповідно до законодавства, яке діяло на дату виплати, поверненню не підлягає, суд зазначає таке.

Наведена норма регулює питання виплати грошового забезпечення поліцейським та здобувачам вищої освіти і встановлює неможливість повернення грошового забезпечення у межах правовідносин з його виплати, тобто виключає перегляд та зворотне стягнення вже нарахованих і виплачених сум як таких. Натомість, спірні правовідносини є відносинами з відшкодування державі витрат, пов`язаних з утриманням особи у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, які врегульовані спеціальними нормами частиною четвертою статті 74 Закону №580-VIII та Порядком №261, і виникають з іншої юридичної підстави невиконання особою зобов`язання відпрацювати в органах поліції три роки після закінчення навчання.

Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2025 року у справі №620/7009/23, оцінюючи аналогічні за змістом положення підзаконного акта щодо неповернення виплаченого грошового забезпечення, відхилив такі доводи та дійшов висновку про необхідність включення грошового забезпечення до складу витрат, які підлягають відшкодуванню. У постанові від 30 квітня 2025 року у справі №240/33278/23 Верховний Суд також зазначив, що положення відомчого порядку щодо неповернення виплаченого грошового забезпечення не підлягають застосуванню до процедури відшкодування витрат на утримання курсантів.

Верховний Суд у постанові від 15 червня 2023 року у справі №520/6532/2020 та у постанові від 11 квітня 2025 року у справі №620/7009/23 також вказав, що на спірні правовідносини не поширюється дія положень пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України щодо неможливості повернення безпідставно набутої заробітної плати та прирівняних до неї платежів.

Щодо доводів позивача, обґрунтованих Інструкцією щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 12 березня 2012 року №333, за якою видатки на грошове забезпечення (код 2112) належать до видатків категорії «Оплата праці» (код 2110), суд зазначає, що економічна класифікація видатків бюджету є інструментом обліку та планування бюджетних коштів і визначає порядок відображення відповідних видатків у кошторисі бюджетної установи. Віднесення видатків на грошове забезпечення курсантів до тієї чи іншої категорії економічної класифікації видатків не змінює правової природи цих коштів як витрат закладу вищої освіти, пов`язаних з утриманням курсанта, і не спростовує прямої вказівки абзацу першого пункту 3 Порядку №261 на включення грошового забезпечення до складу витрат, що підлягають відшкодуванню. Навпаки, відображення таких видатків саме у кошторисі закладу вищої освіти підтверджує висновок про те, що ці кошти витрачені закладом на утримання позивача під час навчання.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дії Одеського державного університету внутрішніх справ щодо включення до розрахунку фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 , суми нарахованого йому за період навчання грошового забезпечення у розмірі 92893,95 грн, вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а в задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат у справі не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 9, 72, 77, 90, 122, 139, 241-246, 255, 258, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеського державного університету внутрішніх справ (вул. Успенська, буд.1, м.Одеса, Одеська обл., 65014, код ЄДРПОУ 08571570) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дмитро БАБЕНКО

.