Рішення № 138960236, 12.08.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19219/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області (65044, Одеська обл., м. Одеса, вул.Семінарська, 5) до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось Головне управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача податковий борг 312954,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є платником податків та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованої картки платника (далі ІКП), податкова заборгованість ОСОБА_1 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, становить 312954,00 грн.

Заборгованість виникла в результаті винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень (далі ППР) (форма «Ф») №0972985-2407-1553 від 05.04.2023 року, №21121391-2407-1553-UA51100270000073549 від 28.06.2024 року, №1121395-2407-1553- UA51100270000073549 від 28.06.2024 року, №1121395-2407-1553- UA51100270000073549 від 08.04.2025 року, №0061091-2407-1553-UA51100270000073549 від 08.04.2026 року та нарахування пені на вказані ППР, які було направлено на податкову адресу фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 .

У зв`язку з несплатою платником визначених ППР сум податкових зобов`язань, 05.03.2024 року ГУ ДПС винесено податкову вимогу форми «Ф» №0014478-1505-1532, яку направлено платнику з рекомендованим повідомленням, однак борг не погашено.

Ухвалою суду від 30.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що ГУ ДПС не доведено обґрунтованості позовних вимог, оскільки не надано доказів для перевірки правильності нарахування податкових зобов`язань та пені, а також не надано доказів узгодженості ППР (докази відправки та вручення ППР за податковою адресою).

Справа розглянута у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є платником податків, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Сторонами також не заперечується, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

ГУ ДПС відносно ОСОБА_1 прийняті ППР по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості щодо вищезазначених об`єктів нерухомості, зокрема: №0972985-2407-1553 від 05.04.2023 року, №21121391-2407-1553-UA51100270000073549 від 28.06.2024 року, №1121395-2407-1553- UA51100270000073549 від 28.06.2024 року, №1121395-2407-1553- UA51100270000073549 від 08.04.2025 року, №0061091-2407-1553-UA51100270000073549 від 08.04.2025 року та нараховано пені згідно ст. 129ПКУ на вказані ППР.

ППР скеровані на податкову адресу відповідача: м. Одеса, вул. Леваневського, 41 та вручені під підпис 24.04.2024 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштових відправлень.

Також ППР скеровані на податкову адресу відповідача: м. Одеса, вул. Леваневського, 12 та вручені під підпис 26.07.2024 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштових відправлень.

Крім того, податкова вимога форми «Ф» №0014478-1505-1532 від 05.03.2024 року направлена на адресу: АДРЕСА_2 , та отримана особисто ОСОБА_1 26.05.2024 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трекінг-номером №0600099010174, наявним в матеріалах справи.

Між тим, учасниками справи не заперечується, що податковим органом нараховано згідно вказаних ППР податкові зобов`язання в розмірі 356991,00 грн з урахуванням часткової сплати 44 037,00 грн.

Податкові зобов`язання сплачені не були, в результаті чого позивач вважає, що виникла податкова заборгованість відповідача перед бюджетом у загальному розмірі 312954,00 грн.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до вимог п.п.20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПК України.

Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України передбачено, що податок на майно складається з, зокрема, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (п.п.266.1.1 п. 266.1 ст.266 ПК України).

Оскільки ст.266 ПК України передбачено фізичну особу (власника майна) як платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то такий платник сплачує податок як фізична особа (власник майна, на яке нараховано податок).

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України передбачено, що платниками податку є власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідачем не заперечується факт перебування у його власності нерухомого майна, відмінне від земельної ділянки, на які позивачем нараховані податкові зобов`язання.

Таким чином, ОСОБА_1 за п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об`єктом оподаткування жилої нерухомості, у зв`язку з чим контролюючим органом прийнято відносно відповідача як власника об`єкта оподаткування ППР - №0972985-2407-1553 від 05.04.2023 року, №21121391-2407-1553-UA51100270000073549 від 28.06.2024 року, №1121395-2407-1553- UA51100270000073549 від 28.06.2024 року, №1121395-2407-1553- UA51100270000073549 від 08.04.2025 року, №0061091-2407-1553-UA51100270000073549 від 08.04.2025 року та нараховано пені згідно ст. 129ПКУ на вказані ППР.

Позивач - ГУ ДПС звернувся до суду про стягнення визначених у ППР грошових зобов`язань, які набули статусу податкового боргу.

Сталою є позиція Верховного Суду, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню судами підлягає факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу, тощо. (постанови від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі № 160/7345/20 та інших).

Також Верховний Суд вважає, що оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження податкового повідомлення-рішення. Саме такий спосіб захисту прав платника податків визначений положеннями статей 55, 56 ПК України.

В свою чергу, у межах розгляду справи про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань (постанови ВС від 12.02.2019 року у справі №817/429/16, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18 від 24.04.2020 у справі №818/263/16, від 10.04.2020 у справі №813/7758/14, від 21.11.2019 у справі №821/1126/16, від 09.10.2019 у справі №803/1101/15-а.).

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд по цій справі враховує сталу правову позицію Верховного Суду щодо предмету дослідження в межах розгляду справи за позовом контролюючого органу про стягнення податкового боргу та з цих підстав не приймає доводи відповідача щодо правомірності та правильності розрахунку нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань у визначених ППР.

При цьому, згідно з п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Проте відповідач по цій справі не заявив та не надав жодних доказів того, що він скористався передбаченим п.56.18 ст.56 ПК України правом.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Відповідно до п.2 розділу ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 №1204 (далі Порядок №1204) податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

Дата надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення проставляється, зокрема:

1) посадовою особою платника податків - юридичної особи (фізичною особою - платником податків або її законним представником) - у разі вручення податкового повідомлення-рішення під розписку (на обох примірниках, а при врученні податкових повідомлень-рішень форм «Ф» та «МПЗФ» - на корінці податкового повідомлення-рішення);

2) працівником структурного підрозділу контролюючого органу, якій склав це податкове повідомлення-рішення,- у разі надіслання податкового повідомлення-рішення листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до примірника податкового повідомлення-рішення, який залишився в контролюючому органі (при направленні податкових повідомлень-рішень форм «Ф» та «МПЗФ» - до корінця податкового повідомлення-рішення) (п.3 розділу ІІІ Порядку №1204).

Таким чином, факт отримання податкового повідомлення-рішення платником податків має важливе значення, оскільки з цим моментом законодавство пов`язує відлік певних строків. Вважається, що податкове повідомлення-рішення належним чином вручене, якщо воно надіслане за адресою платника податків (місцезнаходженням, податковою адресою).

Згідно з матеріалами справи ППР №0972985-2407-1553 від 05.04.2023 року, №21121391-2407-1553-UA51100270000073549 від 28.06.2024 року, №1121395-2407-1553- UA51100270000073549 від 28.06.2024 року, №1121395-2407-1553- UA51100270000073549 від 08.04.2025 року, №0061091-2407-1553-UA51100270000073549 від 08.04.2026 року надіслані на адресу реєстрації відповідача та вручені під підпис 24.04.2024 року та 26.07.2024 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Пунктом 56.18 ст.56 ПК України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Оскільки відповідач не навів обґрунтувань та не надав доказів оскарження прийнятих ГУ ДПС відносно нього ППР, визначені у них податкові зобов`язання вважаються узгодженими.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податковим органом винесено податкову вимогу форми «Ф» №0014478-1505-1532 від 05.03.2024 року направлено платнику рекомендованим листом на адресу: м. Одеса, вул. Леваневського,12, та отримана особисто ОСОБА_1 26.05.2024 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трекінг-номером №0600099010174.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ППР №0972985-2407-1553 від 05.04.2023 року, №21121391-2407-1553-UA51100270000073549 від 28.06.2024 року, №1121395-2407-1553- UA51100270000073549 від 28.06.2024 року, №1121395-2407-1553- UA51100270000073549 від 08.04.2025 року, №0061091-2407-1553-UA51100270000073549 від 08.04.2026 року та податкова вимога форми «Ф» №0014478-1505-1532 від 05.03.2024 року є такими, що направлені за належною податковою адресою боржника, у зв`язку з чим грошове зобов`язання в цій частині є узгодженим, тобто є податковим боргом у розумінні ПК України.

Відповідно до пунктів 95.1статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, 19.04.2025 року у позивача виникли підстави для звернення до суду з цим позовом про стягнення податкового боргу.

Статтями 72-73 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є, зокрема, обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку.

Суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає податковий борг у загальному розмірі 312954,00 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 12, 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, ЄДРПОУ ВП: 44069166) до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу, задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 на користь держави податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, у розмірі 312954,00 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва